Рішення

від 29.11.2016 по справі 923/1061/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року Справа № 923/1061/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 міської ради м.Херсона

до відповідача: Приватного підприємства "Статус Херсон", м.Херсон

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (посвідчення серія А№327 від 07.08.2015р.), представник за довіреністю № 9-1983-9/21 від 29.12.2015р.

від відповідача: не з'явився

Позивач ОСОБА_1 міська рада звернувся до суду із позовом до відповідача приватного підприємства "Статус Херсон", м.Херсон про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Крім цього, позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої ОСОБА_1 міська рада просить у порядку забезпечення позову заборонити у будь-який спосіб здійснювати будь-які дії, пов'язані із - будівництвом, монтажем, розміщенням: тимчасових споруд, малих архітектурних форм, нерухомого майна та вирубку дерев на земельній ділянці орієнтовною площею 102,41 кв.м. по вул. Старообрядницькій (Комсомольській) в районі буд.14 (відповідно до схеми розміщення тимчасової споруди).

Ухвалою від 03.10.2016р. порушено провадження у справі, заяву про забезпечення позову прийнято до розгляду, розгляд справи та заяви про забезпечення позову призначено на 18.10.2016р.

У зв'язку із неявкою представників сторін розгляд справи неодноразово відкладався, про що було винесено відповідні ухвали, ухвалою від 17.11.2016р. розгляд справи відкладено на 29.11.2016р.

В судове засідання 29.11.2016р. представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав додаткові докази, які судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, відзив та витребувані судом докази не надав.

Ухвали про порушення провадження у справі від 03.10.2016р. та відкладення розгляду справи від 18.10.2016р. і 17.11.2016р., направлені відповідачеві за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися до матеріалів справи з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання та відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до п.3.9.1. вищезазначеної Постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи було направлено відповідачеві за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що відповідач приватне підприємство "Статус Херсон" є належно повідомленим про час і місце проведення судового засідання.

В п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що всі сторони було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, суд вважає, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи та вона може бути розглянута в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача позовні вимоги та заяву про забезпечення позову підтримав та просить суд їх задовольнити.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно зі ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу України права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування, прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок відноситься до повноважень міської ради.

За приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 123 Земельного кодексу України унормовано, що надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарський суд враховує, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільне її зайняття.

Господарський суд у вирішенні таких спорів досліджує, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причин відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Отже відповідно до вимог наведеного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Самовільне зайняття земельної ділянки означає фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. При цьому таке використання за своїм характером виключає можливість нормального користування земельною ділянкою з боку інших осіб. Окрім цього, Земельний кодекс України ставить правомірність використання земельної ділянки в залежність від встановлення її меж у натурі (на місцевості) та державної реєстрації правовстановлюючого документа.

За приписами ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування. Право комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах визначається як право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд у своїх інтересах майном, що належить їй безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Пунктом 5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Пункт 4 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Так, відповідний порядок визначається Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011р.

За умовами п.2.1 Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Згідно п.2.2 Порядку замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу ради із відповідною заявою у довільній формі про можливість встановлення тимчасової споруди.

Відповідно до п.п.2.17., 2.18 строк дії паспорта прив'язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень.

Продовження строку дії паспорта прив'язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив'язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

Згідно п.п.2.30, 2.31 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу.

Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, з метою здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, відповідно до положень ст.189 Земельного кодексу України, відповідальною особою відділу планування та забудови міста управління містобудування та архітектури департаменту містобудування та землекористування ОСОБА_1 міської ради проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в м.Херсоні по вул. Комсомольській (Старообрядницькій), в районі будинку №14.

За результатами обстеження встановлено, що на земельній ділянці загальною площею 102,41 кв.м., цільове призначення: землі загального користування, приватним підприємством "Статус Херсон" (код ЄДРПОУ 39683174) самовільно розміщено: конструкцію (стовпи з балками) з дахом, на земельній ділянці розміром 16,56м х 4,75м, стаціонарну тимчасову споруду - павільйон, розміром 5,0м х 4,75м. (а.с.7).

Земельна ділянка, на якій розміщено вище перелічені об'єкти, відноситься до земель комунальної власності, міською радою не приймалося рішення про відведення вищезазначеної земельної ділянки у користування або у власність відповідачеві, паспорт прив'язки тимчасової споруди не оформлявся.

Згідно ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, вказані обставини свідчать про факт самовільного використання відповідачем земельної ділянки площею 102,41 кв. м. під розміщення тимчасових споруд, що підтверджено актом обстеження земельної ділянки №8 від 19.09.2016р. (а.с.7), Схемою розміщення тимчасових споруд (а.с.10).

За приписами ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.152, ч.ч.2, 3 ст.212 Земельного кодексу України, захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

За наведених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 міської ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується заяви ОСОБА_1 міської ради про забезпечення позову, суд звертає увагу на наступне.

Обґрунтовуючи заяву позивач зазначає, що будь-які дії осіб щодо фактичного користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права органу місцевого самоврядування на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Оскільки на самовільно зайнятій земельній ділянці орієнтовною площею 102,41 кв.м. ведуться будівельні роботи по розміщенню на ній тимчасових споруд, це може супроводжуватися залиттям бетоном родючих грунтів та призвести до пошкодження показників їх родючості.

Крім цього, за твердженням ОСОБА_1 міської ради, існує загроза вирубки відповідачем дерев, які знаходяться на земельній ділянці.

У зв'язку з чим позивач та його представник у судовому засіданні просить заборонити у будь-який спосіб здійснювати будь-які дії, пов'язані із - будівництвом, монтажем, розміщенням: тимчасових споруд, малих архітектурних форм, нерухомого майна та вирубку дерев на земельній ділянці орієнтовної площею 102,41 кв.м. по вул. Старообрядницькій (Комсомольській) в районі будинку №14, оскільки не застосування таких заходів буде мати правові наслідки, які можуть призвести до неможливості приведення правовідносин сторін по справі у стан, який існував до порушення прав, та, як наслідок, завдання безповоротної шкоди інтересам територіальної громади міста Херсона.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою.

При вирішені питання про забезпечення позову господарські суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками вказаного судового розгляду.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин , з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В заяві про вжиття заходів до забезпечення позову ОСОБА_1 міська рада посилається лише на потенціальну можливість проведення відповідачем будівельних робіт (залиття бетоном ґрунту) та вирубку дерев без наведення відповідного обґрунтування. В поданій заяві позивач не обґрунтував та не подав належних доказів вчинення відповідачем дій, які утруднять чи зроблять неможливим виконання рішення суду. Заявник не надав будь-які докази, які б свідчили про наміри ПП "Статус Херсон" пошкодити родючі ґрунти та дерева, що розташовані на спірній земельній ділянці.

Крім цього, в даному судовому засіданні господарським судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 міської ради, права позивача захищені.

Враховуючи викладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

У зв'язку із задоволенням позову судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Судовий збір, сплачений ОСОБА_1 міською радою за подання заяви про забезпечення позову, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати приватне підприємство "Статус Херсон" (код ЄДРПОУ 39683174, 73000 м.Херсон, вул.Комсомольська, буд.14) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою орієнтовною площею 102,41 кв.м. по вул. Старообрядницькій (Комсомольській), в районі будинку №14, відповідно до схеми розміщення тимчасових споруд, шляхом знесення конструкції (стовпів з балками) з дахом, розміром 16,56м х 4,75м; стаціонарної тимчасової споруди - павільйону розміром 5,0м х 4,75м та привести земельну ділянку у придатний для використання стан.

3. Заяву ОСОБА_1 міської ради про забезпечення позову залишити без задоволення.

4. Стягнути з приватного підприємства "Статус Херсон" (код ЄДРПОУ 39683174, 73000 м.Херсон, вул.Комсомольська, буд.14) на користь ОСОБА_1 міської ради (код ЄДРПОУ 26347681, 73000 м.Херсон, пр.Ушакова, 37) - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України - 05.12.2016р.

Суддя М.Б. Сулімовська