Рішення

від 30.11.2016 по справі 911/3323/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа № 911/3323/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до комунального підприємства Данилівської сільської ради, Київська обл., Васильківський район, с. Данилівка

про стягнення 164343,49 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-96 від 18.04.2014;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №296 від 06.10.2016 .

Позивач, публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства Данилівської сільської ради про стягнення 164343,49 гривень, з яких 51635,03 гривень пеня, 109824,23 гривень інфляційних втрат та 2884,23 гривень 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 №2279/15-БО-17 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором.

23.11.2016 через канцелярію суду представник відповідача подав заяву про зменшення розміру пені, посилаючись на те, що підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, затримка з оплати виникла не з вини підприємства. Також зазначив, що стягнення додаткових коштів призведене до негативних наслідків, а саме виникнення заборгованості на підставі діючих договірних зобов'язань; можливі перебої в наданні послуг споживачам в зимовий період.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Розгляд справи відкладався.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2014 між публічним акціонерним товариством Націонална акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та комунальним підприємством Данилівської сільської ради (покупець) був укладений договір №2279/15-БО-17.

Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.1.-1.2. договору).

Продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 240 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): І квартал - 142,4; ІІ квартал - 5,0; III квартал - 0; IV квартал - 92,6.

Відповідно до п. 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання передачі.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що всього до оплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 7661,64 гривень.

У разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору загальна вартість природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В п. 11.1. договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

02.02.2015 сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 2279/15-БО-17 від 19.12.2014 купівлі-продажу природного газу, відповідно до якої сторони домовились з 01.02.2015 викласти пункти 5.2. статті 5 «Ціна газу» у новій редакції.

Відповідно до п.п. 5.2., договору в редакції додаткової угоди № 1 від 02.02.2015 до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 7416,84 гривень.

На виконання умов договору протягом січня-грудня 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1598526,47 гривень, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 за січень 2015 року на суму 315950,70 гривень, від 28.02.2015 за лютий 2015 року на суму 300248,52 гривень, від 31.03.2015 за березень 2015 року на суму 270443,33 гривень, від 31.10.2015 за жовтень 2015 року на суму 31872,15 гривень, від 30.11.2015 за листопад 2015 року на суму 330379,23 гривень, від 31.12.2015 за грудень 2015 року на суму 349632,54 гривень підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Відповідач за отриманий природний газ розрахувався на суму 1598526,47 гривень але з порушенням встановленого п. 6.1. договору строку.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з передання відповідачу газу протягом січня-грудня 2015 року, а відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого у цей період газу.

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 164343,49 гривень, з яких 51635,03 гривень пеня, 109824,23 гривень інфляційних втрат та 2884,23 гривень 3% річних, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати переданого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 №2279/15-БО-17.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно з частиною першою ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок стягуваної суми 3 % річних в розмірі 2884,23 гривень та інфляційних втрат в розмірі 109824,23 гривень, суд приходить до висновку, що їх нараховано відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати переданого газу у розглядуваний період, розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованим, а позовні вимоги, в цій частині, такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені суд приходить до наступних висновків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно до п. 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимого про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюються тривалістю у 5 років.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати спожитого газу нараховані 51635,03 гривень пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Водночас, 23.11.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про зменшення розміру пені. В обґрунтування своєї заяви про зменшення розміру пені, відповідач посилається на те, що підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, що підтверджується довідкою фінансового стану підприємства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.17.4 постанови від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, суду доведено наявність у спірному правовідношенні виняткових обставин, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем пені.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на суму 36144,52 гривень, що становить 70% від заявленої до стягнення суми пені, та стягнути з відповідача пеню у розмірі 15490,51 гривень. В частині стягнення пені у сумі 36144,52 гривень слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів пункту 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2884,23 гривень 3% річних, 109824,23 гривень інфляційних втрат, 15490,51 гривень пені.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається судом на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути комунального підприємства Данилівської сільської ради (08621, Київська обл., Васильківський район, с. Данилівка, Військове містечко №21АДРЕСА_1, код 33532756) на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 2884,23 гривень 3% річних, 109824,23 гривень інфляційних втрат, 15490,51 гривень пені та 2465,15 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 30.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 05.12.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник