Постанова

від 29.11.2016 по справі 910/13612/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р. Справа№ 910/13612/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача : Міндель О.М. - директор;

Від відповідача: Тодерян В.М. - представник;

Від третьої особи: Лавриненко О.В. - представник;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2016

у справі № 910/13612/16 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін"

до Міністерства оборони України

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України

про стягнення 113 717,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубін" до Міністерства оборони України про стягнення 113 717,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору на виконання додаткових робіт по завершенню реконструкції готелю "Дністер" під 24-квартирний житловий будинок по вул. Шевченко, 46-а в м. Білгород-Дністровський Одеської області, шифр БД-46 від 21.07.2014, не компенсував позивачу понесені останнім витрати, пов'язані з виконанням вказаного договору, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 113 717,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 було залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 по справі № 910/13612/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін" 113 717,25 грн - основного боргу та 1705,76 грн - витрат по сплаті судового збору

Не погоджуючись із винесеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/13612/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Міністерства оборони України у справі № 910/13612/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.11.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 29.11.2016 подав відзив на апеляційну скаргу та надав свої пояснення по суті спору та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судовому засіданні 29.11.2016 представник відповідача надав свої пояснення по суті спору, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні 29.11.2016 надав свої пояснення по суті спору та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2011 між позивачем та Міністерством оборони України, в особі начальника Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України Мироненка Андрія Григоровича, який діє на підставі довіреності Міністерства оборони України № 220/397/д від 14.03.2011 було укладено Договір №227/ДКБ-328Буд підряду на завершення реконструкції готелю "Дністер" під 24-квартирний житловий будинок по вул. Шевченко, 46-а в м. Білгород-Дністровський Одеської області, шифр БД-46.

Згідно з пунктом 1.2 Договору його предметом є виконання робіт по завершенню реконструкції готелю "Дністер" під 24-квартирний житловий будинок по вул. Шевченко, 46-а в м. Білгород-Дністровський Одеської області загальна площа 1124 кв.м., шифр БД-46, які замовник доручає виконати генпідряднику, а генпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи.

Пунктом 1 додаткової угоди № 7/328 від 28.04.2014 до договору підряду № 227/ДКБ-328 від 28.12.2011, погоджено, що у зв'язку з визначенням лімітів фінансування на 2014 рік та зміною реквізитів замовника, викладено у новій редакції п.3.4 договору підряду, яким встановлено, що у зв'язку з недостатнім фінансування у 2014 році та з метою запобігання затримки вводу об'єкту в експлуатацію - генпідрядник (позивач) здійснює оплату робіт по витратам замовника, згідно зведено-кошторисного розрахунку вартості будівництва, а замовник зобов'язується компенсувати генпідряднику витрачені кошти по витратам замовника на підставі підтверджуючих документів - рахунків, платіжних доручень, актів виконаних робіт.

21.07.2014 між Міністерством оборони України, в особі начальника Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України Мироненка Андрія Григоровича, який діє на підставі довіреності Міністерства оборони України № 220/377/д від 19.04.2014 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубін" було укладено договір на виконання додаткових робіт по завершенню реконструкції готелю "Дністер" під 24-квартирний житловий будинок по вул. Шевченко, 46-а в м. Білгород-Дністровський Одеської області, шифр БД-46, відповідно до п.1.1. якого Замовник доручає, а Генпідрядник бере на себе зобов'язання виконати визначені даним пунктом роботи (далі - Роботи) по об'єкту "Завершення реконструкції готелю "Дністер" під 24-квартирний житловий будинок по вул. Шевченко, 46-а в м. Білгород-Дністровський Одеської області, шифр БД-46".

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна вартість Робіт, що сплачуються Замовником по договору складає 84 600,00 грн., у тому числі ПДВ. Замовник сплачує витрати Виконавця, пов'язані з замовленням та виготовленням документації, вказаної у п. 1.1. цього Договору, протягом 10-ти банківських днів з дати надання Виконавцем підтверджуючих документів (платіжних доручень, актів здачі - приймання робіт (послуг).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень, позивачем на виконання умов договору були понесені витрати на суму 113 717,25 грн.

Відповідно до пункту 2.2.2. Договору замовник зобов'язаний компенсувати в повному обсязі Виконавцю всі витрати, пов'язані з виконанням даного Договору на підставі наданих рахунків та актів прийняття - передачі виконаних робіт.

Зі змісту наявного в матеріалах справи листа № 16 від 02.09.2015 вбачається, що позивач звертався до третьої особи з вимогою про сплату заборгованості в сумі 113 717,25 грн, яка була отримана нарочно 02.09.2016 проте, третя особа вказану вимогу залишила без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки понесені позивачем витрати відповідач не компенсував у повному обсязі в сумі 113 717,25 грн, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість в судовому порядку.

Крім того з наявного в матеріалах справи акта звірки взаєморозрахунків від 01.09.2016 вбачається, що позивачем та третьою особою визначено заборгованість відповідача замовника за спірним договором перед позивачем у сумі 113 717,25 грн.

Третя особа в поясненнях підтвердила наявність укладених між сторонами договорів та визнала заборгованість в розмірі 113 717,25 грн.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами частини другої статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частино 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, останній день оплати відповідачем понесених позивачем витрат на суму 113 717,25 грн. настав 09.09.2015.

Крім того, слід наголосити, що ні в суді першої інстанці ні в апеляційній інстанції відповідачем не спростований факт понесення позивачем витрат за договором від 21.07.2014 за представленими платіжними дорученнями, саме якими і підтверджується понесення відповідних витрат, та не надано доказів компенсації таких витрат на суму 113 717,25 грн, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 113 717,25 грн підлягає задоволенню, оскільки саме відповідач затверджував проектно-кошторисну документацію з реконструкції об'єкта за спірним договором та порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для будівництва Об'єкту. Також, саме відповідач своєю довіреністю за № 220/377/д від 19.04.2014 уповноважував начальника Південного управління капітального будівництва міністерства оборони України Мироненка Андрія Григоровича на підписання додаткових договорів до договору № 227/ДКБ-328 Буд від 28.12.2011.

Аналогічна правова позиція викладені в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 справа № 11/446, від 15.05.2012 № 11/446 та постановах Вищого господарського суду України від 03.12.2012 справа № 5011-16/4107-2012, від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011.

Враховуючи вищевикладене, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю в сумі 113 717,25 грн.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/13612/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/13612/16 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська