Рішення

від 28.11.2016 по справі 913/1076/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

28 листопада 2016 року Справа № 913/1076/16

Провадження №16/913/1076/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м. Київ

до Приватного підприємства «Алатау» , м. Луганськ

про стягнення 335328 грн 06 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.,

секретар судового засідання - Богуславська Є.В.

у засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів у сумі 208693 грн. 77 коп. на підставі договору фінансового лізингу від 24.12.2010 № 00002592. Заявлено до стягнення плату за фактичний час користування об'єктом лізингу у сумі 35936 грн. 93 коп. за період з листопада по грудень 2015 року після розірвання договору фінансового лізингу від 24.12.2010 № 00002592. Також до стягнення заявлено збитки в сумі 90697 грн. 36 коп.

До складу збитків, які позивач мотивує ч. 1-2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ч. 2-3 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та п. 8.2.3., 8.6., 16.1. договору фінансового лізингу від 24.12.2010 № 00002592 входять грошові витрати на юридично-консультаційні послуги, які полягають в юридичному консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях за договорами про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, про надання юридичних послуг від 09.06.2010 № 17/2010 та додаткової угоди від 10.08.2015 № 206 у сумі 90697 грн. 36 коп.

В письмових поясненнях від 01.11.2016 позивач до завданих йому збитків відносить юридичні послуги ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» за договором від 21.06.12 у сумі 84697 грн. 36 коп. та послуги ТОВ «Юридична фірма Вернер» за договором від 09.06.10 у сумі 6000 грн. 00 коп. Таким чином, представник позивача чітко визначив розмір заявлених до стягнення збитків - 90697 грн. 36 коп.

Від товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на електронну адресу суду 20.10.2016 надійшов детальний розрахунок заборгованості за лізинговими платежам, копії довідок ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_1" від 06.07.2015, від 04.11.2014, від 12.01.2014 про курс валют з вересня 2014 року по жовтень 2015 року та клопотання від 17.10.2016 про долучення до матеріалів справи копії анкетних даних відповідача відповідно до договору про фінансовий лізинг від 24.12.2010 № 00002592. Суд задовольнив клопотання позивача та долучив до матеріалів справи вказані документи.

Стосовно позову в частині заявлених до стягнення 35936 грн 93 коп., як плати за фактичний час користування об'єктом лізингу за період з листопада по грудень 2015 року після розірвання договору фінансового лізингу (як вказував позивач), суд неодноразово звертав увагу позивача на те, що ним не врегульовано розбіжності між текстом позовної заяви, текстами додаткових пояснень при розгляді справи і текстом договору стосовно п. 6.17 договору, який надає право позивачу на стягнення лізингових платежів після розірвання договору, адже такий пункт в договорі відсутній.

Як зазначив позивач в позовній заяві та в письмових поясненнях від 01.11.2016, наданих до матеріалів справи, останнім днем повернення об'єкта лізингу є 24.05.2016. Суд зобов'язував позивача чітко мотивувати законом, умовами договору та обставинами правовідносин, за який період, на думку позивача, він має право на плату за фактичний час користування об'єктом лізингу після розірвання договору і чітко визначитись з датою припинення договору.

Письмовими поясненнями від 28.11.16 позивач виправив допущені помилки в позовній заяві і в письмових поясненнях, наданих до справи до 28.11.16, в частині заявлених до стягнення 35936,93грн. і в поясненнях від указаної дати позивач просить стягнути дану суму грошей як частину основної заборгованості за лізинговими платежами, у зв'язку з чим змінився розмір суми боргу - з первісно заявленого 208936,93грн. за період вересня 2014 року по 15 жовтня 2015 року на 244630,70грн. за період з вересня 2014 року по грудень 2015 року.

Таким чином, предметом спору є :

-стягнення боргу за лізинговими платежами в сумі 244630,70грн. за період з вересня 2014 року по грудень 2015 року на підставі договору фінансового лізингу від 24.12.2010 № 00002592;

- стягнення збитків в сумі 90697,36грн., сплачених позивачем на користь ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» за договором від 21.06.12 у сумі 84697 грн. 36 коп. та на користь ТОВ «Юридична фірма Вернер» за договором від 09.06.10 у сумі 6000 грн. - за юридично-консультаційні послуги, спожиті позивачем в результаті порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу від 24.12.2010 № 00002592.

Між сторонами у справі укладено договір про фінансовий лізинг від 24.12.2010 №00002592 (далі - договір) з додатками - графік покриття витрат і виплати лізингових платежів (а.с.27-32), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб: автомобіль марки VW Passat 2.0 I TDI, шасі № WVWZZZ3CZAP056650, 2010 року виробництва, двигун № НОМЕР_1 (далі - об'єкт лізингу), а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (далі - план відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, плата за договором дорівнює еквіваленту у гривні 39350,00 доларів США на дату розрахунку.

Даний договір підписаний позивачем та відповідачем і скріплений їх печатками.

Відповідно до п. 12.1 договору строк лізингу за цим договором визначається у договорі про фінансовий лізинг та в Графіку покриття витрат і виплати лізингових платежів.

Строк лізингу починається з дати підписання акту приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п. 12.2 договору) - 30 грудня 2010 року (а.с.33) і в частині сплати відповідачем лізингових платежів закінчується 15 грудня 2015 року - сплатою остаточного лізингового платежу, як визначено у графіку (а.с.32).

На виконання умов укладеного договору позивач 30 грудня 2010 року передав відповідачеві в користування автомобіль, про що сторони підписали акт приймання-передачі у вказану дату.

За невиконання відповідачем умов укладеного договору, починаючи з вересня 2014 року (як вказано в позовній заяві вересень 2014 року оплачений частково), позивач на підставі умов пункту 12.6.1 договору в односторонньому порядку відмовився від договору, заявив у вимозі про зобов'язання відповідача сплатити борг в сумі 208693,77 грн станом на 05.10.15 і повернути автомобіль, про що вказав у вимозі від 05.10.15 №00002592 (а.с.48-49).

Згідно з п. 12.13 умов лізингу у випадку повідомлення відповідача про розірвання договору у зв'язку із невиконанням його умов, контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

В матеріалах справи (на а.с. 50) міститься копія повідомлення від ТОВ "Експрес Мото Україна", датоване 10 травня 2016 року за №145-4, про те, що була здійснена спроба доставки відправлення, в тому числі і вказаної вимоги, за вказаною в накладній адресою (м. Луганськ, вул.. Боженко, 107 А, кв.22), однак доставити відправлення не вдалося.

Відповідно до пункту 12.9 договору, у разі дострокового припинення договору з ініціативи позивача, відповідач зобов'язався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення.

Позивач, вважаючи вказану вимогу отриманою відповідачем, здійснив своє право на конфіскацію автомобіля в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса, як встановлено в п. 13.7 договору.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 20.05.2016 було вчинено виконавчий напис № 1050 про повернення об'єкта лізингу (а.с.51).

Державним виконавцем Літинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 25.05.2016 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса від 20.05.2016 № 1050 (а.с.52).

Згідно акту приймання-передавання арештованого майна від 16.06.16 року (а.с. 209-210) державним виконавцем Чернівецького міського відділу ДВС передане майно - автомобіль, що є предметом лізингу, представнику стягувача ТОВ Порше Лізинг (позивача).

За не виконання відповідачем умов договору лізингу в частині оплати автомобіля у відповідності до графіку платежів, позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідача лізингові платежі в сумі 244630,70грн. за період з вересня 2014 року і по грудень 2015 року. Також до стягнення заявлено збитки - витрати позивача на юридично-консультацйіне обслуговування за період з 2010 року по 2016 рік в сумі 90697,36грн.

Відповідно до даних витягу з «Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» станом на 04.10.2016 місцем проживання фізичної особи-підприємця - відповідача є: м. Луганськ, вул.. Боженко, 107 А, кв.22.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ).

Згідно з ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (із змінами) якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно інформації, розміщеній на сайті даного підприємства, Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» , повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень, зокрема, до м. Луганська.

За таких обставин, у відповідності до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України в інформаційних листах від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» , від 12.09.2014 №01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (із відповідними змінами), з метою належного інформування відповідача як учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, та за відсутності інформації щодо будь-яких засобів зв'язку, судом розміщувались оголошення про час і місце судових засідань на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет, про що свідчать роздруковані сторінки із сайту.

Крім того, повідомлення про розгляд справи телефонограмами також передати відповідачу не вдалося, оскільки був відсутній зв'язок з абонентом.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу і відповідає приписам ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» , ст.292 ГК України, ст..806,807 ЦК України.

Правовий зміст вказаних норм права вказує на те, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець-позивач) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві-відповідачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 статті 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Укладений сторонами договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, в результаті виконання якого позивач має можливість отримати грошовий прибуток, а відповідач має можливість користуватись предметом лізингу і отримати його у власність, сплачуючи періодичні платежі.

З матеріалів справи вбачається і не спростовано відповідачем, що відповідач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором в сумі 244630,70грн. за період з вересня 2014 по грудень 2015 року (включно до 15.12.15), у зв'язку з чим позивач скористався своїм правом, викладеним в умовах договору (п.п.8.3.2, 12.6, 12.13 )розірвав договір, повідомивши про це відповідача вимогою від 05.10.15 №00002592, спроба доставки якої відбулась 10.05.16.

У вимозі позивач повідомив відповідача про розірвання договору і вимагав сплати боргу в сумі 208693,77грн. за період з вересня 2014 року по жовтень 2015 року, повернення предмета лізингу впродовж 10 днів з дня отримання вимоги (лист кур'єрської служби ТОВ «Експрес Мото Україна» від 10.05.16 №145-4 (а.с.48-50). За таких підстав і за умов п.п.12.6 і 12.13 позивач дійшов висновку, що договір розірвано 24.05.16, тобто після строку сплати лізингових платежів (строк сплати кінцевого платежу 15.12.15).

На час вирішення даного спору судом позивач повернув в своє користування предмет лізингу, що є його власністю і про що вказано позивачем у позовній заяві та підтверджується договором, актом приймання-передавання арештованого майна від 16.06.16 року (а.с. 209-210), складеним державним виконавцем Чернівецького міського відділу ДВС. Борг по лізинговим платежам відповідач не оплатив на суму 244630,70грн. за період з вересня 2014 року по грудень 2015 року.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом 6.1 договору, що діяв між сторонами спору, визначено, що для експлуатації об'єкта лізингу, відповідач щомісяця виплачуватиме позивачу лізингові платежі відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, що являє собою невід'ємну частину цього договору, та інших положень договору. Щомісячний лізинговий платіж включає в себе:

- суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу;

- проценти;

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим договором та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з договором (включаючи, окрім іншого, витрати на ремонт об'єкта лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з договором).

Позивач заявив до стягнення частину відшкодування вартості автомобілю на суму 140323,73 грн., проценти та комісії на суму 68370,04грн., що вказано в рахунках-фактурах за період з вересня 2014 року по жовтень 2015 року (а.с.34-47), а також платежі за листопад 2015 року на суму 17952,86грн. і за грудень 2015 року на суму 17984,07грн. (як то вказано в письмових поясненнях від 24.11.16.

Застосовуючи до спірних правовідносин норму ст. 692 ЦК України, відповідач (покупець предмету лізингу після сплати лізингових платежів) зобов'язаний сплатити позивачу (продавцеві предмету лізингу) повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Відповідно до пункту 12.3 договору по закінченню строку дії цього договору після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим договором та виконання всіх зобов'язань відповідачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до відповідача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього договору або оформлять таке придбання в інший спосіб, визначений позивачем. Положення цього пункту застосовуються незалежно від стану об'єкта лізингу на момент сплати останнього лізингового платежу.

Між тим, позивач розірвав договір 24.05.16 і повернув в своє володіння і користування предмет лізингу, право власності на який належить позивачеві.

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Норма ч.4 ст.653 ЦК України встановлює, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 4 статті 653 ЦК України).

Відтак наслідком розірвання договору лізингу є відсутність обов'язку у лізингодавця (позивача) надати предмет лізингу у власність лізингоодержувачу (відповідачу) у майбутньому, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право на отримання грошової суми, що є відшкодуванням вартості автомобіля.

За таких підстав позов в частині заявлених до стягнення лізингових платежів слід задовольнити частково: відмовити в стягненні вартості автомобіля (предмету лізингу) на суму 140323,73грн., оскільки відповідач втратив право на його придбання у власність у зв'язку з розірванням договору, і задовольнити в частині процентів і комісії на суму 68370,04грн. - за період з вересня 2014 року по жовтень 2015 року, що є прибутком позивача при обслуговуванні договору лізингу.

На платежі за листопад 2015 року в сумі 17952,86 грн. і грудень 2015 року в сумі 17984,07 грн. позивач не надав рахунків-фактур, тому суд розрахував частину відшкодування вартості автомобілю і проценти та комісії за ці місяці, керуючись графіком сплати лізингових платежів і курсом долара США, встановленим на дату платежу Нацбанком Українии. В графіку вказано, що на дату 15.11.2015 року відповідач зобов'язаний сплатити 780,22 доларів США (вартість автомобіля 563,64 дол. США і комісії 216,58 дол. США), за листопад 2015 року і на дату 15 грудня 2015 року 780,22 доларів США (вартість автомобіля 569,59 дол.США і проценти/комісію 210,63 дол.США).

Отже, з заявленого до стягнення розміру за листопад 2015 року 17952,86 грн. слід задовольнити частково: задовольнити проценти та комісію в сумі 4963,41 грн. (216,58 дол.США х 22,91723 - курс НБУ на 15.11.15) і відмовити в сумі 12989,45 грн. (17952,86грн.-4963,41грн.=12989,45грн.), що є частиною вартості автомобіля. Слід вказати, що позивач розрахував даний платіж за курсом 23 дол.США за одну гривню, тобто не за курсом НБУ. Письмової інформації про курс валют іншого банку позивач не надав для розрахунку даного платежу.

За тотожнім розрахунком слід частково задовольнити платіж за грудень 2015 року: задовольнити проценти/комісію на суму 5015,44 грн. (210,63 дол. США х 23,81161999.. курс НБУ на дату платежу 15.12.15) і відмовити в сумі 12968,63 грн. (17984,07 грн. заявлений до стягнення платіж за грудень 2015 року - 5015,44 грн.=12968,63 грн.).

Таким чином, з відповідача слід стягнути 78348,89 грн. процентів та комісії за період з вересня 2014 року по 15 грудня 2015 року.

Відмовити в сумі 166281,81 грн., що є частиною лізингового платежу для відшкодування вартості об'єкту лізингу (автомобіля) за період з вересня 2014 року по 15 грудня 2015 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012 та від 29.10.2013 року у справі № 7/5005/2240/2012, які в силу положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковими для застосування.

Позов в частині заявлених до стягнення збитків в сумі 90697,36грн., які позивач витратив на оплату юридично-консультаційних послуг підприємствам - на користь ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» за договором від 21.06.12 у сумі 84697 грн. 36 коп. та на користь ТОВ «Юридична фірма Вернер» за договором від 09.06.10 у сумі 6000 грн. слід залишити без задоволення, оскільки дані витрати позивач зробив на власний розсуд, з власної ініціативи, реалізовуючи свої права за договором і в сфері обслуговування договору, укладеного з відповідачем, і такі витрати не є договірними збитками для позивача в розумінні ст.ст.224,225 ГК України, ст.22,623 ЦК України, спричиненими неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, вина.

Позивач зобов'язаний довести в порядку ст.ст.33,34 ГПК України наявність складу цивільного правопорушення у відносинах з відповідачем - і під час дії договору, і після розірвання договору, а відповідач повинен довести відсутність вини. Доказів наявності складу цивільного правопорушення позивач не надав.

Посилання на умови договору в частині пунктів 8.2.3 та 8.6, які встановлюють обов'язок відповідача оплачувати (компенсувати) позивачеві гонорари юристам та позасудові витрати з метою відшкодування сум, не виплачених за договором лізингу, а також відшкодовувати збитки, заподіяні неналежним виконанням договору, не є доказами складу цивільного правопорушення при вирішенні спору про стягнення збитків в судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновку, що витрати позивача на юридично-консультаційне обслуговування своєї професійної діяльності на протязі 2010-2016 років вказаними фірмами, не є обов'язковими витратами, які позивач змушений був зробити для відновлення свого порушеного права на отримання грошового прибутку при виконанні договору, укладеного з відповідачем. Наявність даних витрат та їх розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг, а тому не підлягають до стягнення з відповідача.

За таких підстав позов слід задовольнити частково і відповідно до статей 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.1,16 Закону України «Про фінансовий лізинг» , ст.224,225,292 ГК України, ст.ст.22,653,697,806,807 ЦК України, керуючись статтями 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Алатау» , АДРЕСА_1, ід. код 33241833 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» , 02152, м. Київ, проспект П. Тичини, буд. 1В, офіс В, ідентифікаційний код 35571472, заборгованість в сумі 78348,89 грн. по виплаті процентів та комісії за період з вересня 2014 року по 15 грудня 2015 року при виконанні договору про фінансовий лізинг від 24.12.2010 №00002592, судовий збір в сумі 1175,23 грн, видати наказ.

3. В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Рішення підписане 05.12.16

Суддя Р. Шеліхіна