Постанова

від 01.12.2016 по справі 910/9029/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р. Справа№ 910/9029/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Зеленіна В.О.

Алданової С.О.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників

позивача: Назаров Р.Ю., Геля І.А.;

відповідача: Половінкін О.В. ;

третя особа-1: Пантелеєнко Р.М.;

третя особа-2: не з'явився;

третя особа-3: не з'явився;

третя особа-4: не з'явився;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна

продовольчо-зернова корпорація України"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.07.2016р.

у справі №910/9029/16 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ЄВРО-АЗІАТСЬКА

СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ФІНІСТ"

до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-

зернова корпорація України"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на

стороні відповідача 1) Міністерство аграрної політики та продовольства

України

2) Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова

компанія "ІНГО Україна"

3) Акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна"

4) Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ

Україна"

про визнання протиправними дій та скасування результатів конкурсу

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ЄВРО-АЗІАТСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ФІНІСТ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії, в якому просило суд:

- визнати дії відповідача щодо оголошення та проведення конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за біржовими договорами поставки зерна врожаю 2016 року, які будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками протиправними;

- визнати результати конкурсу із відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за біржовими договорами поставки зерна врожаю 2016 року, які будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками протиправними;

- результати конкурсу із відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за біржовими договорами поставки зерна врожаю 2016 року, які будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оголошення та проведення конкурсу було здійснено відповідачем в порушення вимог ст. ст. 19, 42 Конституції України, ст. ст. 5, 6, 22, 43, 44 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 6 Закону України "Про страхування", ст. ст. 1, 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а наслідком його оголошення та проведення стало порушення прав та законних інтересів позивача на ринку надання послуг з добровільного страхування сільськогосподарської продукції за біржовими договорами поставки зерна майбутнього врожаю, які будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками.

В процесі судового розгляду позивач змінив предмет позову та просив суд:

- визнати дії відповідача щодо оголошення та проведення конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, що будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками - протиправними;

- визнати результати конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, що будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками - протиправними;

- результати конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, що будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками скасувати.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог належними доказами. Зокрема, відповідач посилався на наступне:

- нормами чинного законодавства закріплено право вільного вибору контрагентів, а одним із способів реалізації даного права є проведення конкурсу;

- відповідач не має повноважень на державне регулювання ринку фінансових послуг та не здійснювало таке регулювання;

- у відповідача відсутня можливість уповноважувати страховиків для здійснення тих чи інших правовідносин, а проведення конкурсу, яке було здійснено відповідачем, не може розглядатися як уповноваження страховика;

- посилання позивача на порушення відповідачем законодавства у сфері захисту економічної конкуренції є необґрунтованим та непідтвердженим належними доказами;

- позивач не переміг у конкурсі, який проводив відповідач, оскільки не відповідав критеріям, що вимагалися відповідачем. При цьому, під час відбору страхових компаній відповідач керувався різноманітними Інтернет та друкованими виданнями, які публікують рейтинги страхових компаній в Україні на підставі різних критеріїв, що спростовує твердження позивача про те, що рішення відповідача щодо невідповідності позивача критеріям відбору носило виключно суб'єктивний характер.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2016р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України(далі - третя особа-1), Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі - третя особа-2), Акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (далі - третя особа-3), Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - третя особа-4).

Третя особа-1 заперечувала проти позову, зазначаючи наступне:

- позивач звернувся до відповідача із заявою на акредитацію, але згідно з протоколом засідання комісії з оцінки відповідності страхових компаній критеріям, необхідним для здійснення страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, відповідачем прийнято рішення про недопущення позивача до здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка мала бути поставлена до відповідача за біржовими договорами поставки зерна врожаю 2016 року;

- враховуючи положення Статуту відповідача, останній має право на власний розсуд визначати умови здійснення ним підприємницької діяльності;

- при проведенні конкурсу відповідач, керуючись принципами свободи здійснення підприємницької діяльності на власний розсуд формує програми своєї діяльності, здійснює вибір постачальників та споживачів продукції;

- загальні кваліфікаційні вимоги до страхових компаній, які мають намір співпрацювати з відповідачем у галузі добровільного страхування сільськогосподарської продукції та загальні кваліфікаційні вимоги до договорів страхування не встановлюють правил (умов) для обороту товарів та послуг на ринку, а лише передбачають певні вимоги до страхових компаній та страхових договорів добровільного страхування сільськогосподарської продукції, які мають намір співпрацювати з відповідачем, а тому останнім дотримано вимоги чинного законодавства при здійсненні підприємницької діяльності.

Третя особа-2 явку свого представника у судові засідання не забезпечила, відзиву на позов не надала, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Третя особа-3 проти позову заперечувала, зазначаючи про те, що відповідачем не було порушено вимог діючого законодавства, а доводи позовної заяви є безпідставними та непідтвердженими належними доказами.

Третя особа-4 письмового відзиву на позов не надала.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2016р. у справі №910/9029/16 позов задоволено повністю, а саме:

- визнано дії відповідача щодо оголошення та проведення конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, що будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками протиправними;

- визнано результати конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, що будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками протиправними;

- результати конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, що будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками визнано недійсними;

- присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 4 134,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2016р. у справі №910/9029/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- відповідач не має повноважень на державне регулювання ринку фінансових послуг та, як наслідок, не здійснював таке регулювання чи визначення уповноважених страховиків у розумінні Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ;

- позивач не переміг у конкурсі відповідача, оскільки не відповідав певним критеріям оцінки страхових компаній, визначених наказом відповідача;

- оскаржуване судове рішення позбавляє відповідача гарантованої чинним законодавством можливості обирати контрагентів, з якими він може співпрацювати за тими чи іншими договорами, а також можливості визначати умови співпраці зі страховиками;

- враховуючи, що відповідач за договорами страхування майбутнього врожаю від наслідків дії стихії не є стороною договорів, але є вигодонабувачем та сплачує всі страхові премії відповідно до вказаних договорів, а тому має законне право вимагати від страхових компаній, які гарантують виплату відшкодування у разі настання страхового випадку згідно з низкою вимог, які є обґрунтованими;

- оскільки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю відповідач сплачує кошти у вигляді попередньої оплати , відповідач вживає всіх можливих засобів для убезпечення власних ризиків. Тому висновок суду про незаконність проведення конкурсу порушує основні принципи цивільних відносин, зокрема, свободу договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2016р.

В судове засідання 06.10.2016р. з'явилися лише представники сторін та третьої особи-1. Представники третьої особи-2, третьої особи-3 та третьої особи-4 не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 06.10.2016р. представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016р., на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 03.11.2016р.

В судове засідання 03.11.2016р. з'явилися лише представники сторін та третьої особи-1. Представники третьої особи-2, третьої особи-3 та третьої особи-4 не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 17.11.2016р.

03.11.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 17.11.2016р. з'явилися лише представники сторін. Представники третіх осіб не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 01.12.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.11.2016р., у зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. на лікарняному, було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Зеленіна В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд у від 30.11.2016р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Зеленіна В.О. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2016р.

В судовому засіданні 01.12.2016р. представники відповідача та третьої особи-1 підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2016р. у справі №910/9029/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 01.12.2016р. представники позивача проти апеляційної скарги заперечували з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи

Представники третьої особи-2, третьої особи-3 та третьої особи-4 в судове засідання 01.12.2016р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників третьої особи-2, третьої особи-3 та третьої особи-4 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 01.12.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідач є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, якого віднесено до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (третьої особи-1), про що свідчать постанова Кабінету Міністрів України №764 від 11.08.2010р. Про заходи з утворення державного публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України та Статут відповідача.

Згідно з п.2.1 Статуту відповідача метою його діяльності є задоволення потреб населення, підприємств, установ та організацій різних форм власності у продовольчому і фуражному зерні, продуктах його переробки, не зерновій сировині, елітному і сортовому насінні, надання послуг зі зберігання, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції і отримання прибутку шляхом провадження підприємницької діяльності.

З метою врегулювання питання проведення оцінки відповідності страхових компаній, які мають намір співпрацювати з відповідачем по програмі закупівлі зерна майбутнього врожаю у 2016 році, критеріям, необхідним для здійснення відповідного страхування, 05.04.2016р. відповідач видав наказ №67-1 "Деякі питання оцінки відповідності страхових компаній критеріям, необхідним для здійснення страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур" (том справи - 1, аркуш справи - 80), яким, зокрема, вирішено:

- встановити, що оцінка відповідності страхових компаній критеріям, необхідним для здійснення страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, здійснюється на конкурсній основі;

- утворити конкурсну комісію з оцінки відповідності страхових компаній критеріям, необхідним для здійснення страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (далі - Комісія) у складі, вказаному в Додатку №1;

- комісії в термін до 06.04.2016р. оголосити про проведення конкурсу на офіційному сайті відповідача та, керуючись критеріями оцінки, що вказані в Додатку №2, здійснити оцінку відповідності страхових компаній цим критеріям та до 11.04.2016р. визначити перелік страхових компаній, рекомендованих до участі в страхуванні майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що відповідач планує закупити у сільськогосподарських товаровиробників в 2016 році.

В додатку №2 до наказу відповідача №67-1 від 05.04.2016р. визначено критерії оцінки страхових компаній, згідно з п.п.1, 2 якого оцінка відповідності страхових компаній критеріям здійснюється на конкурсній основі і виключно конкурсною комісією з оцінки відповідності страхових компаній критеріям, необхідним для здійснення страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур. Страхова компанія має діяти відповідно до Закону України "Про страхування" та інших нормативно-правових актів України у сфері страхування, а також:

- мати прозору акціонерну структуру;

- обсяг зібраних страхових премій страхування сільськогосподарських культур у 2015р. не менше ніж 1 млн. грн.;

- наявність страхових виплат в разі настання страхового випадку за договорами комплексного страхування сільськогосподарських культур у 2015 році;

- входити в ТОП -10 кращих страхових компаній України;

- мати досвід в провадженні діяльності на ринку страхування господарських культур не менше 5 років;

- мати відокремлені підрозділи (філії, представництва) не менш як в 10 областях України та в місті Києві та цілодобову лінію підтримки клієнтів;

- не мати не виконаних заходів впливу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

- виконати в повному обсязі зобов'язання перед страхувальниками, перестрахувальниками, рейтинг яких не нижче А (Standad&Poors, Fitch ІВСА, Moody's);

- мати відповідне облігаторне перестраховочне покриття з перестраховиками, рейтинг яких не нижче А (Standad&Poors, Fitch ІВСА, Moody's);

- мати в штаті компанії фахівця, за фахом "агроном", чий досвід підтверджено кваліфікаційними свідоцтвами про складання іспитів на відповідність знань осіб, які здійснюють діяльність з визначення причин настання страхової події (аварійних комісарів) у сільському господарстві в області рослинництва. Або мати підписаний договір про співробітництво з компанією, що надає професійні сюрвеєрсько-аджастерські послуги в аграрному секторі;

- сума чистих активів страхової компанії повинна бути більшою за його статутний капітал на останню звітну дату;

- загальний обсяг чистих страхових платежів по добровільному страхуванню сільськогосподарських ризиків має становити не більше 15% на останню звітну дату та за попередній календарний рік зі звітністю страховика;

- не мати проваджень по позовах у суді на суму, яка перевищує 10% чистих активів, та простроченої і неврегульованої заборгованості перед бюджетом й загальнообов'язковими державними фондами;

- показник андерайтингу (співвідношення витрат, пов'язаних з урегулюванням страхових випадків, і страхових виплат та суми чистих зароблених премій) за останній звітний календарний рік має знаходитися у межах від 10 % до 80%;

- керівник та головний бухгалтер страхової компанії мають відповідати професійним вимогам, затвердженим розпорядженням Нацкомфінпослуг;

- розмір власного капіталу на останню звітну дату є більшим, ніж мінімальне значення цього показника, встановлене Законом України "Про страхування" для відповідного типу страхових компаній;

- сума чистого збитку за попередній звітний календарний рік та в поточному звітному календарному році станом на останню звітну дату не повинна бути більшою 10% від власного капіталу на останню звітну дату;

- активи, що приймаються для представлення страхових резервів, не мають бути обтяжені іншими зобов'язаннями;

- в історії страхової компанії (враховується також інформація щодо керівників та власників компанії) не повинно бути випадків, що можуть негативним чином характеризувати її ділову репутацію та/або мати відношення та/або іншим чином сприяючим діяльності Російської Федерації, та/або інші негативні критерії, які на розсуд відповідача створюють неможливість співпраці.

В п.3 Додатку №2 до наказу відповідача №67-1 від 05.04.2016р. передбачено, що страхові компанії, які мають намір співпрацювати з відповідачем та відповідають загальним кваліфікаційним вимогам, подають останньому заяву на акредитацію. У заяві на акредитацію мають міститися відомості про особу заявника (найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ), зазначені види страхування, на які отримано ліцензії, перелік правил страхування для кожного виду добровільного страхування, дату подання заяви, підпис керівника страхової компанії, скріплений відбитком печатки. До заяви на акредитацію додаються наступні документи (у одному примірнику):

- загальна інформація про страхову компанію, та лист, що підтверджує ділову репутацію керівництва та власників страхової компанії;

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців або її нотаріально засвідчена копія;

- копія свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, засвідчена нотаріально або органом, який її видав;

- копія ліцензії на провадження добровільного страхування сільськогосподарських ризиків, засвідчена підписом керівника та відбитком печатки страхової компанії;

- копії установчих документів, засвідчені нотаріально;

- аудиторський висновок про фінансовий стан страхової компанії на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків та збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій страхової компанії вимогам законодавства України, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) при розподілу дивідендів, голосуванні, наданні прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків для надання інформації керівництву, акціонерам (учасникам) страхової компанії та іншим користувачам, а також щодо підтвердження перевищення вартості нетто- активів (чистих активів) над розміром статутного фонду за останні 2 (два) звітні роки та на останню звітну дату, що передує поданню документів на отримання акредитації;

- довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного, товариства з додатковою відповідальністю та акціонерного товариства (для акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах у розмірі 10 і більше відсотків простих акцій);

- довідка про відсутність простроченої та неврегульованої заборгованості перед бюджетом та загальнообов'язковими державними фондами;

- лист від Нацкомфінпослуг щодо відсутності приписів на дату подання документів або наявності таких приписів та їх виконання в повному обсязі.

Фінансова звітність та інформація, необхідні для здійснення оцінки фінансового стану страхової компанії, а саме:

- фінансова звітність за 4 останні звітні квартальні дати, а також за попередні три звітні роки; підтвердження присвоєння страховій компанії (перестраховику) рейтингів провідними світовими рейтинговими компаніями (Fitch, ЮСА, Standart&Poor's, Moody's тощо) та/або національними рейтинговими агентствами (за наявності);

- інформація з усіма розшифровками на останню звітну дату та за останній календарний рік, що надається страховою компанією відповідно до Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням НДКРРФГТУ від 03.02.2004р. №39, а саме: загальні відомості про страхову компанію (додаток 1 до Порядку №39);

- звіт про доходи та витрати страхової компанії (додаток 2 Порядку №39) за 4 останні звітні квартальні дати, а також за попередні три звітні роки;

- звіт про страхові платежі та виплати за структурними підрозділами страхової компанії (додаток 3 до Порядку №39);

- підтвердження присвоєння страховій компанії (перестраховику) рейтингів провідними світовими рейтинговими компаніями (Fitch, ЮСА, Standart&Poor's, Moody's тощо) та/або національними рейтинговими агентствами (за наявності);

- опис програм облігаторного перестрахування (перестраховки, тип договору, власне утримання, квоти, ємність договору, розмір касового збитку, застереження про врегулювання збитків понад касові тощо);

- листи-підтвердження перестраховиків про наявність договорів облігаторного перестрахування або інший документ, що підтверджує наявність такого договору;

- інформація про учасників або засновників страхової компанії на дату подання документів за формою додатку 2 до Ліцензійних умов провадження страхової діяльності;

- загальна інформація про керівника та головного бухгалтера страхової компанії, яка має включати дані про освіту та досвід роботи у сфері страхування, в тому числі досвід роботи на керівних посадах у сфері страхування, за формою додатку 3 до Ліцензійних умов провадження страхової діяльності;

- протокол колегіального органу управління страхової компанії, який містить рішення про призначення керівника страхової компанії;

- наказ про призначення керівника страхової компанії; інформація про наявність у страхової компанії відокремлених підрозділів (філій, представництв, точок продажу) та їх перелік із зазначенням місцезнаходженням, номерів телефонів, E-mail, прізвищ, імен, по батькові, освіти керівників і головних бухгалтерів, за формою додатку 5 до Ліцензійних умов провадження страхової діяльності;

- інформація про умови страхування сільськогосподарської продукції у страховій компанії (правила страхування, приклади типових договорів страхування, страхові тарифи тощо), засвідчені підписом керівника та відбитком печатки страхової компанії;

- інформацію про професійні об'єднання страховиків, до складу яких входить страхова компанія. Інші документи на вимогу відповідача.

В п.4 Додатку №2 до наказу відповідача №67-1 від 05.04.2016р. визначено порядок подання документів для отримання акредитації, згідно з яким документи, що подаються для отримання акредитації, з описом (переліком) поданих документів, повинні бути прошнуровані, пронумеровані, засвідчені підписом керівника та відбитком печатки страхової компанії. Опис (перелік) поданих документів повинен містити посилання на номери сторінок згідно з нумерацією. Заява про акредитацію та документи подаються на розгляд в оголошені строки в паперовому вигляді до канцелярії відповідача та в електронному вигляді на електрону адресу.

06.04.2016р. на виконання наказу №67-1 від 05.04.2016р. на офіційній сторінці відповідача в мережі Інтернет було розміщено оголошення про початок конкурсу страхових компаній (том справи - 1, аркуш справи - 94).

08.04.2016р. позивач подав відповідачу заяву №158 на акредитацію, в якій просив відповідача розглянути заяву та додані до неї документи з метою співпраці з відповідачем за програмою закупівель зерна майбутнього врожаю 2016р.

11.04.2016р. відбулося засідання комісії з оцінки відповідності страхових компаній критеріям, необхідним для здійснення страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, оформлене протоколом №1 від 11.04.2016р. (том справи - 1, аркуші справи - 86-90) до порядку денного якого були включені наступні питання:

- про обрання секретаря засідання комісії;

- розгляд та оцінка відповідності наданих страховими компаніями документів вимогам, зазначеним в критеріях оцінки, затвердженим наказом №67-1 від 05.04.2016р.;

- оприлюднення на офіційному сайті відповідача інформації щодо страхових компаній, що відповідають критеріям відбору.

За результатами вирішення питання щодо розгляду та оцінки відповідності наданих страховими компаніями документів вимогам, зазначеним в критеріях оцінки, затвердженим наказом №67-1 від 05.04.2016р., було встановлено, що станом на 08.04.2016р. на оголошений конкурс подали заяви наступні страхові компанії: Приватне акціонерне товариство "УАСК АСКА", Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна", Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Ю.БІ.АЙ", Приватне акціонерне товариство "АСК "ІНГО Україна", Приватне акціонерне товариство "ЄВРО-АЗІАТСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ФІНІСТ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Укрфінполіс", Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Здорово", Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна", Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна". За результатами розгляду заяв вказаних товариств комісія дійшла висновку про наявність значних зауважень, а саме:

- Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА ТАС" отримало ліцензію на страхування сільськогосподарської продукції в 2015 році", в штаті компанії відсутній дипломований агроном, в рейтингу страхових компаній по добровільному страхуванню сільгосппродукції займає 13 місце та всі документи надані не прошитими та не пронумерованими;

- Приватне акціонерне товариство "УАСК АСКА" не надало інформації щодо дипломованого агроному, відсутній аудиторський звіт за 2015 рік, в минулому році компанія показала збитковість;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "УКРФІНПОЛІС" відсутнє в рейтингу страхових компаній по добровільному страхуванню сільгосппродукції та наданий не повний пакет документів;

- Приватне акціонерне товариство "Страхова група "Ю.БІ.АЙ" відсутнє в рейтингу страхових компаній по добровільному страхуванню сільгосппродукції та наданий не повний пакет документів;

- Приватне акціонерне товариство "ЄВРО-АЗІАТСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ФІНІСТ" (позивач у даній справі) відсутнє в рейтингу страхових компаній по добровільному страхуванню, не надало інформації щодо дипломованого агроному, надало не повний пакет документів;

- Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія" "Країна" надало не прошиті та не пронумеровані документи, в рейтингу страхових компаній по добровільному страхуванню сільгосппродукції займає 12 місце, отримало ліцензію на страхування сільськогосподарської продукції в 2015 році, не надало інформації щодо дипломованого агроному в штаті компанії;

- Приватне акціонерне товариство "АСК "ІНГО Україна" (третя особа-2), Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (третя особа-3), Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (третя особа-4) та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Здорово" надали всі необхідні документи належним чином оформлені, мають високий рівень в рейтингу страхових компаній по добровільному страхуванню сільгосппродукції та за попереднім розглядом відповідають всім заявленим вимогам.

Комісією було визначено, що відповідач готовий співпрацювати за програмою закупівель зерна майбутнього врожаю 2016р. з Приватним акціонерним товариством "АСК "ІНГО Україна" (третя особа-2), Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (третя особа-3) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (третя особа-4) і 15.04.2016р. на офіційній сторінці відповідача в мережі Інтернет було розміщено інформацію стосовно переможців конкурсу (том справи - 1, аркуш справи - 99).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що оголошення та проведення вищевказаного конкурсу було здійснено відповідачем в порушення вимог ст. ст. 19, 42 Конституції України, ст. ст. 5, 6, 22, 43, 44 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 6 Закону України "Про страхування", ст. ст. 1, 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а наслідком його оголошення і проведення стало порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача на ринку надання послуг з добровільного страхування сільськогосподарської продукції за біржовими договорами поставки зерна майбутнього врожаю, які будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками. Зважаючи на викладене, позивач просив суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову):

- визнати дії відповідача щодо оголошення та проведення конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, що будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками - протиправними;

- визнати результати конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, що будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками - протиправними;

- результати конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, що будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками скасувати.

Місцевий господарський суд позов задовольнив, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими. Зокрема, у своєму рішенні суд зазначав наступне:

- шляхом проведення оспорюваного конкурсу відповідачем фактично було здійснено уповноваження страховиків на здійснення окремого виду страхування, зокрема, добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, що будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками;

- в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач є отримувачем бюджетних коштів, валютних резервів держави, а також гарантій Кабінету Міністрів України, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про страхування" є обов'язковою умовою для уповноваження страховиків;

- відповідач не є страхувальником за договорами, щодо здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, які будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками, а отже, ніяким чином не може встановлювати кваліфікаційних вимог до страховиків, контрагентами яких фактично не є;

- вимоги позивача в частині визнання дій відповідача щодо оголошення та проведення конкурсу, а також його результатів протиправними є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

В ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

З урахуванням наведених правових норм, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду, що позивач має право вільно обирати способи захисту свого порушеного права чи інтересу, враховуючи приписи зазначених вище норм закону та принцип диспозитивності у господарському судочинстві.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо оголошення та проведення конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, що будуть укладені відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками; визнання протиправними результатів конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, що будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками; скасування результатів конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, що будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками.

В процесі судового розгляду було встановлено, що оголошення та проведення відповідачем оспорюваного конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, з подальшим оголошенням його результатів здійснювалося відповідачем, як суб'єктом господарювання державного сектору економіки, тобто при здійсненні підприємницької діяльності.

В ст. ст. 42-44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Згідно зі ст. 49 Господарського кодексу України підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З наведеного вище випливає, що в силу імперативного припису відповідач, як суб'єкт підприємництва, при здійсненні своєї підприємницької діяльності зобов'язаний був не порушувати права та законні інтереси інших суб'єктів господарювання. Тобто, в даному випадку відповідач повинен був утриматися від вчинення дій з оголошення та проведення конкурсу з відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, у разі якщо такі дії порушують права та законні інтереси інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України Про страхування страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є: фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України Про господарські товариства , з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Таким чином, єдиною законною підставою для набуття страховиками права на здійснення страхування сільськогосподарської продукції є наявність у нього ліцензії на здійснення страхової діяльності із страхування сільськогосподарської продукції. Реалізація цього права здійснюється шляхом укладання договору добровільного страхування між страхувальником і страховиком. При цьому добровільне страхування у конкретного страховика не могло бути обов'язковою передумовою для укладання відповідачем та сільськогосподарським товаровиробником договорів поставки зерна майбутнього врожаю.

Зібрані у справі матеріали та пояснення свідчать про те, що у період з березня по квітень 2016 року відповідачем у відкритому доступі в мережі Інтернет, були поширені відомості наступного змісту - форвардна програма 2016 року проводиться в два етапи. Протягом першого етапу сільгоспвиробнику необхідно надати до регіональних відділень відповідача заявку на реалізацію зерна майбутнього врожаю, сформувати необхідний пакет документів, укласти із страховою компанією договір комплексного страхування посівів зерна майбутнього врожаю і провести разом із страховим експертом огляд посівів. Після цього в централізованому офісі корпорації будуть укладені договори поставки та застави зерна.

У відповідача відбувся відкритий конкурс серед страхових компаній для поліпшення захисту виробників аграрної продукції при реалізації зерна майбутнього врожаю. Конкурсна комісія визначила перелік страхових компаній, з якими держкорпорація буде співпрацювати за програмою форвардних закупівель 2016 року. Як уже зазначалося вище, переможцям цього конкурсу стали три компанії, які за висновком комісії відповідача повністю відповідають усім необхідним критеріям для здійснення страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, а саме третя особа-2, третя особа-3 та третя особа-4.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про страхування законодавством України може бути визначено уповноважених страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України. Обов'язковою умовою для визначення уповноважених страховиків має бути участь представників добровільних об'єднань страховиків. В інших випадках забороняється будь-яке уповноваження страховиків для здійснення окремих видів страхування з боку держави.

Тобто, обов'язковими умовами визначення уповноважених страховиків є: використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України, участь представників добровільних об'єднань страховиків.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, відповідач не є отримувачем бюджетних коштів, валютних резервів держави, а також гарантій Кабінету Міністрів України для придбання зернових культур врожаю 2016 року, а тому у відповідача були відсутні підстави для проведення уповноваження страховиків на здійснення добровільного страхування сільськогосподарських ризиків, а за вказаних обставин в ст. 2 Закону України Про страхування встановлено пряму заборону на будь-яке уповноваження страховиків для здійснення окремих видів страхування.

Проведенням оспорюваного конкурсу відповідач фактично здійснив уповноваження страховиків на здійснення окремого виду страхування, зокрема, добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, що будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками, тим самим вчинивши втручання в діяльність страховиків.

Наведеним спростовуються доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про помилковість висновку місцевого господарського суду щодо незаконності уповноваження відповідачем певних страхових компаній для участі у страхуванні зерна майбутнього врожаю.

Відносно посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що як оголошений та проведений відповідачем конкурс, так і прийняте конкурсною комісією рішення за результатами проведення цього конкурсу носили суто рекомендаційний характер, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В матеріалах справи є роздруківка з офіційного сайту відповідача, з якої вбачається, що 15.04.2016р. відповідач через мережу Інтернет у відкритому доступі на своєму офіційному сайті розмістив інформаційне повідомлення із назвою: ДПЗКУ визначила переможців конкурсу страхових компаній (том справи - 1, аркуш справи - 99), в якому зазначено наступне (мовою оригіналу): У ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України відбувся відкритий конкурс серед страхових компаній для поліпшення захисту виробників аграрної продукції при реалізації зерна майбутнього врожаю. Конкурсна комісія визначила перелік страхових компаній, з якими держкорпорація буде співпрацювати за програмою форвардних закупівель 2016 року. Переможцями конкурсу стали три компанії, які повністю відповідають усім необхідним критеріям для здійснення страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, а саме ПрАТ АСК ІНГО Україна , AT Страхова компанія Універсальна та ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна .

Окрім того, у відкритому доступі на своєму офіційному сайті (том справи - 1, аркуші справи - 81, 93) відповідач розмістив низку інформаційних повідомлень, в яких зазначав наступне:

- Держкорпорація має намір співпрацювати по форвардам лише з надійними партнерами;

- протягом першого етапу сільгоспвиробнику необхідно подати до регіональних відділень ДПЗКУ заявку на реалізацію зерна майбутнього врожаю, сформувати необхідний пакет документів, укласти зі страховою компанією договір комплексного страхування посівів зерна майбутнього врожаю і провести разом зі страховим експертом огляд посівів. Після цього в центральному офісі корпорації будуть укладені договори поставки та застави зерна.

Водночас, на офіційному сайті відповідача відсутні будь-які відомості, які б вказували на те, що проведення конкурсу та його результати носили саме рекомендаційний характер та не обмежували право страховиків та страхувальників на здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, які будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками.

Наведене свідчить про те, що укладення договору добровільного страхування сільськогосподарської продукції з конкретною страховою компанією, яка мала бути визначеною спеціально створеною відповідачем комісією, було обов'язковою умовою для сільськогосподарських виробників, які мали намір співпрацювати з відповідачем за програмою закупівель зерна майбутнього врожаю у 2016 році, що спростовує твердження відповідача про рекомендаційний характер діяльності конкурсної комісії та відсутність обмежень прав страхових компаній.

Згідно з визначеннями, викладеними в ст. ст. 6, 16 Закону України Про страхування , добровільне страхування це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видом добровільного страхування є страхування сільськогосподарської продукції. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Таким чином, умовами договору добровільного страхування сільськогосподарської продукції передбачено, що сторонами договору є страхувальник (сільськогосподарський товаровиробник) та страховик (страхова компанія), які є контрагентами по відношенню один до одного.

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що в даному випадку відповідач не має передбаченого ст. 627 Цивільного кодексу України права вільного вибору контрагента (страховика) за договорами добровільного страхування сільськогосподарської продукції, оскільки відповідач не є стороною (контрагентом) у таких договорах, а є лише вигодонабувачем за ними. При чому, вільний вибір страховика у даних відносинах є виключним правом сільськогосподарського товаровиробника, який має намір співпрацювати з відповідачем за програмою закупівлі зерна майбутнього врожаю у 2016 році.

Відповідач не є страхувальником за договорами про здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, які будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками, а отже, ніяким чином не міг встановлювати кваліфікаційних вимог до страховиків, контрагентами яких фактично не є.

В апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що позивач не відповідав критеріям оцінки страхових компаній, визначеним наказом відповідача №67-1 від 05.04.2016р., оскільки: позивач не входив в ТОП-10 кращих страхових компаній України; позивач не мав відокремлених підрозділів не менш як в 10 областях України та м. Києві; позивач не надав довідку про відсутність простроченої та неврегульованої заборгованості перед бюджетом та загальнообов'язковим державними фондами; позивач не надав лист Нацкомфінпослуг про відсутність приписів Нацкомфінпослуг до позивача на дату подання документів або наявність таких приписів та їх виконання позивачем в повному обсязі.

З цього приводу судом було встановлено наступне.

За твердженням відповідача, однією з підстав прийняття ним рішення про невідповідність позивача встановленим критеріям оцінки страхових компаній, внаслідок якого позивача було не допущено до здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка має бути поставлена відповідачу за договорами поставки зерна майбутнього врожаю, була відсутність позивача в рейтингу страхових компаній по добровільному страхуванню.

Однак, як на дату встановлення відповідачем кваліфікаційних вимог до страховиків, так і на дату оголошення та проведення конкурсу із визначенням його результатів, жодним актом законодавства України не було передбачено проведення рейтингових оцінок страховиків-резидентів при здійсненні добровільно страхування, не встановлено рейтингів і критеріїв, за якими мало б відбуватися таке рейтингове оцінювання та не визначено перелік рейтингових агентств, уповноважених на проведення такого рейтингового оцінювання.

Тобто, фактично у відповідача була відсутня можливість визначити наявність або відсутність відповідного рейтингу позивача та/або іншого страховика при здійсненні добровільного страхування, а тому перебування або відсутність позивача або іншого страховика в рейтингу страхових компаній по добровільному страхуванню, не могло бути підставою для надання переваг одним страховикам над іншими та недопущення страховиків до надання послуг добровільного страхування сільськогосподарської продукції.

В Критеріях оцінки страхових компаній відповідач, зокрема, зазначав про те, що для отримання права на здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки майбутнього врожаю 2016 року, що будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками страховик повинен мати відокремлені підрозділи (філії, представництва не менше як в 10 областях України та в місті Києві).

Проте, відповідно до положень Закону України Про страхування , Господарського кодексу України, Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених рішенням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003р. №40, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.09.2003р. за №805/8126, інших законодавчих актів в сфері страхування, на даний час в Україні відсутні вимоги до страховиків зі створення філій та представництв, а також їх кількості та територіального розташування відповідно до адміністративно-територіального устрою України при здійсненні добровільного страхування сільськогосподарської продукції.

Окрім того, чинним в Україні законодавством не встановлено вимог, яким повинні відповідати відокремлені підрозділи страховика при здійсненні добровільного страхування сільськогосподарської продукції, не визначено їх функції при здійсненні добровільного страхування сільськогосподарської продукції.

В ст. 95 Цивільного кодексу України наведено визначення терміну філія , згідно з яким філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Нормами ч.6 ст. 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Отже, факт наявності або відсутності у позивача та у інших страхових компаній відокремлених підрозділів (філій, представництв менше чи більше ніж в 10 областях України та в місті Києві жодним чином не впливає на виконання страховиком своїх зобов'язань із виплати відповідачу, як вигодонабувачу за договорами добровільного страхування сільськогосподарської продукції, страхових відшкодувань у разі настання страхових випадків за укладеними договорами страхування, оскільки зобов'язання щодо їх виконання несе страховик, незалежно від кількості створених ним відокремлених підрозділів.

Відносно посилання відповідача на те, що позивач не надав довідку про відсутність простроченої і неврегульованої заборгованості перед бюджетом та загальнообов'язковими державними фондами, а також лист Нацкомфінпослуг про відсутність приписів Нацкомфінпослуг до позивача на дату подання документів або наявність таких приписів та їх виконання позивачем, судом було з'ясовано наступне.

Закон України Про доступ до публічної інформації визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно зі ст. ст. 1, 2 названого Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Строк розгляду запитів на інформацію визначений в ст. 20 Закону України Про доступ до публічної інформації , згідно з якою розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Наказом Міністерства доходів і зборів України №567 від 10.10.2013р. було затверджено Порядок видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів, який визначає механізм видачі органами доходів і зборів довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів.

В п.3 вищезгаданого Порядку передбачено, що довідка про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів видається на підставі заяви платника податків про видачу довідки з обов'язковим посиланням на відповідний нормативно-правовий акт, що передбачає надання органом доходів і зборів такої довідки. Строк розгляду заяви та видачі довідки становить п'ять робочих днів з дня отримання такої заяви органом доходів і зборів.

Таким чином, мінімальний строк для отримання позивачем довідки про відсутність простроченої та неврегульованої заборгованості перед бюджетом та загальнообов'язковими державними фондами та листа від Нацкомфінпослуг щодо відсутності приписів на дату подання документів або при наявності таких приписів та їх виконання в повному обсязі згідно вимог діючого законодавства складає п'ять робочих днів.

Як було з'ясовано судом, на офіційній сторінці відповідача в мережі Інтернет Критерії оцінки страхових компаній були розміщені 06.04.2016р., а кінцевий строк подачі довідки про відсутність простроченої та неврегульованої заборгованості перед бюджетом та загальнообов'язковими державними фондами та листа від Нацкомфінпослуг щодо відсутності приписів на дату подання документів або при наявності таких приписів та їх виконання в повному обсязі встановлений до 08.04.2016р. Наведене свідчить про неможливість отримання вказаних документів позивачем та їх надання відповідачу в строк до 08.04.2016р.

Поза увагою відповідача залишилися надіслані позивачем на адресу відповідача гарантійні листи, щодо звернення позивача до органу Державної фіскальної служби України та Нацкомфінпослуг для отримання відповідних довідок та їх направлення відповідачу одразу ж після їх отримання. При цьому, вже 14.04.2016р. з листом вих.№160 від 14.04.2016р. позивач направив відповідачу довідки, які вимагалися відповідачем.

В ст. 42 Закону України Про страхування передбачено, що держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у здійсненні страхової діяльності. Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004р. №18-рп/2004 у справі №1-10/2004 суб'єктивне право і пов'язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: Дозволено все, що передбачено у законі , а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: Дозволено все, що не забороняється законом . Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки. Конституційний Суд України визначив, що поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В ч.1 ст. 47 Господарського кодексу України вказано про те, що держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на надані учасниками судового процесу пояснення та докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що оголошення та проведення відповідачем конкурсу із відбору страховиків для здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції, яка буде предметом поставки за договорами поставки майбутнього врожаю, які будуть укладені між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками, створення відповідачем конкурсної комісії, яка буде здійснювати відбір страховиків на предмет їх відповідності критеріям оцінки, встановлення кваліфікаційних вимог (критеріїв) до страховиків є протиправним, таким, що не передбачено жодним законодавчим актом України, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання дій відповідача щодо оголошення та проведення конкурсу, а також його результатів протиправними є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам та у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладені обставини, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2016р. у справі №910/9029/16 - без змін.

2. Матеріали справи повернути Господарському суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді В.О. Зеленін

С.О. Алданова