Постанова

від 01.12.2016 по справі 815/5641/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 р. Справа № 815/5641/15

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.,

за участю секретаря - Худика С.А.,

за участю представника апелянта - Заратуйченка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 18.06.2015 року № 17591-17, про визначення грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником легкового автомобіля марки LEXUS, модель RX350, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3, тип "легковий універсал". Посилаючись на ст.267 Податкового кодексу України, позивач зазначив про те, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, про що зроблено відмітку у паспорті громадянина України. Тому, на думку позивача, відповідач не мав права виносити оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки воно винесено контролюючим органом не за місцем реєстрації позивача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015року позов ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області від 18.06.2015 року № 17591-17.

Стягнуто судові витрати у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) з Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39486386, адреса: 67600, Одеська область, Біляївський район, місто Біляївка, вул.Костіна, буд.3А) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: 65000, АДРЕСА_1).

В апеляційній скарзі, ДПІ у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_2, є власником транспортного засобу марки LEXUS, модель RX350, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3, тип "легковий універсал".

16.02.2015 року за вх. № 107/3 до ДПІ у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області надійшов лист ГУ ДФС в Одеській області від 13.02.2015 року за вих. № 1479/7/15-32-17-03-12, в якому зазначено, що листом № 7/0-190 від 20.01.2015 року ГУМВС України в Одеській області надано перелік автомобілів з об'ємом двигунів понад 3000 куб.см.

Також, листом ГУ ДФС в Одеській області від 13.02.2015 року за вих. № 1479/7/15-32-17-03-12 надано наявну інформацію по фізичним особам - власникам транспортних засобів для відпрацювання та зобов'язання вжити відповідні заходи для залучення до оподаткування транспортним податком.

18.06.2015 року ДПІ у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 17591-17, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Транспортний податок з фізичних осіб 18011000" та нараховано суму податкового зобов'язання у розмірі 25000 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення, винесено ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області за відсутності повноважень, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" , який набув чинності з 01 січня 2015 року, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату транспортного податку.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (у редакцій чинній на момент виникнення правовідносин) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Згідно вимог пп.267.6.1 п.267.6 ст.267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

За змістом пп. 267.8.1 п.267.8 ст.267 ПК України, транспортний податок сплачується, зокрема: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, посилаючись на пп.267.6.1 п.267.6 ст.267 ПК України, прийшов до висновку, що обчислення суми податку позивача мало бути здійснено іншим контролюючим органом, а саме - ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС Одеської області, тобто, контролюючим органом за місцем реєстрації позивача (АДРЕСА_1).

Проте, такі висновки є помилковими, оскільки пунктом 70.7 ст.70 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Фізичні особи подають зазначені Заяви особисто або через законного представника чи уповноважену особу до контролюючого органу за місцем проживання, у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання або за місцем отримання доходів, або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування (п. 2 р. ГХ Положення).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем було змінено місце проживання, однак податкові органи не було повідомлено, у відповідності до зазначеного порядку, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення саме з тих підстав, що викладені ОСОБА_2 у позовній заяві.

Разом з цим, згідно ст. 8 Податкового кодексу України - в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи п.п.10.1.1 п.10.1 та п.10.2 ст. 10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.

Згідно п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.12.3.1 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п.12.3.2 ст. 12 Податкового кодексу України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (п.п.12.3.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Відповідно пп.12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З наведеного слідує, що місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Тобто, виходячи з наведених вище норм Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 січня 2015 року Одеською міською радою прийнято рішення №6257-VІ, яким встановлено з 01 січня 2015 року на території м. Одеси податок на майно в частині транспортного податку та яке було оприлюднене в газеті «Одесский весник» №3 від 31 січня 2015 року.

Відповідно до п.56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп.4.1.9 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Таким чином, застосування контролюючим органом положень ст. 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове-повідомлення рішення ДПІ у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області № 17591-17 від 18.06.2015 року про визначення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, але з інших підстав, ніж ті, що викладені в позовній заяві.

Тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, з урахуванням мотивів, викладених судом апеляційної інстанції.

Крім того, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта сплачений ОСОБА_2 судовий збір у сумі 487,20 грн. підлягає стягненню з ДПІ у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань шляхом безспірного списання.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла думки, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим постановлене судове рішення на підставі п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 17591-17 від 18.06.2015 року про визначення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000, 00 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39486386) за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: 65000, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: