Постанова

від 28.11.2016 по справі 910/15381/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2016 р. Справа№ 910/15381/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мальченко А.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Васюра Т.В. (довіреність б/н від 07.09.2016 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства КОСМОЛЮКС 2013

на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2016 р.

у справі №910/15381/16 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Приватного підприємства КОСМОЛЮКС 2013

до Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт-КШ

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство КОСМОЛЮКС 2013 звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт-КШ про стягнення з відповідача 2938,42 грн. основного боргу, 848,44 грн. пені, 130,18 грн. 3% річних та 1348,23 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2016 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1111,12 грн. основного боргу, 8,68 грн. пені, 508,19 грн. інфляційних втрат, 49,22 грн. 3% річних та 438,95 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 01.11.2016 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

24.03.2016 р. між ПП КОМОЛЮКС 2013 та ТОВ Комфорт-КШ було укладено договір, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити та передати продукцію у власність відповідачу, який в свою чергу зобов'язався прийняти таку продукцію та оплатити її вартість.

Загальна сума укладеного правочину складає загальну вартість товару, поставленого відповідно до умов даного договору і визначається шляхом складання сум товарних партій, визначених у видаткових накладних (п. 3.4. договору).

Згідно п. 3.5 договору, розрахунки здійснюються у безготівковій формі, в національній валюті України.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що оплата товару відбувається через 30 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання укладеного правочину позивач 24.06.2016 р. та 18.10.2016 р. поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 3794,22 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме: № КЛ-0001134 від 24.06.2014 р. на суму 2216,06 грн. та № КЛ-0001660 від 16.10.2014 р. на суму 1578,16 грн.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Щодо посилань позивача на те, що в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків сторін за період І квартал 2015 року, який було подано позивачем на підтвердження наявної у відповідача заборгованості за договором у розмірі 2938,42 грн. і в якому, за словами позивача було враховано всі проплати відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що оплата поставленої продукції відповідачем здійснена за вказаним договором частково, що підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок по рахунку позивача, а саме: 08.07.2014 р. відповідачем сплачено 321,57 грн., 15.08.2014 р. - 957,49 грн., 29.09.2014 р. - 646,07 грн. та 13.10.2014 р. - 757,97 грн. Підставою платежів відповідача за вказаними виписками є договір №2403 від 24.03.2014 р. Проте, з наявних в матеріалах справи розрахуноків заборгованості відповідача перед позивачем, а також з вищезазначеного акта звірки взаєморозрахунків сторін за І квартал 2015 р. вбачається, що вказані проплати позивачем зараховані не були.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума боргу відповідача за договором складає 1111,12 грн., а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у вказаному розмірі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача 848,44 грн. пені, нарахованої на суму основної заборгованості у розмірі 2938,42 грн. за період з 11.02.2015 р. по 12.08.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.3 договору, за прострочення оплати відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.

З урахуванням часткового задоволення судом позовної вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 1111,12 грн., колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 8,68 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 130,18 коп., а також 1348,23 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 11.02.2015 р. по 02.08.2016 р. на суму основного боргу у розмірі 2938,42 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1111,12 грн., то колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволенні позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача 508,19 грн. інфляційних втрат та 49,22 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2500,00 грн. вартість понесених ним витрат на адвокатські послуги.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Аналогічна правова позиція міститься в п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України .

З наданих позивачем доказів на підтвердження понесених ним витрат на адвокатські послуги (а.с. 33-44) не вбачається надання правової допомоги саме у межах даної справи, у зв'язку із чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодовувати позивачу відповідну суму в розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства КОСМОЛЮКС 2013 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2016 р. у справі №910/15381/16 залишити без змін.

Справу №910/15381/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.О. Мальченко