Постанова

від 02.02.2017 по справі 911/3323/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р. Справа№ 911/3323/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників сторін:

- позивача: Конопліцький І.В., довіреність № 14-10 від 14.01.2017;

- відповідача Фещенко В.О., довіреність № 31 від 27.01.2017;

Позняк О.В.- директор КП Данилівської міської ради, відповідно до наказу № 78 від 29.07.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 30.11.2016 у справі № 911/3323/16 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства Данилівської сільської ради, с. Данилівка, Васильківський район, Київська обл.

про стягнення 164 343,49 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз Україна (надалі- позивач/ПАТ НАК Нафтогаз України / апелянт) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства Данилівської сільської ради (надалі- відповідач/КП Данилівської сілької ради про стягнення 164 343,49 грн., з яких 51 635,03 грн.- пеня, 109 824,23 грн.- інфляційних втрат та 2 884,23 гривень 3% річних.

Позовні вимоги ПАТ НАК Нафтогаз України мотивовані неналежим виконання КП Данилівської сілької ради своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 №2279/15-БО-17 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2016 порушено провадження у справі № 911/3323/16 та призначено до її до розгляду.

Клопотанням від 23.11.2016 відповідач просив зменшити розмір пені на 90% (а.с. 82-83).

Рішенням господарського суду Київської області від 30.11.2016 у справі № 911/3323/16 (суддя Колесник Р.М.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з комунального підприємства Данилівської сільської ради на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2884,23 гривень 3% річних, 109824,23 гривень інфляційних втрат, 15490,51 гривень пені та 2465,15 гривень судового збору.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд дійшов висновку про можливість зменшення пені до 15 490,51 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду Київської області, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення розміру пені на 41 308, 02 грн, прийняти нове судове рішення, яким стягнути з комунального підприємства Данилівської сільської ради на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 41 308, 02 грн, в іншій частині рішення господарського суду Київської області від 30.11.2016 у справі № 911/3323/16 залишити без змін та судові витрати покласти на відповідача.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції при зменшенні розміру пені було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 625, 551 Цивільного кодексу України, та процесуального права, зокрема п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом зменшено розмір заявленої до стягнення штрафної санкції без належної перевірки співвідношення завданих збитків та заявленої до стягнення пені, при цьому не було враховано інтересів позивача, ступеня виконання зобов'язання відповідачем та того, що заявлена до стягнення пені не компенсує всіх збитків, яких зазнає позивач.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 30.11.2016 у справі № 911/3323/16 та призначено її до розгляду на 02.02.2017.

02.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу Київського апеляційного господарського суду відповідачем було подані заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) підтримав доводи, викладенні в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені 41 308, 02 грн. та прийняти в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Керівник КП Данилівської сільської ради та представник відповідача заперечували проти апеляційної скарги та просили суд оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 19.12.2014 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавцем та комунальним підприємством Данилівської сільської ради, як покупцем був укладений договір купівлі - продажу природного газу №2279/15-БО-17 (надалі- договір).

Відповідно до п.п. 1.1.-1.2. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 240 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): І квартал - 142,4; ІІ квартал - 5,0; III квартал - 0; IV квартал - 92,6.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання передачі ( п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У пункті 5.1. договору сторони визначили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що всього до оплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 7661,64 гривень.

У разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору загальна вартість природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно до п. 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимого про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюються тривалістю у 5 років.

У п. 11.1. договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Також, 02.02.2015 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 2279/15-БО-17 від 19.12.2014 купівлі-продажу природного газу, відповідно до якої сторони домовились з 01.02.2015 викласти пункти 5.2. статті 5 "Ціна газу" у новій редакції.

Відповідно до п.п. 5.2., договору в редакції додаткової угоди № 1 від 02.02.2015 до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 7416,84 гривень.

Як зазначає позивача та не заперечувалось відповідачем, на виконання умов договору протягом січня-грудня 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 598 526,47 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 за січень 2015 року на суму 315 950,70 грн., від 28.02.2015 за лютий 2015 року на суму 300 248,52 грн., від 31.03.2015 за березень 2015 року на суму 270 443,33 грн., від 31.10.2015 за жовтень 2015 року на суму 31 872,15 грн., від 30.11.2015 за листопад 2015 року на суму 330 379,23 грн., від 31.12.2015 за грудень 2015 року на суму 349 632,54 грн. підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Колегією суддів встановлено, що загальна вартість поставленого позивачем природного газу за період січень-грудень 2015 року відповідно до актів приймання-передачі газу, складених за фактом поставки на користь комунального підприємства Данилівської сільської ради складає 1 598 526,47.

Однак за отриманий природний газ відповідач розрахувався на суму 1 598 526,47 грн., що також не заперечувалось позивачем, проте з порушенням встановленого п. 6.1. договору строку.

За неналежне виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого газу позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 51 635,03 грн., інфляційні втрати в сумі 109 824, 23 грн. та три процента річних в сумі 2 884, 23 грн.

Оскільки між сторонами у справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст. ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530,610 ЦК України угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу Украни).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором, судом першої інстанції вказані нарахування визнані обґрунтованими.

Так, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних задоволено повністю, а пеня, хоча і визнана правомірно нарахованою, була зменшена судом на 70% (тобто з 51 635, 03 грн. до 15 490, 51 грн.).

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 2 884,23 грн. та інфляційних в сумі 1 09 824,23 грн.

Зменшуючи пеню, суд виходив з того, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, та що його розрахунки залежать від виконання споживачами своїх зобов'язань з оплати послуг.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені на 70 %, з огляду на наступне.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Колегія суддів, дослідивши обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування необхідності зменшення розміру пені, дійшла висновку про їх винятковість, з огляду на наступне.

Комунальне підприємство Данилівської сільської ради перебуває у тяжкому фінансовому становищі.

При цьому, загальна заборгованість відповідача перед контрагентами за надані ними послуги відповідачеві становить 1 390 786,00 грн., що підтверджується довідкою фінансового стану підприємства від 23.11.2016.

Як вказує позивач, підставою несвоєчасного розрахунку відповідача за отриманий природний газ стало, виконання неналежним чином ряду підприємств, зокрема, військової частини А 2680, які обслуговує КП Данилівська сільська рада.

Судом враховується також те, що основна заборгованість з оплати вартості природного газу була оплачена відповідачем ще до подачі позову до суду, а отже наведене свідчить про вжиття боржником заходів до належного виконання зобов'язань.

За наведених обставин, враховуючи скрутний фінансовий стан відповідача, специфіку його діяльності, а також факт оплати основної заборгованості (добросовісна поведінка відповідача), колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про зменшення розміру пені на 70 %.

Таким чином, підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні, а отже доводи апелянта в наведеній частині підлягають відхиленню.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що таке зменшення, з огляду на нарахування, крім пені, також й інфляційних втрат та трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як помилково вважає позивач.

Крім того, суди не залишили поза увагою і доводи позивача, оскільки ними зменшено розмір заявленої пені до 70%., а не до 90 %, про що просив відповідач у відповідному клопотанні.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, пояснень представників сторін, дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, що судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення господарського Київської області від 30.11.2016 у справі №911/3323/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв