Постанова

від 05.12.2016 по справі 910/16091/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа№ 910/16091/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників сторін:

позивача Гуржій Є.О.

відповідача Литвин І.А.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автоарматура"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 (суддя Карабань Я.А.) по справі №910/16091/16

за позовом Комунального підприємства "Київпастранс"

до Приватного підприємства "Автоарматура"

про застосування господарських санкцій у розмірі 15 263,90 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 по справі №910/16091/16 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства "Автоарматура" на користь Комунального підприємства "Київпастранс" пеню в розмірі 15263,90 грн , 1378,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 05.12.2016.

02 грудня 2016 року представником позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 05.12.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

31 березня 2016 року між Комунальним підприємством "Київпастранс" (покупець) та Приватним підприємством "Автоарматура" (постачальник) укладено договір № 52.16-71 (далі - договір).

Відповідно до умов Договору відповідач зобов'язувався поставити та передати у власність позивача "вироби мінеральні неметалеві, інші, н. в. і. у." код 23.99.1 за ДК 016:2010 (колодки та накладки) (далі - товар), а позивач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями за окремою письмовою заявкою філії, відокремленого підрозділу покупця, виходячи з його виробничої необхідності.

Згідно з п. 5.4 Договору поставка партії товару здійснюється не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки.

20 квітня 2016 року позивач направив на адресу відповідача заявку №19/439 на поставку товару на загальну суму 161394,00 грн. Відповідач, в порушення умов договору, поставку замовленого позивачем товару, не здійснив. В зв'язку з чим, позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені в розмірі 15263,90 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що відповідач замовлений позивачем товар у встановлені строки не поставив, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта, що останній поставляв товар філіям позивача, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки відповідачем не доведено, що зазначений товар поставлено саме на підставі заявки №19/439. Наявність інших договірних відносин між сторонами не пов'язана з предметом спору в даній справі.

Також, колегія судів не приймає посилання апелянта на те, що останній не мав гарантій, що позивач здійснить оплату за поставлений товар, в зв'язку з наявністю у позивача заборгованості з Договором, оскільки таке припущення відповідача не звільняє останнього від виконання своїх зобов'язань за Договором.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної Фізичної особи - підприємця Приватного підприємства "Автоарматура" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 по справі №910/16091/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автоарматура" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 по справі №910/16091/16 без змін.

2.Матеріали справи №910/16091/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай