Ухвала

від 02.12.2016 по справі 821/1279/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/1279/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Авто" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Газ-Авто» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2016 року №0000761422, №0000771422.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р. не ґрунтуються на фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Авто" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 року №0000761422, №0000771422.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ГУ ДФС у Херсонській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ГАЗ-АВТО» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013р. За результатами якої складено акт №57/21-22-14-04/32479634 від 07.06.2016р.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000761422 від 23.06.2016р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 72800,00 грн., в т.ч. 58240,00 грн. - основного платежу, та 14560,00 грн. - штрафні санкції; №0000761422 від 23.06.2016р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 609824,00 грн., в т.ч. 487859,00 грн. - основного платежу, та 121965,00 грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення рішення, які є предметом спору по цій справі є протиправими та підлягають скасуванню. Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції , а доводи апеляціної скарги необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Предметом розгляду у справі є податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 року №0000761422, №0000771422, які виставлені у зв'язку з вчиненням правочинів, які на думку контролюючого органу не спрямовані на реальне настання правових наслідків,що обумовлені ними.

Для визначення товарності господарських операцій, які були досліджені в ході перевірки судом були досліджені наступні обставини.

Так, між ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (Постачальник) та ТОВ «Газ-Авто» (Покупець) був укладений договір на постачання природного газу №П/12-057 (з додатковими угодами №1 від 18.12.2012р., №2 від 31.01.2013р., №3 від 26.06.2013р., №4 від 26.11.2013р.) для власних потреб від 02.07.2012р. за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю у 2012р. природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ в обсязі зазначеному в пункті 2.1 на умовах даного договору.

Пункт 1.2 договору - газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Пунктом 2.1 Договору № П/12-057 Постачальник зобов'язується передати, а Покупець оплатити та прийняти природний газ у 2012 році в об'ємах до 825.0 тис. куб.м., у т.ч. по місяцях: серпень - грудень по 160.0 тис. куб. м. кожного місяця (Додатковою угодою №1 від 18.12.2012р. об'єми постачання природного у 2013 р. визначені у розмірі 1980.0 тис. куб. м.).

Згідно п.п. 3.1 договору, Постачальник передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу від газовидобувного підприємства в газотранспортну систему ДК «Укртрансгаз» і газорозподільних системах підприємств НАК «Нафтогаз України». Право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі.

На виконання умов Договору №П/12-057 ТОВ «Газ-Авто» закупив у ТОВ «Українська нафто-газова компанія» у липні-грудні 2012 року газ для власних потреб в обсязі загальною вартістю 3748760.08 грн., в тому числі ПДВ 624793.35 грн., що підтверджується двохсторонніми актами приймання - передачі природного газу.

Відповідно до пункту 3.1 Договору №П/12-057 Постачальник передає Покупцю придбаний для нього газ в об'ємах відповідно до п.2.1 цього Договору у мережі ДК «Укртрансгаз» і газорозподільних системах підприємств НАК «Нафтогаз України».

Пунктом 3.10 Договору №П/1-057 передбачено, що Покупець зобов'язується самостійно укласти договори на транспортування природного газу територією України.

Договір №1-3702ПТ від 01.02.2012р. (додаткова угода від 01.02.2012р.) на розподіл природного газу з ПАТ «Херсонгаз», згідно якого газорозподільне підприємство (ПАТ «Херсонгаз») зобов'язується надати ТОВ «Газ-Авто» послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами (ГРМ) до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до «Актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін».

Згідно з «Переліком комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання» до договору від 01.01.2012р. №1-3702ПТ постачання газу відбувалось через устаткування, пов'язане з використанням, переробкою, зберіганням, транспортуванням небезпечних речовин, а саме компресорні установки УКБ-2.3/200 у кількості 4 шт., на експлуатацію яких у ТОВ «Газ-Авто» є дозвіл №27.13.65, виданий територіальним управлінням державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Херсонській області. Відповідно до договору пунктом призначення зазначено АГНКС Миколаївське шосе, 4-км., назва газоспоживаючого приладу - компресорна установка УКБ-2.3/200 у кількості 4 шт.

Транспортування природного газу оформлено актами приймання-передачі між ТОВ «Газ-Авто» та ПАТ «Херсонгаз». Надання послуг транспортування природного газу за період липень - грудень 2012р. в загальному обсязі 848.588 тис.куб.м., за період січень - серпень 2013р. в загальному обсязі 738.818 тис.куб.м. (в указаному періоді транспортування газу лише в межах ТОВ «Українська нафто-газова компанія»).

На початок кожного місяця НАК «Нафтогаз України» надає газорозподільному підприємству ПАТ «Херсонгаз» ліміти, заведені на покупців від підприємств постачальників газу, які підтверджуються потрійними актами прийому-передачі між постачальником, газорозподільним підприємством та покупцем.

ТОВ «Газ-Авто» проведено розрахунки з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за поставлений газ на загальну суму 6915844.10 грн.: у 2012р.- 3748760.08 грн., у 2013р. - 3167084.02 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Придбаний газ у ТОВ «Українська нафто-газова компанія» повністю використаний ТОВ «Газ-Авто» у господарській діяльності, а саме у реалізації стисненого газу для заправки автомобілів, що підтверджується видатковими накладними у безготівковому рахунку та розрахунковими чеками за готівку за липень-грудень 2012р., січень - серпень 2013р.

ТОВ «Українська нафто-газова компанія» надано ТОВ «Газ-Авто» податкові накладні на загальну суму 6915844.10 грн., у тому числі ПДВ 1138330.00 грн.: за 2012р. - 624793.00 грн., за 2013р. - 513537.00 грн. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ТОВ «Газ-Авто» до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за липень-грудень 2012 року, січень-серпень 2013 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Податкові накладні ТОВ «Українська нафто-газова компанія» містять необхідні реквізити, передбачені ст.201 Податкового кодексу України, підписані і скріплені печаткою товариства.

Висновки про неправомірність формування податкового кредиту за наслідками господарських відносин ТОВ «Газ-Авто» із ТОВ «Українська нафто-газова компанія» перевіряючим ревізором зроблено з посиланням на ухилення від сплати податків у значних розмірах за рахунок формування податкового кредиту від підприємства з ознаками фіктивності - ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (код ЄДРПОУ 37764888), що призвело до ненадходження до бюджету податку на додану вартість на суму 1129354.00 грн., крім того в акті перевірки є посилання на те, що 01.12.2015р. оперативними співробітниками СДПІ з ОБП у м.Запоріжжі МГУ ДФС до реєстру облікових карток суб'єкти фіктивного підприємництва внесено відомості про ТОВ «Українська нафто-газова компанія», у зв'язку з внесенням до ЄДР за №32015100110000200 відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 КК України.

З огляду на зазначене господарські операції ТОВ «Газ-Авто» з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» відбувалися у липні-грудні 2012 року, січні-серпні 2013 року, вказаний контрагент був належним чином зареєстрований в ЄДР, мав статус платника податку на додану вартість.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 08.11.10р.

Виходячи з цього посилання апелянта на те, що показання свідка ОСОБА_1 (директора ТОВ «Українська нафтогазова компанія») викладені у протоколах допиту по кримінальній справі про те, що вона не укладала та не підписувала з будь-якими суб'єктами господарювання договорів, не реалізовувала товар, не надавала послуги, не складала та не підписувала податкову звітність, не отримувала податкову звітність, є підставою вважати її підпис недійсним, а внаслідок цього такі документи, що не містять обов'язкового реквізиту не мають юридичної сили, не відповідають вимогам закону, оскільки згідно з нормами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком вірного та обґрунтованого висновку, що надані позивачем документи в обґрунтування виконання зазначених господарських операцій з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» можуть бути прийняті в якості належних доказів, саме як первинні документи на підтвердження товарності цих операцій.

Наявні у позивача документи свідчать про правомірність віднесення ним сум податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» до складу податкового кредиту.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик