Постанова

від 27.06.2017 по справі 911/2993/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2017 р. Справа№ 911/2993/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Ягодін В.В. - дов. № 221 від 17.10.2016

від відповідача не з'явились

від третьої особи 1 Ягодін В.В. - дов. № 833 від 08.11.2016

від третьої особи 2 не з'явились

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства Дослідне господарство

Сквирське Інституту агроекології і природокористування

Національної академії аграрних наук України

на рішення Господарського суду Київської області

від 28.11.2016 (суддя Колесник Р.М.)

у справі № 911/2993/16

за позовом Державного підприємства Дослідне господарство Сквирське

Інституту агроекології і природокористування Національної

академії аграрних наук України

до Фермерського господарства Гармонія-2015

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Інститут агроекології і природокористування

Національної академії аграрних наук України

2) Національна академія аграрних наук України

про розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.11.2016 у справі № 911/2993/16 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним попередній договір (до підписання основного договору) оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2015, укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство Сквирське Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України та Фермерським господарством Гармонія-2015 . Зобов'язано Фермерське господарством Гармонія-2015 звільнити орендоване приміщення корівник-конюшні, площею 660,4 кв.м., розміщене за адресою: 09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Селекційна, 1, яке обліковується на балансі Державного підприємства Дослідне господарство Сквирське Інститут агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України протягом 5 днів, з моменту набрання рішення суду законної сили та передати його Державному підприємству Дослідне господарство Сквирське . Стягнуто з Державного підприємства Дослідне господарство Сквирське Інститут агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 756,00 гривень. Стягнуто з Фермерського господарства Гармонія-2015 в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 378,00 гривень. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині відмови у стягненні з Фермерського господарства Гармонія-2015 на користь Державного підприємства Дослідне господарство Сквирське грошових коштів у сумі 72 763, 25 грн. та прийняти нове, яким стягнути з Фермерського господарства Гармонія-2015 на користь Державного підприємства Дослідне господарство Сквирське грошові кошти у сумі 72 763, 25 грн. за користування нерухомим майном. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 216 ЦК України, ст. 208 ГК України щодо застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів за користуванням орендованим майном.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 911/2993/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 апеляційну скаргу Державного підприємства Дослідне господарство Сквирське Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 30.05.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 27.06.2017.

В судове засідання з'явився представник позивача та третьої особи-1, представники відповідача та третьої особи-2 не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. 27.06.2017 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи за неможливості забезпечити явку представника, який перебуває на лікуванні. Присутній в судовому засіданні представник позивача та третьої особи-1 не заперечував проти розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи-2.

Відповідно до абзацу 3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки явка в судове засідання представників відповідача та третьої особи-2 обов'язковою не визнавалась, відповідачем на загальних підставах не доведено неможливості заміни представника та направлення іншого представника в судове засідання 27.06.2017, за відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважав за необхідне апеляційну справу розглянути у відсутності представників відповідача та третьої особи-2 за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача та третьої особи-1 в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні з Фермерського господарства Гармонія-2015 на користь Державного підприємства Дослідне господарство Сквирське грошових коштів у сумі 72 763, 25 грн. скасувати та прийняти нове, яким стягнути з Фермерського господарства Гармонія-2015 на користь Державного підприємства Дослідне господарство Сквирське грошові кошти в сумі 72 763, 25 грн. за користування нерухомим майном.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи-1, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, Державне підприємство Дослідне господарство Сквирське Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства Гармонія-2015 про розірвання договору оренди, повернення орендованого майна та стягнення коштів. В обґрунтування своїх вимог посилалось на порушення відповідачем прав позивача, умов договору та вимог чинного законодавства, а тому просило розірвати з дати подачі позовної заяви договір оренди нерухомого майна (корівника-конюшні) загальною площею 660,4 кв.м, укладений 01 квітня 2015 між ДП Дослідне господарство Сквирське Інститут агроекології і природокористування НААН та Фермерським господарством Гармонія-2015 ; зобов'язати Фермерське господарство Гармонія-2015 протягом п'яти днів звільнити орендоване приміщення та передати його Державному підприємству Дослідне господарство Сквирське ; стягнути з Фермерського господарства Гармонія-2015 на користь Державного підприємства Дослідне господарство Сквирське заборгованість по договору оренди в сумі 72 763,25 гривень.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що між сторонами дійсно було укладено попередній договір оренди, але акт приймання-передачі майна сторони не складали, майно в оренду ним не приймалося. За твердженнями відповідача, основний договір мав бути укладений до 01.07.2015, а з моменту підписання попереднього договору від 01.04.2015 відповідач робив у приміщенні ремонт та фактичне його використання за призначенням почав здійснювати лише з 18.08.2016. За проханням керівника позивача відповідач сплатив 18 200, 00 грн. орендної плати, яка за домовленістю між сторонами мала бути зарахована в якості орендної плати з початку використання майна за призначенням, оскільки таке фактичне використання здійснювалося лише протягом 3-х місяців, вважає, що заборгованості перед позивач по орендній платі не має.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Інститут агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України та Національну академію аграрних наук України.

Згідно наданих третьою особою-1 письмових пояснень, договір оренди не було погоджено із Національною академією аграрних наук України, що є порушенням Закону України Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , що є підставою для визнання попереднього договору (до підписання основного договору) оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2015 недійсним, що створює підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування майном та зобов'язання його негайно повернути.

Як встановлено матеріалами справи, 01.04.2015 між Державним підприємством Дослідне господарство Сквирське Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України (позивачем, орендодавцем за договором) та Фермерським господарством Гармонія-2015 (відповідачем, орендарем за договором) було укладено попередній договір (до підписання основного договору) оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно приміщення корівник-конюшні (майно) площею 560,4 кв.м за адресою: 09000, Київська обл., Сквирський р-н., м. Сквира, вул. Селекційна, 1 в будівлі _____ (реєстровий номер _____), що обліковується на балансі ДП Дослідне господарство Сквирське ІАП НААН, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на _____, і становить за незалежною оцінкою 252 603, 00 гривень.

Майно передається в оренду з метою утримання сільськогосподарських тварин. Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком орендодавця і орендаря (п.п. 1.2.-1.3 Договору).

Відповідно до п. п. 2.1 - 2.3 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку.

Орендна плата на підставі п. 3.1 Договору визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (березень 2015) - 2 631,28 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - 2 631,28 грн. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за лютий 2015.

Орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 Договору).

За умовами п. 5.10 Договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стан, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Орендодавець на підставі п. 7.1 Договору зобов'язався передати орендарю майно згідно Договору за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з Договором.

Договір згідно п. 10.1 укладено строком на два місяці, що діє з 01.04.2015 до 01.07.2015 включно.

Відповідно до п. 10.4 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

Додатком до Договору (до підписання основного договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності сторони домовились про продовження попереднього договору оренди до 31.12.2015.

Як встановлено матеріалами справи, акт приймання-передачі майна в оренду сторонами не складався але, як вказує позивач, проти чого не заперечує й відповідач, майно було фактично передано у користування відповідача в день підписання попереднього договору та з цього моменту, за твердженнями відповідача, він проводив в ньому ремонтні роботи та приступив до фактичного його використання за призначенням лише з 18.08.2016 та станом на час розгляду справи частково звільнив приміщення.

27.01.2016 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору та про звільнення приміщення до 16.02.2016, 16.03.2016 позивач надіслав відповідачу вимогу про звільнення приміщення до 26.03.2016 та сплату наявної заборгованості станом на 01.03.2016 в сумі 33 155,00 грн. Згадані вимоги залишено відповідачем без відповіді та задоволення, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

За попереднім договором згідно ст. 182 ГК України суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором (ст. 635 ЦК України).

При застосуванні зазначених норм слід виходити з того, що документ, який відповідає вимогам частини першої статті 635 ЦК України, частин першої та другої статті 182 ГК України, є попереднім договором, незалежно від його назви, навіть якщо сторони визначили його як договір про наміри, протокол про наміри тощо. Такий попередній договір створює для сторін юридичні наслідки. Якщо ж документ, названий сторонами попереднім договором, не відповідає вимогам частини першої статті 635 ЦК України, частин першої та другої статті 182 ГК України, то він не є попереднім договором, хоча б він і містив наміри сторін до співробітництва, до розробки проектів договорів та їх укладення в майбутньому тощо (абзац 3 пункту 35 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008№ 01-8/211 Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України ).

З аналізу згаданих норм слідує, що укладення попереднього договору породжує зобов'язання сторін щодо укладення в майбутньому основного договору на визначених попереднім договором умовах. При цьому, укладення попереднього договору не породжує для сторін зобов'язань, які передбачаються умовами основного договору, який сторони лише мають намір укласти і не свідчить про вчинення такого основного правочину, тобто укладання попереднього договору може свідчити лише про наміри укласти певний основний договір у майбутньому.

Разом з тим, зі змісту укладеного між сторонами договору від 01.04.2015 не вбачається волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, адже сторони не погоджували строк протягом якого вони мають укласти основний договір, не узгоджували його істотні умови. Висновки про те, що цей договір є попереднім можуть ґрунтуватися виключено на його назві, хоча за його змістом, умов, що притаманні попередньому договору він не містить.

Фактичні дії сторін також не дають підстав вважати, що цей договір має попередній характер, адже з пояснень представників сторін вбачається, що позивач фактично передав у користування відповідача нерухоме майно, приміщення корівника-конюшні загальною площею 660,4 кв.м за адресою 09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Селекційна, 1, що відповідачем не заперечувалося та, навпаки, відповідач посилався на проведення ним ремонтних робіт, починаючи з моменту укладання попереднього договору та на його фактичне використання за призначенням з 18.08.2016. Крім цього, позивач здійснював нарахування орендної плати за користування майном з моменту укладання попереднього договору, а відповідач частково її сплатив.

Оскільки з тексту укладеного договору видно, що сторони фактично уклали договір оренди, визначили його предмет, розмір орендної плати, порядок її сплати та порядок передання/повернення майна в оренду/ з оренди, вирішуючи спір суд розглядає згаданий договір саме як договір оренди нерухомого майна та вважає за необхідне надати йому правову оцінку на предмет відповідності вимогам законодавства та вимогам, які ставляться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків щодо оренди майна, що перебуває у державній власності.

За договором оренди згідно ч. 1 ст. 283 ГК України одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 згаданої статті об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), ч. 6 цієї статті - до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність (в редакції, що діяла станом на час укладання договору від 01.04.2015) Національна академія наук України та національні галузеві академії наук - Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України (далі - національні академії) є державними науковими організаціями, заснованими на державній власності. До складу національних академій можуть входити наукові установи, підприємства, організації, об'єкти соціальної сфери, що забезпечують їх діяльність. Держава передає національним академіям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого національним академіям, здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів академій. Земельні ділянки надаються академіям у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства України. Національна академія наук України та національні галузеві академії наук України здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України та своїх статутів, які приймаються загальними зборами відповідної академії і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 101 Статуту Національної академії аграрних наук України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 № 315, суб'єктом прав з розпорядження майновим комплексом наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у відданні Академії, є президія.

Пунктом 1.3 Статуту позивача Державне підприємство Дослідне господарство Сквирське Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України (надалі - Господарство) безпосередньо підпорядковано Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України (надалі - Інститут). Загальне підпорядкування Національній академії аграрних наук України (надалі - Академія) як органу з управління державним майном, закріпленим за Господарством.

Відповідно до п. 2.1 Статуту позивача Господарство створено з метою організаційно-господарського забезпечення науково-дослідним установам Академії умов для проведення наукових досліджень, апробації результатів наукових досліджень, проведення виробничої перевірки та впровадження наукових розробок у виробництво та іншої господарської діяльності.

Господарство є державним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб'єкт господарювання (пункт 3.1 Статуту).

За приписами п. п. 3.5, 3.6 Статуту позивача Господарство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, діє за принципом повного господарського розрахунку, має печатку зі своїм повним найменуванням, ідентифікаційним кодом і належністю до Академії, кутовий штамп та інші печатки, необхідні для ведення діловодства, знак для товарів і послуг та ін. Економічною основою діяльності Господарства є державна власність України на основні фонди, інше майно, закріплене Академією за Господарством, а також землі Академії, надані Господарству згідно з державним актом на право постійного користування землею.

Майновий комплекс Господарства складають всі матеріальні та нематеріальні активи (об'єкти майнового комплексу - надалі), які обліковуються на балансі Господарства і закріплені за ним Академією або придбані Господарством за рахунок бюджетних коштів, а також кошти від фінансово-господарської діяльності Господарства, або набуті іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України (п. 4.1 Статуту).

Відповідно до п. 4.2 Статуту використання земельних ділянок та майна, переданих державою у безстрокове користування Академії, здійснюється відповідно до чинного законодавства України, Статутів Академії, Інституту, а також цього Статуту. Порядок володіння та користування земельними ділянками і майном та питання, пов'язані з вилученням землі, погоджується виключно Президією Академії.

Майно Господарства згідно п. 4.10 Статуту є державною власністю і закріплені за ним Академією на праві господарського відання. Здійснюючи це право, Господарство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном згідно з чинним законодавством України, Статутом Академії, Інституту та цим Статутом відповідно до мети і статутних завдань Господарства.

Господарство має право використовувати належне йому майно для участі у цивільних відносинах, в т.ч. для провадження фінансово-господарської діяльності відповідно до цілей утворення та в межах його цивільної правоздатності (п. 4.13 Статуту).

Положеннями п.4.23 Статуту передбачено, що Господарство може за погодженням Інституту та з дозволу Президії Академії в установленому нею порядку здавати в оренду нерухоме майно та приміщення, які закріплені за Господарством Академією і тимчасово не використовуються в науково-дослідних, виробничих та інших господарських цілях на вигідних для Господарства умовах, керуючись чинним законодавством України про оренду державного майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України , що наразі має назву Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу .

Згідно преамбули Закону України Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу він визначає особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук - Української академії аграрних наук, Академії медичних наук України, Академії педагогічних наук України, Академії правових наук України, Академії мистецтв України - та особливості управління державним майном, яке закріплено за установами, організаціями та підприємствами, які перебувають у віданні Національної академії наук України та галузевих академій наук.

За приписами ст. 4 згаданого Закону галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством. Галузеві академії наук: надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

В свою чергу, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували надання Президією Національної академії аграрних наук України дозволу на передачу позивачем відповідачу в оренду приміщення корівника-конюшні площею 660,4 кв.м. за адресою: 09000. Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Селекційна, 1.

Докази погодження Інститутом агроекології і природокористування Академії передачі в оренду Фермерському господарству Гармонія-2015 приміщення корівника-конюшні площею 660,4 кв.м. за адресою: 09000 Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул.. Селекційна, 1, в матеріалах справи також відсутні.

Вищевикладене свідчить про перевищення позивачем повноважень, наданих йому Статутом Державного підприємства Дослідне господарство Сквирське Інституту агроекології і природокористування Академії, що, в свою чергу, є підставою недійсності попереднього договору (до підписання основного договору) оренди індивідуально визначеного майна, яке належить до державної власності від 01.04.2015.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (далі постанова пленуму № 11) правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України Про приватизацію державного майна , частини другої статті 20 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , частини другої статті 15 Закону України Про оренду землі , статті 12 Закону України Про іпотеку , частини другої статті 29 Закону України Про страхування , статті 78 Закону України Про банки і банківську діяльність , статті 7-1 Закону України Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності тощо.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України : визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення ( ч. 1 ст. 236 ЦК України).

З огляду на наведене, місцевий суд в порядку п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України правомірно визнав попередній договір (до підписання основного договору) оренди індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності від 01.04.2015 - недійсним.

Крім цього, позивачем заявлено вимоги про зобов'язання відповідача протягом п'яти днів звільнити орендоване приміщення та передати його Державному підприємству Дослідне господарство Сквирське .

Як згадувалось вище, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про звільнення приміщення, що підтверджується листами від 27.01.2016 від 16.03.2016, й станом на час розгляду справи судом першої інстанції відповідач продовжував користуватись спірним майном, що підтверджується письмовими поясненнями голови ФГ Гармонія 2015 про лише часткове звільнення приміщення.

За приписами ст.136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Оскільки попередній договір (до підписання основного договору) оренди індивідуального визначеного майна, яке належить до державної власності від 01.04.2015, укладений між позивачем та відповідачем суперечить вимогам чинного законодавства й це призвело до визнання його недійсним, користування відповідачем майном,яке належить позивачу на праві господарського відання, здійснюється за відсутності належної для цього правової підстави, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу приміщення корівника-конюшні площею 660,4 кв.м. за адресою: 09000 Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Селекційна, 1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення, зокрема, вказуються найменування сторони, яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій.

З метою виконання наведених приписів, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення правомірно зазначено 5-денний строк з дня набрання рішенням суду законної сили для звільнення та передачі Фермерським господарством Гармонія-2015 орендованого приміщення Державному підприємству Дослідне господарство Сквирське .

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за попереднім договором (до підписання основного договору) оренди індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності від 01.04.2015 в розмірі 72763,25 грн. слід зазначити, що недійсний (нікчемний) правочин, відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому такий договір не може вважатися належною правовою підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо внесення плати за користування орендованим майном та не створює для позивача правомірних підстав на отримання такої плати.

Крім цього, позивачем не надано жодного розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості зі сплати орендної плати.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 72 763,25 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, відтак відмову у задоволені позову в цій частині є правомірними.

Доводи позивача (апелянта) щодо порушення судом першої інстанції вимог матеріального права, зокрема, ст. 216 ЦК України, ст. 208 ГК України щодо застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів за користування орендованим майном, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Дослідне господарство Сквирське Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2016 у справі № 911/2993/16 - без змін.

Матеріали справи № 911/2993/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко