Рішення

від 01.12.2016 по справі 906/1003/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" грудня 2016 р. Справа № 906/1003/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1; ОСОБА_2 - договір про надання правової допомоги від 12.02.2016

від відповідача: ОСОБА_3 - директор; ОСОБА_4 (договір про надання правової допомоги від 02.11.2016)

від третьої особи: ОСОБА_3 - директор

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1 (м. Житомир)

до ОСОБА_3 (м. Житомир)

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю Фабрика "Восход" (м. Андрушівка, Житомирська область)

про визнання відсутності повноважень директора ТДВ Фабрика "Восход" з 23.12.2015

Позивачем подано позов до господарського суду про визнання відсутності повноважень директора ТДВ Фабрика "Восход" ОСОБА_3 з 23.12.2015.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.10.2016 порушено провадження у справі та призначено судове засідання, також даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю Фабрика "Восход".

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав. викладених у позовній заяві. Зокрема зазначаючи, що відповідно до п.п. 10.8, 10.8.3 статуту товариства, директор обирається на посаду загальними зборами учасників товариства строком на 5 років. ОСОБА_3 був обраний директором 22.12.2010.олщл Строком на день розгляду справи повноваження директора закінчились. Внаслідок укладення правочинів від імені товариства не уповноваженою особою, товариством на думку позивача не отримують збитки, а тому позивач вважає порушеними свої права, зокрема щодо отримання дивідендів пропорційно частці у статутному капіталі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечили проти позову згідно із поданим відзивом та письмовими запереченнями, в яких вказано, що згідно із чинним законодавством порядок обрання виконавчого органу товариства, його склад та компетенція, порядок ухвалення ним рішень, порядок припинення повноважень виконавчого органу товариства регулюється відповідними положеннями статуту товариства, якщо інше не встановлено законом. Як вбачається із змісту п.п. 10.7., 10.8 статуту товариства, надання повноважень виконавчому органу товариства (директору), припинення його повноважень є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства, припинення повноважень директора відбуваються виключно на підставі рішення зборів учасників про звільнення директора. Станом на день розгляду справи загальні збори учасників товариства не приймали рішення про звільнення відповідача з посади директора, а тому відповідач вважає свої повноваження не припиненими. Також зазначено, що із змісту відомостей внесених до Єдиного державного реєстру, вбачається, що директором товариства є ОСОБА_3. Крім того, у своїх запереченнях та відзиві відповідач та його представник просили суд звернути увагу на правові позиції Верховного суду України, наведені в Постанові Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 №8, зокрема в п. 41, правові позиції Вищого господарського суду України, наведені в Постанові Пленуму ВГСУ від 25.02.2016 №4, зокрема п.п. 2.10. Зміст наведених правових позицій зводиться до того, що повноваження посадових осіб товариства припиняються їх переобранням, а суди не можуть приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, представників позивача, відповідача та третьої особи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2010 рішенням установчих зборів Товариства з додатковою відповідальністю фабрика "Восход", оформленим протоколом №1, затверджено статут товариства (дата державної реєстрації - 23.12.2010) (а.с. 11-26).

Згідно статуту Товариства з додатковою відповідальністю фабрика "Восход" (відповідач), у редакції, чинній станом на день прийняття оспорюваного рішення загальних зборів, учасниками товариства були громадяни України, зазначені у п.2.1. статуту.

Пунктом 7.1.1. статуту відповідача (у редакції, чинній станом на день прийняття оспорюваного рішення загальних зборів) визначено частки кожного учасника у статутному капіталі товариства. Зокрема, частка громадянина ОСОБА_1 (позивач), номінальною вартістю 107 459,02 грн, становить 49,858355% статутного капіталу ТДВ фабрика "Восход" (позивач) та надає право на 49,858355 % голосів при голосуванні на зборах.

Згідно цього пункту інший учасник товариства ОСОБА_3 володіє часткою статутного капіталу ТДВ фабрика "Восход", номінальною вартістю 107 540,98 грн, яка становить 49,896382%, та надає право на 49,896373 % голосів при голосуванні на зборах.

Позивач як учасник ТДВ фабрика "Восход" звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання відсутності повноважень директора ТДВ Фабрика "Восход" з 23.12.2015, посилаючись на те, що ОСОБА_3 з 22.12.2010 був обраний загальними зборами учасників товариства його директором на 5 років відповідно до п.10.8.3 статуту цього ТДВ, але станом на час подання даної позовної заяви загальними зборами учасників ТДВ "Восход" ОСОБА_3 не переобраний директором товариства на новий строк, незважаючи на те, що строк повноважень директора у нього скінчився. Таке становище, на думку позивача, не передбачено ані статутом ТДВ, ані чинним законодавством, але ОСОБА_3, не маючи необхідного обсягу повноважень, фактично керує товариством, чим порушує корпоративні права позивача.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки ( дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 15 ЦК України визначено, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 65 Закону України "Про господарські товариства" товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52-64 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею.

Згідно положень ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" передбачає, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно пункту 10.1 статуту товариства вищим його органом є загальні збори учасників.

Пунктом 10.7 статуту товариства до виключної компетенції зборів учасників належить обрання директора строком на 5 років (п.10.8.3).

Відповідно до п.2.10 постанови Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" господарським судам слід виходити з того, що у разі коли законом передбачено прийняття рішення з того чи іншого питання виключно загальними зборами, ці повноваження не можуть відповідно до статуту юридичної особи бути надані або делеговані іншим органам цієї особи.

Господарські суди також не можуть приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів, у тому числі про внесення змін до установчих документів юридичної особи, включення особи до складу наглядової ради юридичної особи тощо.

Відповідно п.41 Постанови Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів " при розгляді справ за позовами про визнання повноважень членів (члена) виконавчого органу, наглядової ради та інших органів товариства припиненими у зв'язку зі спливом строку, на який вони були обрані (призначені), судам необхідно враховувати, що такого способу захисту прав та законних інтересів чинним законодавством не передбачено. Повноваження посадових осіб товариства припиняються їх переобранням, і вирішення цього питання не належить до компетенції судів.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Позивач не довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.12.16

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати: