Постанова

від 26.01.2017 по справі 912/3535/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2017 року Справа № 912/3535/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання : Мацекос І.М.

представники сторін:

від відповідача: Буров С.В., довіреність № б/н від 20.03.2014 р., представник;

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд", Миколаївська область, Новоодеський район, м. Нова Одеса на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2016 року у справі № 912/3535/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд", Миколаївська область, Новоодеський район, м. Нова Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське

про стягнення 179 485,70 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК" (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) заборгованості за дистриб'юторською угодою №1-13 від 08.01.2013 в сумі 179 485,70 грн., з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого позивачем за дистриб'юторською угодою №1-13 від 08.01.2013 товару.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2016 року по справі №912/3535/16 (суддя Шевчук О.Б.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості ТОВ "ДНК" за дистриб'юторською угодою №1-13 від 08.01.2013 року, оскільки виходячи зі змісту акта виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 та акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 на суму 341265,53 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, господарський дійшов висновку, що розрахунок за поставлений товар відбувся.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення було прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ "Воліс-Трейд" та ТОВ "ДНК" було укладено додатковий договір № 10 від 05.01.2015 року до дистриб'юторської угоди № 1-13 від 08.01.2013 року, про надання ТОВ "ДНК" оплатних послуг ТОВ "Воліс-Трейд" по позиціюванню продукції (маркетингові послуги) в рамках співпраці по дистриб'юції. Також, суд виходив з того, що 30.12.2015 року сторонами було складено та підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 341 265,53 гривень, на підставі якого сторонами проведено бухгалтерську операцію по взаємозаліку зустрічних однорідних вимог. На підтвердження виконання умов додаткової угоди № 10 від 05.01.2015 року суд посилався на акт виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 року.

В той же час, скаржник вважає, що Додаткова угода № 10 від 05.01.2015 року до дистриб'юторської угоди № 1-13 від 08.01.2013 року, акт виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 року, а також акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 року, податкова накладна № 920 від 30.12.2015 року, були підроблені відповідними посадовими особами відповідача. Жодний з працівників ТОВ Воліс-Трейд зазначені документи не підписував. Підпис від імені директора ТОВ Воліс-Трейд був підроблений. Про існування зазначених документів скаржнику стало відомо від слідчого.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНК" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що господарський суд правомірно врахував наявну у справі належним чином засвідчену копію протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 06.06.2016 року, відповідно до якого, зокрема, оригінали дистриб'юторської угоди № 1-13 від 08.01.2013, додаткової угоди №10 від 05.01.2015 та актів виконаних робіт №482 від 30.12.2015 року та зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 року вилучені Вознесенською місцевою прокуратурою в рамках кримінального провадження № 12015150280000909 відкритого 16.10.2015 слідчим відділом Новоодеського ВП Вознесенського РП ГУНП України в Миколаївській області. Таким чином, оригінали зазначених документів є в наявності, однак вони були вилучені у відповідача в рамках кримінального провадження, а тому твердження Апелянта про недопустимість доказів є необґрунтованим та надуманим.

Також, вважає, що копія виписки з висновку Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 2267 від 25.11.2016 року не скасовує автоматично дійсність правочинів. які були враховані при винесені оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 26.01.2017 року.

Представник скаржника (позивача), належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 26.01.2017 року, не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 102 ГПК України, а також, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутність представника скаржника.

В судовому засіданні 26.01.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

08.01.2013 року між ТОВ "Воліс-Трейд" (продавець,) та ТОВ "ДНК" (дистриб'ютор) було укладено дистриб'юторську угоду № 1-13 ( а.с.9-12).

Згідно з пункту 2.1. угоди продавець на умовах, визначених угодою, поставляє товар дитриб'юторові, а дитриб'ютор здійснює його пряму дистрибуцію, а також здійснює своєчасну оплату отриманого від продавця товару. Товар поставляється окремими партіями. Продаж товару дитриб'юторові здійснюється по встановленому прайс-листу продавця.

Згідно з пункту 3.2 угода діє до 31.12.2015 року включно, окрім випадків дострокового припинення угоди відповідно до пункту 7.5. або по додатковій письмовій згоді сторін, а в частині узятих на себе сторонами зобов'язань, згідно умов справжньої угоди, до повного їх виконання.

Додатковою угодою від 08.10.2014 року сторони виклали в новій редакції пункт "Юридичні адреси і банківські реквізити сторін".

Дистриб'юторська угода та додаткова угода від 08.10.2014 року були підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

За твердженням позивача ним здійснювались поставки товару за дистриб'юторською угодою на користь відповідача, однак останній не оплатив поставлений товар на загальну суму 341 265,53 грн.

На підтвердження виконання зобов'язань за договором та погодженими сторонами умовами поставки позивачем було надано накладні, які підписані обома сторонами та скріплені печаткою відповідача: №310 від 17.08.2015 на суму 51089,00 грн., №322 від 21.08.2015 на суму 28882,00 грн., №331 від 28.08.2015 на суму 20723,00 грн., №345 від 04.09.2016 на суму 40717,90 грн., №352 від 11.09.2015 на суму 38073,80 грн. (а.с.18, 20, 22, 24, 26), а також товарно-транспортні накладні (а.с. 19, 21, 23, 25, 27), які підтверджують поставку товару на користь відповідача лише на суму 179 485,70 грн.

Оскільки ТОВ "ДНК" не сплатило заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 341 265,53 грн., тому позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензією № 15-20 від 09.03.2016 року, в якій зазначив про наявність заборгованості останнього перед ТОВ "Воліс-Трейд" в розмірі 341 265,53 грн., що утворилась на підставі договірних відносин між сторонами та просив сплату провести на відповідний поточний рахунок позивача. Однак, претензія залишена відповідачем без задоволення.

Так як відповідачем, в порушення умов дистриб'юторської угоди не було оплачено поставлений товар, ТОВ "Воліс-Трейд" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "ДНК" 341 265,53 грн., однак, у зв'язку з відсутністю у ТОВ "Воліс-Трейд" можливості надати до суду докази на підтвердження поставки товару на користь відповідача на вищезазначену суму, останнім було зменшено розмір позовних вимог до 179 485,70 грн., тобто до суми заборгованості, яка підтверджена відповідними накладними (а.с.91-93).

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем надано:

- копію додаткової угоди № 10 від 05.01.2015 до дистриб'юторської угоди №1-13 від 08.01.2013 року про надання відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" оплатних послуг по позиціюванню продукції (маркетингові послуги) в рамках співпраці по дистриб'юції, відповідно до умов якої розмір послуг складає 33,5% від вартості поставленого товару ТОВ "ДНК (а.с.62);

- акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 року на суму 341 265,53 грн., на підставі якого сторонами проведено бухгалтерську операцію по взаємозаліку зустрічних однорідних вимог (а.с.63, 64);

- копію ухвали Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02.06.2016 року про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів та копію протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 06.06.2016 року, відповідно до якого, зокрема, оригінали дистриб'юторської угоди № 1-13 від 08.01.2013, додаткової угоди №10 від 05.01.2015 та актів виконаних робіт №482 від 30.12.2015 року та зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 року вилучені Вознесенською місцевою прокуратурою в рамках кримінального провадження № 12015150280000909 відкритого 16.10.2015 слідчим відділом Новоодеського ВП Вознесенського РП ГУНП України в Миколаївській області (а.с. 65-68, 83-86).

- копію податкової накладної № 920 від 30.12.2015 року, відповідно до якої вищезазначена видаткова накладна була видана відповідачем позивачу на підставі договору про надання послуг № ДН-0000092/м від 01.12.2014 року на суму 341 265,53 грн..

Також, на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором відповідач посилається на наданий позивачем разом із позовною заявою акт виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 року суму 341 265,53 грн. (а.с. 13).

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов дистриб'юторської угоди №1-13 від 08.01.2013 року Позивач в період часу з 17.08.2015 року по 11.09.2015 року за вищенаведеними видатковими та товарно-транспортними накладними поставив покупцю товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 179 485,70 грн., який був прийнятий покупцем, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками Відповідача і наявні в матеріалах справи (а.с. 18-27).

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.3 угоди Дистриб'ютор здійснює оплату поставленого товару шляхом безготівкового перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця у розмірі вартості поставленого товару протягом 21 календарного дня з моменту постачання, постачанням є факт передачі товару продавцем (або уповноваженою ним особою) у власність дитриб'юторові, з моменту підписання уповноваженим представником дистриб'ютора товарнотранспортної накладної продавця про отримання товару.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається зі змісту пп. 5.3. договору обов'язок покупця сплатити отриманий товар протягом 21-го календарного дня з моменту постачання, який визначено моментом підписання уповноваженим представником дистриб'ютора товарно-транспортної накладної продавця про отримання товару.

Наявні у справі видаткові та товарно-транспортні накладні мають усі обов'язкові реквізити первинних бухгалтерських документів.

Отже, Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обов'язків за вищенаведеною дистриб'юторською угодою №1-13 від 08.01.2013 року.

Враховуючи умови договору, положення ч. 1 ст. 530, ч.1 ст. 692 ЦК України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище накладними, є таким, що настав.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про те, що розрахунок за поставлений товар відбувся, у зв'язку з чим позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості ТОВ "ДНК" за дистриб'юторською угодою №1-13 від 08.01.2013 року, з огляду на наступне.

Так, до висновку, що розрахунок за поставлений товар відбувся, господарський суд прийшов на підставі:

- додаткової угоди № 10 від 05.01.2015 року до дистриб'юторської угоди №1-13 від 08.01.2013 року про надання відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" оплатних послуг по позиціюванню продукції (маркетингові послуги) в рамках співпраці по дистриб'юції;

- акту виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 року, який за висновком господарського суду був складений на підтвердження виконання саме умов додаткової угоди № 10 від 05.01.2015 до дистриб'юторської угоди №1-13 від 08.01.2013 року;

- акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 року на суму 341 265,53 грн., на підставі якого сторонами проведено бухгалтерську операцію по взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, відповідно до яких, Додаткова угода № 10 від 05.01.2015 року до дистриб'юторської угоди № 1-13 від 08.01.2013 року, акт виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 року, а також акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 року ТОВ Воліс-Трейд не підписувалися та не укладалися, а були підроблені невстановленими особами, з огляду на таке.

Так, під час розгляду позовної заяви у суді першої інстанції позивач наголошував, що жодний з працівників ТОВ Воліс-Трейд зазначені документи не підписував, підпис від імені директора ТОВ Воліс-Трейд був підроблений, про існування зазначених документів скаржнику стало відомо лише від слідчого.

Оригінали зазначених вище документів, як і докази про їх підробку, знаходяться у матеріалах кримінального провадження № 12015150280000909, заведеного Слідчим відділом Новоодеського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України.

Постановою слідчого в рамках вищезазначеного кримінального провадження було призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання дослідження додаткової угоди № 10 від 05.01.2015 року до дистриб'юторської угоди № 1-13 від 08.01.2013 року, акту виконаних робіт від 30.12.2014 року, акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 року, та визначення чи були зазначені документи підписані директором ТОВ Воліс-Трейд ОСОБА_3

Висновком Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 2267 від 25.11.2016 року, який надійшов з Вознесенської місцевої прокуратури, встановлено, що:

- підпис від імені ОСОБА_3 в графі "От Поставщика:" в додатковій угоді №10 від 05.01.2015 до договору поставки №1-13 від 08.01.2013, укладеній між ТОВ "Воліс-Трейд" та ТОВ "ДНК", виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням її підпису;

- підписи від імені ОСОБА_3 в графі "Затверджую Директор ТОВ "Воліс-Трейд" та в графі "Від Замовника Директор ТОВ "Воліс-Трейд" в акті виконаних робіт № 482 від 30.12.2015, підписаному між ТОВ "Воліс-Трейд" та ТОВ "ДНК", виконані не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням її підписів;

- підпис від імені ОСОБА_3 в графі "Від Сторони 1" в акті зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015, підписаному між ТОВ "Воліс-Трейд" та ТОВ "ДНК", виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням її підпису (а.с. 190-209).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 даного Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Законом та Положенням визначені обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості.

Частина 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Якщо законодавством не встановлені типові форми первинних документів, оформлення господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм, визначені Законом та Положенням.

Ураховуючи зазначене, підприємство може використовувати виготовлені самостійно бланки первинних документів за умови, що такі бланки містять обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.

Господарський суд та Відповідач в основу своїх висновків щодо повного розрахунку за поставлений товар поклали копії Додаткової угоди № 10 від 05.01.2015 року до дистриб'юторської угоди № 1-13 від 08.01.2013 року, акт виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 року, а також акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 року ТОВ Воліс-Трейд , які підписано не позивачем, а іншою особою з наслідуванням її підпису (а.с. 190-209).

Однак господарським судом не враховані приписи ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно якої первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати вищезазначені обов'язкові реквізити, в тому числі особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких обставин, подані відповідачем копії Додаткової угоди № 10 від 05.01.2015 року до дистриб'юторської угоди № 1-13 від 08.01.2013 року, акт виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 року, а також акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 року ТОВ Воліс-Трейд не мають сили та доказовості і не може бути належними доказами в підтвердження здійснення господарської операції щодо розрахунку за поставлений товар, а також відповідно до ст. 207 ЦК України доказом укладення Додаткової угоди № 10 від 05.01.2015 року до дистриб'юторської угоди № 1-13 від 08.01.2013 року.

Висновок господарського суду про те, що позивач не надавав суду вмотивованих та документально підтверджених пояснень, за яких обставин на вищезазначених документах була проставлена печатка підприємства позивача, спростовується наданою відповідачем ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02.06.2016 року у справі № 482/818/16-к про тимчасовий доступ до речей і документів, у якій зазначено, що … в ході досудового розслідування встановлено, що невстановленою особою було вкрадено установчі документи, печатку, документацію, пов'язану із веденням господарських справ товариства (ТОВ Воліс-Трейд )… (а.с. 65).

Крім того, висновок господарського суду про те, що акт виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 року складений на підтвердження виконання саме умов додаткової угоди № 10 від 05.01.2015 до дистриб'юторської угоди №1-13 від 08.01.2013 року, не відповідає обставинам справи, оскільки у даному акті взагалі не зазначено, на виконання якого саме договору його складено.

Податкова накладна № 920 від 30.12.2015 року, видана відповідачем позивачу на виконання договору про надання послуг № ДН-0000092/м від 01.12.2014 року на суму 341 265,53 грн., також не може бути належними доказами в підтвердження здійснення господарської операції щодо розрахунку за поставлений товар, оскільки видана відповідачем не на виконання дистриб'юторської угоди №1-13 від 08.01.2013 року, а на виконання іншого договору.

Що стосується твердження відповідача про відображення господарської операції за актом виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 року в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2015 року, то колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в регістрах бухгалтерського та податкового обліку відображаються господарські операції лише на підставі первинних бухгалтерських документів, які повинні мати юридичну силу та доказовість, тобто повинні бути належним чином оформлені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Проте, господарський суд зазначене не врахував.

При цьому, колегія суддів відзначає, що податкова декларація з податку на додану вартість не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції.

Відповідно до чинного Податкового кодексу податкова декларація визначається як документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно, податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2015 року не може використовуватись як письмова форма, яка підтверджує здійснення господарської операції щодо розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим не є належним доказом в підтвердження відсутності заборгованості відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого товару не виконав, доказів оплати поставленого товару не надав, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 179 485,70 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування зв'язок порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України необхідно покласти на Відповідача.

У зв'язку з чим з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 2 692,29 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 2 961,52 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд", Миколаївська область, Новоодеський район, м. Нова Одеса - задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2016 року у справі № 912/3535/16 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК" (27641, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, вул.. Шосейна, 3, ідентифікаційний код 32324866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" (56602, Миколаївська область, Новоодеський район, м. Нова Одеса, вул. Леніна, 1-А, ідентифікаційний код 37305413) заборгованість у розмірі 179 485,70 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 692,29 грн. та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 961,52 грн..

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 01.02.2017 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Е.В. Орєшкіна