Постанова

від 29.11.2016 по справі 804/1268/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 листопада 2016 рокусправа № 804/1268/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

за участю:

представника відповідача: Семенко Т.В.,

представника позивача: Сироткіна С.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі №804/1268/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

02 березня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0002982205 та №0002992205 від 24.09.2015 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що ТОВ «Компанія «Агро-Союз» було правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ та враховано витрати при визначенні об'єкту оподаткування за рахунок придбання у ТОВ «Бенкер Ідея» послуг (робіт) з логістики, сортування, очищення, консервації, ремонту запчастин, які підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку та фінансової звітності, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства. На думку позивача, висновки податкового органу стосовно відсутності реального характеру здійснення господарських операцій не відповідають дійсним обставинам, не ґрунтуються на приписах Закону, тому податкові повідомлення - рішення, прийняті у відношення позивача підлягають скасуванню в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0002982205 та №0002992205 від 24.09.2015 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за наслідками перевірки ТОВ «Компанія «Агро-Союз», а також отриманої від інших структурних підрозділів ДФС податкової інформації, податковим органом було встановлено, що ТОВ «Бенкер Ідея» не може здійснювати будь-яку господарську діяльність, оскільки не має обладнання, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Також. встановлено розбіжності між сумою податкового кредиту, сформованого платником податку за операціями з придбання товарів/послуг та сумою податкових зобов'язань його контрагента, а саме податкові декларації за квітень 2015 року становлять 0,00 грн., а податковий кредит ТОВ «Компанія «Агро-Союз» задекларовано в сумі 440000.00 грн., тобто розбіжність за квітень становить 440000.00 грн.. Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведено реального характеру настання наслідків по господарським операціям, що мали місце між позивачем та ТОВ «Бенкер Ідея», натомість відсутність документів, що підтверджують наявність запчастин на складах позивача, а також факту укладення договору та складення акту виконаних робіт в один день свідчать про протилежне.

У відповідності до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 02.09.2015 року по 08.09.2015 року посадовими особами Дніпропетровської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Арго-Союз» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово - господарських відносин з платником ТОВ «Бенкер Ідея» за 2015 рік, за наслідками якої складено акт від 09.09.2015 року №82/22-05/25008215.

За наслідками перевірки ТОВ «Компанія «Агро-Союз» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Бенкер Ідея», їх вид та обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування, безтоварність таких операцій та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Бенкер Ідея»; на порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року ТОВ «Компанія «Агро-Союз» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Бенкер Ідея» за квітень 2015 року на суму 44 0000.00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 143 448 грн., та занижено податок на додану вартість на суму 296 552 грн. по декларації з ПДВ за квітень 2015 року.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення:

№0002982205 від 24.09.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 444827 грн., в тому числі 296552 грн. за основним платежем та 148276 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

№0002992205 від 24.09.2015 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 143448 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0002982205 та №0002992205 від 24.09.2015 року прийнятих у відношенні позивача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що реальний характер здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Бенкер Ідея» підтверджено позивачем належним чином складеними документами первинного бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Позивачем доведено товарність, вид та обсяг, наявність економічної мети по господарським відносинам з ТОВ «Бенкер Ідея» відтак достатніми, на думку суду, є підстави для скасування податкових повідомлень - рішень.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 30 квітня 2015 року між ТОВ «Компанія «Агро-Союз» укладено договір надання послуг №15, відповідно до якого ТОВ «Бнкер Ідея» - виконавець за дорученням замовника - ТОВ «Компанія «Агро-Союз» зобов'язується надати послуги з логістики, сортування, консервації, ремонту запчастин замовника, послуги надають за адресами, визначеними в договорі (складськими приміщеннями замовника), строк виконання договору та ціна послуг в договорі не обумовлені.

У відповідності до Протоколу №1 до договору визначено, що ціна робіт скласти 2 640 000.00 грн., в т.ч. ПДВ - 440000.00 грн.

Додатковою угодою №1 до договору №15 від 30.04.2015 року доповнено договір пунктами 1.3, 1.4 викладено їх в наступній редакції: 1.3 умови цього договору розповсюджуються на взаємовідносини сторін, які виникли між сторонами в період з 01.01.2015 року по дату закінчення дії цього договору. 1.4. Строки надання послуг, види послуг й необхідність надання послуг за адресою замовника у відношенні конкретних видів запчастин, які визначаються виконавцем самостійно, враховуючи об'єм послуг (кількість запчастин), своєчасність надання послуг з сортування, маркування, переупаковки, комплектації запчастин, надання інших послуг.

30 квітня 2015 року сторонами договору складено та підписано Акт виконаних робіт (послуг) по договору №15 від 30.04.2015 року згідно якого виконавцем було виконано послуги з ідентифікації та сортування товару, маркування товару, упаковки товару, переупаковку, комплектацію товару, попаллетно, поштучно, послуги по консервації з/частин, за переліком ТМЦ зазначеним в акті виконаних робіт.

ТОВ «Бенкер Ідея» на адресу позивача виписано податкову накладну №2906 на суму ПДВ 440 000.00 грн..

Позивач наголошує на тому, що господарські відносини з приводу надання послуг ТОВ «Бенкер Ідея» на користь позивача фактично мали місце з 01.01.2015 року, в той час як договір укладено 30.04.2015 року, оскільки в період з 01.01.2015 року директор ТОВ «Компанія «Агро-Союз» перебував за кордоном та не мав можливості вичитати та підписати договір з надання послуг, у зв'язку з чим, враховуючи необхідність невідкладного проведення робіт сторони дійшли усної згоди щодо можливості початку робіт на користь позивача саме з 01.01.2015 року та подальшого укладення договору про надання послуг. На підтвердження вказаних обставин, позивачем до суду апеляційної інстанції надано лист директора ТОВ «Компанія «Агро-Союз» від 31.12.2014 року та лист директора ТОВ «Бенкер Ідея».

З метою підтвердження факту наявності у позивача ТМЦ, запчастин, щодо яких були замовлені, отримані та оплачені послуги з приводу сортування, маркування, переупаковки, комплектації запчастин, консервації та інших послуг позивачем надано договори купівлі - продажу запчастин, видаткові накладні, документи на підтвердження сплати коштів, які свідчать про отримання та прийняття позивачем товару - запчастин.

Позивачем до суду надано договори оренди та надання послуг охорони по складським приміщенням, за якими відбувалось надання ТОВ «Бенкер Ідея» послуг на користь позивача.

Для підтвердження фактичного знаходження запчастин на складах ТОВ «Компанія «Агро-Союз» по яким надавались послуги, позивачем надано до суду складські довідки залишків на складах підприємства в розрізі адрес розташування, а також копію виписки з балансу підприємства станом на 01.01.2015 року про наявність на складах позивача ТМЦ по яким надавались послуги ТОВ «Бенкер Ідея».

Позивачем було частково здійснено оплату ціни послуг на користь ТОВ «Бенкер Ідея» у безготівковій формі про що свідчать виписки по банківських рахунках, розрахунки мали місце у червні 2015 року на суму 2410 873,00 грн.

ТОВ "Компанія "Агро-Союз" до перевірки було надано договір про відступлення права вимоги №151 від 01.07.2015р., згідно з яким ТОВ "Бенкер ідея" (первісний кредитор), відступає, а ТОВ "Юкон Союз" (новий кредитор) набуває право вимоги, належне первісному кредиторові на підставі Договору №15 від 30.04.2015р. (надалі - основний договір), укладеного між первісним кредитором та ТОВ "Компанія "Агро-Союз" (боржник). За договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язань по оплаті 229 127,00 грн. за послуги, отримані боржником згідно з умовами основного договору, але неоплачені боржником на даний час внаслідок порушення боржником зобов'язань за основним договором.

З акту перевірки вбачається, що грошові кошти ТОВ "Юкон Союз" по договору про відступлення права вимоги №151 від 01.07.2015 проведено у липні 2015 року у сумі 229 127,00 гривень.

Проте, зазначені документи не відповідають вимогам чинного законодавства, та не визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

В свою чергу, документи бухгалтерського обліку мають силу первинних лише у разі, якщо фіксують господарську операцію, яку було реально здійснено, у тому числі в обсязі та суб'єктному складі осіб, обумовлених укладеним договором.

Як вбачається з наданих позивачем договору №15 від 30.04.2015 про надання послуг послуги з логістики, сортування, очищення, консервації, ремонту запчастин мали здійснюватись за адресами: 1) Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Юбілейний, вул. Нижньодніпровська, 2) Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пров. 2-й Волчанський, 2, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Кооперативна, 3, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Харківська, 12, Полтавська область, м. Полтава, вул. Островського, 33, Харківська область, м. Лозова, вул. Красногвардійська, 29А, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Н. Краснова, 7.

Позивач зазначає, що послуги з логістики, сортування, очищення, консервації, ремонту запчастин мали здійснюватись на користь позивача фактично з 01.01.2015 року, згідно змін внесених додаткової угодою №1 до договору №15 від 30.04.2015 року, оскільки між контрагентами існувала домовленість про виконання послуг, однак договір неможливо було укласти.

Між тим, акт виконаних робіт (послуг) по договору №15 від 30.04.2015 року складено та підписано сторонами 30.04.2015 року в м. Дніпропетровську.

Стаття 882 (п.4) Цивільного кодексу передбачає, що передавання робіт підрядчиком і прийняття їх замовником оформлюється актом , підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

В свою чергу, в силу приписів ч. 1 ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення .

Суд зазначає, що з метою забезпечення вимоги Закону щодо складення первинних документів під час здійснення господарської операції або безпосередньо після закінчення такої операції, первинні документи, які фіксують факт здійснення операції, мають бути складені саме за місцем виконання робіт/надання послуг.

Як вбачається з додаткових пояснень до заперечень на апеляційну скаргу ТОВ «Компанія Агро-Союз» безпосередньо роботи по договору №15 від 30.04.2015 року приймались працівниками позивача за місцем вчинення робіт, конкретний перелік працівників які безпосередньо приймали роботи від ТОВ «Бенкер Ідея» зазначений в розпорядженні директора підприємства Білик Д.І..

В свою чергу, як вбачається з акту виконаних робіт від 30.04.2015 року від імені ТОВ «Компанія Агро-Союз», акт було підписано директором підприємства Білик Д.І., а не особами, які за твердженням позивача були безпосередньо уповноважені на прийняття виконаних робіт від ТОВ «Бенкер Ідея», що є порушенням вимог Закону.

Як вже зазначалось, згідно приписів ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ має обов'язково містити зазначення посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та мати особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. В разі необхідності на вчинення дій щодо підписання первинного документу або вчинення інших дій уповноваженим особам виписується довіреність від підприємства.

Тобто, згідно вимог чинного законодавства саме та особа, яка відповідає за здійснення господарської операції, правильність її оформлення, посвідчує первинний документ своїм підписом та печаткою підприємства (структурного підрозділу), в разі необхідності така особа діє на підставі довіреності.

Відтак, з урахуванням вимог чинного законодавства, не може бути визнано належним підтвердженням факту здійснення на користь позивача робіт, визначених договором №15 від 30.04.2015 року, акт виконаних робіт від 30.04.2015 року оскільки його не було складено під час виконання робіт або безпосередньо після їх виконання за місцем здійснення господарських операцій, та підписано особою, яка за твердженнями представника позивача не приймала участь у здійснення господарської операції та не відповідала за правильність її оформлення.

Більш того, суд апеляційної інстанції з урахуванням вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вважає недопустимим складення єдиного акту виконаних робіт по 7 адресам здійснення господарських операцій, оскільки роботи з логістики, сортування, очищення, консервації, ремонту запчастин по ТМЦ, за кожною окремою адресою передбачає різний обсяг роботи, ціну та час необхідний для виконання таких робіт, відповідно і фіксування факту здійснення робіт (надання послуг) мало б відбуватись у різний час та відповідно за різними адресами розташування ТМЦ.

Також, суд зазначає, що наданий позивачем до суду акт виконання робіт (послуг), що містить лише перелік назв ТМЦ, щодо яких виконувались роботи, їх кількість та вартість роботи, при цьому вказані акти не містять розгорнутої інформації щодо обсягу наданих послуг / виконаних робіт, не містять зазначення кількості осіб, задіяних при виконанні робіт, кількість годин, затрачених на їх виконання. Крім того, вказані акти не містять посилань на реквізити ТМЦ, місця, за якими надавались послуги, що відокремлювали б їх для цілей ідентифікації та відображення в первинній документації. Тобто, акти виконаних робіт, фактично не можливо пов'язати з роботами, що передбачені Договором №15 від 30.04.2015 року.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що вказаний акт виконання робіт не є підтвердженням господарських операцій, оскільки з нього неможливо встановити обсяг виконаних робіт, місця їх виконання, а також зв'язку із предметом договору від 30.04.2015 року.

При цьому, умовами права платника на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою робіт з виготовлення технічної документації (які були предметом спірного договору), позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів робіт в розрізі їх обсягу та специфіки, а також докази на підтвердження пов'язаності між собою первинних документів на підтвердження фактичного виконання договору та його виконавців із його уречевленим результатом - документацією та керівництва з обслуговування та використання об'єктів виробництва.

Також, суд зазначає, що наданими позивачем документами на підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій не розкрито їх зміст, зокрема надані договори про оренду приміщень та їх охорону, документи на користь придбання ТМЦ, листування між ТОВ «Команія Агро-Союз» та ТОВ «Бенкер Ідея» не є первинними для цілей підтвердження факту виконання послуг з логістики, сортування, очищення, консервації, ремонту запчастин.

В свою чергу, позивачем до суду не надано документів на підтвердження фактичного знаходження за 7 адресами, визначеними в договорі як місця виконання робіт, ТМЦ по яким необхідно було проводити роботи з логістики, сортування, очищення, консервації.

Так, згідно до вимог чинного законодавства після оприбуткування ТМЦ здійснюється їх облік за місцем збереження, такий облік здійснюється у відповідності до журналу складського обліку ТМЦ, карток складського обліку, накладних на внутрішнє переміщення товару, бухгалтерської звітної програми 1С.

Позивачем не було надано суду документів складського обліку товару, натомість з метою підтвердження фактичної наявності ТМЦ у місцях виконання робіт позивачем було надано складські довідки залишків товарів на складах станом на 01.01.2015 року.

Суд зазначає, що за відсутності складеної належним чином документації зі складського обліку товару, яка підтверджує сам факт прийняття товару на склад станом на час його надходження, надані позивачем довідки не можуть розцінюватись як належний та допустимий доказ наявності ТМЦ у місцях виконання робіт. Надані позивачем довідки носять інформаційний характер, та з урахуванням, встановлених судом обставин, не можуть підтвердити факт виконання послуг за договором від 30.04.2015 року.

Отже, з огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем в порушення вимог ст. 71 КАС України, не доведено обставин на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, у зв'язку з чим, підстави для скасування податкових повідомлень - рішень №0002982205 та №0002992205 від 24.09.2015 року - відсутні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Компанія Арго-Союз».

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі №804/1268/16 - скасувати та прийняти нову.

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Союз» в задоволенні адміністративного позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів у відповідності до ст. 212 КАС України.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова