Постанова

від 05.12.2016 по справі 826/13122/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2016 року 09:35 №826/13122/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «АТА» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТА» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просить суд:

1) визнати неправомірними дії по складанню податкових повідомлень-рішень від 29.08.2014 №120926552208 та від 29.08.2014 №121026552208;

2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.08.2014 №120926552208 та від 29.08.2014 №121026552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2014 №826/13122/14 в задоволені позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 №826/13122/14 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2014 №826/13122/14 та прийнято нову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2016 №К/800/7002/15 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «АТА» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд К», не відповідають дійсності. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даними контрагентами у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на неналежно складені первинні документи. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даними контрагентами не мали реального характеру. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.

В судовому засіданні сторони заявили клопотання про розгляд справи без їхньої участі у порядку письмового провадження.

Суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд К» за період діяльності з 01.10.2011 по 31.05.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «АТА»:

- статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 852 779,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 717 776,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві складено акт від 18.08.2014 №779/26-55-22-08/25589927 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 29.08.2014 №120926552208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 147 220,00 грн., у тому числі: 1 717 776,00 грн. - основний платіж, 429 444,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 29.08.2014 №121026552208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 315 974,00 грн., у тому числі: 1 852 779,00 грн. - основний платіж, 463 195,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 29.08.2014 №120926552208 та від 29.08.2014 №121026552208, товариство з обмеженою відповідальністю «АТА» оскаржило його до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Що стосується вимоги позивача про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по складанню податкових повідомлень-рішень від 29.08.2014 №120926552208 та від 29.08.2014 №121026552208, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

З акта перевірки видно, що перевірка проведена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим Кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту та виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи видно, що у відповідь на письмовий запит ДПІ Печерському районі м. Києва від 22.10.2013 №16599/10/26-55-22-08-10 позивачем надано протокол виїмки первинних документів податкового та бухгалтерського обліку за весь період господарської діяльності з товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» слідчого слідчої групи СУ ГУ МВС України у Луганській області, майора міліції ОСОБА_1 від 24.09.2012 (а.с. 82-87 Т.II).

Відповідачем на виконання вимог пункту 85.9. статті 85 Податкового кодексу України направлено до СУ ГУ МВС України у Луганській області письмовий запит про надання документів виїмки №718/9/26-55-22-01-09.3 від 17.07.2013, у відповідь на який ДПІ СУ ГУ МВС України у Луганській області листом №4/1-3511 від 06.08.2013 повідомлено про те, що вилучені документи податкового та бухгалтерського обліку товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» за весь період господарської діяльності з товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД», повернуті позивачу, відповідно до розписки про отримання директора товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» Доган Озан Йасін від 02.10.2012 (а.с. 95-98 Т.II).

Таким чином, оскільки при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «АТА», первинних документів бухгалтерського та податкового обліку стосовно взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» (код ЄДРПОУ 37649660) за період діяльності з 01.10.2011 по 31.05.2012, для проведення перевірки не надано, перевірку по фінансово-господарських взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» (код ЄДРПОУ 37649660) проведено з урахуванням бази даних ІАІС «Податковий блок» та податкової звітності, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «АТА».

Судом встановлено, що податковим органом отримано службову записку СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 №1772/26-55-09, протокол допиту свідка ОСОБА_2, директора товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» від 10.02.2014, лист ОУ ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.06.2014 №1337/7/26-51-07-03, пояснення ОСОБА_3, директора товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд К» від 10.10.2013 (а.с. 83-94 Т.II).

У зв'язку із наявністю негативної податкової інформації щодо контрагентів позивача ДПІ у Печерському районі м. Києва на адресу позивача направлено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд К».

В подальшому, оскільки у податкового органу виникли сумніви стосовно факту реальності здійснення операцій, вказані обставини стали підставою для вжиття ДПІ у Печерському районі м. Києва заходів для проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «АТА».

На виконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України податковим органом проінформовано позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки повідомленням від 29.07.2014 №179 разом з копією наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.07.2014 №2181, які направлено на податкову адресу товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» засобами поштового переказу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В той же час, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Враховуючи зазначені норми закону, суд приходить до висновку, що податковий орган після проведення документальної позапланової невиїзної перевірки і встановлення порушень з боку ТОВ товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» правомірно та у межах повноважень виніс податкові повідомлення-рішення.

Окрім того, позивач не довів суду, в чому полягає неправомірність дій відповідача, а отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2014 №120926552208 та від 29.08.2014 №121026552208, то необхідно зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «АТА» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки від 12.09.2011 №2, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити цукор-пісок (кристалічний), виробництва України, у строки та на умовах, визначених договором.

На підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору, додатку до договору №1, податкових накладних, картки рахунку 631 (а.с. 24-49 Т.II).

Суд детально ознайомившись із умовами договору поставки від 12.09.2011 №2 встановлено наступне.

Згідно підпункту 2.1 договору поставки від 12.09.2011 №2 найменування, загальна кількість і вартість товару вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Однак, позивачем не надано жодної виписаної товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» видаткової накладної.

Пунктом 3 договору поставки від 12.09.2011 №2 базовою умовою поставки товару є DDP (Інкотермс 2000), місцем відвантаження товару є франко-склад покупця: товариства з обмеженою відповідальністю «АТА», за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3Г.

Відповідно до Інкотермс 2000 DDP - є поставкою зі сплатою мита, термін «поставка зі сплатою мита» означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита» (під словом «мито» тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Матеріали справи не містять доказів можливостей товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» здійснювати поставку товару на склад позивача, за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3Г.

Також, позивачем не надано доказів наявності у нього складу за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3Г.

Відповідно до пункту 4 договору поставки від 12.09.2011 №2 постачальник здійснює поставку товару покупцеві протягом 3 днів з моменту надходження і погодження заявки покупця на відвантаження із вказаною кількістю, місцем і датою відвантаження, категорії цукру із погодженою сторонами загальною вартістю товару. Покупець відправляє таку заявку на відвантаження продавцю по факсу.

Проте, товариством з обмеженою відповідальністю «АТА» не надано жодної заявки.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «АТА» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд К» (постачальник) укладено договір поставки від 30.01.2012 №1, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити цукор-пісок (кристалічний), виробництва України, у строки та на умовах, визначених договором.

На підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору, податкових накладних, видаткових накладних, банківських виписок, картки рахунку 631 (а.с. 170-247 Т.I, а.с. 1-23 Т.II).

Суд детально ознайомившись із умовами договору поставки від 30.01.2012 №1 встановив наступне.

Пунктом 3 договору поставки від 30.01.2012 №1 базовою умовою поставки товару є DDP (Інкотермс 2000), місцем відвантаження товару є франко-склад покупця: товариства з обмеженою відповідальністю «АТА», за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3Г.

Матеріали справи не містять доказів можливостей товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд К» здійснювати поставку товару на склад позивача, за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3Г.

Також, позивачем не надано доказів наявності у нього складу за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3Г.

Відповідно до пункту 4 договору поставки від 30.01.2012 №1 постачальник здійснює поставку товару покупцеві протягом 3 днів з моменту надходження і погодження заявки покупця на відвантаження із вказаною кількістю, місцем і датою відвантаження, категорії цукру із погодженою сторонами загальною вартістю товару. Покупець відправляє таку заявку на відвантаження продавцю по факсу.

Проте, товариством з обмеженою відповідальністю «АТА» не надано жодної заявки.

У свою чергу, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «АТА» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд К» посилається на:

- службову записку СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 №1772/26-55-09, з якою надійшли матеріали кримінального провадження №32013110060000400 від 06.11.2013 у вигляді протоколу допиту свідка ОСОБА_2, директора товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» від 10.02.2014, відповідно до якого ОСОБА_2 повідомив про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» не реєстрував та не являється ні засновником, ні директором, ні бухгалтером товариства, фінансово-господарську діяльність не вів, розрахункові рахунки в банку не відкривав, жодних документів не підписував (а.с. 83-87 Т.II);

- лист ОУ ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.06.2014 №1337/7/26-51-07-03 з поясненнями свідка ОСОБА_4, директора товариство з обмеженою відповідальністю «Конкорд К» від 10.10.2013, відповідно до яких ОСОБА_4 повідомив про те, що він відношення до реєстрації (створення, придбання) підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд К» не має та ніколи не був засновником, директором, бухгалтером даного товариства, розрахункові рахунки в установах банку ніколи не відкривав, в інших державних установах ніяких реєстраційних документів від свого імені та від даного товариства не надавав та не підписував, до фінансово-господарської діяльності не має жодного відношення, документи із веденням господарської діяльності не формував та не підписував, переговорів з контрагентами не вів, поставку товарів, виконання робіт та надання послуг не здійснював (а.с. 90-94 Т.II).

Також, відповідачем зазначено, що відповідно до відомостей з бази даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Міністерства доходів і зборів України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, ОСОБА_2 не отримував доходи від результатів підприємницької діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД», а ОСОБА_4 не отримував доходи від результатів підприємницької діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд К».

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України ).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 названого Кодексу витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України закріплено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідні висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22.09.2015 у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Водночас, суд оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентами, в контексті наведених вище положень законодавства з питань податкового і бухгалтерського обліку, звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 01.12.2015 №826/15036/14 та від 12.01.2016 №21-3706а15: «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Також, у постанові від 26.01.2016 №21-4781а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого висновку: «первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними».

Таки чином, з контексту наведених правових позицій Верховного Суду України слідує, що первинні документи фіктивних підприємств-постачальників не тягнуть за собою податкових наслідків для їх контрагентів-покупців.

Судом встановлено, що договір, укладений позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» та податкові накладні, отримані позивачем від товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД», зі сторони останнього підписані ОСОБА_2.

Договір, укладений позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд К», та податкові накладні, отримані позивачем від зазначеного контрагента, зі сторони останнього підписані ОСОБА_3.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з висновками відповідача, що взаємовідносини товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» з його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд К» здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та сприяння в ухиленні від сплати податків, оскільки наслідком діяльності його контрагентів є виключно формування податкового кредиту на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТА».

Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи протоколи допиту директорів товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» та товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд К», суд приходить до висновку, що вони зареєстровані без мети здійснення підприємницької діяльності.

Отже, викладене виключає правомірність формування витрат та податкового кредиту на підставі документів, підписаних зазначеними особами.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, в його постановах від 01.12.2015 у справі № 826/15034/14 (21-3788а15), від 17.11.2015 у справі № 2а/3264/11/1070 (21-277а15), від 15.12.2015 у справі № 826/467/14 (21-5206а15), від 13.10.2015 у справі № 825/4143/13-а (21-1200а15), від 02.12.2015 у справі № 814/116/14 (32-3849а15), від 17.11.2015 у справі № 826/6391/13-а (21-1497а15).

Згідно з частиною 1 статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, відсутність обґрунтування можливості надання послуг, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, суд погоджується із доводами контролюючого органу та вважає їх доведеними щодо створення позивачем уявності господарських операцій з метою штучного формування валових витрат, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2014 №120926552208 та від 29.08.2014 №121026552208.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» відмовити повністю.

Судові витрати присудженню не підлягають.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський