Постанова

від 01.12.2016 по справі 904/5019/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016 року Справа № 904/5019/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Широбокової Л.П., Сизько І.А.

при секретарі судового засідання : Мацекос І.М..

представники сторін:

від відповідача-1: ОСОБА_1, довіреність № 3 від 07.12.2015 р., представник;

від відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність № 2 від 07.12.2015 р., представник;

представники позивача та відповідача-2 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "АКО" с. Залав"я, Млинівський район, Рівненська область на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 року у справі № 904/5019/14

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" м. Дніпро про виправлення описки в наказі

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД", м. Дніпро

до Фермерського господарства "АКО" с. Залав"я, Млинівський район, Рівненська область

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м. Дніпро

про стягнення процентів за користування товарним кредитом в розмірі 217 123 грн.61 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 року (суддя Татарчук В.О.), з урахуванням ухвали від 08.11.2016 року про виправлення описки, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" задоволено.

Виправлено помилку в наказі господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2014 шляхом викладення його в наступній редакції:

В«Стягнути солідарно з Фермерського господарства В«АКОВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«АгросфераВ» 217 123 грн. 61 коп. - процентів за користування товарним кредитом.В» .

Видано наказ про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Гран ІнвестВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«АгросфераВ» 217 123 грн. 61 коп. - процентів за користування товарним кредитом.

Не погодившись з даною ухвалою Фермерського господарства "АКО" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що ухвала прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення заяви ТОВ «Агросфера ЛТД» від 19.10.2016 року.

А саме, виходячи з того, що наказ господарського суду від 15.09.2014 року містить лише резолютивну частину рішення суду, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 року суперечить висновкам Конституційного Суду України від 26.06.2013 р. за №5- рп/2013 у справі №1-7/2013 та пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ, яка діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду, у якій вказано, що у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, оскільки виключення боржника ТОВ «Гран Інвест» із наказу означає зміну резолютивної частини рішення суду, що є порушенням приписів статей 84, 89, 116 ГПК.

З назви самої заяви від 19.10.2016 року за вих. №896 випливає, що ТОВ «Агросфера ЛТД» було подано заяву про виправлення описки, яка не передбачена нормами ГПК . Більше того, описок в наказі господарського суду від 15.09.2014 року по справі 904/5019/14 немає, оскільки описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що виправляючи помилку в наказі від 15.09.2014 року по справі № 904/5019/14 місцевий господарський суд замість того, щоб після резолютивної частини рішення зазначити одного стягувача: ТОВ «Агросфера» та одного боржника: ФГ «АКО», тобто зазначити додаткову інформацію в наказі, фактично змінив її.

Також, місцевий господарський суд прийняв правильне по суті рішення стосовно видачі другого наказу відносно другого солідарного боржника: ТОВ «Гран Інвест». Однак, замість того, щоб після резолютивної частини рішення зазначити одного стягувача: ТОВ «Агросфера» та одного боржника: ТОВ «Гран Інвест», тобто зазначити додаткову інформацію в наказі, також фактично змінив її.

У зв'язку з чим позивач вважає, що виправлення помилки, внесене місцевим господарським судом до наказу від 15.09.2014 року по справі № 904/5019/14, не в повній мірі відповідає вимогам процесуального законодавства та Закону України «Про виконавче провадження», що негативно впливає на своєчасність виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 року

прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

В судовому засіданні 01.12.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

За правилами ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників скаржника, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2014 року у справі № 904/5019/14 стягнуто солідарно з Фермерського господарства "АКО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 217123,61 грн. процентів за користування товарним кредитом; стягнуто з Фермерського господарства "АКО" на користь позивача 2171,24 грн. судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь позивача 2171,24 грн. судового збору (т. 1 а.с. 71-74).

На виконання вказаного рішення суду було видано в тому числі наказ від 15.09.2014 року щодо стягнення солідарно з Фермерського господарства «АКО» (35113, Рівненська область, Млинівський район, с. Острожець, ЄДРПОУ 22559624) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Інвест» (49083 м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ЄДРПОУ 34985654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ЄДРПОУ 31320991) 217 123 грн. 61 коп. - процентів за користування товарним кредитом (т. 1 а.с. 76).

01.10.2014 року позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання рішення від 02.09.2014 року з проханням накласти арешт на все майно боржника та на відкриті розрахункові рахунки у фінансових установах; внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про обтяження всього майна Фермерського господарства "АКО" в межах суми стягнення.

10.10.2014 року постановою начальника відділу державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження № 45021212 з виконання наказу господарського суду № 904/5019/14 від 15.09.2014 року про стягнення з Фермерського господарства "АКО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 217123,61 грн. заборгованості; надано відповідачу строк для добровільного виконання рішення суду до 17.10.2014 року.

Відповідно до матеріалів справи наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2014 року у справі № 904/5019/14 про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів було виконано Фермерським господарством "АКО" частково на загальну суму 72628,66 грн.; виконання судового рішення по цій справі за рахунок відповідача-2 не здійснювалось.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року, змінено сторону по справі № 904/5019/14 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД"; замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу від 15.09.2014 року у цій справі.

13.11.2015 року постановою в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції ОСОБА_4 про перевірку виконавчого провадження було скасовано постанову від 10.10.2014 року № 45021212 про відкриття виконавчого провадження; припинено арешт майна боржника, накладений постановою державного виконавця від 21.10.2014 року; скасовано арешт коштів на рахунках боржника, накладений постановами державного виконавця від 12.11.2014 року; відмовлено у відкритті виконавчого провадження на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2014 року № 904/5019/14, як такого, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 1 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України; виконавчий документ повернуто стягувачу.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції від 13.11.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2014 № 904/5019/14 про стягнення з Фермерського господарства "АКО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 217123 грн. 61 коп. боргу; скасовано арешт коштів на рахунках боржника, накладений постановами державного виконавця від 12.11.2014 року; припинено арешт коштів боржника, накладений постановою державного виконавця про арешт майна боржника та заборону його відчуження від 21.10.2014 року, з посиланням на те, що виконавчий документ не відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

18.12.2015 року в.о. заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальником управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_5 була винесена постанова № 28/02/15, відповідно до якої визнано дії в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції при скасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства; скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 45021212 від 13.11.2015 та зобов`язано в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції здійснити всі необхідні заходи примусового виконання рішень, передбачені законом.

Постановою від 11.01.2016 року було доповнено постанову № 28/02/15 від 18.12.2015 року та виправлено описки допущені по тексту цієї постанови, а саме: слова "боржником за яким є ТзОВ "Агросфера" замінено словами "боржником за яким є ФГ "АКО", а також слова "керуючись ст.ст. 6, 11, 84, 86 Закону України "Про виконавче провадження", глави ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень" замінено словами "керуючись ст.ст. 6, 11, 84, 86 Закону України "Про виконавче провадження", глави Х Інструкції з організації примусового виконання рішень" та доповнено постанову № 28/02/15 від 18.12.2015 пунктом 3 такого змісту: скасувати постанову в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції про перевірку виконавчого провадження № 45021212 від 13.11.2015; пункти 3-6 постанови № 28/02/15 від 18.12.2015 про перевірку виконавчого провадження вважати пунктами 4-7.

10.02.2016 року на виконання постанови начальника управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_5 від 18.12.2015 року, на підставі заяви позивача від 25.01.2016 № 15-Б16 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Млинівського Районного управління юстиції ОСОБА_4 було відкрито виконавче провадження № 45021212 з примусового виконання наказу господарського суду від 15.09.2014 року у справі № 904/5019/14.

Не погоджуючись із постановою від 10.02.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 45021212, Фермерське господарство "АКО" 10.03.2016 звернулося до суду зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції, у якій просило суд визнати дії старшого державного виконавця ВДВС Млинівського РУЮ щодо винесення постанови про від 10.02.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 45021212 - неправомірними та незаконними і скасувати вказану постанову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 року відмовлено у задоволенні скарги Фермерського господарства "АКО" на дії відділу державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції щодо винесення постанови від 10.02.2016 року № 45021212 про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 року у справі № 904/5019/14 скасовано; визнано дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції щодо винесення постанови від 10.02.2016 року № 45021212 про відкриття виконавчого провадження неправомірними та незаконними; скасовано постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції щодо винесення постанови від 10.02.2016 року № 45021212

Суд апеляційної інстанції , не погодився із висновками суду першої інстанції з тих підстав, що наказ від 15.09.2014 року було видано з порушенням приписів ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", що є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 по даній справі постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року залишено без змін.

20.10.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області із заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросфера ЛТД» про виправлення описки у наказі, в якій просить внести виправлення до наказу господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2014 року у справі № 904/5019/14, видаливши боржника-2: ТОВ «Гран Інвест», оскільки даний наказ буде передано на примусове виконання у Млинівський РВДВС ГТУЮ у Рівненській області щодо стягнення заборгованості саме з боржника-1: ФГ «АКО», про що винести відповідну ухвалу, видати окремий наказ по справі № 904/5019/14 на боржника-2: ТОВ «Гран Інвест».

Заява обґрунтована наступним:

- наказ про примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2014 по даній справі було повернуто державним виконавцем у звязку з невідповідністю ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в наказі повинно бути зазначено одного стягувача та боржника;

- про наведене йдеться і в постанові пленуму Вищого господарського суду України №2 від 16.12.2015;

- на невідповідність вказаного наказу приписам ч. 4 ст. 116 ГПК України зазначено в постанові апеляційної інстанції від 16.06.2016 по даній справі і з наведеним погодився Вищий господарський суд України.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Частинами 1 і 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на час видачі вказаного наказу) визначено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ, що діяла на момент видачі наказу господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2014 року, встановлено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», № 1404-УІІІ (що діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду) встановлено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобовязанням, господарським судом на кожного з боржників видається окремий наказ, який має містити застереження про те, що стягнення є солідарним (частина друга статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») (абз. 3 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зі змінами згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015 №2).

Наказ господарського суду від 15.09.2014 у справі № 904/5019/14 було видано щодо двох відповідачів, які зареєстровані за різними адресами, у зв'язку з чим наказ не відповідає вимогам ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України і ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Про наведене також зазначено в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року і постанові Вищого господарського суду України від 17.08.2016 року по даній справі.

А саме, Вищий господарський суд України у постанові від 17.08.2016 року по даній справі 904/5019/14 зазначив, що з правового аналізу вказаних норм слідує, що при солідарному стягненні з кількох боржників, виконавчих документів має видаватись по кількості солідарних боржників, в яких має бути зазначено резолютивну частину рішення, найменування стягувача, найменування одного із боржників, а також має бути вказано про те, що обов'язок є солідарним.

Таким чином, у даній справі господарському суду необхідно було видавати два накази, із зазначенням у кожному з них: резолютивної частини рішення, найменування стягувача та найменування одного із боржників.

На думку колегії суддів, у наказі після зазначення одного стягувача та одного боржника, відсутня необхідність повторно вказувати про те, що обов'язок чи право є солідарним, оскільки у резолютивній частині рішення, яка повністю зазначається у виконавчому документі, вже вказано саме про солідарне стягнення з боржників на користь стягувача.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу.

Отже, господарський суд своєю ухвалою мав право внести виправлення до наказу від 15.09.2014 року та привести його у відповідність до вимог, встановлених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ.

Частиною 1 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наказ господарського суду має відповідати вимогам до виконавчого документу, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», № 1404-УІІІ (що діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду) зазначено, що у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення.

Відповідно до п. 2.3 рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 р. за №5- рп/2013 у справі №1-7/2013 встановлено, що «виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (частина перша статті 116 Кодексу). Системний аналіз статей 84, 116, 117, 119, 120 Кодексу дає можливість дійти висновку, що наказ відтворює резолютивну частину прийнятого господарським судом рішення і залишається незмінним до повного виконання чи втрати ним юридичної сили у випадках, встановлених Кодексом.»

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 виправлення до наказу мають вноситися з урахуванням вимог ч. 1 ст.89 ГПК України, тобто ці виправлення не можуть зачіпати суті судового рішення, на виконання якого видано наказ.

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 року суперечить висновкам Конституційного Суду України від 26.06.2013 р. за №5- рп/2013 у справі №1-7/2013 та пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ, оскільки задовольняючи заяву ТОВ «Агросфера ЛТД» про виправлення описки, господарським судом було вилучено із наказу господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2014 року по справі №904/5019/14 боржника - ТОВ «Гран Інвест», в результаті чого даний наказ не містить тієї резолютивної частини рішення суду, яка в дійсності була прийнята по справі №904/5019/14 02 вересня 2014 року.

Також, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що описок в наказі господарського суду від 15.09.2014 року по справі 904/5019/14 немає, оскільки описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів.

В той же час, колегія суддів вважає, що господарський суд прийшов до правильного висновку про необхідність приведення наказу від 15.09.2014 року у відповідність до вимог, встановлених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ, шляхом внесення до нього виправлень, а також про необхідність видати ще один наказ, оскільки невжиття вказаних заходів може привести до невиконання рішення суду, що є порушенням ст. 115 ГПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Відповідно до ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал , постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (ст. 115 ГПК України).

Отже, обов'язковість рішень господарського суду, що набрали законної сили є однім з принципів господарського судочинства.

В той же час, відповідно до матеріалів справи через допущені помилки при видачі виконавчих документів рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2014 у справі № 904/5019/14, яке набрало законної сили 15.09.2014 року, на протязі більше ніж двох років залишається невиконаним.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, №. 38773/05, від 26.07.2012, зазначено, що Суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд на виконання пункту 1 статті 6 Конвенції, який (серед іншого) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін, прийняв правильне по суті рішення про задоволення заяви стягувача про виправлення помилки, допущеної в наказі від 15.09.2014 року, та про видачу другого наказу у справі.

Однак, виправляючи помилку в наказі від 15.09.2014 року по справі № 904/5019/14, місцевий господарський суд замість того, щоб після резолютивної частини рішення зазначити одного стягувача та одного з боржників, тобто зазначити додаткову інформацію в наказі, фактично невірно зазначив резолютивну частину рішення.

Аналогічні помилки допущено господарським судом при видачі другого наказу.

Відповідно до п. 4 до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення господарським судом пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ, ч. 1 ст. 117 ГПК України знайшли своє підтвердження, оскільки, прийнявши відповідну ухвалу у даній справі, місцевий господарський суд, виключивши боржника ТОВ «Гран Інвест» із наказу, фактично невірно зазначив в наказі резолютивну частину рішення.

За приписами ч. ч. 1 і 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, є підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду є такою, що не відповідає нормам процесуального законодавства, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 року у справі № 904/5019/14 підлягає скасуванню, та виходячи з самої природи виконавчого провадження, яка вимагає оперативності, заява Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агросфера ЛТДВ» підлягає задоволенню шляхом виправлення помилки в наказі господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2014 року, а також шляхом видачі ще одного наказу.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України необхідно покласти на Позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "АКО" с. Залав'я, Млинівський район, Рівненська область - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 року у справі № 904/5019/14 - скасувати.

Виправити помилку в наказі господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2014 року у справі № 904/5019/14 шляхом викладення його в наступній редакції:

В«Стягнути солідарно з Фермерського господарства В«АКОВ» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агросфера ЛТДВ» 217 123 грн. 61 коп. - процентів за користування товарним кредитом.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю В«Агросфера ЛТДВ» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, ЄДРПОУ 313209991).

Боржник: Фермерське господарство В«АКОВ» (35113, Рівненська область, Млинівський район, с. Острожець, ЄДРПОУ 22559624)В» .

Зобов'язати Господарський суд Дніпропетровської області видати у справі № 904/5019/14 наказ наступного змісту:

В«Стягнути солідарно з Фермерського господарства В«АКОВ» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агросфера ЛТДВ» 217 123 грн. 61 коп. - процентів за користування товарним кредитом.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю В«Агросфера ЛТДВ» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, ЄДРПОУ 313209991).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, ЄДРПОУ 34985654)В» .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агросфера ЛТДВ» на користь Фермерського господарства В«АКОВ» 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 02.12.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.А. Сизько