Рішення

від 05.12.2016 по справі 906/956/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" грудня 2016 р. Справа № 906/956/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 14-96 від 18.04.2014;

від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до приватного підприємства "Комфорт-Тепло" (м. Житомир)

про стягнення 291360,55 грн

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 291360,55 грн, з яких: 156397,05 грн основного боргу, 105543,28 грн інфляційних, 7574,29 грн 3% річних та 21845,93 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач, всупереч ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, не оплатив послуги по споживанню природного газу в період січень - грудень 2014 року, чим порушив п. 6.1 договору № 769/14-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 та з урахуванням штрафних санкцій заборгував 291360,55 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві; надав для долучення до матеріалів справи довідку про заборгованість відповідача станом на 02.12.2016 та акт звірки розрахунків станом на 31.10.2016, з приводу чого подав відповідне клопотання, яке було задоволено судом (а. с. 61 - 64).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

За для підтвердження даних щодо отримання відповідачем копії ухвали суду від 22.11.2016 про відкладення розгляду справи, господарським судом було зроблено електронний витяг з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» , згідно з яким кореспонденція під час доставки відповідачу не вручена (а. с. 65).

Враховуючи, що інші ухвали суду, а саме ухвала про порушення провадження у справі від 27.09.2016 та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 07.11.2016 були надіслані відповідачу за належною адресою, однак повернуті підприємством зв'язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання", зважаючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, клопотань про відкладення розгляду справи та повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні до суду не надходило, при цьому надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до умов укладеного між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та приватним підприємством "Комфорт-Тепло" (покупець/відповідач) договору № 769/14-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 з додатковими угодами до нього (далі - договір, а. с. 15 - 23), продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили обсяги поставки газу, а в п. 3.3 встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно з п. 3.4 договору, вище вказаний акт приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2 договору сторони узгодили між собою, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1118,974 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1118,974 грн, крім того ПДВ - 17% - 190,226 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Додатковими угодами за №№ 1-3 від 28.01.2014, 30.04.2014 та 30.10.2014 (а. с. 21 - 23) до договору № 769/14-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013, сторони внесли зміни до пунктів 2.1, 5.2 договору, збільшивши ціну за 1000 куб. м газу та змінивши обсяги поставки газу у 2014 році, виклали банківські реквізити продавця (п. 12), предмет договору (п. 1.2) та п. 7.5 договору в новій редакції.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 769/14-ТЕ-10 від 17.12.2013 за період січень - грудень 2014 року позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 119,46 тис. куб. м на загальну суму 156397,05 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання - передачі природного газу (а. с. 24 - 34). Дані акти є достатнім і належним доказом передачі газу, оскільки передбачені умовами п. 3.4 договору.

Відповідач, всупереч п. 6.1 договору та статей 525, 526 ЦК України і ст. 193 ГК України, свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день подачі позову до суду склала 156397,05 грн.

Оскільки відповідач не провів оплати за отриманий природний газ у терміни, що передбачені умовами договору № 769/14-ТЕ-10 від 17.12.2013, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача вище вказаної суми боргу обґрунтованою та такою, що підтверджена матеріалами справи.

Разом з тим, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивачем було нараховано до стягнення штрафні санкції (пеню) у розмірі 21845,93 грн.

Розглядаючи питання щодо законності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, господарський суд приймає до уваги, що згідно з п. 7.2 договору № 769/14-ТЕ-10 від 17.12.2013, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Зі змісту ст. 610 ЦК України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

За таких обставин, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, а також перевіривши правильність її нарахування за визначений позивачем період її нарахування, суд встановив, що позивачем при визначенні суми пені було невірно вказано початок періоду її нарахування за зобов'язаннями травня, серпня та листопада 2014 року, а саме без врахування ч. 5 ст. 254 ЦК України. Суд враховує, що оскільки останній день оплати за спожитий газ за вказані місяці припадає на вихідний день, то останнім днем виконання боржником свого зобов'язання вважається перший наступний за ним робочий день. Звідси право на нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті заборгованості за травень 2014 року у позивача виникає лише з 17.06.2014, за серпень - з 16.09.201, а за листопад 2014 року - з 16.12.2014.

Таким чином, правомірно заявлена до стягнення з відповідача сума пені складає 21831,68 грн, тому в стягнення 14,25 грн пені слід відмовити за безпідставністю нарахування.

Що стосується нарахованих та заявлених до стягнення позивачем на свою користь з відповідача інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (а. с. 6 - 11), позивач просить стягнути з відповідача 105543,28 грн інфляційних втрат та 7574,29 грн 3% річних.

Перевіривши правильність нарахування річних за визначений позивачем період, судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку було не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, у зв'язку з чим невірно визначено початок періоду нарахування 3% річних за зобов'язаннями травня, серпня та листопада 2014 року.

За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку що розмір обґрунтовано заявлених до стягнення 3 % річних складає 7572,67 грн. Отже, у стягнені з відповідача 1,62 грн річних слід відмовити, оскільки їх нараховано позивачем безпідставно.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд зазначає, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" від 27.07.2007 №265 ).

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена до стягнення сума інфляційних становить 104794,15 грн, оскільки при здійсненні їх нарахування позивачем було допущено незначні неточності у їх розрахунку.

Крім того, суд зазначає, що при розрахунку інфляційних нарахувань позивачем було неправильно визначено індекс інфляції за зобов'язаннями травня, серпня та листопада 2014 року, а саме замість правильного 1,604; 1,540; 1,433, вказано 1,620; 1,584; 1,476 відповідно.

За таких обставин, у стягненні 749,13 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач позов за предметом та підставами пред'явлення не оспорив, доказів погашення заборгованості у заявленій до стягнення сумі боргу не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 290595,55 грн, з яких: 156397,05 грн основного боргу, 21831,68 грн пені, 104794,15 грн інфляційних втрат та 7572,67 грн 3% річних. У стягненні 14,25 грн пені, 1,62 грн 3% річних та 749,13 грн інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Комфорт-Тепло" (10020, Житомирська обл., місто Житомир, проспект Миру, буд. 3, код ЄДРПОУ 35545767) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720):

- 156397,05 грн основного боргу,

- 21831,68 грн пені,

- 104794,15 грн інфляційних втрат,

- 7572,67 грн 3% річних,

- 4358,93 грн судового збору.

3. У іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.12.16

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам - рек. з повід.