Постанова

від 29.11.2016 по справі 917/2459/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р. Справа № 917/2459/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І. В. , суддя Фоміна В. О.

за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №61 від 30.08.2016р.),

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 22.11.2016р)., ОСОБА_3 (директор).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2712 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 13.09.16р. у справі № 917/2459/15

за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 Кредит" ОСОБА_5, м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремремтранс", м.Кременчук,

про стягнення 294818,73 грн .,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.09.2016р. (суддя Тимощенко К.В.) відмовлено у задоволенні позову про стягнення з відповідача 294818,73 грн., в тому числі: 200875,01 грн. основного боргу по кредиту та процентах згідно договору про надання відновлюваної кредитної лінії №05.01-251ю/2014/2-1 від 15.01.2014р., 28638,62 грн. пені, 1467,72 грн. річних, 837,38 грн. інфляційних, 63000,00 грн. штрафу.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скарга обґрунтована тим, що уповноважений представник ПАТ «ОСОБА_4 Кредит» перебував у судовому засіданні разом з оригіналами договору про надання відновлюваної кредитної лінії №05.1-251ю/2014/2-1 від 15.01.2014р. зі всіма доповненнями, змінами та додатками до нього.

Крім того, як зазначає апелянт, доказом наявності господарських правовідносин є безпосередньо договір про надання відновлюваної кредитної лінії №05.1-251ю/2014/2-1 від 15.01.2014р. зі всіма доповненнями та додатками до нього. В додатках до позовної заяви №04-11/2104 від 17.11.2015р., поданої до господарського суду Полтавської області, містяться меморіальні ордери за період з 2013р. по 2014р., що безпосередньо підтверджують видачу коштів ПАТ «ОСОБА_4 Кредит» відповідачу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №11984 від 29.11.2016р.) проти апеляційної скарги заперечували та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

25.11.2015р. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 національний Кредит" ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«КремремтрансВ» про стягнення 294818,73 грн., у тому числі: 200875,01 грн. основного боргу по кредиту та процентах згідно договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-251ю/2014/2-1 від 15.01.2014р., 28638,62 грн. пені, 1467,72 грн. річних, 837,38 грн. інфляційних, 63000,00 грн. штрафу.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем - ТОВ "Кремремтранс" зобов'язань перед ПАТ "ОСОБА_4 Кредит" за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-251ю/2014/2-1 від 15 січня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.11.2015р. відмовлено у прийнятті до розгляду вищевказаної позовної заяви на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України, з тих підстав, що у позовній заяві позивачем зазначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ОСОБА_4 Кредит" ОСОБА_5, який згідно ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України не може бути стороною (позивачем) у судовому процесі, а тому позовна заява не підлягає розгляду в господарському суді.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.11.2015р. залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом (позивачем) не було виконано вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2015р., а саме, не надано оригіналу позову з вимогами до ТОВ «Кремремтранс» про стягнення 294718,73 грн., який було повернуто позивачу ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.11.2015р.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016р. ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. скасовано. Справу передано на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2016р. ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.11.2015р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2016р. та ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.11.2015р. скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Полтавської області.

При цьому, постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що сам факт зазначення позивачем у позові уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку не дає підстави вважати цей спір таким, що не підвідомчий господарським судам з підстав невідповідності суб'єктного складу сторін господарського спору, оскільки, з урахуванням положень Закону, такий позов заявлено від імені банку та у межах повноважень, встановлених законом, а тому у місцевого господарського суду були відсутні визначені п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України підстави для відмови у прийнятті позовної заяви у даній справі.

При новому розгляді даної справи ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.09.2016р. відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ТОВ «Кремремтранс» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 національний кредит" ОСОБА_5, про визнання зобов'язання із повернення кредитних коштів припиненим.

13.09.2016р. господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

З системного аналізу наведених норм слідує, що при вирішенні питання щодо підвідомчості позовної заяви господарському суду необхідно приймати до уваги у сукупності обставини як щодо суб'єктивного складу сторін, так і предмета та підстав позову, а також характеру правовідносин сторін цього спору.

Звертаючись з позовом у даній справі, уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "ОСОБА_4 Кредит" мотивує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем - ТОВ "Кремремтранс" зобов'язань перед ПАТ "ОСОБА_4 Кредит" за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-251ю/2014/2-1 від 15 січня 2014 року, у зв'язку з чим у останнього утворився борг, який позивач просить стягнути на користь банку.

Поряд з цим, вказав, що 28 серпня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 159 про початок з 31 серпня 2015 року процедури ліквідації ПАТ "ОСОБА_4 Кредит", відповідно до якого, а також наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 276 від 28 серпня 2015 року ОСОБА_5 призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Уповноважена особа, згідно з п. 17 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до п. п. 2, 5 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що на виконання своїх повноважень уповноважена особа фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Таким чином, у відповідності до наведених положень, з моменту прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації банку з делегуванням цій особі відповідних повноважень призначена у відповідності до вимог Закону уповноважена особа приймає функції органів управління банку, має право підпису документів, діє від імені банку без довіреності, у тому числі має право заявляти від імені банку позови.

З урахуванням наведеного, уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації банку, звертаючись до його контрагента з позовом про виконання зобов'язань, що виникли з господарських договорів, укладених з банком, діє від імені юридичної особи - банку у межах та порядку, визначених нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та відповідним рішенням виконавчої дирекції Фонду, тобто, виходячи з повноважень, пов'язаних із здійсненням ліквідації банку.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що посилання місцевого господарського суду на те, що уповноважена особа є неналежним позивачем, є необґрунтованим.

Іншою підставою відмови господарським судом Полтавської області у задоволенні позову стало те, що додані до позовної заяви копії письмових доказів не засвідчені належним чином, як то передбачено п.5.27 ОСОБА_4 стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", тому не можуть вважатись належними і допустимими доказами.

Однак, колегія суддів не може погодитись з даним висновком місцевого господарського суду, оскільки п.5.27 ОСОБА_4 стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), на який посилався суд першої інстанції та який містить вимоги щодо належного оформлення копій документів, є рекомендаційним до виконання.

Крім того, в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії, зокрема: договору про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-251ю/2013/2-1 від 19.12.2013р., договору про внесення змін №1 від 16.06.2014р., договору про внесення змін №2 від 11.11.2014р., договору про внесення змін №3 від 17.12.2014р., які були надані представником відповідача, який мав відповідні повноваження на засвідчення копій (а.с.163 т.2) до матеріалів справи (а.с.116-128 т.2).

Також, колегія суддів зазначає, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.08.2016р., зокрема, позивача було зобов'язано надати суду належним чином засвідчені копії чи оригінали додатків до позовної заяви (крім наданих в оригіналі).

Апелянт, звертаючись до суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що уповноважений представник ПАТ «ОСОБА_4 Кредит» перебував у судовому засіданні суду першої інстанції разом з оригіналами договору про надання відновлюваної кредитної лінії №05.1-251ю/2014/2-1 від 15.01.2014р. зі всіма доповненнями, змінами та додатками до нього, на підтвердження чого надав копії видаткового позабалансового ордеру №1 від 08.09.2016р. та наказ №118-В ПАТ «ОСОБА_4 кредит» від 09.09.2016р.

Колегія суддів, здійснивши прослуховування звукозаписів судових засідань у справі №917/2459/15, зазначає, що судом першої інстанції у судовому засіданні 13.09.2016р. у представника позивача не було перевірено наявність/відсутність витребуваних ухвалою суду від 03.08.2016р. документів.

Тому, посилання суду першої інстанції на відсутність належним чином завірених копій документів є необгрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

Розглядаючи по суті подану заяву про стягнення заборгованості, колегія суддів встановила наступне.

19.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_4 Кредит»,банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кремремтранс», позичальником, укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-251ю/2013/2-1, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах визначених цим договором та додатковими угодами.

Відповідно до п.1.1.1. договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами зі сплатою 22% процентів річних з переглядом процентної ставки через кожні три місяці користування кредитом, та комісій, в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 100000,00 грн, з кінцевим терміном повернення всіх траншів до 18 червня 2014 року включно на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.3. договору в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає з фізичною особою ОСОБА_6 договір застави майнових прав вимоги отримання грошових коштів згідно договору №376561-ДР-01 банківського вкладу «Стандартний» строком на 6 місяців в іноземній валюті - долар США від 16.12.2013р. в сумі 15000,00 доларів США, що розміщений в ПАТ «ОСОБА_4 Кредит» та належить ОСОБА_6 на праві власності.

Відповідно до п.2.5. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Відповідно до п.2.6. договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 05 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Відповідно до п.4.4. договору у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених підпунктами 3.3.2. - 3.3.17. цього договору, порушення позичальником або третьою особою, з якою укладено договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов договорів, визначених п.1.3. цього договору, протягом більше 15 (п'ятнадцяти) днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня, погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється.

В подальшому між сторонами укладено декілька договорів про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-251ю/2013/2-1: договір про внесення змін №1 від 16.06.2014р.; договір про внесення змін №2 від 11.11.2014р., яким, зокрема, сума максимального ліміту була збільшена до 180000,00 грн., з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту до 17.12.2014р., а також збільшено суму застави майнових прав, відповідно до договору застави, укладеного з ОСОБА_6 до 16105,87 доларів США; договір про внесення змін №3 від 17.12.2014р., яким, зокрема, внесено зміни до кредитного договору, якими встановлено, що надання кредиту здійснюється окремими частинами (транш) зі сплатою 25% процентів річних та кінцевим терміном погашення всіх траншів до 16.06.2015 року.

Як свідчать матеріали справи, позивач, відповідно пункту 2.1. кредитного договору, виконав своє зобов'язання за договором, а саме надав кредит (грошові кошти) в сумі 180 000,00 грн шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача, що підтверджується меморіальними ордерами: №7169319 від 20.12.2013р. на суму 91448,22 грн, №7227432 від 26.12.2013р. на суму 8551,78 грн, №10810080 від 12.11.2014р. на суму 50092,00 грн, №10865850 від 18.11.2014р. на суму 13964,45 грн, №10904110 від 20.11.2014р. на суму 15000,00 грн, №11024182 від 28.11.2014р. на суму 943,55 грн, а також випискою по особовому рахунку за період з 19.12.2013р. по 16.09.2015р., копії яких додані до позовної заяви.

Однак, позичальник в строк, визначений кредитним договором, свої зобов'язання за договором не виконав.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання позичальника по зазначеному вище договору, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 180000,00 грн простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 20875,01 грн заборгованості по процентах, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Дана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 09.04.2012р. №3-88гс11, від 27.04.2012р. №3-24гс12.

Відповідно до п.4.2. договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених цим договорам та тарифами, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених пп.1.1.1., 2.4., 2.14.3., 3.2.4., 4.4., 5.4. цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1 (одного) процента, в національній валюті України, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п.4.3. договору у разі порушення позичальником вимог пп.3.3.2.-3.3.16. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 5 (п'ять) процентів від суми максимального ліміту кредиту, визначеного п.1.1.1. цього договору, за кожний випадок.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача 2245,19 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 26393,43 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 9000,00 грн. штрафу за прострочку по кредиту, 54000,00 грн. штрафу за прострочку процентів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів, перевіривши надані позивачем розрахунки, вважає позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до п.3.1. постанови Вищого господарського суду України №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 121,42 грн. 3% річних від простроченої суми процентів, 1346,30 грн. 3% річних від простроченої суми кредиту, 482,31 грн. інфляційних за час прострочки по сплаті процентів, 355,07 грн. інфляційних за час прострочки по кредиту, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв'язку з чим рішення господарського суду Полтавської області від 13.09.2016р. у справі № 917/2459/15 підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права, з прийняттям нового рішення по справі про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до п. 10 ч.2 ст.105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерозподіл судових витрат у відповідності до положень ст.49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п.4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 Кредит" ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 13.09.2016р. у справі № 917/2459/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремремтранс» (39610, Полтавська області, м.Кременчук, проїзд Галузевий, буд.32А, код 38132601) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 Кредит" (04053, м.Київ, вул.Тургенєвська, 52/58) 180000,00 грн простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 20875,01 грн заборгованості по процентах, 2245,19 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 26393,43 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 121,42 грн. 3% річних від простроченої суми процентів, 1346,30 грн. 3% річних від простроченої суми кредиту, 482,31 грн. інфляційних за час прострочки по сплаті процентів, 355,07 грн. інфляційних за час прострочки по кредиту, 9000,00 грн. штрафу за прострочку по кредиту, 54000,00 грн. штрафу за прострочку процентів та 4422,28 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремремтранс» (39610, Полтавська області, м.Кременчук, проїзд Галузевий, буд.32А, код 38132601) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 Кредит" (04053, м.Київ, вул.Тургенєвська, 52/58) 4864,51 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 05.12.2016р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Тарасова І. В.

Суддя Фоміна В. О.