Рішення

від 02.12.2016 по справі 911/3420/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2016 р. Справа № 911/3420/16

За позовом Заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави

до першого відповідача ОСОБА_1 сільської ради Яготинського району Київської області

та до другого відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання»

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним та повернення майна

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 (дов. № 031869 від 02.02.2015);

від першого відповідача: не з'явилися;

від другого відповідача: ОСОБА_4 (дог. б/н від 10.11.2016).

Обставини справи:

Заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави (далі - позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_1 сільської ради Яготинського району Київської області (далі - перший відповідач) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» (далі - другий відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 сільської ради від 24.11.2015 № 19-3-VII про передачу в концесію об'єктів системи водогонів населених пунктів с. Капустинці, с. Добраничівка, що перебувають у комунальній власності та затвердження договору, визнання недійсним з моменту укладення концесійного договору від 01.09.2015, укладеного між ОСОБА_1 сільською радою та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» , зобов'язання ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» повернути ОСОБА_1 сільській раді водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнання, вартістю 93 278 грн, одержані за договором від 01.09.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача першим відповідачем другому відповідачу водопровідної мережі в концесію для надання послуг з водопостачання споживачам здійснена в порушення порядку, визначеного Законом України Про концесії та Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності . Крім того, укладений 01.09.2015 концесійний договір передує рішенню ОСОБА_1 сільської ради за № 19-3-VII від 24.11.2015 про передачу в концесію об'єктів системи водогонів населених пунктів с. Капустинці, с. Добраничівка, що перебувають у комунальній власності та затвердження договору. Також, всупереч вимогам Закону України Про концесії та Закону України Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності , сторонами при укладенні оспорюваного договору не дотримано конкурсного порядку щодо передачі вказаного майна в концесію, не дотримано обов'язку державної реєстрації та нотаріального посвідчення договору, у зв'язку з чим прокурор вважає, що рішення від 24.11.2015 підлягає скасуванню, а оспорюваний договір є таким, що порушує публічний порядок та вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а відтак є нікчемним в силу положень ст. 228 ЦК України, а тому суд повинен визнати його недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України та зобов'язати другого відповідача повернути першому відповідачу водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням, вартістю 93 278 грн, одержані за договором від 01.09.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2016 порушено провадження у справі № 911/3420/16, призначено розгляд справи на 11.11.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2016 розгляд справи відкладено на 02.12.2016.

У судовому засіданні 02.12.2016 представник прокуратури підтримав позовні вимоги повністю, представник другого відповідача не заперечив проти задоволення позовних вимог.

Перший відповідач в судове засідання 02.12.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка першого відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника першого відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників прокуратури та другого відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 між ОСОБА_1 селищною радою (Концесієдавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» (Концесіонер) було укладено концесійний договір, за умовами якого концесієдавець зобов'язався надати на 5 років концесіонеру право експлуатацію (створити, побудувати) чи істотно поліпшити та (або) здійснювати управління (експлуатацію об'єкта концесії) з метою задоволення громадських потреб у сфері водопостачання за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов договору.

Відповідно до п. 2. договору об'єктом концесії за договором є: водогін, водонапірні вежі, свердловини с. Капустинці.

На виконання концесійного договору від 01.09.2015 перший відповідач передав другому відповідачу водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням отримані згідно концесійного договору від 01.09.2015, а саме: основні засоби на суму 92 590 грн; малоцінні та швиткозношувальні предмети на суму 688 грн, що підтверджується актом прийому-передачі водопровідної мережі від 01.09.2015 (а.с. 68), підписаним обома сторонами договору.

Рішенням ОСОБА_1 сільської ради Яготинського району Київської області 7 скликання Про передачу в концесію об'єктів системи водогонів населених пунктів с. Капустинці, с. Добрачинівка, що перебувають у комунальній власності та затвердження договору № 19-3-VII від 24.11.2015 затверджено концесійний договір та передано на обслуговування ТОВ Яготин водопостачання водогони, що перебувають у комунальній власності територіальної громади ОСОБА_1 сільської ради.

Суд встановив, що ОСОБА_1 сільською радою не приймалось рішення щодо затвердження переліку об'єктів комунальної власності, які можуть передаватись в концесію, що підтверджується інформацією ОСОБА_1 сільської ради за № 152 від 27.05.2016 (а.с. 25) та поясненнями сільського голови ОСОБА_1 сільської ради від 16.05.2016 (а.с. 29-31).

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та другого відповідача, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, умовою для подання такого позову є невідповідність актів, прийнятих зазначеними органами, вимогам закону, порушення, у зв'язку з прийняттям відповідних актів прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації, а також порушення цими актами права власності.

Незаконність може полягати, як у невідповідності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданням такого акту.

Згідно абз. 2 ст. 1 Закону України Про концесії концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 6 Закону України Про концесії затвердження переліку об'єктів права комунальної власності, які можуть надаватися в концесію, здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповідних рад. Рішення про надання концесії на об'єкт права комунальної власності за результатами концесійного конкурсу приймає уповноважений орган місцевого самоврядування.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про концесії концесійний договір укладається на строк, визначений у договорі, який має бути не менше 10 років та не більше 50 років. Концесійний договір вважається укладеним з дня досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

У разі, якщо об'єктом концесії є об'єкт права комунальної власності, орган, уповноважений укласти концесійний договір в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, реєструє такий договір у виконавчому органі відповідної ради та повідомляє Фонд державного майна України про укладення такого концесійного договору. Порядок ведення обліку концесійних договорів, укладених органами місцевого самоврядування, визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 14 Закону України Про концесії ).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності у разі прийняття уповноваженим органом управління рішення про передачу в оренду чи концесію об'єкта паливно-енергетичного комплексу, що перебуває у державній власності, здійснюється організаційно-технічна підготовка цього об'єкта до передачі відповідно в оренду чи концесію. Після завершення такої підготовки оголошується конкурс на право отримання об'єкта в оренду чи концесію.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності у строк, визначений уповноваженим органом управління, але не більше шести місяців з дня прийняття ним рішення щодо доцільності передачі об'єкта паливно-енергетичного комплексу, що перебуває у державній власності, в оренду чи концесію, уповноважений орган управління спільно з підприємством, у господарському віданні або оперативному управлінні якого перебуває такий об'єкт, здійснює його організаційно-технічну підготовку до передачі в оренду чи концесію.

Враховуючи, що встановлений порядок передачі в концесію об'єктів в сфері водопостачання ОСОБА_1 сільською радою, визначений Законами України Про концесії та Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності , не було виконано (зокрема, не було проведено конкурсу) та не приймалося рішення щодо затвердження переліку об'єктів комунальної власності, які можуть передаватись в концесію, що підтверджується інформацією ОСОБА_1 сільської ради за № 152 від 27.05.2016 (а.с. 25) та поясненнями сільського голови ОСОБА_1 сільської ради від 16.05.2016 (а.с. 29-31), суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 сільської ради від 24.11.2015 № 19-3-VII про передачу в концесію об'єктів системи водогонів населених пунктів с. Капустинці, с. Добраничівка, що перебувають у комунальній власності та затвердження договору на підставі ст. 21 Цивільного кодексу України.

Крім того, прокуратурою заявлено вимоги про визнання недійсним з моменту укладення концесійного договору від 01.09.2015, укладеного між ОСОБА_1 сільською радою та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» , зобов'язання ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» повернути ОСОБА_1 сільській раді водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнання, вартістю 93 278 грн, одержані за договором від 01.09.2015.

Частинами 1 та 2 ст. 11, ст. 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Суд встановив, що оскільки при укладенні оспорюваного концесійного договору від 01.09.2015, всупереч вимогам Закону України Про концесії та Закону України Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності не дотримано конкурсного порядку щодо передачі вказаного майна в концесію, не здійснено державну реєстрацію та нотаріальне посвідчення вказаного договору, у зв'язку з чим вказаний договір порушує публічний порядок та вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, тобто є нікчемним в силу положень ст. 228 ЦК України, а відтак вимога про визнання недійсним з моменту укладення концесійного договору від 01.09.2015, укладеного між ОСОБА_1 сільською радою та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» є такою, що підлягає задоволенню судом.

Згідно п. 2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 7 від 29.05.2013 якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Враховуючи те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» повернути ОСОБА_1 сільській раді водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнання, вартістю 93 278 грн, одержані за договором від 01.09.2015 на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статтей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 сільської ради Про передачу в концесію об'єктів системи водогонів населених пунктів с. Капустинці, с. Добраничівка, що перебувають у комунальній власності та затвердження договору № 19-3-VII від 24.11.2015.

3. Визнати недійсним з моменту укладення концесійний договір від 01.09.2015, укладений між ОСОБА_1 сільською радою (07754, Київська обл., Яготинський район, с. Капустинці, вул. Миру, буд. 14; ідентифікаційний код 04360356) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» (07700, Київська обл., Яготинський район, м. Яготин, вул. Переяславська, буд. 142; ідентифікаційний код 38784844).

4. Зобов'язати ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» (07700, Київська обл., Яготинський район, м. Яготин, вул. Переяславська, буд. 142; ідентифікаційний код 38784844) повернути ОСОБА_1 сільській раді (07754, Київська обл., Яготинський район, с. Капустинці, вул. Миру, буд. 14; ідентифікаційний код 04360356) водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнання, вартістю 93 278 (дев'яносто три тисячі двісті сімдесят вісім гривень) 00 коп., одержані за концесійним договором від 01.09.2015.

5. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» (07700, Київська обл., Яготинський район, м. Яготин, вул. Переяславська, буд. 142; ідентифікаційний код 38784844) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2; ідентифікаційний код 02909996) 2 088 (дві тисячі вісімдесят вісім гривень) 17 коп. судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради (07754, Київська обл., Яготинський район, с. Капустинці, вул. Миру, буд. 14; ідентифікаційний код 04360356) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2; ідентифікаційний код 02909996) 2 067 (дві тисячі шістдесят сім гривень) 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 06.12.2016

Суддя П.В.Горбасенко