Постанова

від 30.11.2016 по справі 910/14938/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа№ 910/14938/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача: Вербовенко К.А. - представник за довіреністю від 05.07.2016

від відповідача: Заремба С.В. - представник за довіреністю від 05.09.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « НТП Континент»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2016

у справі № 910/14938/16 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергокомплекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю « НТП Континент»

про стягнення 845 081,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 120-121), заявлено про стягнення з відповідача заборгованості за виконані за договором № КТ13-10/04 від 22.10.2013, але неоплачені роботи по ІІ етапу виконання робіт в сумі 318 738 грн., пені в сумі 160 067,61 грн., 3 % річних в сумі 25 237,07 грн. та інфляційних втрат в сумі 341 038,74 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2016, повний текст якого складений 15.09.2016, у справі № 910/14938/16 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 318 738 грн. основного боргу, 24 713,11 грн. пені, 24 975,09 грн. 3 % річних та 341 038,74 грн. інфляційних втрат, у решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином доведений факт невиконання відповідачем обов'язку по оплаті виконаних за спірним договором робіт на заявлену до стягнення суму.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та 3 % річних, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправильно визначений перший день періоду прострочення виконання зобов'язання, та врахував подану відповідачем заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «НТП Континент» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 у справі № 910/14938/16 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що при прийнятті оспорюваного рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги, що спірні роботи позивачем були виконані з порушенням встановлених спірним договором строків, у зв'язку з чим відповідач скористався наданим йому ч. 3 ст. 538 ЦК України правом та зупинив виконання свого обов'язку з оплати виконаних робіт.

Також відповідач зауважив на тому, що позивач при зверненні до суду з цим позовом послався на приписи ЦК України, які регулюють правовідносини щодо надання послуг, в той час як за своєю правовою природою спірних договір є договором виконання робіт, а відтак, позивач невірно визначив нормативно-правове обґрунтування позову, а суд першої інстанції у своєму рішення уваги на це не звернув, не надав відповідної правової оцінки цьому факту та, задовольнивши позовні вимоги, фактично вийшов за межі позовних вимог щодо матеріально-правового обґрунтування позову, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Ухвалою від 27.10.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НТП Континент» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

22.10.2013 позивач як виконавець та відповідач як замовник уклали договір № КТ13-10/04 (а.с. 11-16) (далі Договір), за умовами якого позивач зобов'язався виконати згідно з Технічними вимогами на розробку автоматизованої інформаційної системи ДП «НЕК «Укренерго» для забезпечення економічної диспетчеризації відповідно до Правил «ОРЕ», які є Додатком № 1 до Договору, роботи а відповідач - прийняти якісно виконані роботи та оплатити такі роботи на умовах Договору.

У п. 1.2 Договору сторони погодили, що склад, характер робіт та вимоги до них (опис, порядок засвідчення належного їх виконання, звітність тощо), кількісні характеристики (обсяг) робіт, виконуваних за Договором, визначаються завданням відповідача.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна Договору визначена у Кошторисі витрат, якій є Додатком № 2 (а.с. 18) до Договору та становить 1 673 160 грн., в тому числі ПДВ.

У п. 3.1 Договору сторонами погоджено, що роботи виконуються позивачем з дати набуття Договором чинності по третій квартал 2014 року, етапами згідно з Календарним планом, який є Додатком № 3 до Договору. Роботи (етап) є виконаними (прийнятими відповідачем) з дати підписання відповідачем акту про виконані роботи (етапу).

У Додатку № 3 до Договору (Календарний план) сторони погодили такі умови:

- роботи І етапу «Розробка документації»: термін виконання - з дати підписання Договору (22.10.2013 - примітка суду) по 31.12.2013, вартість роботи - 610 700 грн.;

- роботи ІІ етапу «Розробка програмного забезпечення»: термін виконання - з 01.01.2014 по 30.09.2014, вартість роботи - 1 062 460 грн.

На виконання умов Договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи І та ІІ етапів, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 4 від 29.01.2014 на загальну суму 610 700 грн. (І етап) (а.с. 52) та акту № 2 від 31.12.2014 здачі-приймання робіт по договору № КТ13-10/04 від 22.10.2013 на загальну суму 1 062 460 грн. (ІІ етап) (а.с. 51).

Відповідач вказані акти підписав без зауважень.

За таких обставин, відповідно до п. 3.1 Договору, де погоджено, що роботи (етап) є виконаними (прийнятими відповідачем) з дати підписання відповідачем акту про виконані роботи (етапу), такі роботи вважаються виконаним та прийнятими відповідачем.

За умовами п. 2.3 Договору, оплата здійснюється відповідачем протягом 50 (п'ятдесяти) банківських днів з дати підписання обома сторонами акта виконаних робіт (етапу)/наданих послуг (етапу).

Яке слідує з наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень (а.с. 19-20), відповідачем роботи І етапу оплачені у повному обсязі (платіжне доручення № 1467 від 01.07.2014 на суму 610 700 грн.), а роботи ІІ етапу - частково, у сумі 743 722 грн. (платіжне доручення № 130 від 21.09.2015).

Отже, неоплаченими залишились роботи ІІ етапу на загальну суму 318 738 грн. (1 062 460-743 722).

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду, до яких відноситься спірний договір, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності у відповідача станом на дату винесення рішення у справі заборгованості перед позивачем за виконані за умовами Договору роботи в сумі 318 738 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований.

З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 318 738 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який не взяв до уваги посилання відповідача на те, що спірні роботи позивачем були виконані з порушення встановлених спірним договором строків, в зв'язку з чим відповідач скористався наданим йому частиною 3 ст. 538 ЦК України правом та зупинив виконання свого обов'язку з оплати виконаних робіт, а виходив з того, що за приписами ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, в той час як у спірному випадку виконання відповідачем обов'язку оплатити виконані позивачем роботи обумовлене не закінченням строку виконання робіт (датою) згідно з Календарним планом, а фактом виконання робіт, підтвердженим підписаним сторонами актом виконаних робіт, та виконання такого обов'язку має бути здійснене протягом 50 (п'ятдесяти) банківських днів з дати підписання сторонами акту.

Посилання відповідача на те, що позивач при зверненні до суду з цим позовом послався на приписи ЦК України, які регулюють правовідносини щодо надання послуг, в той час як за своєю правовою природою спірний договір є договором виконання робіт, а відтак позивач невірно визначив нормативно-правове обґрунтування позову, а суд першої інстанції у своєму рішення уваги на це не звернув, не надав відповідної правової оцінки цьому факту та, задовольнивши позовні вимоги, фактично вийшов за межі позовних вимог щодо матеріально-правового обґрунтування позову, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства України вказані обставини не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 160 067,61 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В п. 4.2.1 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати (за винятком випадків, обумовлених умовами пункту 2.3 Договору) відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу.

Щодо дати початку періоду прострочення відповідачем обв'язку оплатити виконані позивачем роботи слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Акт виконаних робіт по ІІ етапу сторонами підписано 30.12.2014, а відтак, перебіг строку у 50 банківських днів, враховуючи ст. 253 ЦК України, розпочався 31.12.2014, та закінчився 14.03.2015, тобто 15.03.2015 є першим днем простроченням виконання зобов'язання.

З наданого позивачем Детального розрахунку до позову (а.с. 60-62) слідує, що позивач нараховує пеню починаючи з 13.03.2015, що з огляду на встановлені вище обставини є невірним.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно перерахував пеню за період з 15.03.2015 по 13.09.2016 на суму боргу з урахуванням його часткового погашення та визнав обґрунтовано нарахованою пеню в сумі 158 321,10 грн.

Враховуючи, що позивач нарахував пеню у більшому розмірі - 160 067,61 грн., 1 746,51 грн. пені нараховано безпідставно.

Водночас слід зазначити про таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 102-104) звернувся до суду першої інстанції з заявою про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідача пені.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, обґрунтованим періодом нарахування пені є 15.03.2015 - 13.09.2015, а враховуючи, що до суду з цим позовом позивач звернувся 15.08.2016, про що свідчить відмітка канцелярії суду першої інстанції на позовній заяві, періодом, коли не було пропущено позовну давність для вимог про стягнення пені, є період з 15.08.2015 по 15.08.2016.

За таких обставин, у межах позовної давності позивачем нараховано пеню за період з 15.08.2015 по 13.09.2015 (за 17 днів) в сумі 24 713,11 грн.

Враховуючи, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, в тому числі й щодо періоду нарахування пені, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги про стягнення пені в сумі 24 713,11 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 25 237,07 грн. та інфляційних втрат в сумі 341 038,74 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на доведений факт невірного визначення позивачем першого дня прострочення виконання зобов'язання з оплати спірних робіт, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за уточненим розрахунком суду в сумі 24 975,09 грн. та, відповідно, відмовив в решті заявленої до стягнення суми 3 % річних. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Також колегія суддів, перевіривши наведений позивачем розрахунок розміру інфляційних втрат, вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 341 038,74 грн. за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю « НТП Континент» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 у справі № 910/14938/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « НТП Континент» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 у справі № 910/14938/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 у справі № 910/14938/16 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14938/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз