Рішення

від 28.11.2016 по справі 911/2993/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2016 р. Справа № 911/2993/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Сквирське» ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України, Київська обл., м. Сквира

до Фермерського господарства «Гармонія-2015» , Київська обл., с. Юрківка,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, буд.12).

2. Національна академія аграрних наук України (01010, м. Київ,вул. Суворова, буд. 9)

про розірвання договору оренди

За участю представників сторін:

Від позивача : ОСОБА_2, довіреність №1 від 16.10.2016,

ОСОБА_3 директор;

Від відповідача : ОСОБА_4, договір №б/н від 14.11.2016;

Від третьої особи 1 : ОСОБА_2, довіреність №833 від 08.11.2016;

Від третьої особи 2 : не з'явилися.

Позивач, Державне підприємство «Дослідне господарство «Сквирське» ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства «Гармонія-2015» про розірвання з дати подачі позовної заяви договір оренди нерухомого майна (корівника-конюшні), загальною площею 660,4 кв.м, укладений 01 квітня 2015 року, між ДП Дослідне господарство Сквирське ОСОБА_1 агроекології і природокористування НААН та фермерським господарством Гармонія-2015 ; зобов'язати фермерське господарство Гармонія-2015 протягом п'яти днів звільнити орендоване приміщення та передати його Державному підприємству Дослідне господарство Сквирське ; стягнути з фермерського господарства Гармонія-2015 на користь Державного підприємства Дослідне господарство Сквирське заборгованість по договору оренди в сумі 72 763,25 гривень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2016 порушено провадження у справі, відстрочено позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви до 18.10.2016, а ухвалою суду від 19.10.2016 сплату судового збору відстрочено до прийняття судового рішення.

14.11.2016 відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що дійсно сторонами було укладено попередній договір, але акту приймання-передачі майна сторони не складали, майно в оренду не приймалося, факт перебування відповідачем в приміщенні позивача ним не доведено.

Ухвалою суду від 14.11.2016 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України та Національну академію аграрних наук України.

22.11.2016 відповідач в особі голови ФГ Гармонія 2015 надав особисті письмові пояснення, в яких зазначив, що основний договір мав бути укладений до 01.07.2015, який сторонами підписано не було. З моменту підписання попереднього договору від 01.04.2015 відповідач робив у приміщенні ремонт та фактичне його використання за призначенням почав здійснювати лише з 18.08.2016. За проханням керівника позивача відповідач сплатив 18200 гривень орендної плати, яка за домовленістю між сторонами мала бути зарахована у якості орендної плати з початку використання майна за призначенням, та оскільки таке фактичне використання здійснювалося лише протягом 3-х місяців, вважає, що заборгованості перед позивач по орендній платі не має. Також зазначив, що на час розгляду справи приміщення відповідачем частково звільнене.

28.11.2016 третя особа 1 - ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України надала письмові пояснення по справі, в яких зазначила, що договір оренди не було погоджено із Національною академією аграрних наук України, що є порушенням Закону України Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , що є підставою для визнання попереднього договору (до підписання основного договору) оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2015 недійсним, що створює підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування майном та зобов'язання його негайно повернути.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених у позові, представник відповідача проти позову заперечував, представник третьої особи 1 - ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України позовні вимоги підтримав.

Представник третьої особи 2 - Національної академії аграрних наук України в судове засіданні не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розгляд справи продовжувався. Розгляд справи відкладався.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи 1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2015 між Державним підприємством Дослідне господарство Сквирське ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України (позивач) та Фермерським господарством Гармонія-2015 (відповідач) був укладений попередній договір (до підписання основного договору) оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно приміщення корівник-конюшні (майно) площею 560,4 кв.м, розміщене за адресою: 09000, Київська обл., Сквирський р-н., м. Сквира, вул. Селекційна , 1 в будівлі _____ (реєстровий номер _____), що обліковується на балансі ДП Дослідне господарство Сквирське ІАП НААН, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на _____, і становить за незалежною оцінкою 252 603, 00 гривень. Майно передається в оренду з метою утримання сільськогосподарських тварин. Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком орендодавця і орендаря (п.п. 1.1.-1.3. договору).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку (п.п. 2.1.-2.3. договору).

Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (березень 2015) - 2 631,28 гривень. Орендна плата за перший місяць оренди - 2 631,28 гривень. Визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за лютий 2015 року (п. 3.1. договору).

Орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3. договору).

У разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.10 договору).

Орендодавець зобов'язується передати орендарю майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором (п. 7.1. договору).

Цей договір укладено строком на два місяці, що дії з 01.04.2015 до 01.07.2015 включно (10.1. договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди (п. 10.4. договору).

Додатковим договором до договору (до підписання основного договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності сторони домовились про продовження попереднього договору оренди до 31.12.2015.

Акт приймання-передачі майна в оренду сторонами не складався але, як вказує позивач. проти чого не заперечує відповідач майно було фактично передано у користування відповідача в день підписання попереднього договору, та з цього моменту, за твердженням відповідача, він проводив в ньому ремонтні роботи та приступив до фактичного його використання за призначенням лише з 18.08.2016 та станом на час розгляду справи частково приміщення звільнив.

27.01.2016 позивач повідомив відповідача, що договір оренди від 01.07.2015 розірвано та просив звільнити приміщення до 16.02.2016.

16.03.2016 позивач направив до відповідача вимогу про звільнення приміщення до 26.03.2016 та сплату наявної заборгованість станом на 01.03.2016 в сумі 33 155,00 гривень.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов попереднього договору (до підписання основного договору) оренди від 01.04.2015, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути заборгованість станом на 01.09.2016 у розмірі 72 763,25 гривень, розірвати з дати подачі позовної заяви договір оренди нерухомого майна (корівника-конюшні), загальною площею 660,4 кв.м, укладений 01 квітня 2015 року, зобов'язати відповідача протягом п'яти днів звільнити орендоване приміщення та передати його позивачу.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 182 Господарського кодексу України, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

За приписами ст. 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

При застосуванні зазначених норм слід виходити з того, що документ, який відповідає вимогам частини першої статті 635 ЦК України, частин першої та другої статті 182 ГК України, є попереднім договором, незалежно від його назви, навіть якщо сторони визначили його як договір про наміри, протокол про наміри тощо. Такий попередній договір створює для сторін юридичні наслідки. Якщо ж документ, названий сторонами попереднім договором, не відповідає вимогам частини першої статті 635 ЦК України, частин першої та другої статті 182 ГК України, то він не є попереднім договором, хоча б він і містив наміри сторін до співробітництва, до розробки проектів договорів та їх укладення в майбутньому тощо (абзац 3 пункту 35 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства, укладення попереднього договору породжує зобов'язання сторін щодо укладення в майбутньому основного договору на визначених попереднім договором умовах. При цьому, укладення попереднього договору не породжує для сторін зобов'язань, які передбачаються умовами основного договору, який сторони лише мають намір укласти і не свідчить про вчинення такого основного правочину, тобто укладання попереднього договору може свідчити лише про наміри укласти певний основний договір у майбутньому.

Зі змісту попереднього договору від 01.04.2015, не вбачається волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, сторони не погоджували строк протягом якого сторони мають укласти основний договір, не узгоджували його істотні умови. Висновки про те, що цей договір є попереднім можуть ґрунтуватися виключено на його назві, хоча за його змістом, умов, що притаманні попередньому договору він не містить.

З тексту договору вбачається, що сторони фактично уклали договір оренди, визначили предмет договору, розмір орендної плати, порядок її сплати, порядок передання майна в оренду та його повернення.

Фактичні дії сторін також не дають суду підстав дійти висновку, що цей договір має попередній характер, адже з пояснень представників сторін вбачається, що позивач фактично передав у користування відповідача нерухоме майно, приміщення корівника-конюшні, загальною площею 660,4 кв.м, розміщене за адресою 09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Селекційна, 1, що відповідачем в перебігу розгляду справи не заперечувалося та, навпаки, відповідач посилався на проведення в цьому майні ремонтних робіт, починаючи з моменту укладання попереднього договору та на його фактичне використання за призначенням з 18.08.2016 по час прийняття судом цього рішення. При цьому відповідач частково вніс орендну плату за користування майном, що сторонами не заперечувалося, а позивач здійснював нараховування орендної плати з моменту укладання попереднього договору.

Таким чином, дослідивши зміст договору від 01.04.2015 суд сприймає його саме як договір оренди нерухомого майна та вирішуючи спір вважає за необхідне надати йому правову оцінку на предмет відповідності вимогам законодавства та вимогам, що ставляться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків щодо оренди майна. Що перебуває у державній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За частиною 3 вказаної статті об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). Частиною 6 цієї статті встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Стаття 761 Цивільного кодексу України визначає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

За змістом ст. 15 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність в редакції, що діяла станом на час укладання договору від 01.04.2015 Національна академія наук України та національні галузеві академії наук - Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України (далі - національні академії) є державними науковими організаціями, заснованими на державній власності. До складу національних академій можуть входити наукові установи, підприємства, організації, об'єкти соціальної сфери, що забезпечують їх діяльність. Держава передає національним академіям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого національним академіям, здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів академій. Земельні ділянки надаються академіям у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства України. Національна академія наук України та національні галузеві академії наук України здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України та своїх статутів, які приймаються загальними зборами відповідної академії і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 101 ОСОБА_5 Національної академії аграрних наук України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. N 315 суб'єктом прав з розпорядження майновим комплексом наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у відданні ОСОБА_5, є президія.

Згідно п. 1.3. ОСОБА_5 Державного підприємства Дослідне господарство Сквирське ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України Державне підприємство Дослідне господарство Сквирське ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України (надалі - Господарство), безпосередньо підпорядковано ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України (надалі - ОСОБА_1). Загальне підпорядкування : Національній України (надалі - ОСОБА_5 ) як органу з управління державним майном, закріпленим за Господарством.

Відповідно до п. 2.1. ОСОБА_5 позивача господарство створено з метою організаційно-господарського забезпечення науково-дослідним установам академії умов для проведення наукових досліджень, апробації результатів наукових досліджень, проведення виробничої перевірки та впровадження наукових розробок у виробництво та іншої господарської діяльності.

Господарство є державним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб'єкт господарювання (пункт 3.1. ОСОБА_5).

Господарство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, діє за принципом повного господарського розрахунку, має печатку зі своїм повним найменуванням, ідентифікаційним кодом і належністю до Національної академії аграрних наук України, кутовий штамп та інші печатки, необхідні для ведення діловодства, знак для товарів і послуг та ін. (п. 3.5. ОСОБА_5).

Економічною основою діяльності господарства є державна власність України на основні фонди, інше майно, закріплене Академією за Господарством, а також землі ОСОБА_5, надані Господарству згідно з державним актом на право постійного користування землею (п. 3.6. ОСОБА_5).

Майновий комплекс господарства складають всі матеріальні та нематеріальні активи (об'єкти майнового комплексу - надалі), які обліковуються на балансі Господарства і закріплені за ним академією або придбані Господарством за рахунок бюджетних коштів, а також кошти від фінансово-господарської діяльності Господарства, або набуті іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України (п. 4.1. ОСОБА_5 підприємства).

Відповідно до п. 4.2. ОСОБА_5 використання земельних ділянок та майна , переданих державою у безстрокове користування ОСОБА_5, здійснюється відповідно до чинного законодавства України, ОСОБА_5, ОСОБА_1, а також цього ОСОБА_5.

Порядок володіння та користування земельними ділянками і майном та питання, пов'язані з вилученням землі, погоджується виключно ОСОБА_6.

Згідно з п. 4.10 ОСОБА_5 позивача майно Господарства є державною власністю і закріплені за ним Академією на праві господарського відання.

Здійснюючи це право, Господарство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном згідно з чинним законодавством України, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та цим статутом відповідно до мети і статних завдань господарства.

Господарство має право використовувати належне йому майно для участі у цивільних відносинах, у т.ч. для провадження фінансово-господарської діяльності відповідно до цілей утворення та в межах його цивільної правоздатності (п. 4.13 статуту підприємства).

Згідно з п. 4.23 ОСОБА_5 Господарство може за погодженням ОСОБА_1 та з дозволу ОСОБА_6 в установленому нею порядку здавати в оренду нерухоме майно та приміщення, які закріплені за Господарством Академією і тимчасово не використовуються в науково-дослідних, виробничих та інших господарських цілях на вигідних для господарства умовах , керуючись чинним законодавством України про оренду державного майна .

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України", що наразі має назву Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу .

Згідно преамбули Закону України Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу він визначає особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук - Української академії аграрних наук , ОСОБА_6 медичних наук України, ОСОБА_6 педагогічних наук України, ОСОБА_6 правових наук України, ОСОБА_6 мистецтв України - та особливості управління державним майном, яке закріплено за установами, організаціями та підприємствами, які перебувають у віданні Національної академії наук України та галузевих академій наук.

За змістом ст. 4 цього Закону галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством. Галузеві академії наук: надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій;

Докази ж надання ОСОБА_6 Національної академії аграрних наук України дозволу на передачу позивачем відповідачу в оренду приміщення корівник-конюшні площею 660,4 кв.м., розміщене за адресою: 09000. Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Селекційна, 1, в матеріалах справи відсутні.

Докази погодження ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України на передачу в оренду Фермерському господарству Гармонія-2015 приміщення корівник-конюшні площею 660,4 кв.м., розміщене за адресою: 09000 Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул.. Селекційна, 1, в матеріалах справи відсутні.

В судовому засіданні представник позивача та третьої особи - ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України підтвердив, що ОСОБА_1 передачу в оренду зазначеного майна відповідачу не погоджував.

Наведене свідчить про перевищення позивачем повноважень, наданих йому статутом Державного підприємства Дослідне господарство Сквирське ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України, що має наслідком недійсність попереднього договору (до підписання основного договору) оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.04.2015.

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено ч.2 ст.215 ЦК України - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсний (нікчемний) правочин, відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ч. 1-2, 4, 5 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З урахуванням викладеного суд, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за необхідне визнати попередній договір (до підписання основного договору) оренди індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності від 01.04.2015 - недійсним.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за попереднім договором (до підписання основного договору) оренди індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності від 01.04.2015 у розмірі 72763,25 гривень суд приходить висновку про відмову у їх задоволенні.

Як вже зазначалося, недійсний (нікчемний) правочин, відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому такий договір не може вважатися належною правовою підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо внесення плати за користування орендованим майном та не створює для позивача правомірних підстав на отримання такої плати.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у стягненні з відповідача заборгованості за договором у розмірі 72763,25 гривень.

Щодо позовних вимог про повернення майна суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині з наступних підстав.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про звільнення приміщення, що підтверджується листами від 27.01.2016 від 16.03.2016.

Станом на час прийняття судом рішення відповідач здійснює користування майном, що підтверджується письмовими поясненнями голови ФГ Гармонія 2015 , який зазначив, що лише частково звільнив приміщення.

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

З урахуванням того, що попередній договір (до підписання основного договору) оренди індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності від 01.04.2015, укладений позивачем та відповідачем в супереч вимог закону, що призвело до визнання його недійсним, користування майном, що належить позивачу на праві господарського відання, здійснюється за відсутності належної для цього правової підстави, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та зобов'язує відповідача повернути позивачу приміщення корівник-конюшні площею 660,4 кв.м., розміщене за адресою: 09000 Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Селекційна, 1.

У відповідності до ст. 84 ГПК України, при задоволенні позову в резолютивній частині рішення, зокрема, вказуються найменування сторони, яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій.

З метою виконання зазначених приписів закону, суд вважає за необхідним зазначити строк звільнення та передачі Фермерським господарством Гармонія-2015 орендованого приміщення Державному підприємству Дослідне господарство Сквирське у 5-денний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою господарського суду від 19.10.2016 було відстрочено Державному підприємству «Дослідне господарство «Сквирське» ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України сплату судового збору до прийняття судового рішення.

Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Згідно з частиною другою статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судом встановлено, що позивачем було заявлено 1 позовну вимогу майнового характеру (вимога про стягнення 72763,25 гривень) та 2 вимоги немайнового характеру (вимога про розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання звільнення приміщення) за подання яких повинен був сплатити 4134,00 гривень.

Беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що судовий збір в розмірі 2756 гривень підлягає стягненню з позивача в дохід державного бюджету України, а судовий збір в розмірі 1378,00 гривень слід стягнути в дохід державного бюджету України з відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним попередній договір (до підписання основного договору) оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2015, укладений між Державним підприємством Дослідне господарство Сквирське ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України (20626291) та Фермерським господарством Гармонія-2015 (39710972).

Зобов'язати Фермерське господарством Гармонія-2015 (09424, Київська обл., с. Юрківка, вул. Набережна, 15, код 39710972) звільнити орендоване приміщення корівник-конюшні, площею 660,4 кв.м., розміщене за адресою: 09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Селекційна, 1, яке обліковується на балансі державного підприємства Дослідне господарство Сквирське ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Селекційна, 1, код 20626291) протягом 5 днів, з моменту набрання рішення суду законної сили та передати його Державному підприємству Дослідне господарство Сквирське (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Селекційна, 1 3, код 20626291).

Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство Сквирське ОСОБА_1 агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Селекційна, 1, код 20626291) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2756,00 гривень.

Стягнути з Фермерського господарства Гармонія-2015 (09424, Київська обл., с. Юрківка, вул. Набережна, 15, код 39710972) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1378,00 гривень.

В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 05.12.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник