Ухвала

від 29.11.2016 по справі 813/5454/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 р. Справа № 876/9441/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника відповідача Середяк Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року у справі за позовом Дочірнього підприємства Завод «Полімер-Електрон» Публічного акціонерного товариства «Концерн-Еелектрон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ДП Завод «Полімер-Електрон» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 02.07.2014 року № 0002962201/9942 і № 0002972201/9943.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що на підставі встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт здійснення ним господарських операцій з контрагентами ТзОВ «Гал-Кат» (яке було перейменоване на ТзОВ «Синор»), а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарських операцій між позивачем та контрагентом та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при проведенні перевірки ДП Завод «Полімер-Електрон» було встановлено відсутність факту реального здійснення ним в періоді, який перевірявся, господарських операцій з ТзОВ «Гал-Кат»», оскільки такі не підтверджені необхідними первинними документами. При цьому, під час перевірки використано акт перевірки зазначеного контрагента, який не надав жодних первинних документів фінансового та бухгалтерського обліку і, крім того, його місцезнаходження є невідомим. Також апелянт зазначає, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ТзОВ «Гал-Кат», умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 28.05.2014 року до 03.06.2014 року працівники Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області провели позапланову виїзну документальну перевірку ДП Завод «Полімер-Електрон» з питань правомірності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Синор» за період з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року та їх подальший вплив на правильність формування доходів та витрат за відповідні періоди, за результатами якої складено акт від 06.06.2014 року № 249/190/13-07-22-01-10/23974489.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 82633,00 грн., та п. 186.1 ст. 186, п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 64280,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийняла податкові повідомлення-рішення від 02.07.2014 року № 0002972201/9943, яким ДП Завод «Полімер-Електрон» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 93471,00 грн., в тому числі 64280,00 грн. за основним платежем і 29191 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0002962201/9942, яким ДП Завод «Полімер-Електрон» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток 82633,00 грн. за основним платежем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 даного Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

А відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (робіт, послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг). Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару (робіт, послуг) мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною і достатньою підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена, зокрема, ст. ст. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до змісту вказаних норм для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарів (робіт, послуг).

В цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

02.11.2010 року ДП Завод «Полімер-Електрон» (покупець) уклало з ТзОВ «Гал-Кат» (продавець) договір купівлі-продажу № 240/115/11.10, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар (поліетилен), а покупець прийняти та оплатити його.

Фактичне виконання ТзОВ «Гал-Кат» своїх зобов'язань за цим договором, а саме поставка зазначеного товару, підтверджується наданими позивачем копіями: видаткових накладних від 17.01.2011 року № РН-1701.4, від 01.02.2011 року № РН-0102.11, від 24.02.2011 року № РН-2402.9, від 24.02.2011 року № РН-2402.18, від 21.04.2011 року № РН-2104.10, від 28.04.2011 року № РН-2804.2, від 26.05.2011 року № РН-2605.3, від 22.08.2011 року № РН-2208.8, від 27.10.2011 року № РН-2710.4, від 15.11.2011 року № РН-1511.4 та від 17.11.2011 року № РН-1711.4; товарно-транспортних накладних від 17.01.2011 року № РН-1701.4, від 01.02.2011 року № РН-0102.11, від 24.02.2011 року № РН-2402.9, від 24.02.2011 року № РН-2402.18, від 21.04.2011 року № РН-2104.10, від 28.04.2011 року № РН-2804.2, від 26.05.2011 року № РН-2605.3, від 22.08.2011 року № РН-2208.8, від 27.10.2011 року № РН-2710.4, від 15.11.2011 року № РН-1511.4 та від 17.11.2011 року № РН-1711.4; податкових накладних від 17.01.2011 року № 17011, від 01.02.2011 року № 1023, від 24.02.2011 року № 240204, від 24.02.2011 року № 240211, від 21.04.2011 року № 208, від 28.04.2011 року № 239, від 26.05.2011 року № 196, від 22.08.2011 року № 227, від 27.10.2011 року № 197, від 15.11.2011 року № 129, від 17.11.2011 року № 151 та Реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за вказані періоди. А факт повної оплати позивачем придбаного товару підтверджується наданими копіями відповідних банківських виписок.

Також про факт реального отримання ДП Завод «Полімер-Електрон» зазначених товарів свідчить їх використання у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями виробничих звітів за лютий-листопад 2011 року.

При цьому, придбання позивачем зазначеного товару безпосередньо пов'язане з його господарською діяльністю, оскільки до видів його діяльності належить виробництво тари та інших виробів з пластмас.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», надавались при проведенні перевірки, а відповідач у встановленому порядку не довів факту підробки цих документів.

А зазначені вище податкові накладні, виписані ТзОВ «Гал-Кат», містили всі необхідні реквізити, передбачені чинним на момент їх виписки законодавством, тому з дня отримання цих податкових накладних у ДП Завод «Полімер-Електрон» виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з цим контрагентом.

Також колегія суддів зазначає, що висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТзОВ «Гал-Кат» базуються виключно на відомостях акта від 17.06.2013 року № 2905/22-10/33361757 про результати позапланової виїзної перевірки цього підприємства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року до 22.05.2013 року, складеного Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області. В цьому акті зазначено, зокрема, що дане підприємство не надало всіх необхідних документів фінансово-господарської діяльності, які підтверджують результати податкової звітності.

Однак колегія суддів вважає посилання відповідача на даний акт безпідставним, оскільки позивач надав у достатньому обсязі необхідні первинні документи, перелік яких наведено вище, які належним чином підтверджують факт реального здійснення господарських операцій між ним і ТзОВ «Гал-Кат» в періодах, які перевірялись. А відсутність таких документів у цього контрагента на момент його перевірки не може бути підставою для позбавлення позивача права формування витрат і податкового кредиту за результатами цих операцій, оскільки, як зазначено вище, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни його контрагентами.

Щодо доводів податкового органу про те, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ТзОВ «Гал-Кат», умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались, колегія суддів зазначає наступне.

На думку колегії суддів, саме податковий орган як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або те, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, що, в свою чергу, може бути підставою для визнання незаконним права такого платника на податковий кредит та формування витрат.

Однак відповідач не надав жодних об'єктивних доводів і доказів на підтвердження факту наявності в діях ДП Завод «Полімер-Електрон» ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента.

Такі свої твердження відповідач мотивує тим, що ДП Завод «Полімер-Електрон» тривалий час працює у цьому сегменті ринку (виробництво виробів з пластмас) і був обізнаний про учасників цього сегменту. Проте, на думку колегії суддів, такі твердження є припущеннями і не підтверджені будь-якими доказами.

Також колегія суддів враховує принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Гал-Кат» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ДП Завод «Полімер-Електрон» товарів у ТзОВ «Гал-Кат», які використовувались ним у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом в періоді, що перевірявся.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року у справі № 813/5454/14 за позовом Дочірнього підприємства Завод «Полімер-Електрон» Публічного акціонерного товариства «Концерн-Еелектрон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 05.12.2016 року