Постанова

від 22.11.2016 по справі 826/25964/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 листопада 2016 року 14 год. 00 хв. № 826/25964/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс» (далі - позивач, ТОВ «Астерс») до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 22 червня 2015 року №0002752204 та №0002762204 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Астерс» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Креативкомпані» за період з 01 січня по 31 грудня 2014 року, за наслідком якої складено акт від 29 травня 2015 року №2212/26-56-22-04-09/38779216 (далі - акт перевірки ).

На підставі зазначеного акту перевірки 22 червня 2015 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- №0002752204, яким позивачу за порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 764438,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 611550,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 152888,00 грн.;

- №38779216, яким позивачу за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 849375,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 679500,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 169875,00 грн.

У подальшому, рішенням Головного управління ДФС у місті Києві від 31 серпня 2015 року №13304/10/26-15-10-05-35 та рішенням ДФС України від 10 листопада 2015 року №23870/6/99-99-10-01-04-25 оскаржувані рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Зі змісту акту перевірки та заперечень відповідача вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали наступні обставини.

Договір про надання юридичних послуг від 16 червня 2014 року №16/06-2014, укладений між позивачем та ТОВ «Креативкомпані», та всі первинні документи підписані директором ТОВ «Креативкомпані» ОСОБА_1 та скріплені печаткою товариства. Проте, у ТОВ «Креативкомпані» відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби. Крім того, відповідачем отримано постанову старшого слідчого з ОВС 1-го відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 15 січня 2015 року з якої вбачається, що за фактом фіктивного підприємництва та умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах відкрито досудове розслідування №32014100000000068. В межах кримінального провадження допитано в якості свідка директора ТОВ «Креативкомпані» ОСОБА_1, який показав, що зареєстрував товариство за грошову винагороду та не підписував договори та інші фінансові документи.

Позивач посилається на рішення адміністративних судів, якими встановлено фактичну діяльність ТОВ «Креативкомпані» та вказує, що відповідачем під час перевірки зроблено висновки лише на підставі постанови старшого слідчого та наведено судову практику з аналогічних правовідносин. При цьому, позивач зазначає, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року у справі №753/20557/15-к закрито кримінальне провадження №32014100000000068 та не пред'явлено обвинувачення посадовим особам ТОВ «Креативкомпані».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп.пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п.п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (п. 150.1 ст. 150 ПК України).

Підпунктом 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

16 червня 2014 року між ТОВ «Креативкомпані» та ТОВ «Астерс» укладено договір про надання юридичних послуг №16/06-2014, за умовами якого ТОВ «Креативкомпані» зобов'язалось надати ТОВ «Астерс» юридичні послуги, в тому числі ті, які будуть необхідними для надання ТОВ «Астерс» юридичних послуг його клієнтам: надання усних та письмових консультацій щодо законодавства України; розробка проектів та юридичний аналіз документів правового характеру; представництво ТОВ «Астерс» та/або клієнтів ТОВ «Астерс» у відносинах з будь-якими фізичними та/або юридичними особами; інші види послуг на запит ТОВ «Астерс» (далі - договір). Пунктом 3.1 договору сторони домовились приймати послуги на підставі акту приймання-передачі послуг.

В додаток до договору надано форму замовлення юридичних послуг та форму акту приймання-передачі юридичних послуг.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Креативкомпані» виписано на користь позивача наступні документи: акти замовлення юридичних послуг від 16 червня 2014 року №2606/070, від 17 червня 2014 року №2706/136, від 18 червня 2014 року №3006/149, від 15 липня 2014 року №2907/062, від 16 липня 2014 року №3007/077, від 17 липня 2014 року №3107/2014; акти прийому-передачі від 26 червня 2014 року №2606/070, від 27 червня 2014 року №2706/136, від 30 червня 2014 року №3006/149, від 29 липня 2014 року №2907/062, від 30 липня 2014 року №3007/077, від 31 липня 2014 року №3107/2014; деталізація наданих юридичних послуг від 26 червня 2014 року №2606/070, від 27 червня 2014 року №2706/136, від 30 червня 2014 року №3006/149, від 29 липня 2014 року №2907/062, від 30 липня 2014 року №3007/077, від 31 липня 2014 року №3107/2014; податкові накладні від 26 червня 2014 року №14, від 27 червня 2014 року №16, від 30 червня 2014 року №18, від 29 липня 2014 року №78, від 30 липня 2014 року №79, від 31 липня 2014 року №80.

Зазначені документи надані позивачем під час податкової перевірки та залучено до матеріалів справи.

Як вбачається з акту перевірки, всі податкові накладні зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Основним видом діяльності ТОВ «Креативкомпані» згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є діяльність у сфері права.

Доводи позивача щодо закриття кримінального провадження ухвалою Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/20557/15-к судом до уваги не приймаються, оскільки рішення суду ухвалено відносно особи, яка зареєструвала ТОВ «Бакаляр Нью».

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Позивачем надано копії рішень адміністративних судів, якими досліджено фактичну господарську діяльність ТОВ «Креативкомпані» та зроблено висновок про наявність працівників та можливість здійснювати господарську діяльність на протязі 2014 року (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року у справі №826/3050/15, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року у справі №826/9994/15, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі №810/5380/14, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у справі №826/10249/15).

Відповідно до наведених рішень, які набрали законної сили, висновок відповідача стосовно діяльності контрагента позивача - ТОВ «Креативкомпані» є передчасним та базується тільки на протоколі допиту свідка - ОСОБА_1 Фактично оцінку правочину між позивачем та ТОВ «Креативкомпані» податковим органом не надано, як й не надано спростування первинним документам, складеним сторонами договору.

Саме по собі підписання документів від імені контрагента невстановленою особою не може бути підставою для висновку про незаконне формування даних податкового обліку по операціям з таким платником. Такий висновок в силу вимог ст. 86 КАС України може бути зроблений за наявності сукупності обставин, що свідчать про відсутність фактично здійснених фінансово-господарських операцій платника з його контрагентом та реальних виплат платника по цим операціям, про афілійованість платника з контрагентом для створення схеми ухилення від оподаткування та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Доказів того, що особа, яка підписала податкові накладні та інші документи від імені TOB «Креативкомпані», не мала відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачу, відповідачем до суду не надано.

Зазначені обставини та документи свідчать про виконання TOB «Астерс» та TOB «Креативкомпані» їх договірних зобов'язань, а також свідчить про зміни в структурі активів та зобов'язань позивача, що доводить реальність проведених господарських операцій та не дає підстав для сумнівів щодо фактичності їх здійснення.

При цьому, відповідач не встановив фактів, які б свідчили про те, що зміст правочинів не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на завдання істотної шкоди інтересам держави.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому Позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Жодним нормативним актам не покладено на суб'єктів підприємницької діяльності обов'язок контролювати звітність контрагента, більш того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Тобто, чинне законодавство України не дозволяє податковим органам застосовувати до платників податків будь-які негативні санкції у зв'язку з недотриманням норм податкового законодавства з боку їх контрагентів.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги висновки відповідача, оскільки суду надано докази на підтвердження реального здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 22 червня 2015 року №0002752204 та №0002762204.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс» (код ЄДРПОУ 38779216) здійснений ним судовий збір у розмірі 24257,20 грн. (двадцять чотири тисячі двісті п'ятдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39467012).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин