Постанова

від 29.11.2016 по справі 813/3188/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року справа № 813/3188/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретаря судового засідання Бугари М.Р.,

за участю:

представників позивача Павельчука С.Ф., Червякова О.В.,

представника відповідача Звіра Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "ІДС Аква Сервіс" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000581400/7219 та №0000581400/7220 від 06.06.2016 р.,

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000581400/7219 та №0000581400/7220 від 06.06.2016 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на незгоду із висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, зазначаючи, що підприємством не допущено порушень податкового законодавства під час господарських операцій з контрагентами, які мали реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку. Позивач зауважував, що право на формування податкового кредиту із поставки товару не може ставитися в залежність від наявності чи відсутності у платника податків правильно оформлених товарно-транспортних накладних, оскільки товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом для особи, яка надає транспортні послуги, і списує відповідні витрати на надання таких послуг, натомість позивач по господарській операції із спірним контрагентом не ніс таких транспортних витрат. Позивач вважає, що в період, який перевіряв відповідач, сформував податковий кредит з ПДВ відповідно до вимог діючого на час вчинення господарських правовідносин податкового законодавства. Також позивач в своїй позовній заяві ставить під сумнів легітимність та правдивість використаної податковим органом під час перевірки податкової інформації з приводу діяльності його контрагентів постачальників, крім того звертає увагу суду на те, що така податкова інформація не містить доказів порушення ним норм податкового законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та надали пояснення, аналогічні до доводів позовної заяви.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій як таких, що не підтверджені необхідними первинними бухгалтерськими документами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 12.04.2016 року по 04.05.2016 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань його господарських відносин з ТОВ «УЦП» за січень-квітень 2014 року, з ТОВ «Алаварс систем ЮА» за січень-лютий 2014 року, з ТОВ «Трейдлайт» за січень 2014 року та з ТОВ «Кайро» за січень-березень 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначених контрагентів, та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.

За результатом перевірки складено акт № 28-06-14-00/22424953 від 19.05.2016 р

У висновках встановлено порушення:

- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44; п. 187.1 ст.187, ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим встановлено заниження по податку на додану вартість всього по господарських операціях з ТОВ "УЦП" за січень-квітень 2014 року, з ТОВ "Алаварс систем ЮА" за січень-лютий 2014 року, з ТОВ "Трейдлайт" за січень 2014 року та з ТОВ "Кайро" за січень-березень 2014 року на суму - 166 611,09 грн.

- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим встановлено завищення витрат за 2014 рік всього на суму - 807484,58 грн., та порушення п.135.1, п.135.2 ст.135, п. 137.1, п.137.4 ст.137 Податкового Кодексу України через, що завищено доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму реалізованих кулерів - 54330 грн., перевіркою встановлено заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму - 753154,58 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі - 135567,82 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 06.06.2016 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0000581400/7219 від 06.06.2016 р., котрим збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 208263,86 грн.

- №0000581400/7220 котрим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 169459,78 грн.

Висновки контролюючого органу ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача з ТОВ «УЦП», з ТОВ «Алаварс систем ЮА», з ТОВ «Трейдлайт» та ТОВ «Кайро».

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган прийшов до висновку про відсутність документального підтвердження таких господарських операцій.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до положень ч.1 п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини реальності господарських операцій позивача та його контрагентів.

Щодо відносин з ТОВ «Трейдлайт», то суд встановив, що між ним, та позивачем укладено договір транспортного експедирування від 01.07.2013 року №1/07, згідно умов котрого позивач виступав замовником перевезень.

Реальність укладення та виконання договору позивач доводить доданими до матеріалів справи копіями податкових видаткових накладних, документами про здійснення оплати по даному договору та актом виконаних робіт, звітами про реалізацію, маршрутними листами, які відображають рух товару зі складу компанії до транспортного засобу, яким надається транспортно-експедиторська послуга.

Як видно з матеріалів справи ТОВ «Трейдлайт» спеціалізується по наданню експедиційних послуг, а саме по підбору транспортних засобів, які відповідають вимогам та потребам замовників та здійснюють безпосередні перевезення і доставку товарів кінцевим споживачам-клієнтам замовника. Так контрагентом позивача заключено договори:

1.Договір про надання транспортних послуг № 1 від 01.07.2013 р. з ФОП ОСОБА_5, ІПН НОМЕР_1, який є власником транспортного засобу Opel Movano 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_9 згідно техпаспорту, виданого ВРЕР № 2 м. Донецьк при УДАІ ГУМВС в Донецькій області;

2. Договір про надання транспортних послуг № 2 від 01.07.2013 р. з ФОП ОСОБА_6, ІПН НОМЕР_2, який є власником транспортного засобу Volkswagen transporter 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_3 згідно техпаспорту, виданого МРЗО № 2 м. Донецьк.

Відносини позивача з ТОВ «УЦП» визначені на підставі укладеного між ними 02.12.2013 року за №12/70 Договору транспортного експедирування, де останній зобов'язався за плату та за рахунок позивача виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу позивача як замовника.

На підтвердження факту виконання укладеного між ними договору позивач до матеріалів справи долучив ряд копій видаткових та податкових накладних, розхідні накладні, докази оплати, докази відвантаження ТМЦ, товарно-транспортні накладні, звіти про реалізацію, маршрутні листи, які відображають рух товару зі складу компанії до транспортного засобу, яким надається транспортно-експедиторська послуга.

По відносинах з ТОВ «Кайро» судом встановлено, що між ними укладено договір про надання транспортних послуг № 1 від 15.01.2014 року.

Згідно умов договору ТОВ «Кайро», який виступає постачальником експедиційних послуг, в тому числі організовує пошук та надання замовнику транспортних засобів, які здійснюють перевезення/доставку товарів замовника кінцевому споживачу.

Так на підставі цього ТОВ «Кайро» для забезпечення потреб товариства у вантажному транспорті 15.01.2014 р. укладає Договіри суборенди автомобілів з ТОВ «Слобожанський агропромисловий союз».

Згідно вказаного договору ТОВ «Кайро» бере в тимчасове оплачуване користування для забезпечення потреб ПрАТ «ІДС Аква Сервіс» у безперебійних систематичних поставок питної води клієнтам наступні транспортні засоби:

- VOLKSWAGEN, модель LT35, рік випуску 2003, реєстраційний номер НОМЕР_4, орендований на підставі Договору оренди б/н від 30.09.2013 р. у фізичної особи ОСОБА_7;

- Богдан, модель DF20. Рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_5, орендований на підставі Договору оренди б/н від 30.09.2013 р. у фізичної особи ОСОБА_8.;

- Богдан, модель DF20. Рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_6, орендований на підставі Договору оренди б/н від 30.09.2013 р. у фізичної особи ОСОБА_9;

- Богдан, модель DF20. Рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_7, орендований на підставі Договору оренди б/н від 30.09.2013 р. у фізичної особи ОСОБА_9;

- Транспортний засіб JAC HFC1020R. Рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_8, орендований на підставі Договору оренди б/н від 30.09.2013 р. у його власника фізичної особи ОСОБА_10

На підтвердження факту виконання договору з ТОВ «Кайро» позивач надав: копії податкових, видаткових накладних, документи про здійснення оплати по даному договору та акти виконаних робіт, накладні на відвантаження, звіти про реалізацію ТМЦ, маршрутні листи, які відображають рух товару зі складу компанії до транспортного засобу, яким надається транспортно-експедиторська послуга.

По відносинах з ТОВ «Алаварс систем ЮА» судом встановлено, що 01.10.2011 року позивач уклав з ним договір №20/35 предметом котрого було придбання позивачем установок для підігріву та охолодження води - кулерів та запчастин до нього.

Щодо не представлення документів, що підтверджують факти транспортування товарів (товарно-транспортні накладні) від ТОВ "Алаварс систем ЮА" та технічних документів (сертифікатів відповідності) за відповідний період поставки, що підтверджують країну походження, виробника даних кулерів, відповідність даної продукції вимогам ДСТУ», то суд звертає увагу на те, що згідно п.3.3 Договору № 20/35 від 01.10.2011 передбачено, що Доставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника.» Місцем доставки є місце, вказане Покупцем при замовлені товару.

Так, на виконання цієї умови Договору Постачальник здійснював доставку товару, користуючись послугами служби кур'єрської доставки «Ін-Тайм». Факт відправки та отримання товарів підтверджують декларації про отримання вантажу.

А щодо сертифікатів відповідності на товар, отриманий від ТОВ «Алаварс Систем ЮА», то відповідно до Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005 року «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні» кулери не включені до цього переліку. Документи про відповідність кулерів санітарно-гігієнічним вимогам та про країну походження товарів були надані в ході перевірки, про що зазначено в п. 2.9 Акту, а саме: висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 16.07.2013 року, дійсний до 16.07.2014 року.

Також на підтвердження використання придбаного товару (кулерів) у ТОВ «Алаварс Систем ЮА» у подальшій господарській діяльності з метою отримання прибутку, позивачем долучено договори купівлі-продажу та оренди вказаних кулерів з іншими суб'єктами господарювання.

Таким чином, сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів зі спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, у діяльності позивача та його контрагентів наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Отже, під час судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів та послуг, з метою їх подальшого використання у господарській діяльності, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і дійшов висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

При цьому, платником податків було докладено усіх зусиль в межах його можливостей щодо з'ясування обставин, які мали значення для здійснення відповідних господарських операцій (обставини правосуб'єктності контрагентів).

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та контрагентами, відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від його контрагентів, оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містить необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Оскільки предметом доказування у даній справі є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування і добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, то не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача чи результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (інша податкова інформація), на що посилається відповідач у справі.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Суд звертає увагу відповідача, що позивач не може нести відповідальність за дії щодо нарахування та сплати податків ТОВ «УЦП», з ТОВ «Алаварс систем ЮА», з ТОВ «Трейдлайт» та ТОВ «Кайро».

Посилання податкового органу на відсутність у підприємств-контрагентів адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням без конкретних обґрунтувань і само собою не свідчить про не вчинення таким контрагентом торгових господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Відтак висновки акта перевірки про відсутність господарських операцій позивача з ТОВ «УЦП», з ТОВ «Алаварс систем ЮА», з ТОВ «Трейдлайт» та ТОВ «Кайро» не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Належні та допустимі докази в спростування факту здійснення господарських операцій позивачем у матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідачем неправомірно застосовані норми Податкового кодексу України, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності прийнятих рішень що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в розмірі 5665,86 такий відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби податкові повідомлення-рішення №0000581400/7219 від 06.06.2016 р. та №0000581400/7220 від 06.06.2016 р.

3.Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ - 39854629 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства "ІДС Аква Сервіс" (ЄДРПОУ - 22424953 ) 5665,86 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 05.12.2016р.

Суддя Братичак У.В.