Рішення

від 28.11.2016 по справі 914/1386/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016р. Справа№ 914/1386/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр управління промисловістю» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Судововишнянський цегельний завод» , м. Судова Вишня Мостиський район Львівська область

про стягнення 4 288 977, 34 грн.

Колегія суддів у складі:

Судді Манюка П.Т. - головуючого,

Судді Пазичева В.М.

Судді Фартушка Т.Б.

При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник,

від відповідача: не з'явився.

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача розвЂ�яснено.

Розглядається справа за позовом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр управління промисловістю» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до товариства з обмеженою відповідальністю «Судововишнянський цегельний завод» про стягнення 4 288 975, 34 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.05.2016 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.06.2016 р.

Ухвалою суду від 08.08.2016 р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених у відповідних ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві, письмових та усних поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання 28.11.2016 р. не з'явився, проте подав чергове клопотання про відкладення розгляду справи у зввЂ�язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання, у попередніх засіданнях щодо позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, письмових та усних поясненнях. Cуд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача про відкладення розгляду, виходячи із того, що за клопотаннями відповідача розгляд справи неодноразово відкладався, а чергове відкладення розгляду справи сприятиме затягуванню судового процесу, порушуватиме права іншої сторони та суперечитиме вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасницею якої є України, стосовно права кожного на розгляду його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр управління промисловістю» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - позивач, покупець) звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Судововишнянський цегельний завод» (надалі - відповідач, постачальник) про стягнення 4 288 975, 34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 18.12.2014 р. на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель державним підприємством Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України було оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі, предметом якої була деревина, розпиляна чи розколота вздовж, розділена на шари або лущена, завтовшки більше ніж 6 мм, шпали дерев'яні до залізничних трамвайних колій, не просочені (вироби з деревини). Предмет закупівлі було розділено на тридцять один лот. Переможцем двох лотів було визнано відповідача (постачальника). За результатами проведеної закупівлі між державним підприємством Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України та відповідачем у справі було укладено два договори поставки від 04.03.2015 р. № ЦУПП - 04/0008/15 та від 04.03.2015 р. № ЦУПП - 04/0009/15 (надалі - договори).

01.12.2015 р. до договорів були внесені зміни шляхом підписання додаткових угод, якими в преамбулі та розділі XIІІ договорів державне підприємство Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України було замінено на публічне акціонерне товариство Українська залізниця (Філія Центр управління промисловістю ).

Відповідно до п.1.1. договорів, постачальник зобов'язується на протязі 2015 року поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації до договору, а покупець - прийняти і оплатити товар згідно умов договору.

Пунктом. 5.1. договорів визначено строк поставки товару: відвантаження товару проводиться рівномірними партіями протягом місяця після письмової заявки покупця або згідно графіку поставки.

Згідно з п. 5.7. договорів, товар вважається поставленим з дати підписання акту приймання - передачі товару на складі вантажоодержувача.

Графік поставки товару погоджений сторонами у додатку № 2 до договорів, в якому визначені періоди поставки та розмір партій товару, зокрема перший період поставки передбачався на березень 2015 року.

Відповідно до п. 7.2 договорів, у разі не поставки (недопоставки) товару в передбачений термін постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10 % від вказаної вартості.

Всупереч умовам договорів відповідач порушив порядок та умови (період та розмір) поставки за договорами понад 30 днів, що стало підставою для нарахування йому штрафу у розмірі 10 % та пені.

Крім того, 04.03.2015 р. між державним підприємством Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України та відповідачем були укладені угоди про неустойку до кожного з договорів, зокрема, відповідно до угоди п. 1 угоди про неустойку № ЦУПП-04/0008/15-НУ у разі порушення зобов'язань за договором поставки № ЦУПП-04/0008/15 відповідач сплачує покупцеві 163 479, 00 грн.

Відповідно до п. 1 угоди про неустойку № ЦУПП-04/0009/15-НУ у разі порушення зобов'язань за договором поставки № ЦУПП-04/0009/15 відповідач сплачує покупцеві 691 776, 00 грн.

Таким чином, позивач, зважаючи на порушення відповідачем умов договорів, просить стягнути з відповідача 2 464 924, 34 грн пені, 968 798, 00 грн штрафу та 855 255, 00 грн неустойки.

Представник відповідача у запереченнях на позовну заяву та в попередніх судових засіданнях зазначив, що недотримання умов договорів щодо графіку поставки шпал дерев'яних І та II типу, брусів дерев'яних мостових та брусів дерев'яних під стрілочні переводи було зумовлено форс-мажорними технологічними, економічними та іншими умовами, а саме:

- 23.07.2015 р. в офісних приміщеннях які орендував відповідач відбулись слідчі дії (обшуки) в результаті яких було вилучено всю фінансово-господарську документацію, печатки підприємства та офісну техніку;

- 24.07.2015 р. Державною службою моніторингу України були призупинені всі фінансові операції відносно рахунків відповідача;

- 04.09.2015 року Ухвалою Печерського районного суду м. Києва було накладено арешт на кошти відповідача на суму близько 900 000, 00 грн;

- станом на 20.10.2015 р. у позивача перед відповідачем існувала заборгованість в сумі 3 351 396, 80 грн, що в свою чергу гальмувало темпи нарощування поставок;

- з першої половини липня 2015 року встановились високі температурні показники повітря, що зумовило введення обмежень щодо вирубки лісу через загрозу виникнення масштабних лісових пожеж, які склали труднощі для заготівлі контрагентами достатнього об'єму продукції для виконання своїх договірних зобов'язань перед відповідачем;

- темпи поставок були зменшені також і через встановлені Укравтодором та Державтоінспекцією обмеження, відповідно до яких на автошляхах України із асфальтним покриттям максимальна вага автомобілів, котрі по них пересуваються, була обмежена до 24 т через небезпеку пошкодження автошляхів у спеку.

Під час розгляду справи в суді, 19.07.2016 р. відповідач звернувся із запитом до Львівської торгово-промислової палати для отримання висновку про істотну зміну обставин при виконанні договорів від 04.03.2015р. № ЦУПП - 04/0008/15 та від 04.03.2015р. № ЦУПП - 04/0009/15. У висновках Львівської торгово-промислової палати від 01.08.2016 р. № 19-08-5/1115 та № 19-08-05/1116 зазначено, що відповідачем було вжито всі залежні від нього заходи на виконання договорів, а обставини, які вплинули на неможливість поставки товару у встановлені договорами терміни та у відповідності до вимог договорів, а саме: погодні умови (пожежна небезпека), встановлене обмеження проїзду автотранспорту на дорогах та ухвала суду, не могли бути розумно передбачені при укладені договору, такі обставини можна визначити як надзвичайні і невідворотні за даних умов з дати надходження повідомлення продавця про їх настання, а саме - від 15.06.2015 р. Вказані обставини діяли протягом терміну від 15.06.2015 р. до 20.10.2015 р.

Як стверджує відповідач у своїх письмових поясненнях, за листопад - грудень 2015 року здійснювалось максимальне надолуження обсягів поставок, що підтверджується актами приймання - передачі товару на склад Рава-Руського ШПЗ.

В кінці грудня 2015 року позивач звернуся до відповідача з пропозицією пролонгації укладених договорів на строк достатній для проведення процедури закупівлі шпал та брусів дерев'яних. Результатом такого звернення було підписання додаткових угод щодо продовження строку дії договорів.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу (неустойки) відповідач заперечує також з тих мотивів, що стягнення пені, штрафу та додатково фіксованої неустойки є порушенням ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної відповідальності за одне і те саме порушення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи із наступних мотивів.

Згідно ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобоввЂ�язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не поввЂ�язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобоввЂ�язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 18.12.2014 р., на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель, державним підприємством Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України було оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі предметом якої була деревина, розпиляна чи розколота вздовж, розділена на шари або лущена, завтовшки більше ніж 6 мм, шпали дерев'яні до залізничних трамвайних колій, не просочені (вироби з деревини). Переможцем двох лотів проведених торгів було визнано відповідача.

За результатами проведеної процедури закупівлі, між державним підприємством Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України та відповідачем у справі було укладено два договори поставки шпал дереввЂ�яних: від 04.03.2015 р. № ЦУПП - 04/0008/15 та від 04.03.2015 р. № ЦУПП - 04/0009/15.

01.12.2015 р до преамбули та розділу XIІІ договорів було внесено зміни шляхом підписання додаткових угод, а саме, державне підприємство Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України було замінено на публічне акціонерне товариство Українська залізниця (Філія Центр управління промисловістю ). Внесення таких змін було обумовлено тим, що на виконання п. 4 постанови Кабінету Міністрів України Питання публічного акціонерного товариства Українська залізниця від 02.09.2015 №735 (набула чинності 29.09.2015 р.), 21.10.2015 р. в установленому порядку було проведено державну реєстрацію ПАТ Укрзалізниця (код згідно з ЄДРПОУ 40075815), яке розпочало свою роботу з 01.12.2015 р.

ПАТ Укрзалізниця згідно з Законом України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця від 25.06.2014 р. № 200, де додатком 1 до вказаної постанови визначено, що державне підприємство Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України входить до Переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

На базі державного підприємства Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України було утворено відокремлений підрозділ ПАТ Укрзалізниця , який не має статусу юридичної особи - філія Центр управління промисловістю публічного акціонерного товариства Українська залізниця , а Публічне акціонерне товариство Українська залізниця є правонаступником всіх прав та обов'язків державного підприємства Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України .

Відповідно до п.1.1. договорів постачальник зобов'язується протягом 2015 року поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації до договору, а покупець - прийняти і оплатити товар згідно умов договору. Товаром, згідно зі специфікаціями № 1 - додатками до договорів є шпала дереввЂ�яна не просочена І типу, ДСТУ ГОСТ 78-2009 та шпала дереввЂ�яна не просочена ІІ типу, ДСТУ ГОСТ 78-2009.

Пунктом 5.1. договорів встановлено строк поставки товару: відвантаження товару проводиться рівномірними партіями протягом місяця після письмової заявки покупця або згідно графіку поставки.

Згідно з п. 5.7. договорів, товар вважається поставленим з дати підписання акту приймання - передачі товару на складі вантажоодержувача.

Графік поставки товару погоджений сторонами у додатках № 2 до договорів, в якому визначені періоди поставки та розмір місячних партій товару, перший період поставки передбачався на березень 2015 року, а кінцевим терміном поставки згідно з договором від 04.03.2015 р. № ЦУПП - 04/0008/15 є серпень 2015 року, а згідно з договором від 04.03.2015 р. № ЦУПП - 04/0009/15 - грудень 2015 року.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобоввЂ�язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Всупереч умовам договорів, відповідач порушив порядок і умови поставки за договорами, частково поставивши товар із значним порушенням термінів поставки.

У своїх запереченнях на позовну заяву представник відповідача факт порушення договорів в частині обсягів та графіку поставок визнав, однак, вважає, що дані порушення були зумовлені форс-мажорними обставинами.

У п. 8.1 договорів визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували на час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, тощо). У п. 8.3 договорів сторони передбачили, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи які видаються торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим державним органом.

Форс-мажорними технологічними, економічними та іншими умовами, які унеможливили належне виконання ним зобоввЂ�язання відповідач вважає те, що:

- 23.07.2015 р. в офісних приміщеннях які орендував відповідач відбулись слідчі дії (обшуки) в результаті яких було вилучено всю фінансово господарську документацію, печатки підприємства та офісну техніку;

- 24.07.2015 р. Державною службою моніторингу України були призупинені всі фінансові операції відносно рахунків відповідача;

- 04.09.2015 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва було накладено арешт на кошти відповідача на суму близько 900 000, 00 грн;

- станом на 20.10.2015 р. у позивача перед відповідачем існувала заборгованість в сумі 3 351 396, 80 грн, що в свою чергу гальмувало темпи нарощування поставок;

- з першої половини липня 2015 р. встановились високі температурні показники повітря, що зумовило введення обмежень щодо вирубки лісу через загрозу виникнення масштабних лісових пожеж, які склали труднощі для заготівлі контрагентами достатнього об'єму продукції для виконання своїх договірних зобов'язань перед відповідачем;

- темпи поставок були зменшені також і через встановлені Укравтодором та Державтоінспекцією обмеження, відповідно до яких на автошляхах України із асфальтним покриттям максимальна вага автомобілів, котрі по них пересуваються, була обмежена до 24 тон через небезпеку пошкодження автошляхів у спеку.

З метою підтвердження наявності форс-мажорних обставин, відповідач звертався із запитом до Львівської торгово - промислової палати для отримання висновку про істотну зміну обставин при виконанні договорів від 04.03.2015р. № ЦУПП - 04/0008/15 та від 04.03.2015р. № ЦУПП - 04/0009/15. Як зазначено у висновках Львівської торгово - промислової палати від 01.08.2016 р. № 19-08-5/1115 та № 19-08-05/1116, відповідачем було вжито всі залежні від нього заходи для виконання договорів, а обставини, які вплинули на неможливість поставки товару у встановлені договорами терміни та у відповідності до вимог договорів, а саме: погодні умови (пожежна небезпека), встановлене обмеження проїзду автотранспорту на дорогах та ухвала суду, не могли бути розумно передбачені при укладені договору, такі обставини можна визначити як надзвичайні і невідворотні за даних умов з дати надходження повідомлення продавця про їх настання, а саме - від 15.06.2015 р. Вказані обставини згідно з висновками Львівської торгово-промислової палати діяли від 15.06.2015 р. до 20.10.2015 р.

Детально проаналізувавши обставини, які визнані як форс-мажорні, колегія суддів не вважає їх такими, що зумовили неможливість виконання відповідачем умов договорів в частині дотримання обсягів та графіків поставки товару та відповідно можуть слугувати підставами для звільнення відповідача від відповідальності з огляду на таке.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 ЗУ Про торгово-промислові палати в Україні , торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю . Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Посилання відповідача на неможливість виконання зобоввЂ�язань за договорами, що поввЂ�язані з проведенням слідчих дій 23.07.2015 р. в офісних приміщеннях які орендував відповідач, в результаті яких було вилучено всю фінансово-господарську документацію, печатки підприємства та офісну техніку, призупинення з 24.07.2015 р. Державною службою моніторингу України всіх фінансових операцій відносно рахунків відповідача, накладення ухвалою Печерського районного суду м. Києва 04.09.2015 року арешту на кошти відповідача на суму близько 900 000, 00 грн не можна вважати обґрунтованими за відсутності доказів неправомірності вчинення відповідних дій зазначеними державними органами.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за іншими договорами станом на 20.10.2015 р. в сумі 3 351 396, 80 грн, теж не може бути доказом неможливості виконання зобоввЂ�язань згідно з договорами.

Як вбачається також із долучених до справи висновків Львівської торгово-промислової палати, між відповідачем та ДП Сарненське лісове господарство і ДП Зарічненське лісове господарство (надала - продавці) були укладені договори (договір № 07/15 від 04.07.2015 р. та Договір № 03/15 від 02.07.2015 р. відповідно) за якими продавці зобов'язувалися продати, а відповідач (покупець) купити на умовах франко-склад продавця пиломатеріали обрізні соснові (брус) для виготовлення шпали. Повідомленнями від 29.07.2016 р. № 700 та від 25.07.2016 р. продавці сповістили відповідача, що протягом 2015 року в ряді лісництв пройшли вітровали та буреломи, з липня 2015 року всі лісозаготівельні роботи були припинені через високий рівень пожежної небезпеки. У зв'язку з цим всі працівники були залучені до охорони лісу від пожеж.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу даної норми закону випливає право відповідача на вільний вибір контрагентів. Суд звертає увагу відповідача, що укладені ним договори від 04.07.2015 р. № 07/15 та від 02.07.2015 р. № 03/15 та їх виконання не породжує прав та обов'язків для позивача за договорами поставки від 04.03.2015 р. № ЦУПП - 04/0008/15 та від 04.03.2015 р. № ЦУПП - 04/0009/15. Неналежне виконання ДП Сарненське лісове господарство і ДП Зарічненське лісове господарство укладених з відповідачем договорів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення графіку поставок за договорами поставки від 04.03.2015 р. № ЦУПП - 04/0008/15 та від 04.03.2015 р. № ЦУПП - 04/0009/15, які є предметом розгляду у даній справі.

У висновках Львівської торгово-промислової палати також зазначено, що для здійснення перевезень товару відповідач укладав транспортні замовлення з перевізником ФОП ОСОБА_2І на транспортування товару (№ 01/06.15, № 04/06.15, № 08/06.15, № 11/06.15, № 15/06.15, № 29/06.15, № 10/07.15, № 13/07.15, № 17/07.15), однак уповноваженими державними органами були встановлені обмеження щодо руху великогабаритного автотранспорту. Зокрема, листом Служби автомобільних доріг у Львівській області та Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 29.05.2015 р. № 242/0/5-15 Про обмеження проїзду великовагового автотранспорту дорогами загального користування при високих температурах повітря з метою збереження дорожнього покриття автомобільних доріг від руйнування у період тривалої спекотної погоди (при температурі вище 28 градусів) визначено перелік ділянок авто доріг, на яких обмежено рух автотранспортних засобів загальною масою понад 24 т і навантаженням на вісь 7 т. Як вбачається із заявок на транспортування, що маса вантажу становить понад 24 т та маршрут прямування: м. Сарни (Рівненська область) через - м. Ковель, Волинська обл. - м. Рава-Руська (Львівська обл.).

В контексті вищевикладеного, укладаючи договори поставки, відповідач усвідомлював необхідність поставки товару згідно з графіком поставки та у відповідній кількості, що не перешкоджало останньому корегувати вагу вантажу для безперебійної поставки, здійснювати перевезення вантажу у нічний час, обирати інших контрагентів, оскільки для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтею 617 ЦК України, статтею 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за таких умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і завданими збитками.

Частина друга статті 218 ГК України не допускає віднесення до категорії непереборної сили порушення зобов'язань контрагентами боржника, про що зазначено також у постанові ВСУ від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14.

Крім того, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що згідно з висновками Львівської торгово-промислової палати, обставини які зумовили неналежне виконання відповідачем договорів діяли від 15.06.2015 р. до 20.10.2015 р. Однак, графіком поставки до договору від 04.03.2015 р. № ЦУПП - 04/0008/15, періодами поставки визначено березень - серпень 2015 р. (із посиланням на кількість поставленого товару за кожен місяць), а з матеріалів справи вбачається, що поставка за договором здійснювалася лише з липня 2015 року. Щодо договору від 04.03.2015 р. № ЦУПП - 04/0009/15, то згідно з графіком, періодами поставки визначено березень - грудень 2015 року, однак, відповідач розпочав поставку лише з квітня 2015 року в кількості значно меншій, ніж було обумовлено сторонами.

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 7.2 договорів, у разі не поставки (недопоставки) товару в передбачений термін постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10 % від вказаної вартості.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. Так зокрема, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, про що зазначено у постанові ВСУ від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Приписами статтей 1 та 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним нарахування 2 461 924,34 грн пені та 968 798,00 грн штрафу, згідно з розрахунками, що долучені до позовної заяви.

В той же час, щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 855 255,00 грн за договорами неустойки, колегія суддів вважає за доцільне зазначити таке.

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, що узгоджується із правовими позиціями, зазначеними в постанові ВСУ від 22.11.2010 № 14/80-09-2056.

04.03.2015 р. між Управлінням промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України та відповідачем були укладені угоди про неустойку до кожного з договорів.

Відповідно до угоди п. 1 угоди про неустойку № ЦУПП-04/0008/15-НУ у разі порушення зобов'язань за договором поставки № ЦУПП-04/0008/15 відповідач сплачує покупцеві 163 479, 00 грн (штрафна санкція у розмірі 5 % від суми договору).

Відповідно до п. 1 угоди про неустойку № ЦУПП-04/0009/15-НУ у разі порушення зобов'язань за договором поставки № ЦУПП-04/0009/15 відповідач сплачує покупцеві 691 776, 00 грн (штрафна санкція у розмірі 5 % від суми договору).

Пунктом 3 договорів неустойки передбачено, що при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання постачальника щодо поставки, постачальник (відповідач) сплачує покупцю (позивачу) неустойку в розмірі, передбаченому п. 1 угоди, шляхом безготівкового перерахування.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Проаналізувавши правову природу договорів неустойки, колегія суддів вважає, що стягнення 855 255, 00 грн передбачених договорами неустойки від 04.03.2015 р. № ЦУПП-04/0008/15-НУ та № ЦУПП-04/0009/15-НУ поряд із стягненням з відповідача штрафу в розмірі 968 798,00 грн за порушення виконання того ж зобов'язання не відповідатиме приписам ст. 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Судововишнянський цегельний завод (81340, Львівська обл., Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Заводська, 35 код ЄДРПОУ 35444824) на користь публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32, код ЄДРПОУ 40081389) суму у розмірі 3 485 228, 16 грн, з них:

- 2 464 924, 34 грн - пені;

- 968 798, 00 грн - штрафу;

- 51 505, 82 грн - судового збору.

3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 02.12.2016 року.

Головуючий суддя Манюк П.Т.

Судді Пазичев В.М.

ОСОБА_3