Ухвала

від 29.11.2016 по справі 816/1211/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 р.Справа № 816/1211/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представника позивача - Бойко О.М.

представника відповідача - Сидоренко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2016р. по справі № 816/1211/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроК-84"

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПроК - 84", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2015 року №0001072201 та №0001062201.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що висновки Лубенської ОДПІ в акті перевірки від 13.10.2015 №627/22-33470496 щодо несвоєчасної сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість із затримкою до 30 календарних днів наступних за останнім днем строку оплати суми грошового зобов'язання на суму 14000,00 грн та із затримкою понад 30 календарних днів наступних за останнім днем строку оплати суми грошового зобов'язання на загальну суму 155000,00 грн є безпідставними. Наполягає на тому, що станом на 08.07.2015, тобто дату граничного терміну сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість, товариством було сплачено більшу частину грошового зобов'язання, а саме - 161000,00 грн. Частину заборгованості, яка залишилася недоплаченою товариство сплатило впродовж наступних 37 календарних днів. Так, 104000,00 грн були сплачені товариством із затримкою до 30 календарних днів наступних за останнім днем строку оплати суми грошового зобов'язання, а 5000,00 грн були сплачені із затримкою понад 30 календарних днів. З огляду на викладене, контролюючий орган мав нарахувати товариству штраф у розмірі 10400,00 грн за затримку оплати грошового зобов'язання до 30 календарних днів та у розмірі 1000,00 грн за затримку оплати грошового зобов'язання понад 30 календарних днів. Разом з тим, контролюючий орган безпідставно нарахував спірними податковими повідомленнями-рішеннями штраф у розмірі 1400,00 грн за затримку оплати грошового зобов'язання в сумі 14000,00 грн понад 30 календарних днів та у розмірі 31000,00 грн за затримку оплати грошового зобов'язання в сумі 155000,00 грн понад 30 календарних днів. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прок-84" - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області від 30 жовтня 2015 року №0001072201 та №0001062201.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач відповідач посилається на порушення судом першої інстанції пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 57.3 ст. 57, п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, ст.ст. 9, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що 13.10.2015 завідувачем сектору планування та інформаційного забезпечення відділу податкового аудиту Карповим Р.М. на підставі п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку з питання своєчасності сплати податку на додану вартість ТОВ "ПроК - 84" (код за ЄДРПОУ 33470496).

За результатами перевірки контролюючим органом 13.10.2015 складено Акт документальної невиїзної перевірки сплати податку на додану вартість №627/22-33470496 (а.с. 60), згідно висновків якого платник податків порушує передбачені п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України терміни сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме, грошове зобов'язання в сумі 156400,00 грн, граничний термін сплати якого 08.07.2015, сплачене товариством несвоєчасно (31.07.2015 сплачено 1400,00 грн /із затримкою на 23 календарні дні/, 14.08.2015 сплачено 5000,00 грн /із затримкою на 37 календарних днів/, 20.08.2015 сплачено 130268,00 грн /із затримкою на 43 календарні дні/, 27.08.2015 сплачено 11232,00 грн /із затримкою на 50 календарних днів/, 28.08.2015 сплачено 8500,00 грн /із затримкою на 51 календарний день/). Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податку на додану вартість передбачена ст.126 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта перевірки Лубенською ОДПІ 30.10.2015 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001072201, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1400,00 грн (а.с. 65);

- №0001062201, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 31000,00 грн (а.с. 64).

Позивач, не погоджуючись з висновками акта перевірки та застосуванням до нього штрафних санкцій, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недотримання контролюючим органом норм податкового законодавства при застосуванні до позивача оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 30.10.2015 № 0001072201 та № 000106220 штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України).

Під час судового розгляду справи встановлено, що висновок контролюючого органу щодо порушення ТОВ "ПроК - 84" вимог п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України ґрунтується на тому, що платником податків несвоєчасно проведено оплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеної контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 19.12.2014 №0000022201.

Так, 19.12.2014 на підставі висновків акту перевірки від 05.12.2014 №3284/22-33470496 за порушення вимог податкового законодавства Лубенською ОДПІ відносно позивача винесене податкове повідомлення-рішення №0000022201, яким останньому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 270000,00 грн, в тому числі 180000,00 грн - за основним платежем та 90000,00 грн - за штрафними фінансовими санкціями (а.с. 71).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2014 №0000022201, ТОВ "ПроК - 84" оскаржив останнє в судовому порядку до Полтавського окружного адміністративного суду (справа №816/9/15-а).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 у справі №816/9/15-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015, у задоволенні адміністративного позову ТОВ "ПроК - 84" до Лубенської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2014 №0000022201 відмовлено (а.с. 72-74).

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 була проголошена у відкритому судовому засіданні в результаті розгляду справи за апеляційною скаргою ТОВ "ПроК - 84" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 у справі №816/9/15-а та в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України не оскаржувалася.

Частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною третьою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Таким чином, датою набрання законної сили постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 у справі №816/9/15-а є 21.04.2015, отже саме з цієї дати сума грошового зобов'язання визначеного контролюючим органом позивачу податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2014 №0000022201 вважається узгодженою та підлягає сплаті платником податків.

Враховуючи приписи з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, граничним днем сплати податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2014 № 0000022201, з урахуванням вихідних і святкових днів, є 04 травня 2015 року.

Як свідчать матеріали справи (а.с. 10-32, а.с. 75-77), після набрання постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 у справі № 816/9/15-а законної сили, товариство почало частинами сплачувати визначене податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2014 №0000022201 узгоджене грошове зобов'язання.

Відповідно до п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Як свідчать матеріали справи, станом на дату, з якої позивач почав частинами сплачувати визначене податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2014 № 0000022201 узгоджене грошове зобов'язання - 26.05.2016, в обліковій картці з податку на додану вартість платника - ТОВ "Прок-84", рахувалася переплата у сумі 610,00 грн. (а.с. 75).

Таким чином, виходячи з положень п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України, усі сплачені товариством кошти мали зараховуватися контролюючим органом в рахунок погашення саме зазначеного вище узгодженого грошового зобов'язання.

Натомість, як вбачається з облікової картки позивача та підтверджено під час судового розгляду справи, сплачені позивачем кошти на погашення узгодженого грошового зобов'язання визначеного ППР від 19.12.2014 № 0000022201, в порушення вищенаведених вимог Закону, зараховувались податковим органом в рахунок наявної переплати ТОВ "Прок-84", а не в рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Як з'ясовано колегією суддів, вказані обставини виникли внаслідок невідображення (не нарахування) податковим органом в інтегрованій картці платника - ТОВ "Прок-84", суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначеного податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2014 № 0000022201.

Відповідно до п. 1 розд. 2 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів №765 від 5.12.2013, чинного на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок) з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Згідно з п. 11 розд. 2 Порядку форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку визначено, що нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

Таким чином, нарахування узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2014 № 0000022201 у розмірі 270000,00 грн повинно було бути здійснено відповідачем, з урахуванням вихідних і святкових днів, 04 травня 2015 року.

В порушення вищезазначених вимог, грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2014 № 0000022201 у розмірі 270000,00 грн нараховано позивачеві лише 08 липня 2015 року (а.с. 75).

За таких обставин, з огляду на те, що вказану суму заборгованості нараховано підприємству податковим органом лише 08 липня 2015 року, граничним строком сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 270000,00 грн, контролюючим органом у акті перевірки від 13.10.2015 №627/22-33470496, на підставі висновків якого контролюючим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.10.2015 №0001072201 та №0001062201, також визначено 08.07.2015.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 08.07.2015, тобто з дотриманням визначеного контролюючим органом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання, позивачем в рахунок погашення узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 270000,00 грн були перераховані кошти в загальному розмірі 161000,00 грн, в тому числі: 26.05.2015 - 5000,00 грн, 27.05.2015 - 20000,00 грн, 28.05.2015 - 30000,00 грн, 28.05.2015 - 25000,00 грн, 02.06.2015 - 10000,00 грн, 12.06.2015 - 3000,00 грн, 16.06.2015 - 3000,00 грн, 17.06.2015 - 2000,00 грн, 18.06.2015 - 2000,00 грн, 19.06.2015 - 2000,00 грн, 22.06.2015 - 3000,00 грн, 23.06.2015 - 2000,00 грн, 24.06.2015 - 3000,00 грн, 25.06.2015 - 3000,00 грн, 26.06.2015 - 7000,00 грн, 30.06.2015 - 30000,00 грн, 01.07.2015 - 11000,00 грн (а.с. 10-25).

Поряд з цим, решту узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 109000,00 грн товариство сплатило протягом наступних 37 календарних днів, а саме: 21.07.2015 - 1000,00 грн, 23.07.2015 - 6000,00 грн, 24.07.2015 - 7000,00 грн, 27.07.2015 - 10000,00 грн, 28.07.2015 - 14000,00 грн, 28.07.2015 - 10000,00 грн, 31.07.2015 - 56000,00 грн, 14.08.2015 - 5000,00 грн (а.с. 26-32).

Отже, з викладеного слідує, що лише частина узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 109000,00 грн була сплачена товариством з порушенням строків, передбачених п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, при цьому, кошти у сумі 104000,00 грн товариство сплатило із затримкою 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати суми узгодженого грошового зобов'язання, а 5000,00 грн - із затримкою понад 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати суми узгодженого грошового зобов'язання.

За приписами п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що контролюючий орган, керуючись вказаним ним у акті перевірки від 13.10.2015 №627/22-33470496 граничним строком сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 270000,00 грн, яким є 08.07.2015, мав застосувати до товариства штраф за порушення вимог п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України наступним чином:

- за затримку сплати частини узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 104000,00 грн до 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати суми узгодженого грошового зобов'язання в розмірі 10400,00 грн (104000,00 грн х 10%);

- за затримку сплати частини узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5000,00 грн понад 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати суми узгодженого грошового зобов'язання в розмірі 1000,00 грн (104000,00 грн х 10%).

Під час судового розгляду справи колегією суддів з'ясовано, що сплачену позивачем у період з 26.05.2015 до 01.07.2015 суму коштів у розмірі 150000 грн. на погашення узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, які рахувались в обліковій картці ТОВ «Прок-84» в якості переплати, податковим органом було перераховано на погашення: 3752,00 грн. суми ПДВ за червень згідно податкової декларації з ПДВ № 9150441559 від 17.07.2015р. по строку сплати 30.07.2015р.; 16590,00 грн суми ПДВ згідно податкової декларації № 9175840196 від 20.08.2015р.; 130268,00 грн. суми ПДВ по ППР № 0000022201 від 19.12.2014р. згідно податкової декларації по ПДВ № 9175840196 від 20.08.2015р. (р. 23.1).

Таким чином, в порушення вимог п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України, із перерахованих до 01.07.2015 підприємством сум ПДВ 150000 грн. до бюджету, які згідно облікової картки платника вважались надмірно сплаченими грошовими зобов'язаннями, лише частину - 130 000 грн., перераховано відповідачем в рахунок погашення основного платежу згідно податкового повідомлення-рішення № 0000022201 від 19.12.2014.

При цьому, вказані суми, сплачені позивачем у строк до 01.07.2015, тобто до спливу граничного строку встановленого контролюючим органом, відповідачем зараховано на погашення податкового зобов'язання лише 20.08.2015, а тому нарахування на вказану суму штрафних санкцій у розмірі 20% згідно ст. 126 ПК України є неправомірним. Сплачені позивачем кошти у розмірі 11000 грн. згідно платіжного доручення № 512 від 01.07.2015 зараховано відповідачем в рахунок погашення податкового зобов'язання та штрафні санкції на вказану суму до позивача не застосовувались.

Як вбачається з розрахунку податкового повідомлення-рішення № 0001072201 від 30.10.2015р., яким позивачу донараховано штрафну санкцію в сумі 1400,00 грн., останнє прийнято за затримку на 23 календарні дні сплаченої позивачем суми 14000,00 грн. згідно платіжного доручення N 646 від 31.07.2015, що відображено у обліковій картці платника.

Разом з тим, як вбачається з наданих позивачем до матеріалів справи банківських виписок та облікової картки платника, згідно платіжного доручення № 646 від 31.07.2015, позивачем сплачено 56000 грн., однак вказана сума податковим органом не була врахована.

Як вбачається з розрахунку податкового повідомлення-рішення № 0001062201 від 30.10.2015р., яким позивачу донараховано ПДВ в сумі 31000,00 грн. 20%, останнє прийнято:

- за затримку 37 календарних днів сплаченої позивачем суми 5000,00 грн. згідно платіжного доручення N 672 від 14.08.2015;

- за затримку 50 календарних днів сплаченої позивачем суми 11232,00 грн. згідно платіжного доручення N 680 від 27.08.2015;

- за затримку 51 календарний день сплаченої позивачем суми 8500,00 грн. згідно платіжного доручення N 683 від 28.08.2015;

- за затримку 43 календарних дні сплаченої позивачем суми 130268,00 грн. у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З приводу нарахування штрафної санкції на суму 130268,00 грн. колегією суддів вже надана правова оцінка та неправомірність її нарахування встановлена. Щодо решти сплаченої позивачем суми та нарахування штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи та зазначено вище, суму грошового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2014 № 0000022201 у розмірі 270 000 грн., сплачено позивачем у повному обсязі згідно платіжних доручень: 26.05.2015 - 5000,00 грн, 27.05.2015 - 20000,00 грн, 28.05.2015 - 30000,00 грн, 28.05.2015 - 25000,00 грн, 02.06.2015 - 10000,00 грн, 12.06.2015 - 3000,00 грн, 16.06.2015 - 3000,00 грн, 17.06.2015 - 2000,00 грн, 18.06.2015 - 2000,00 грн, 19.06.2015 - 2000,00 грн, 22.06.2015 - 3000,00 грн, 23.06.2015 - 2000,00 грн, 24.06.2015 - 3000,00 грн, 25.06.2015 - 3000,00 грн, 26.06.2015 - 7000,00 грн, 30.06.2015 - 30000,00 грн, 01.07.2015 - 11000,00 грн , 21.07.2015 - 1000,00 грн, 23.07.2015 - 6000,00 грн, 24.07.2015 - 7000,00 грн, 27.07.2015 - 10000,00 грн, 28.07.2015 - 14000,00 грн, 28.07.2015 - 10000,00 грн, 31.07.2015 - 56000,00 грн, 14.08.2015 - 5000,00 грн (а.с. 10-32).

Однак, при прийнятті вищезазначених спірних рішень сплачені підприємством суми податкового зобов'язання згідно платіжних доручень: від 21.07.2015 № 584 на суму 1000,00 грн; від 23.07.2015 № 598 на суму 6000,00 грн, від 24.07.2015 № 600 на суму 7000,00 грн, від 27.07.2015 № 618 на суму 10000,00 грн, від 28.07.2015 № 624 на суму 14000,00 грн, від 28.07.2015 № 627 на суму 10000,00 грн, від 31.07.2015 № 646 на суму 56000,00 грн. не були враховані податковим органом, водночас, як вбачається з облікової картки платника - позивача у справі, вказані суми зараховано в рахунок погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2014 № 0000022201.

Водночас, як встановлено судом, сплачені позивачем суми згідно платіжних доручень N 680 від 27.08.2015 у розмірі 11232,00 грн. та N 683 від 28.08.2015 у розмірі 8500,00 грн. відповідачем зараховано в рахунок погашення вищезазначеного податкового зобов'язання внаслідок неправомірного зарахування контролюючим органом сплачених позивачем до 01.07.2015 коштів на погашення боргу за ППР від 19.12.2014 № 0000022201 лише у розмірі 130269,00 грн., замість - 150610,00 грн.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з нормами п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010p. № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень вказаного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні або інші документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів з посиланням на відповідні норми чинного законодавства.

Тобто, дані перевірок результатів діяльності платника податків, які свідчать про порушення ним вимог податкового законодавства, мають бути переконливим та беззаперечно встановленим юридичним фактом реальної дійсності - конкретною обставиною, передбаченою нормами податкового права, що спричиняє певні юридичні наслідки, підтвердженою документально.

Акт документальної невиїзної перевірки сплати податку на додану вартість №627/22-33470496 наведеним вище вимогам не відповідає та не підтверджує порушення позивачем вимог п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, оскільки з нього взагалі неможливо встановити стосовно сплати якого саме грошового зобов'язання відбувалась перевірка, податковим органом не зазначена дата узгодження такого грошового зобов'язання та первинні документи, на підставі яких відбувалась його сплата позивачем, та які є єдиним та безпосереднім доказом несвоєчасної сплати грошового зобов'язання, тобто висновки акту перевірки не підтверджені жодними первинними документами.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що погашення податкового боргу позивачем, починаючи з 26.05.2015 є також несвоєчасним, не підтверджує правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки факт такого порушення під час проведення перевірки податковим органом не встановлений внаслідок несвоєчасного нарахування підприємству узгодженої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних рішень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

З огляду на встановлені у справи обставини, беручи до уваги сукупність допущених відповідачем порушень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосовування контролюючим органом до товариства спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 30.10.2015 №0001072201 та №0001062201 штрафу за порушення вимог п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у розмірах 1400,00 грн (за затримку сплати частини узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14000,00 грн до 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати суми узгодженого грошового зобов'язання - 10% від суми) та 31000,00 грн (за затримку сплати частини узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 155000,00 грн понад 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати суми узгодженого грошового зобов'язання - 20% від суми) є безпідставним та таким, що суперечить дійсним обставинам справи та приписам Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи встановлення судом під час розгляду справи недотримання контролюючим органом норм податкового законодавства при застосуванні до позивача оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 30.10.2015 №0001072201 та №000106220 штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність вказаних податкових повідомлень-рішень та їх скасування, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11 КАС України.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2016р. по справі № 816/1211/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 05.12.2016 р.