Постанова

від 15.11.2016 по справі 826/9517/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2016 року 14:11 № 826/9517/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Соколової Н.В.,

представника відповідача - Борозни М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0262615137 та №0252615137 від 09.03.2016 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відсутні правові підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Едвента Лоу», крім того, під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки посадова особа контролюючого органу діяла упереджено, не об'єктивно, з порушенням статей ПК України, інших норм чинного законодавства України.

При цьому, стосовно пояснень директорів ТОВ «Буда Плюс» та ТОВ «Дашар», саме протоколів допиту, представник позивача вказує, що даний документ в силу приписів кримінально-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування у кримінальній справі, проте до моменту винесення судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину внаслідок чого на момент складання акту перевірки не може бути використаний в якості доказу.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ у зв'язку з надходженням постанови прокурора відділу прокуратури м. Києва, юриста 1 класу Романюка М. М. від 11.06.205 № б/н, що винесена в межах кримінального провадження №32014100010000222 та постанови старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, радника юстиції Гришина І. В. від 01.07.2015 № б/н, що винесена в межах кримінального провадження №42014000000000259, на підставі наказу начальника Головного управління ДФС у м. Києва від 05.02.2016 №401, згідно направлення №53/26-15-13-07-01 від 09.02.2016, головним державним ревізором-інспектором Безсмертним Ігорем Анатолійовичем відділу взаємодії з правоохоронними органами управління по взаємодії з правоохоронними та іншими органами ГУ ДФС у м. Києві, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» (код 34356549) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ "Буда Плюс" (код 39319260) та ТОВ "Дашар" (код 39588191) за період з 01.09.2014 по 30.06.2015, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №19/26-15-13-07-01/34356549 від 22.02.2016 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Едвента Лоу»:

- п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого ТОВ «Едвента Лоу» занижено податок на прибуток підприємств всього у сумі 299071 грн, у т.ч. по періодах: за 2014 рік на суму 229071 грн;

- п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 665453 грн., у тому числі по періодам: за листопад 2014 на суму 166042 грн, за грудень 2014 року на суму 116259 грн; за лютий 2015 року на суму 108243 грн; за березень 2015 року на суму 224909 грн.

- з урахуванням ст. 57 ПК України остаточні висновки щодо повноти відображення та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств за період діяльності з 01.01.2015 року по 31.03.2015 року в частині формування витрат, що обраховуються при визначенні об'єкту оподаткування за рахунок фінансово-господарських операцій з ТОВ «Дашар» на загальну суму 1665757 грн, будуть зроблені після декларування та відповідно подачі до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві декларації з податку на прибуток підприємств за результатами діяльності 2015 року.

На підставі акта перевірки та виявлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0262615137 від 09.03.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 665453,00 грн. за основним платежем та 166363, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення №0252615137 від 09.03.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств у розмірі 299071,00 грн. та у розмірі 74767,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, а відтак такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014, та з 01.03.2014 - наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим, у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

За змістом акта перевірки, перевіркою повноти визначення податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ "Буда Плюс" та ТОВ "Дашар" за період з 01.09.2014 по 30.06.2015 встановлено що ТОВ «Едвента Лоу» у перевіреному періоді у відповідності до наданих копій документів, отримував від вищезгаданих товариств послуги щодо розміщення рекламних матеріалів.

Для проведення перевірки були надані копії договору від 31 жовтня 2014 року №3110АЦ та Договору від 01 грудня 2014 року №0112АЖ щодо надання послуг по розміщенню рекламних матеріалів

Вказані договори укладено між ТОВ «Едвента Лоу», в особі директора Шинкаренко Світлани Миколаївни, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Буда Плюс», в особі директора Марочинського Д.В., який діє на підставі Статуту, з другої сторони.

Згідно умов договору від 31.10.2014 року №3110 ЛЦ: виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику послуги з розміщення (публічне демонстрація, публічний показ) рекламних матеріалів замовника та/або клієнта замовника на відповідних рекламоносіях впродовж погодженого періоду часу, відповідно до погоджених і затверджених сторонами Додатків до цього Договору.

Умовами договору визначено, що вартість послуг виконавця з проведення рекламних кампаній становить 830211,67 грн., крім того ПДВ (20%) 166 042,33 грн., разом з ПДВ 996 254,00 грн.

Визначення вартості послуг виконавця та їх оплата проводиться в національній валюті України - гривні.

По закінченню строку кожного з періодів надання послуг, виконавець направляє замовникові акт здачі-приймання наданих послуг.

Згідно умов договору від 01.12.2014 № 0112 АЖ: виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику послуги з розміщення (публічна демонстрація, публічний показ) рекламних матеріалів замовника та/або клієнта замовника на відповідних рекламоносіях впродовж погодженого періоду часу, відповідно до погоджених і затверджених сторонами додатків до цього договору.

Вартість послуг виконавця з проведення рекламних кампаній становить 830211,67 грн., крім того ПДВ (20%) 166 042,33 грн., разом з ПДВ 996 254,00 грн.

Також, в ході перевірки, відповідно до документів бухгалтерського обліку ТОВ «Едвента Лоу» наданих до перевірки встановлено формування витрат при взаємовідносинах з ТОВ "Куда Плюс" на загальну суму 1661505 гри., а саме по періодах: 2014 рік на суму 1661505 грн.

Крім того, на підставі наданих документів встановлено, що ТОВ «Едвента Лоу», в особі директора Шинкаренко С.М., що діє на підставі статуту, надалі «замовник», з одного боку, та ТОВ «Борд Груп» (код 34356549) , надалі «виконавець», в особі директора Болілия В.П., що діє на підставі статуту, з іншого боку, уклали договір від 30.01.2015 №3001 АЖ щодо надання послуг по розміщенню рекламних матеріалів.

Виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику послуги з розміщення (публічна демонстрація, публічний показ) рекламних матеріалів замовника та/або клієнта замовника на відповідних рекламоносіях впродовж погодженого періоду часу, відповідно до погоджених і затверджених сторонами додатків до цього Договору.

Вартість послуг виконавця з проведення рекламних кампаній становить 832878,33 грн., крім того ПДВ (20%) 166575,67 грн., разом з ПДВ 999454,00 грн.

По закінченню строку кожного з періодів надання послуг. Виконавець направляє замовникові акт здачі-приймання наданих послуг. Протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг. Замовник зобов'язується підписати даний акт або надати виконавцеві обґрунтовану відмову від його підписання.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2015 року.

Дострокове розірвання договору можливе за згодою сторін, а також у випадках, передбачених цим договором і чинним законодавством України.

В свою чергу, до перевірки надано договір відступлення права вимоги від 20.02.2015 року укладений між ТОВ «Борд Груп», іменоване надалі Первісний кредитор, в особі Директора Болілия В.П., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ТОВ «Дашар», іменоване надалі - Новий кредитор, в особі Директора Арсланової К.П., що діє на підставі Статуту, з другої сторони ТОВ «Едвента Лоу» (далі - Боржник), в особі директора Шинкаренко С.М., яка діє на підставі статуту, з третьої сторони керуючись статтями 512 - 519 Цивільного кодексу України, уклали цей Договір відступлення права вимоги (далі - Договір) про наступне: первісний кредитор уступає новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор приймає таку уступку по відношенню до боржника з метою спонукання боржника до виконання прийнятого зобов'язання. Відступлення права вимоги, що здійснюється заданим договором є безоплатним.

Зобов'язання Боржника перед Первісним кредитором ґрунтується на Договорі №3001 АЖ від 30 січня 2015 року, укладеному між Первісним кредитором та Боржником, за яким, на момент укладення цього Договору, сума боргу Боржника становить 832 878,33 грн., крім того ПДВ (20%) 166 575,67 грн., разом з ПДВ 999 454,00 грн. Первісний кредитор також уступає Новому кредитору право вимоги майбутніх платежів за Договором №3001 АЖ від 30 січня 2015 року, строк виконання яких на момент укладення цього Договору не настав.

В момент підписання Договору здійснюється перехід права вимоги Первісного кредитора до Нового кредитора.

До Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника належного виконання зобов'язань Боржника, щодо сплати сум боргу, а Боржник зобов'язується перед Новим кредитором належно виконати свої зобов'язання Боржника.

Крім того, на підставі наданих документів встановлено, що ТОВ «Едвента Лоу», в особі директора Шинкаренко С. М„ що діє на підставі Статуту (Замовник), з одного боку, та ТОВ «Дашар» (Виконавець), в особі директора Арсланової К.П., що діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали Договір від 27.02.2015 року №2702АЗ щодо надання послуг по розміщенню рекламних матеріалів.

Згідно умов вказаного договору, виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику послуги з розміщення (публічна демонстрація, публічний показ) рекламних матеріалів замовника та/або клієнта замовника на відповідних рекламоносіях впродовж погодженого періоду часу, відповідно до погоджених і затверджених сторонами додатків до цього договору.

Вартість послуг виконавця з проведення рекламних кампаній становить 832 878, 33 грн., крім того ПДВ (20%) 166 575,67 гри., разом з ПДВ 999 454,00 грн.

По закінченню строку кожного з періодів надання послуг, виконавець направляє замовникові акт здачі-приймання наданих послуг.

Протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг, замовник зобов'язується підписати даний акт або надати виконавцеві обґрунтовану відмову від його підписання.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2015 року. Дострокове розірвання договору можливе за згодою сторін, а також у випадках, передбачених цим договором і чинним законодавством України.

До перевірки надано картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ТОВ «Едвента Лоу» по контрагенту ТОВ «Дашар», відповідно до якого в бухгалтерському обліку підприємства дана операція відображена наступними проводками:

Дт. 63 - Кт. 63 - 350000 грн. відображено відступлення права вимоги згідно договору від 20.02.2015 року;

Дт. 63 - Кт. 31 - 1648908 грн. відображено оплату з розрахункового рахунку ГОВ «Едвента Лоу» в адресу ТОВ «Дашар»;

Дт. 64 - Кт. 63 - 333151 грн. відображено формування податкового кредиту ТОВ «Едвента Лоу» за рахунок ТОВ «Дашар»;

Дт. 89 - Кт. 63 - 1665757 грн. відображено формування витрат ГОВ «Едвента Лоу» при взаємовідносинах з ТОВ "Буда Плюс".

Також, в ході перевірки, відповідно до документів бухгалтерського обліку ТОВ «Едвента Лоу» наданих до перевірки встановлено формування витрат при взаємовідносинах з ГОВ «Дашар» на загальну суму 1665757 грн., а саме по періодах: 2015 рік на суму 1665757 грн.

Виходячи з вищенаведених норм матеріального права та встановлених у справі обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює надані позивачем первинні документи як такі, що містять недостовірні відомості та, як наслідок не підтверджують реальність виконання спірних господарських операцій, рух матеріальних активів між позивачем та його контрагентами, понесення позивачем реальних витрат у зв'язку з придбанням товарів і послуг.

Оцінюючи твердження представника позивача про використання придбаних товарів і результатів послуг у своїй господарський діяльності, суд зважає на відсутність у матеріалах справи доказів існування причинно-наслідкового зв'язку між наданими позивачем первинними та іншими документами і спірними господарськими операціями.

При цьому, суд звертає увагу, що висновки контролюючого органу в акті перевірки, щодо нереальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Едвента Лоу» та ТОВ «Буда Плюс», ТОВ «Дашар» здебільшого ґрунтуються на податковій інформації, яка міститься в інформаційних базах контролюючого органу, згідно якої зазначені підприємства за місцезнаходженням не встановлені, свідоцтва платника ПДВ у них анульовані.

Таким чином, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення ТОВ «Едвента Лоу» задекларованих показників витрат і податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ «Буда Плюс», ТОВ «Дашар», та відповідно вважає їх обґрунтованими і правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 09.03.2016 року №№0262615137 та №0252615137.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов