Ухвала

від 30.11.2016 по справі 810/4487/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4487/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю:

представника позивача Лісового С.А.

представника відповідача Ярового А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області № 00001752201 від 28.05.2015.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що з 22.04.2015 по 28.04.2015 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ладога ВК» (код ЄДРПОУ 33745890) за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.

За результатами перевірки складено акт від 07.05.2015 № 133/10-13-2-05/33400832, яким встановлено порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ «Петрівський квартал» було занижено податок на додану вартість на загальну суму 399 939,00 грн., у тому числі за жовтень 2014 року на суму 137 616,00 грн. та за листопад 2014 року на суму 262 323,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 № 00001752201, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 599 908,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 399 939,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 199 969,00 грн.

В результаті процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем дотримано умови формування податкового кредиту, в той час, як відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2013 між ТОВ «Петрівський квартал» (Замовник) та ТОВ «Ладога ВК» (Генеральний підрядник) було укладено договори генерального підряду № ЛУ/2А-13, № ЛУ/4А-13, № ЛУ/4Б-13, № ЛУ/6А-13 та № ЛУ/6Б-13, за умовами яких генеральний підрядник зобов'язався виконати за дорученням замовника комплекс робіт «Під ключ» по будівництву об'єкта, згідно виданої замовником проектної документації, об'єктних та локальних кошторисів та додатків до договорів та здати виконані будівельно-монтажні роботи замовнику.

Відповідно до п.1.2. договорів Генеральний підрядник підтверджує і гарантує, що має всі необхідні дозволи (ліцензії, сертифікати, дозволи і всі необхідні за законодавством України документи для здійснення даних робіт), кваліфікацію, технічні ресурси, підготовлений персонал, необхідні чинним законодавством України та цим Договором, для виконання ним своїх зобов'язань за цим Договором.

Будівельні роботи, що були предметом даних договорів, здійснювались на об'єктах за такими адресами:

- 4-поверховий 63 квартирний житловий будинок з мансардою та з вбудованими нежитловими приміщеннями, розташований по бульвару Л. Українки № 2-А, с. Петрівське, Києво-Святошинський район (за договором від 20.12.2013 № ЛУ/2А-13);

- 4-поверховий 63 квартирний житловий будинок з мансардою та з вбудованими нежитловими приміщеннями, розташований по бульвару Л. Українки № 4-А, с. Петрівське, Києво-Святошинський район (за договором від 20.12.2013 № ЛУ/4А-13);

- 4-поверховий 70 квартирний житловий будинок з мансардою та з вбудованими нежитловими приміщеннями, розташований по бульвару Л. Українки № 4-Б, с. Петрівське, Києво-Святошинський район (за договором від 20.12.2013 № ЛУ/4Б-13);

- 4-поверховий 63 квартирний житловий будинок з мансардою та з вбудованими нежитловими приміщеннями, розташований по бульвару Л. Українки № 6-А,с. Петрівське, Києво-Святошинський район (за договором від 20.12.2013 № ЛУ/6А-13).

- 4-поверховий 70 квартирний житловий будинок з мансардою та з вбудованими нежитловими приміщеннями, розташований по бульвару Л. Українки № 6-Б,с. Петрівське, Києво-Святошинський район (за договором від 20.12.2013 №ЛУ/6Б-13);

Відповідно до п. 2.1 вказаних договорів, договори набувають чинності з моменту підписання сторонами та діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з п. 3.3.3 договорів генеральний підрядник має право залучати для виконання певних обсягів робіт субпідрядників. Замовник повинен бути письмово проінформований про кожного залученого генеральним підрядником субпідрядника. Замовник має право надати мотивовану відмову щодо залучення відповідного субпідрядника до виконання робіт генеральним підрядником.

Відповідно до п. 3.4.19 Договорів Генеральний підрядник, окрім іншого, здійснює координацію Роботи залучених ним Субпідрядників і несе перед Замовником повну фінансову та всі інші види відповідальності за невиконання або неналежне виконання Субпідрядниками своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 5.3 договорів до 15 числа місяця наступного за звітним замовник сплачує генеральному підряднику вартість фактично виконаних будівельних робіт на підставі підписаних сторонами актів виконаних будівельних робіт по формі КБ-2В та Довідки КБ-3, з урахуванням сплачених авансів, штрафних санкцій та інших відрахувань за договором.

Згідно з п. 6.1 договорів замовник приймає виконані генеральним підрядником належним чином роботи щомісячно, шляхом підписання актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-В та Довідок (Форма КБ-3), які є підставою для розрахунків за фактично виконані будівельні роботи.

З метою виконання умов вищевказаних договорів генеральний підрядник виконав, а замовник прийняв будівельні підрядні роботи на загальну суму 635 345, 97 грн.

На підтвердження факту виконання укладених договорів позивачем надано: довідки (форми КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт за вказаними договорами, платіжні доручення, податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітні періоди жовтень та листопад 2014 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що станом на жовтень-листопад 2014 року ТОВ «Лагода ВК» не було платником податку на додану вартість. Свідоцтво платника ПДВ цього підприємства анульовано лише в січні 2015 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Ладога ВК» здійснює господарську діяльність з будівництва об'єктів нерухомості, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ (вид діяльності за КВЕД-2010 є: код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.) та ліцензією серії АЕ № 291366, виданою Державною архітектурно-будівельною інспекцію України 01.08.20114 та ліцензією серії АЕ № 180199, виданою Інспекцією державно-будівельного контролю у м. Києві 05.12.2012.

З метою виконання договірних зобов'язань ТОВ «Ладога ВК» у відповідності до п.3.3.3 вищевказаних договорів генерального підряду, було залучено субпідрядну організацію - ТОВ «Теслабуд», що було погоджено позивачем.

Господарська мета за вищевказаними договорами була досягнута, що підтверджується деклараціями про готовність об'єкта до експлуатації, які були зареєстровані Департаментом ДАБІ у Київській області 31.03.2015 за № КС143150900229, від 23.03.2015 за № КС143150820650, від 05.03.2015 за № КС143150640668, від17.02.2015 за № КС143150480077.

Водночас, отримані від ТОВ «Лагода ВК» послуги використані у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується довідкою про фінансові результати діяльності ТОВ «Петрівський Квартал» за період 2014 рік та 1-ше півріччя 2015 року, фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва (позивача) станом на 31.12.2014 року, 31.03.2015 року, 30.06.2015 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Ладога ВК» був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених документів, у відповідності до вимог чинного законодавства та у зв'язку із власною господарською діяльністю.

Щодо посилання податкової інспекції на відсутність у ТОВ «Ладога ВК» та ТОВ «Теслабуд» об'єктивної можливості для виконання підрядних робіт через відсутність основних засобів та робочого персоналу, судом першої інстанції наголошено, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання підрядних робіт, а податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання підрядних робіт.

Крім того, вказані обставини не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операцій за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку первинним документам у їх сукупності, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, та встановлено умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів позивача.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015р. (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015р. (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015р. (справа №К/800/13763/14).

Крім того, відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, як було зазначено вище, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Ладога ВК» та ТОВ «Теслабуд» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 05 грудня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.