Постанова

від 05.07.2016 по справі 804/1268/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 р. Справа № 804/1268/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В.

при секретарі судового засідання Гелетія М.Т.

за участю:

представника позивача Сироткіна С.С.

представника відповідача Семенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агро-Союз до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Союз звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2015 року № 0002982205, 0002992205.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань додержання податкового законодавства України при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з платником ТОВ Бенкер ідея за 2015 рік, за результатами якої був складений акт №82/22-05/25008215 від 09.09.2015 року, на підставі якого було прийняті вищевказані оспорювані податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, вважає обґрунтування акту перевірки безпідставними, висновки, викладені в акті перевірки, жодним чином не підтверджують реальність вказаних перевіряючим порушень, з огляду на те, що господарські операції ТОВ Агро-Союз та ТОВ Бенкер ідея мали реальний характер, усі господарські операції були оформлені відповідними документами. Крім того, позивач, з посиланням на статтю 20 ПК України, зауважує, що посадовим особам контролюючих органів не надано право встановлювати факт реальності або нереальності здійснення господарських операцій між платниками податків. А тому, на думку позивача, висновок Акту перевірки не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та виходить за межі компетенції органів державної податкової служби. У зв'язку з чим, позивач вважає податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті всупереч законодавству, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалами від 04.03.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання 05.07.2016 року прибули представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, оскаржувані рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані до суду письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із положеннями Податкового кодексу України основним завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з 02.09.2015 року по 08.09.2015 року на підставі направлення від 02.09.2015 року за №000125 та відповідно наказу Дніпропетрвської ОДПІ від 31.08.2015 року №127 на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Мазур Ю.С. від 21.05.2015 року про призначення документальної перевірки ТОВ Компанія Агро-Союз , було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Компанія Агро-Союз (код ЄДРПОУ 25008215) з питань дотримання вимог податкового законодавства України про здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Бенкер ідея (код ЄДРПОУ 39357531) за 2015 рік.

За результатами перевірки складений акт №82/22-05/25008215 від 09.09.2015 року, в якому встановлені та зафіксовані наступні порушення:

- не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ Бенкер ідея , їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування, безтоварність таких операцій та неможливість реального здійснення платником операцій з ТОВ Бенкер ідея ;

- на порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ Компанія Агро-Союз завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ Бенкер ідея за квітень 2015 року на суму 440000,00 грн., що призвело до завищення розміру від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 143 448 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 296552 грн. по декларації з ПДВ за квітень 2015 року.

На підставі акту перевірки ДПІ було прийнято податкові повідомлення - рішення:

- форми Р № 0002982205 від 24.09.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 444 828,00 грн., в тому числі 296 552,00 грн. за основним платежем та 148276,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- форми В4 № 0002992205 від 24.09.2015 року про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 143 448,00 грн.

13.10.2015 року ТОВ Компанія Агро-Союз подало скаргу на вказані податкові повідомлення - рішення до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. 17.12.2015 року ТОВ Компанія Агро-Союз отримало поштою Рішення про результати розгляду первинної скарги №9968/10/04-36-10-07-09 від 11.12.2015 року, яким скаргу залишено без задоволення.

25.12.2016 року позивачем направлено поштою повторну скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення до ДФС України.

23.02.2016 року позивач отримав Рішення про результати розгляду скарги №3471/6/99-99-10-01-01-25 від 17.02.2016 року, яким скаргу залишено без задоволення.

Позивач не погодився з вищезаначеними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ Компанія Агро-Союз зареєстроване Дніпропетровським районним упралвнням юстиції від 01.06.2000 року № Ю0010072. ТОВ Компанія Агро-Союз взято на податковий облік у ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська 06.11.1997 року за № 2514, 08.06.2000 року перейшов до Дніпропетровської ОДПІ та станом завершення перевірки перебуває на обліку у Дніпропетровській ОДПІ.

Як свідчать матеріали перевірки, Дніпропетровською ОДПІ отримано постанову старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Мазур Ю.С. від 21.05.2015 про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ Компанія Агро-Союз . Відповідно до зазначеної постанови слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015100080000027 від 19.05.2015, внесеному до ЄДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 27, ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені слідством особи, в період 2014-2015 років з метою прикриття незаконної діяльності, а саме, незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та мінімізації податкових зобов'язань підприємствам реального сектору економіки, створили та придбали суб'єкти підприємницької діяльності, які входять до категорії податкова яма та транзитні підприємства , що заподіяло великої матеріальної шкоди, та в 2015 році, діючи від імені зазначених суб'єктів підприємницької діяльності, сприяли умисному ухиленню від сплати податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки на загальну суму понад 320 млн. грн., що є особливо великим розміром. Також, встановлено, що вказані фіктивні суб'єкти підприємницької діяльності за місцем реєстрації не знаходяться, рахунки в банківських установах не відкривались, а зазначені СПД зареєстровані на підставних осіб, які в даний час розшукуються.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ Компанія Агро-Союз відповідно до наданих до перевірки договору про надання послуг №15 від 30.04.2015р., податкових накладних та актів виконаних робіт у квітні 2015 року відображено у податковому та бухгалтерському обліку придбання у ТОВ Бенкер ідея послуг з логістики, сортування, чистки, консервування та ремонту запчастин на загальну суму 2 640 000,00 грн. (у тому числі 440 000,00 грн. податок на додану вартість, який і включено до складу податкового кредиту квітня 2015 року).

В договорі від 30.04.2015 року №15, наданому до перевірки ТОВ Компанія Агро-Союз , відсутня і інформація про строки виконання робіт та строки оплати за отримані послуги.

Також, перевіркою встановлено, що у ТОВ Компанія Агро-Союз відсутній попередній кошторис на виконання послуг логістики, сортування, очищення, консервації, ремонту запчастин, що не дає можливості з'ясувати методику визначення ціни даних послуг.

На паперових носіях, які мають назву акт виконаних робіт , не зазначено конкретний зміст наданих послуг - відсутня інформація як саме здійснювалася комплектація та сортування запчастин: в автоматизованому чи в ручному режимі, кількість одиниці товару в одній тарі (коробка, блок та ін.). В акті виконаних робіт від 30.04.2015р. №БИ-0430/06 зазначено, що виконавцем були виконані послуги логістики, сортування, очищення, консервації, ремонту запчастин, при цьому не конкретизовано, які саме ремонтні роботи проводилися та відсутня вартість по кожній наданій послузі.

Під час перевірик було встановлено, що розрахунки між ТОВ Компанія Агро-Союз за начебто виконані послуги у періоді, який перевірявся, не проводились. Розрахунки проведено частково у червні 2015 року на суму 2410 873,00 грн.

Також, ТОВ Компанія Агро-Союз до перевірки було надано договір про відступлення права вимоги №151 від 01.07.2015р., згідно з яким ТОВ Бенкер ідея (первісний кредитор), відступає, а ТОВ Юкон Союз (новий кредитор) набуває право вимоги, належне первісному кредиторові на підставі Договору №15 від 30.04.2015р. (надалі - основний договір), укладеного між первісним кредитором та ТОВ Компанія Агро-Союз (боржник). За договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язань по оплаті 229 127,00 грн. за послуги, отримані боржником згідно з умовами основного договору, але неоплачені боржником на даний час внаслідок порушення боржником зобов'язань за основним договором.

Окрім цього, з акту перевірки вбачається, що розрахунки між ТОВ Компанія Агро-Союз та ТОВ Юкон Союз по договору про відступлення права вимоги №151 від 01.07.2015 проведено у липні 2015 року у сумі 229 127,00 гривень.

Станом на 01 квітня 2015 року сальдо по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками по взаємовідносинам з ТОВ Бенкер ідея становить 0,0 грн., станом на 30 квітня 2015 року кредитове сальдо становить 2 640 000,00 грн. Станом на 31 липня 2015 року сальдо становить 0,00 гривень.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ Бенкер ідея знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан платника 65 (платник з наступного року (основне місце обліку), основний від діяльності - 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Податкова декларація з ПДВ за квітень 2015 року підприємством не подана.

Згідно з реєстраційними документами директором та головним бухгалтером ТОВ Бенкер ідея був громадянин ОСОБА_4 Згідно зі звітом за формою 1-ДФ, поданим ТОВ Бенкер ідея за І квртал 2015 року, на підприємстві рахувалась 1 особа. Крім того, відсутні контрагенти, у яких ТОВ Бенкер ідея змогло би придбати вищезазначені послуги. Дані стосовно використання ТОВ Бенкер ідея у своїй діяльності офісних, виробничих (торгівельних, складських приміщень тощо) за період, що перевірявся, відсутні та відсутні контрагенти, у яких ТОВ Бенкер ідея змогло би орендувати обладнання.

Дані стосовно використання ТОВ Бенкер ідея у своїй діяльності земельних ділянок, виробничих (торговельних, складських приміщень, тощо) за період, що перевірявся, відсутні, декларації з плати за землю не подавались. Додаток АМ до декларації з податку на прибуток за 2014 рік не подано. Звіт про фінансові результати за 2014 рік не подавався.

Також, під час перевірки було встановлено, що згідно з базами даних, у ТОВ Бенкер ідея не зареєстровано у ЄРПН податкові накладні на придбання товарів, робіт, послуг за квітень 2015 року.

Крім того, первіряючим встановлено наявність розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов'язань його контрагента (декларація з ПДВ за квітень 2015 року не подана) за операціями з надання послуг, а саме податкові зобов'язання ТОВ Бенкер ідея за квітень 2015 року становлять - 0,00 грн., а податковий кредит ТОВ Компанія Агро-Союз задекларовано в сумі 440 000,00 грн., тобто розбіжність за квітень 2015 року становить 440 000,00 гривень.

Виходячи з вищенаведеного, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, юридичну дефектність первинних документів, складених від імені ТОВ Бенкер ідея на адресу ТОВ Компанія Агро-Союз в частині придбання послуг.

Таким чином, з урахуванням викладеного, перевіркою зроблено висновки про здійснення ТОВ Компанія Агро-Союз операцій з постачальником, які не направлені на реальне настання правових наслідків, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 296 552,00 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 143 448,00 гривень.

Надаючи оцінку правомірності винесення податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в ті.201.1. ст.201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст.198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України , судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Окрім цього, суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Судом були досліджені первинні документи, що стосуються господарської діяльності позивача з його контрагентом та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, неправомірними, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рамках господарської діяльності між ТОВ Агро-Союз (Заказник) та ТОВ Бенкер ідея (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 15 від 30.04.2015 року, мовою оригіналу: Предмет договора: Заказчик поручает, а Исполнитель обязуется оказать услуги по логистике, сортировке, очистке, консервации, ремонта запчастей Заказчика.

Услуги логистики, сортировки, очистки, консервации, ремонта запчасп оказываются по адресу: Дн-ская обл., Днепропетровский р-н, пгт. Юбилейний, ул.Нижнеднепровская. 1, Дн-ская обл., г.Днепродзержинск, пер.2-й Волчанский, 2, Дн-ская обл., г.Никополь, ул.Кооперативная,3, Дн-ская обл., г.Павлоград, ул.Харьковская, 12, Полтавская обл., г. Полтава, ул. Островского, д.33, Харьковская обл., г. Лозовая, ул. Красногвардейская 29А, Запорожская обл., г. Запорожье, ул. Н. Краснова, д.7.

Реальність та фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та спірним контрагентом підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими судом копіями Договору № 15 від 30.04.2015 року, Додаткової угоди №1 від 30.04.2015року до договору №15 від 30.04.2015 року, акту виконаних робіт (послуг) № БИ - 0430/06 від 30.04.2015 року (на загальну вартість робіт з ПДВ 20% - 2640000,00 грн.), податкової накладної №2906 від 30.04.2015 року (на загальну суму з ПДВ 2640000,00 грн.).

В матеріалах справи знаходяться копії платіжних доручень, що також підтверджують здійсненні оплати за послуги за договором № 15 від 30.04.2015 року позивачем на користь ТОВ Бенкер Ідея , а саме: банківськи віписки №1713 від 17.06.2016 року на суму 50 000,00 грн. та № 1776 від 23.06.2016 року на суму 100 000, грн.

Таким чином, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії платіжних документів на повну оплату за говором № 15 від 30.04.2015 року на загальну суму 2 640 000, 00 грн.

Крім того, реальність здійснення позивачем господарської діяльності за адресою: м. Полтава, вул. Островського, підтверджується копію договору № 411 на охорону об'єкту за допомогою ПЦО, яку надавав Виконавець - ТОВ Джед-Баст-Полтава , який долучений до матеріалів справи.

Реальності здійснення ТОВ Агро-Союз господарської діяльності за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, 29-А, підтверджується долученою до матеріалів справи копією договору оренди № 15-07-2013 від 15.07.2013 року між ТОВ Агротехнік (Орендодавець) та ТОВ Компанія Агро-Союз , згідно якого Орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування склад за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, 29А, копію договору № 09-287 від 10.04.2012 року про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за станом засобів сигналізації, що встановлені на об'єктах, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу ТРИВОГА та їх технічне обслуговування.

Отже, суд зазанчає, що зазначені вище договори, в свою чергу, підтверджують той факт, що за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, 29А позивачем велась господарська діяльність, і для здійснення цієї господарської діяльності за вказаною адресою зберігались запчастини, які консервувались, ремонтувались та очищались ТОВ Бенкер-Ідея згідно договору № 15 про надання послуг від 30.04.2015 року. У зв'язку з тим, що за вказаною адресою знаходились запчастини, відповідно, необхідно було здійснювати їх охорону, що підтверджується договором № 09-287 від 10.04.2012 року про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за станом засобів сигналізації, що встановлені на об'єктах, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу ТРИВОГА та їх технічне обслуговування.

Окірм того, на підтвердженням того, що за адресами, вказаними в пункті 1.2 договору про надання послуг № 15 від 30.04.2015 року, здійснювалась господарська діяльність, для чого орендувались відповідні приміщення, встановлювалась охорона тощо, до матеріалів справи долучені договори, зазначені в пункті 2.9 акту від 09.09.2015 року №82/22-05/25008215, а також договори, що укладались з метою охорони нежитлових приміщень та майна, що знаходилась за адресами, вказаними в пункті 1.2 Договору, а саме: за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейний, вул. Нижньодніпровська, 1: копія договору № 1026-О про надання послуг охорони від 01.04.2015 року; за адресою: м. Дніпродзержинськ, пер. 2-й Волчанський, 2: копія договору № 5217/11-4 про надання послуг по охороні об'єкту від 01.04.2014 року, укладеного між ТОВ ПКЦ Крок та позивачем, та договору № 31/12-8 від 31.12.2014 року, укладеного між ПП Спецмонтажналадка та позивачем; за адресою: м. Нікополь, вул. Кооперативна, буд. 3: копія договору 604/15-2011 від 01.04.2011 року на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом ДСО при МВС та договору № 603/15-2011 від 01.04.2011 року централізованого спостереження за станом систем тривожної сигналізації та реагування ГЗ ПЦО на відповідні сигнали, укладені між УДСО та позивачем; за адресою: м. Павлоград, вул. Харківська, 12: копія договору на охорону об'єктів за допомогою системи охоронної сингалізації, укладеного між УДСО та позивачем.

Суд зазначає, що дійсно в договорі № 15 на надання послуг від 30.04.2015 року не зазначені характеристики запчастин, які необхідно сортирувати, очистити, законсервувати та відремонтувати. Проте, зазначені ідентифікаційні дані запчастин, а саме: вид, кількість, ціна, зазначені сторонами в акті виконаних робіт (послуг) БИ-0430/06 від 30.04.2016 року.

Суд звертає увагу, що Акт виконаних робіт (послуг) БИ-0430/06 від 30.04.2016 року містить всі необхідні реквізити, які вимагаються як реквізити до первинного документу згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні , зокрема: назву мента (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Таким чином, укладаючи договір, Замовник та Виконавець розуміли як обсяг робіт, так і їх види, проте конкретний перелік запчастин в договір не зазначали, а перелічили вже по факту виконаних робіт, що, на думку суду, в повній мірі відповідає чинним вимогам законодавства України. При цьому, згідно п.3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. З матеріалів справи вбачається, що предмет, ціна і строки зазначені сторонами в Договорі. До того ж, зазначений договір не є нікчемним в розумінні Цивільного кодексу України, і є дійсним, адже відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначений Договір судом недійсним не визнавався.

Щодо посилання відповідача на те, що в Акті виконаних робіт (послуг) БИ-0430/06 від 30.04.2016 року відсутня інформація, як саме здійснювалася комплектація та сортування запчастин: в автоматизованому чи в ручному режимі, кількість одиниць товару в одній тарі (коробка, блок та ін.), не конкретизовано, які саме ремонтні роботи проводилися та відсутня вартість по кожній наданій послузі, то суд ввжає за необхідне зазначити, що ці реквізити не вимагаються ні Договором, ні Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні . При цьому, відсутні і роз'яснення, які саме конкретно реквізити первинного документу розкривають зміст та обсяг господарської операції, тому, на думку суду, зазначення в Акті виконаних робіт (послуг) БИ-0430/06 від 30.04.2016 року виду запчастин, щодо яких здійснювались роботи (надавались послуги), їх кількості та ціни, сторін Виконавця та Замовника, їх адрес, а також адрес, за якими здійснювались роботи (надавались послуги), свідчить про те, що в акті виконаних робіт (послуг) БИ-0430/06 від 30.04.2016 року в повній мірі розкритий зміст господарської операції, що виконувалась. До того ж, під час судового розгляду встановлено, та не спростовано представником відповідача, що за виконані роботи (надані послуги) позивачем здійснювались оплати, тобто, у позивача відбулось вибуття активу, а у ТОВ Бенкер Ідея - збільшення активу, що, в свою чергу, є обов'язковою умовою підтвердження здійснення господарської операції.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів/послуг, основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Крім того, відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність господарської операції з вищезазначеним контрагентом та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на вище досліджені первинні бухгалтерські документи, суд приходить до висновку, що первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищенаведеним контрагентом відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а отже висновок податкового органу про юридичну дефектність оформлених документів суперечить вимогам податкового законодавства та фактичним обставинам справи.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, викладені у акті перевірки від 09.09.2015 року про нереальність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Отже, договори поставки, виконання робіт чи надання послуг не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 09.09.2015 року про нереальність правочину, не міг керуватися лише припущеннями, його позиція про те, що цей правочин здійснений без мети настання реальності наслідків, не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх недійсними або вироком суду про визнання вини позивача у фіктивності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Наведені фактичні обставини та проаналізовані норми чинного законодавства дають підстави дійти висновку про те, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою закріплений у ст. 4 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року Щодо підтвердження даних податкового обліку документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, суд зауважує, що такі обставини, як відсутність у контрагента обладнання, трудових ресурсів, торговельних, складських приміщень, основних фондів, транспортних засобів необхідних для фактичного здійснення господарських операцій, не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки податковим органом не доведено зв'язку цього факту з неможливістю надання послуг із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна. Крім того, відсутність у контрагентів працюючих осіб та основних фондів не позбавляють таких суб'єктів господарювання права залучати при виконанні своєї господарської діяльності інших осіб та обладнання на підставі цивільно-правових договорів, що не суперечить нормам цивільного та господарського законодавства.

Окрім того, слід зазначити, що висновки акту перевірки від 09.09.2015 року фактично не містять посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, а містять лише припущення перевіряючих про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем, що є неприпустимим.

Також, є безпідставними висновки відповідача щодо порушення ТОВ Бенкер Ідея правил подання податкової звітності, зокрема, в частині не декларування податкових зобов'язань (на відміну від позивача, який задекларував податковий кредит), суперечать правовій позиції Вищого адміністративного суду України та практиці Європейського суду з прав людини.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

Відповідачем також не було надано суду належних документальних доказів відсутності у ТОВ Бенкер ідея спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних спірних правочинів, зокрема того, що ТОВ Бенкер ідея не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, судом було встановлено рух активів від контрагента до позивача, а саме в спірних правовідносинах наявний факт оплати за надані послуги, тому, умови віднесення сум до податкового кредиту згідно ст. 198.2 ПКУ дотримані, у зв'язку з чим, суд зазначає, що надане документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентом свідчить про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень.

Захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси позивача, щодо порушення яких суд дійшов відповідного висновку та це підтверджується відповідними доказами.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.09.2015 року №0002982205, 0002992205 на відповідність частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про їх протиправність та наявність підстав для їх скасування, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 8824,14 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №3105 від 26.02.2016 року.

У судовому засіданні, яке відбулось 05.07.2016 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено 11.07.2016р.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. ст. 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення №0002982205 та №0002992205 від 24.09.2015 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агро-Союз судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8824,14 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Д.В. Сидоренко