Рішення

від 29.11.2016 по справі 912/3459/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 рокуСправа № 912/3459/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3459/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Гідросила"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича проектно-технологічна фірма "Кіровоградспецпроект"

про стягнення 107 000 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - начальника юридичної служби ОСОБА_1, довіреність № 23 від 16.05.2016;

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 44 від 25.11.2016;

від відповідача - не був присутнім.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Публічне акціонерне товариство "Гідросила" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича проектно-технологічна фірма "Кіровоградспецпроект" (надалі - ТОВ "НФПТФ "Кіровоградспецпроект") про стягнення заборгованості за невиконані роботи за договорами № 41/14 від 22.12.2014, № 01/15 від 12.01.2015 та № 09/15 від 06.03.2015 в розмірі 100 000 грн та 7 000 грн неустойки, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем робіт за Договорами № 41/14 від 22.12.2014, № 01/15 від 12.01.2015, № 09/15 від 06.03.2015, порушенням відповідачем норм статей 526, 530 Цивільного кодексу України. Неустойку у розмірі 7 000 грн позивач просить стягнути на підставі статті 610, 546, 549 Цивільного кодексу України. Обґрунтування нормами чинного законодавства позовних вимог про стягнення попередньої оплати у розмірі 100 000 грн позивач у своїй позовній заяві не навів.

Ухвалою від 21.09.2016 Господарським судом Кіровоградської області (суддя Глушков М.С.) порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11год. 00хв. 18.10.2016, витребувано від сторін необхідні докази.

Ухвалою від 18.10.2016 розгляд справи відкладено до 16год. 00хв. 02.11.2016, сторін зобов'язано надати необхідні для розгляду справи матеріали.

Враховуючи перебування судді Глушкова М.С., у провадженні якого знаходиться справа № 912/3459/16, у день її розгляду у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 26.10.2016 по 07.09.2019, відповідно до наказу голови суду від 25.10.2016 № 320 та закінчення строку вирішення спору у даній справі 19.11.2016, розпорядженням керівника апарату господарського суду № 417 від 31.10.2016 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 912/3459/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2016 справу призначено головуючому судді Наливайко Є.М.

Ухвалою від 01.11.2016 суддею Наливайко Є.М. прийнято справу до свого провадження.

У зв'язку із необхідністю витребування доказів для розгляду справи по суті господарським судом відкладено розгляд справи до 12год. 00 хв. 29.11.2016, представник позивача був присутнім у судовому засіданні та обізнаним про час і місце наступного судового засідання.

Відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, виходячи з такого.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у пункті 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у пункті 3.9.1 вищезазначеної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Поштові конверти із вкладеннями (копії ухвали від 18.10.2016, від 02.11.2016) направлені відповідачу за юридичною адресою, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 25019, м.Кіровоград, селище Гірниче, АДРЕСА_1, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься Витяг щодо відповідача (а.с. 71). Такі поштові конверти повернуті органом поштового зв'язку із відмітками "Через незапит". Позивачем у позовній заяві вказано неповну адресу відповідача: 25019, м. Кіровоград, с. Гірниче, лінія 9-а, буд. 40, на яку спочатку було направлено ухвалу про порушення провадження у справі, яка теж повернута органом поштового зв'язку із відміткою "За закінченням терміну зберігання".

Відповідач не подав відзив не позов, незважаючи на належне повідомлення про час і місце судового засідання, що підтверджується вищезазначеним.

25.11.2016 представник позивача подав письмові пояснення, згідно яких вважає, що укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами надання послуг, оскільки відповідачем не передбачалось проведення наукових досліджень, розроблення зразків нових виробів та конструкторської документації на нього, створення нової технології, а лише вказувалось про необхідність здійснення розробки документації для можливості законного продажу продукту який існував до укладення цих договорів і кінцевою метою їх укладення було отримання ліцензії у сфері поводження з небезпечними відходами. Позивач пояснює, що укладеними договорами передбачалась розробка проекту скорочення санітарно-захисної зони (СЗЗ), що необхідниий для отримання ліцензії позивачем. У зв'язку із затягуванням строків виконання таких робіт позивач уклав низку договорів з іншим підприємством на виконання таких робіт, які були виконані останнім. З огляду на зазначене позивач втратив інтерес до укладених договорів із відповідачем і просить господарський суд повернути сплачену попередню оплату у розмірі 100 000 грн. Позивач стверджує, що необхідні вихідні дані він надав відповідачу, проте доказів такої передачі господарському суду не надав, зазначивши про таку передачу без документів, які б могли її посвідчувати. Також позивач наголошує, що відповідач не відповідав на претензії щодо необхідності виконання Договорів, в тому числі не зазначав про неможливість такого виконання з причин неподання Замовником вихідних даних. Водночас позивач не зазначає правових норм, на яких ґрунтується його вимога про повернення здійсненої попередньої оплати.

Крім того від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, відповідно до яких позивач просить: припинити господарські правовідносини шляхом розірвання договорів на виконання робіт від 22 грудня 2014 року № 41/14, від 12 січня 2015 року № 01/15, від 06 березня 2015 року № 09/15; стягнути з відповідача, ТОВ "НВПТФ "Кіровоградспецпроект" на користь ПАТ "Гідросила" 100 000 грн перерахованих коштів та 7000 грн неустойки у зв'язку з порушенням зобов'язання. До такої заяви позивач додав докази сплати судового збору у розмір 1450 грн за немайнову вимогу.

При розгляді такої заяви господарським судом враховуються положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Так відповідно до частини 4 вказаної статті позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у пункті 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

З огляду на вказану правову позицію господарський суд оцінив подану заяву про зміну позовних вимог і дійшов висновку, що позивачем заявлено ще одну немайнову вимогу, що є по факту поданням іншого позову і не може бути прийнято, в силу приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у даній справі.

Господарським судом роз'яснено позивачу про неприйняття до розгляду такої заяви про зміну позовних вимог і здійснення подальшого розгляду справи за позовом, поданим позивачем при зверненні до господарського суду.

Представником позивача у судовому засіданні подано заяву про повернення судового збору у розмірі 1450 грн за подання позову немайнового характеру.

Отже справа розглядається за позовом, що поданий 19.09.2016 до господарського суду.

У зв'язку із неподанням відповідачем відзиву на позов, розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд встановив такі обставини справи.

Позивач стверджує, що між ним (Замовником) та ТОВ "НФПТФ "Кіровоградспецпроект" (Виконавцем) укладено Договір № 41/14 від 22.12.2014 на виконання робіт (надалі - Договір 1), Договір № 01/15 від 12.01.2015 на виконання робіт (надалі - Договір 2), Договір № 09/15 від 06.03.2015 на виконання робіт (надалі - Договір 3).

Відповідно до пункту 1.1. Договору 1 Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці проекту скорочення СЗЗ.

Загальна вартість робіт за Договором 1 становить 60 000 грн (пункт 2.1. Договору 1).

Попередня оплата робіт здійснюється шляхом перерахування 50% від загальної вартості робіт, що становить 30 000 грн без ПДВ. Остаточний розрахунок Замовник зобов'язаний здійснити на протязі 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт (пункт 2.2. Договору 1).

Відповідно до пункту 3.2.1. Договору 1 Замовник зобов'язується надати Виконавцеві необхідні вихідні дані.

Відповідно до пункту 1.1. Договору 2 Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці технологічного регламенту.

Загальна вартість робіт за Договором 2 становить 35 000 грн (пункт 2.1. Договору 2).

Оплата робіт здійснюється шляхом перерахування 100% від загальної вартості робіт передоплатою, що становить 35 000 грн без ПДВ (пункт 2.2. Договору 2).

Відповідно до пункту 3.2.1. Договору 2 Замовник зобов'язується надати Виконавцеві необхідні вихідні дані.

Відповідно до пункту 1.1. Договору 3 Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці технологічних умов та технологічний регламент.

Загальна вартість робіт за Договором 3 становить 35 000 грн (пункт 2.1. Договору 3).

Оплата робіт здійснюється шляхом перерахування 100% від загальної вартості робіт передоплатою, що становить 35 000 грн без ПДВ (пункт 2.2. Договору 3).

Відповідно до пункту 3.2.1. Договору 2 Замовник зобов'язується надати Виконавцеві необхідні вихідні дані.

Договори 1-3 підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Позивач стверджує, що Договори 1-3 за своєю правовою природою є договорами надання послуг.

Господарський суд не погоджується із таким твердженням позивача.

Відповідно до правової позиції абзацу 7 пункту 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Так господарський суд не зв'язаний посиланням позивача на правові норми та застосовує правові норми, які фактично регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до частин 1-4 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Договори 1-3 за своєю правовою природою є договорами підряду на проведення проектних та пошукових робіт, правовідносини за яким регулюються, зокрема, параграфом 4 глави 61 "Підряд" Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником (частина 1 статті 888 Цивільного кодексу України).

Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника (частина 2 статті 888 Цивільного кодексу України).

Необхідність надання вихідних даних узгоджується з умовами Договорів 1-3, водночас нормами, якими регулюються питання укладення договору про надання послуг (статті 901-907 Цивільного кодексу України) не вимагається жодних вихідних даних. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У статті 888 Цивільного кодексу України визначено істотну умову договору підряду на проведення проектних робіт - необхідність зазначення завдання на проектування та інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.

Як досліджено вище у пунктах 3.2.1. Договорів 1-3 Замовник зобов'язується надати Виконавцеві необхідні вихідні дані. Жодних уточнень, які саме вихідні дані необхідно надати Виконавцеві для виконання завдань, передбачених Договорами 1-3 у таких договорах не визначено.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Однак всупереч вказаній правовій нормі сторони не узгодили істотну умову Договорів 1-3 - вихідні дані, які необхідно надати Виконавцеві для виконання завдань.

З огляду на вказане, сторони, підписуючи Договори 1-3, не досягли згоди з такої істотної умови Договору підряду на проекті роботи, як вихідні дані, необхідні для проведення відповідних робіт, що є обов'язковою істотною умовою такого виду договору як договору підряду на проектні роботи в силу приписів статті 888 Цивільного кодексу України. Отже Договори 1-3 не є укладеними у відповідності до вимог статті 638 Цивільного кодексу України.

Крім того, господарський суд вважає, що погодження та конкретизація переліку необхідних для виконання робіт по розробці і виготовленню технічної документації є суттєвою умовою вказаних договорів, оскільки згідно пункту 3.1.3 виконавець зобов'язаний надати замовнику науково-технічну документацію (предмет договору) через 30 робочих днів з моменту перерахування виконавцеві коштів на рахунок та надання виконавцеві всіх необхідних вихідних даних. Тобто, строк виконання відповідачем взятих за спірними договорами зобов'язань залежить не тільки від виконання позивачем своїх зобов'язань по попередній оплаті вартості робіт, а і від надання позивачем відповідачу всіх необхідних вихідних даних, чіткий перелік , яких сторонами не погоджено.

Позивачем на рахунок відповідача перераховано 30000 грн на підставі платіжного доручення № 477 від 29.01.2015, 35000 грн згідно платіжного доручення № 893 від 12.02.2015, 35000 грн згідно платіжного доручення № 2034 від 30.03.2015, всього 100000 грн.

У призначеннях платежів містяться посилання на Договори 1-3, проте, враховуючи їх неукладеність, господарський суд вважає такі кошти безпідставно набуті відповідачем.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки у відповідача відсутні були підстави для набуття грошових коштів у розмірі 100 000 грн, вони підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуті.

В частині стягнення 100 000 грн господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення суму неустойки у розмірі 7 000 грн на підставі пункту 5.2. Договору 2, та пункту 5.3. Договору 3.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України). Стаття 547 ЦК України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, враховуючи встановлений факт неукладення сторонами Договорів 1-3, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав, з огляду на норми статті 547 ЦК України, для стягнення неустойки.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення неустойки в сумі 7 000 грн є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. У позові у цій частині слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 100 000 грн.

В решті позову слід відмовити.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом сума судового збору повертається за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

29.11.2016 позивачем подано заяву, в якій викладено клопотання про повернення судового збору у розмірі 1450 грн, які надмірно сплачені позивачем.

З огляду на надмірність сплати судового збору позивачем та подання відповідної заяви про повернення судового збору у розмірі 1450 грн, господарський суд вважає за необхідне задовольнити останню та повернути судовий збір в сумі 1450 грн, сплачений згідно платіжного доручення № 7295 від 25.11.2016.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кіровоградспецпроект" (25019, м. Кропивницький, селище Гірниче, лінія 9-а, буд. 40, ідентифікаційний код 39415577) на користь Публічного акціонерного товариства "Гідросила" (25006, м. Кропивницький, вул. Братиславська, 5, ідентифікаційний код 05786100) 100 000 грн та 1500 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Повернути з Спеціального фонду Державного бюджету (отримувач коштів - УК у м.Кіровограді, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 38037409, р/р 31211206783002) Публічному акціонерному товариству "Гідросила" (25006, м. Кропивницький, вул. Братиславська, 5, ідентифікаційний код 05786100) судовий збір в сумі 1450,00 грн, що сплачено згідно платіжного доручення №7295 від 25.11.2016, оригінал якого надіслати разом з примірником даного рішення позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 02.12.2016.

Суддя Є. М. Наливайко