Ухвала

від 29.11.2016 по справі 308/4567/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4567/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

29 листопада 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого-судді - Панька В.Ф.,

суддів - Фазикош Г.В., Мацунича М.В.

при секретарі - Шукаль О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 березня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк» /надалі - Банк/ звернувся до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного договору MKZOA00MKZOA000360650 від 25.03.2003 року ОСОБА_1 отримав строковий кредит у розмірі 17300 Євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.03.2008 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Банк та відповідач 25.03.2008 року уклали договір застави рухомого майна, згідно з яким відповідач надав в заставу автомобіль VOLKSVAGEN, модель: Passat, рік випуску: 2003, тип ТЗ: легковий седан -В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 У зв'язку з порушенням зобов'язань за вищевказаним договором, виникла заборгованість у розмірі 243400,10 грн. У зв'язку з наведеним просив в рахунок погашення заборгованості вилучити у відповідача та передати позивачу транспортний засіб, що є предметом застави, звернути стягнення на предмет застави шляхом його продажу.

Зазначеним рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

ОСОБА_1 не погодився з цим рішенням, порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріально та процесуального права.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги апелянта зводяться до твердження того, що: суд не прийняв до уваги те, що строк дії кредитного договору закінчився 25.03.2008 року, а заборгованість нарахована станом на 17 березня 2011 року і лише в 2012 році Банк звернувся в суд із грубим порушенням строків позовної давності; крім цього зазначає, що не був належним чином повідомлений про наявність даної справи та по незалежним від нього причинам не був присутній судовому засіданні при розгляді цивільної справи, у зв'язку з чим був позбавлений можливості заявити клопотання про застосування строків позовної давності, та хоче скористатися цим правом в суді апеляційної інстанції.

Однак, зазначені доводи не можуть бути прийняті до уваги на підставі наступного.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 ЦПК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ч.1 ст. 611 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу застави, згідно зі статтею 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Частинами першою та сьомою статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на предмет застави відповідно до статті 590 ЦК України здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання апелянта на те, що строк дії кредитного договору закінчився 25.03.2008 року, а заборгованість нарахована станом на 17 березня 2011 року і лише в 2012 році Банк звернувся в суд із грубим порушенням строків позовної давності не може бути прийнято до уваги на підставі наступного.

Відповідно Правового висновку викладеного в Постанові ВСУ від 30 вересня 2015 року у справі за № 6-780 цс 15 за змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Оскільки в суді першої інстанції до вирішення справи по суті ОСОБА_1 не ставив питання про застосування строків позовної давності, хоча мав таку можливість так як йому було відомо про розгляд даної справи, що підтверджується власноручно поданою заявою про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою від 06 вересня 2011 року (а.с.22), - то апеляційний суд не вправі розглядати таку заяву ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності.

Щодо наявності в матеріалах справи рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 квітня 2010 року, яким звернуто стягнення на заставне майно шляхом вилучення автомобіля та надання банку права продажу, то в матеріалах справи відсутні докази повного чи часткового виконання зазначеного рішення суду.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет застави покладається на заставодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет застави у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет застави не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет застави не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет застави, шляхом надання бьанку права продажу предмета застави, за відсутності доказів його виконання не припиняє кредитні правовідносини та не позбавляє кредитора права вимагати звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі автомобіля у заклад. Таке стягнення не являється подвійним стягнення, а є лише використанням кредитором іншого способу захисту порушеного права.

Враховуючи те, що позивачем надано обґрунтовані та правові докази порушення та невиконання відповідачем умов договору, а останнім жодних доказів на протилежне не представлено, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України, є підставою для залишення рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :