Ухвала

від 06.12.2016 по справі 805/4701/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року справа №805/4701/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Блохіна А.А., Ястребової Л.В.,

секретар судового засідання Терзі Д.А.,

за участю представника відповідача Борисевича Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі №805/4701/15-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Азовбудвентиляція» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000642205 від 01.10.2015року, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000642205 від 01.10.2015року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 248011,50 грн.

В обґрунтування зазначив, що Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Азовбудвентиляція» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.02.2015року по 30.04.2015року по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ «Фрахттранссервіс» та контрагентами - покупцями.

За результатами перевірки складно акт від 17.09.2015 року, за висновками якого встановлені порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.п.200.1ст.200 ПК України.

Однак, висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення спростовуються наявними первинними документами, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області №0000642205 від 01.10.2015року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 165 341грн. та застосувано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 82 670,50грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що підприємства-контрагенти не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу та оперативності проведення.

Відсутність реального вчинення господарських операцій не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків-учасників відповідних операцій.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

ТОВ «Азовбудвентиляція», є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 22.12.2004 року за кодом ЄДРПОУ 33244305, знаходиться на податковому обліку відповідача з 14.02.2005 року. Згідно свідоцтва № 100012514 від 16.01.2007року є платником податку на додану вартість (надалі ПДВ).

Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області в період з 28.08.2015 року по 10.09.2015 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.02.2015року по 30.04.2015року по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ «Фрахттранссервіс» та контрагентами - покупцями, за результатами якої складено акт від 17.09.2015 року №306/05-81-22-02/33244305. (а.с.10-34 т.1)

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.п.200.1 ст.200 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження задекларованої суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду та сплачується до державного бюджету на суму 165 341грн., у тому числі за березень 2015року на суму 101469грн., за квітень 2015року на суму 63872грн. за операціям з придбання товарів/послуг у ТОВ «Фрахттранссервіс».

Зі змісту акту перевірки вбачається, що порушення позивачем діючого законодавства, виникли з підстав недотримання законодавства його контрагентом - постачальником ТОВ «Фрахттранссервіс».

Також зазначено, що джерелом встановлення обставин та висновків контролюючого органу стосовно безтоварності господарських операцій позивача та його контрагента - постачальника ТОВ «Фрахттранссервіс» є довідка (податкова інформація) про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Фрахттранссервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Імперіалбуд ЛТД» за лютий 2015рку, ТОВ «Укр Сервіс груп» за березень, квітень 2015року за №87/05-19-22-01/20390931 від 31.07.2015року.

Також, в якості підстав, що свідчать про нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом - постачальником ТОВ «Фрахттранссервіс» в акті перевірки, зазначено не знаходження за юридичною адресою контрагентів ТОВ «Фрахттранссервіс» та відсутність у них трудових, матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, що дають змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання господарської діяльності.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000642205 від 01.10.2015року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 165 341грн. та застосувано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 82 670,50грн (а.с.8 т.1)

Перевіряючи правомірність формування позивачем податкового кредиту за спірний період, обставини реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Фрахттранссервіс», правильність відображення їх в податковому обліку, - судова колегія зазначає наступне.

01 січня 2011 року між позивачем як замовником та ТОВ "Фрахттранссервіс" як експедитором укладений договір №0109, за умовами якого експедитор за вимогами замовника зобов'язується надати посередницкі тренспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за міжміським сполученням. При цьому, п.1.3 Договору передбачено, що експедитор вправі залучати до виконання зазначеного договору третіх осіб (перевезників), залишаючись відповідальним за їх дії, як за свої (т.1 а.с.67-71).

За умовами договору позивачем отримані податкові накладні (т.1 а.с. 113, 118, 124, 131, 137, 142, 146, 152, 158, 164, 171, 176, 180, 185, 190, 196, 204, 209, 212, 215, 220, 225, 230, 234, 239, 244, 249, т.2 а.с.4, 9, 14, 19, 24, 29, 36, 41, 46, 51, 56, 61, 66, 71, 77, 83, 89, 95, 101, 107, 113, 118, 124, 130, 136, 142, 148, 154, 160, 166, 172, 178, 184, 190, 196, 201, 207, 213, 219, 245, 250, т.3 а.с.7 ).

В якості доказів використання придбаних послуг у ТОВ «Фрахттранссервіс» в своїй господарській діяльності, позивачем надані цивільні договори поставки ТМЦ з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями. Матеріалалми справи підтверджується, що саме ці ТМЦ були предметом перевезення за договором №0109 від 01 січня 2011 року.

Також, на виконання договору №0109 від 01 січня 2011 року позивачем надані рахунки фактури, акти здачі-прийнятя робіт, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.111-112, 115-117, 120, 122-123, 126, 129-130, 133, 135-136, 139-141, 143-145, 148, 150, 151, 154-157, 160, 162, 163, 166, 168-170, 173-175, 177-179, 182-184, 187-189, 192-195, 198-200, 202, 203, 206-208, 210, 211, 213, 214, 217-219, 222-224, 227-230, 231-233, 236-238, 241-243, 246-248, т.2 а.с.1-3, 6-9, 11-13, 16-18, 21-23, 26-28, 31, 33-35, 38-40, 43-45, 48-50, 53-55, 58-60, 63-65, 68-70, 73, 75, 76, 79, 81, 82, 85, 87, 88, 91, 93, 94, 97, 99, 100, 103, 105, 106, 109, 111, 112, 115, 116, 117, 120, 122, 123, 126, 128, 129, 132, 134, 135, 138, 140, 144, 146, 147, 150, 152, 153, 156, 158, 159, 162, 164, 165, 168, 170, 171, 174, 176, 177, 180, 182, 183, 186, 188, 189, 191, 192, 194, 195, 198, 199, 200, 203, 205, 206, 209, 211, 212, 215, 217, 218, 221, 242-244, 247-249, т.3 а.с.2, 3,6, 9)

Розрахунки між сторонами за правочином проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.02.2015року за №68, 69, від 10.02.2015року за №95, від 12.02.2015року за №101, від 22.02.2015року за №113, від 12.03.2015року за №165, від 19.03.2015року за 183, від 23.03.2015року за №190, від 31.03.2015року за №248, від 09.04.2015року за №1942.

Податковий кредит за лютий-квітень 2015 року по постачальнику ТОВ «Фрахттранссервіс» позивачем сформовано на підставі права, що виникло у зв'язку з отриманням податкових накладних, та первинних документів, за фактом придбання товарів/послуг в розмірі ПДВ 165 341грн.

При цьому податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за зазначений період, оформлені відповідно до ст.201 ПК України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №957 від 22.09.2014 року.

Суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включено до складу податкового кредиту у січні, лютому, березні та квітні 2015 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний період.

На підставі п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підставі п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

На підставі ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (далі Закон №996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз вищезазначених положень законодавства свідчить, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Фрахттранссервіс» стала податкова інформація про зустрічні звірки, відповідно до якої контрагенти ТОВ «Фрахттранссервіс» не знаходяться за юридичною адресою, у них відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання господарської діяльності.

Проте, зазначені податкові інформації не є перевіркою господарської діяльності контрагента позивача по взаємовідносинам саме з позивачем.

Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Фрахттранссервіс» було зареєстровано у якості платника податку на додану вартість та знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Зазначене та матеріали справи спростовують висновок податкового огану про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фрахттранссервіс».

Крім цього, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

В разі недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни це має правові наслідки саме для таких контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Судова колегія не приймає доводи відповідача щодо встановлення безтоварності правочинів, укладених позивачем з його контрагентом на підставі висновків податкових інформацій, оскільки акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірних періодах позивачем з контрагентами-постачальниками податковим органом не надано.

Щодо висновків акту перевірки в частині неможливості здійснення спірних господарських операцій платника податків через відсутність у контрагентів необхідних трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, суд першої інстанції правильно визначив їх передчасними, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт чи надання послуг контрагентами. Крім того, податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі №805/4701/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі №805/4701/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 06 грудня 2016 року.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді А.А. Блохін

Л.В. Ястребова