Постанова

від 02.12.2016 по справі 815/5762/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5762/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Троїцький молочний завод" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з банківських рахунків відповідача податковий борг в розмірі 148632,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення ст.ст. 16, 49, 57, 120, 126, 203, 263 Податкового кодексу України відповідач починаючи з 30.06.2016 р. не сплачує податковий борг, який станом на 24.10.2016 р. становить 148632,03 грн., в тому числі по орендній платі на землю - 141438,49 грн., по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 7031,02 грн., надходження від розміщення відходів у спеціально відведених місцях - 162,52 грн. З огляду на те, що відповідачем у добровільному порядку борг не сплачений, податкова інспекція звернулася до суду із даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був завчасно та належним чином повідомлений, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням юриста на лікарняному на невизначений термін, однак, жодних доказів на підтвердження зазначено факту, рівно як і на підтвердження неможливості прибуття у судове засідання іншого представника, до суду надано не було. У зв'язку із зазначеним неявка представника відповідача у судове засідання була визнана судом неповажною, оскільки, на думку суду, відповідач міг забезпечити явку свого представника, так як мав достатньо часу для вирішення даного питання, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали про відкриття провадження у дані справі він отримав 05.11.2016 р. В той же час, згідно наданих до канцелярії суду заперечень позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, пояснивши, що позивачем пропущено строки звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом відповідно до ст. 99 КАС України. Також пояснив, що позивач стверджує про наявність у товариства заборгованості по орендній платі, однак, не надано жодних доказів, які б свідчили про орендні відносини з відповідачем, з матеріалів справи не вбачається на підставі якого документу відповідач орендує землю та взагалі яку землю, місце її розташування. Крім того, з адміністративного позову не є можливим визначити підставу, відповідно до якої відповідач розміщував відходи у спеціально відведених місцях. Також з аналізу документів не можливо встановити чи правомірно нараховано заборгованість та штрафні санкції, оскільки необхідні всі документи, які були підставою відповідного нарахування та методу розрахунку. Також зазначив, що вважає за необхідне в подальшому клопотати про проведення судової економічної експертизи. На думку відповідача, адміністративний позов є необґрунтованим та безпідставним, не підтвердженим жодними належними та допустимими доказами, а тому не підлягає задоволенню.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Троїцький молочний завод" (далі - Товариство) зареєстроване Любашівським районним управлінням юстиції Одеської області 22.01.2001 р. та знаходиться на податковому обліку у Котовській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Одеській області як платник податків і зборів.

З огляду на матеріали справи, станом на 24.10.2016 р. Товариство має заборгованість перед бюджетом в розмірі 148632,03 грн. в т.ч. по орендній платі за землю (18010600) -141438,49 грн., по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (14010100) - 7031,02 грн., надходження від розміщення відходів у спеціально відведених місцях (19010300) - 162,52 грн.

Так, заборгованість по надходженням від розміщення у спеціально відведених місцях виникла внаслідок проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності по платі за збір води загальнодержавного значення, за результатами якої складено акт № 90 від 04.02.2015 р. Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.49.18.2 п.4918 ст.49 та п.п.263.11.1 п.263.11 ст.263 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) неподання до податкових органів податкової звітності з екологічного податку з ІІІ квартал 2014 року. На підставі вказаного акту позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000122100 від 04.02.2015 р. на суму 170 грн. Станом на 31.01.2016 р. за відповідачем рахувалась передплата 7,48 грн. Отже, заборгованість становить 162,52 грн. ( 170 грн. - 7,48 грн.).

Крім того, як вбачається з довідки Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 24.10.2016 р. № 4048/10/07-001, детального розрахунку боргу від 24.10.2016 р. № 4049/10/17-00-21 заборгованість Товариства по податку на додану вартість (код платежу 14010100) станом на 24.10.2016 р. складає 7031,02 грн., у тому числі основний платіж - 5905,43 грн., пеня - 1125,59 грн.; заборгованість по орендній платі з юридичних осіб (код платежу 18010600) на суму 141438,49 грн., у тому числі основний платіж - 140990,75 грн., пеня - 447,74 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача складає 148632,03 грн., та підтверджується матеріалами справи, а саме: довідкою про наявність заборгованості, копіями облікових карток, детальним розрахунком боргу, копіями податкових декларацій та розрахунків податкових зобов'язань, копіями актів перевірок, копіями податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим суд не приймає доводи Товариства щодо того, що не можливо встановити чи правомірно нараховано позивачем заборгованість та штрафні санкції. На думку суду, перелічені документи в повній мірі відображають як наявність обставин для утворення самого боргу та штрафних санкцій, так і походження останніх. При цьому суд враховує, що відповідні грошові зобов'язання, визначені контролюючим органом, платником податків у відведені ПК України строки оскаржені не були.

За змістом пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На підставі вищезазначеної норми податковим органом на адресу Товариства направлялась податкова вимога № 70-25 від 31.03.2014 р., проте сума боргу відповідачем не сплачена, а податковий борг на час розгляду справи не погашений.

Згідно до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем самостійно вказано суми грошових зобов'язань по орендній платі щодо плати за землю у податкових деклараціях з плати за землю за 2014 р. та 2015 р. Тобто Товариством самостійно визначено суму податку, яку він повинен щомісяця сплачувати на виконання положень п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України. Крім того, з додатків до вказаних вище декларацій (а.с. 40, 42), також вбачаються договори оренди, найменування орендодавця, кадастрові номери земельних ділянок, які орендуються відповідачем, площа таких земельних ділянок, місцезнаходження та інше.

У зв'язку із наведеним суд не приймає до уваги доводи Товариства щодо того, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про орендні відносини з відповідачем, як і те, на підставі якого документу він орендує землю та взагалі яку землю, місце її розташування. Такі доводи відповідача є голослівними та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Не заслуговують на увагу також доводи відповідача щодо того, що не є можливим визначити підставу, відповідно до якої відповідач розміщував відходи у спеціально відведених місцях, оскільки штрафну санкцію податковим повідомленням-рішенням № 0000122100 від 04.02.2015 р. було застосовано до Товариства саме за неподання податкової декларації по збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод.

Слід зауважити, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виникла заборгованість, у встановленому порядку оскаржені не були. Отже, відповідно до приписів статті 56 Податкового кодексу України грошове зобов'язання, визначене вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженим.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч наведеному платником податків узгоджена сума грошового зобов'язання у встановлений ПК України строк сплачена не була.

На думку суду, наявних в матеріалах справи доказів цілком достатньо для підтвердження наявності заборгованості у відповідача, та які в повній мірі доводять походження штрафних санкцій і зобов'язань Товариства. У зв'язку із чим суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості встановлення правомірності нараховань податковою інспекцією заборгованості та штрафних санкцій і необхідності застосування спеціальних знань у сфері бухгалтерського, фінансового, податкового обліку, аналізу фінансового-господарської діяльності. Крім того, суд зауважує, що на час розгляду справи від Товариства не надходило клопотань про проведення судової економічної експертизи.

В той же час, відповідач був завчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи та мав достатньо часу для надання до суду додаткових доказів на підтвердження своєї правової позиції та доводів, зазначених у запереченнях на адміністративний позов, а надання заперечень такого змісту є нічим іншим як намаганням затягнути судовий процес та зловживанням своїми правами. При цьому представником відповідача не наданого жодного належного та допустимого у спірних правовідносинах доказу в обґрунтування власних заперечень та не спростовано стверджуваної позивачем заборгованості, рівно як і не надано доказів на підтвердження сплати податкового боргу навіть в частині самостійно задекларованих зобов'язань.

Згідно з пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити.

Стягнути з банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Троїцький молочний завод" (код ЄДРПОУ 30914155, адреса:66560, Одеська область, Любашівський район, с. Троїцьке), а саме: р/р № 37122001005761, відкритий в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011; р/р № 26009312079701, відкритий в Акціонерний банк "Південний", МФО 328209; р/р 26005211661978 (Євро), відкритий в ПАТ "МАРФІН БАНК", МФО 328168; р/р № 26003211661840 (долар США), відкритий в ПАТ "МАРФІН БАНК", МФО 328168; р/р № 26002211661, відкритий в ПАТ "МАРФІН БАНК", МФО 328168; р/р № 26001933601903 (долар США), відкритий в АКБ "ІНТЕРКОНТИНЕНТБАНК" у м. Києві, МФО 300313; р/р № 26001933601903, відкритий в АКБ "ІНТЕРКОНТИНЕНТБАНК" у м. Києві; р/р № 37512000057617, відкритий у Казначействі України (ел. адм. подат.) МФО 899998, кошти на погашення боргу в сумі 148632,03 грн. (сто сорок вісім тисяч шістсот тридцять дві грн. 03 коп.) по наступних платежах: 7031,02 грн. (сім тисяч тридцять одна грн. 03 коп.) (в т.ч. основний платіж 5905,43 грн., пеня - 1125,59 грн.) по податку на додану вартість (смт. Любашівка). Одержувач УК у Любашівському районі ГУДКСУ в Одеській області, код 37914235, банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, м. Одеса, код 14010100, р/р 31115029700329; 141438,49 грн. ( сто сорок одна тисяча чотириста тридцять вісім грн. 49 коп.) ( т.ч. основний платіж - 140990,75 грн., пеня - 447,74 грн.) по орендній платі з юридичних осіб (с. Троїцьке Любашівського району). Одержувач УК у Любашівському районі ГУДКСУ в Одеській області, код 37914235, банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, м. Одеса, код 18010600, р/р 33219812700344; 162,52 грн. (сто шістдесят дві грн. 52 коп.) (в т.ч. штрафна санкція - 162,52 грн.) по надходженню від розміщення відходів у спеціально відведених місцях (с. Троїцьке Любашівського району). Одержувач УК у Любашівському районі ГУДКСУ в Одеській області, код 37914235, банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, м. Одеса, код 19010300, р/р 33110364700344.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2016 року.

Суддя

---

І.В. Завальнюк

.