Постанова

від 01.12.2016 по справі 924/381/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р. Справа № 924/381/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників сторін:

прокуратури - прокурор Ковальчук І.Л., посвідчення №031264 від 12.01.2015;

відповідача 1 - ОСОБА_1, представник, довіреність в справі;

відповідача 2 - ОСОБА_2, представник, довіреність в справі; ОСОБА_3, представник, довіреність в справі;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 підприємства "Ультрасервіс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016

у справі № 924/381/16 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави

до ОСОБА_5 міської ради

до ОСОБА_4 підприємства "Ультрасервіс"

про 1) визнання недійсним рішення сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012 „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам» в частині надання ПП „Ультрасервіс» в оренду за технічною документацією земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика;

2) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013, укладеного між ОСОБА_5 міською радою та ПП „Ультрасервіс» з моменту укладення;

3) зобов'язання ПП „Ультрасервіс» повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м. у комунальну власність у попередньому стані

В судовому засіданні 09.11.2016р. оголошувалась перерва до 23.11.2016 згідно ст.77 ГПК України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство спеціалізованого суду» .

Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер RFD8OM-80685.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 у справі № 924/381/16 (суддя Димбовський В.В.) частково задоволено позов заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави до ОСОБА_5 міської ради, до ОСОБА_4 підприємства "Ультрасервіс" про 1) визнання недійсним рішення сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012 „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам» в частині надання ПП „Ультрасервіс» в оренду за технічною документацією земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика; 2) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013, укладеного між ОСОБА_5 міською радою та ПП „Ультрасервіс» з моменту укладення; 3) зобов'язання ПП „Ультрасервіс» повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м. у комунальну власність у попередньому стані. Вирішено визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 96-01-2013/1994210 від 02.08.2013, укладений ОСОБА_5 міською радою та ОСОБА_4 підприємством „Ультрасервіс» з моменту укладення. ОСОБА_6 підприємству „Ультрасервіс» зобов`язано повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, у комунальну власність у попередньому стані. Вирішено відмовити в задоволенні позову у частині позовних вимог про визнання недійсним рішення сесії ОСОБА_5 міської ради № 46 від 31.10.2012 „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам» в частині надання ПП „Ультрасервіс» в оренду за технічною документацією земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що умови оспорюваного договору оренди землі №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013, укладеного між відповідачами, не відповідають вимогам законодавства, яке регулює земельні відносини, а саме: порушено приписи ст.ст. 61, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України. Невідповідність умов укладеного договору оренди вимогам законодавства є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним у судовому порядку, а тому вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013р., укладеного між ОСОБА_5 міською радою та ПП „Ультрасервіс» з моменту укладення визнається судом обґрунтованою.

Крім того, початок перебігу строку позовної давності щодо оскарження рішення сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012р. починається саме з дати прийняття цього рішення. Відповідно, перебіг строку позовної давності щодо оскарження рішення закінчився 31.10.2015р.

З огляду на те, що з вимогою про визнання недійсним рішення сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012р. прокурор звернувся лише у квітні 2016 року, строк позовної давності було пропущено.

Таким чином, суд прийшов до висновку про обґрунтованість поданої відповідачем - ПП „Ультрасервіс» заяви щодо застосування строків позовної давності в частині вимог про визнання недійсним рішення сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам» в частині надання ПП „Ультрасервіс» в оренду за технічною документацією земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика. Тому, у позові в даній частині належить відмовити з підстав пропущення строку позовної давності.

Крім того, договір оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 укладено 02.08.2013р.; прокурор звернувся з позовом у квітні 2016 року, тобто загальний строк позовної давності в 3 роки стосовно вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013р., укладеного між ОСОБА_5 міською радою та ПП „Ультрасервіс» з моменту укладення; про зобов'язання ПП „Ультрасервіс» повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м. у комунальну власність у попередньому стані, не було пропущено.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013р., укладеного між ОСОБА_5 міською радою та ПП „Ультрасервіс» з моменту укладення, та зобов'язання ПП „Ультрасервіс» повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м. у комунальну власність у попередньому стані.

В частині визнання недійсним рішення сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам» в частині надання ПП „Ультрасервіс» в оренду за технічною документацією земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика, належить відмовити.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач 2 - приватне підприємство «Ультрасервіс» звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 у справі №924/381/16 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у позові заступника прокурора Хмельницької області відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.07.2016, колегією суддів у складі: головуюча суддя Маціщук А.В., суддя Гулова А.Г., суддя Петухов М.Г. , апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06.09.2016.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Маціщук А.В. з 04 жовтня 2016 р. по 06 жовтня 2016 р. включно, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/381/16.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2016 о 10:04 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Гулова А.Г., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 розгляд апеляційної скарги прийнято до провадження в новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Гулова А.Г., суддя Петухов М.Г.

19.08.2016 на адресу суду від заступника прокурора Хмельницької області надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому заступник прокурора Хмельницької області просить залишити апеляційну скаргу ПП «Ультрасервіс» - без задоволення.

06.09.2016 на адресу суду від відповідача 1 надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу приватного підприємства «Ультрасервіс» - без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 по справі №924/381/16 без змін.

Відповідач 1 у запереченні вважає, що посилання апелянта на рішення виконавчого комітету, що стосуються надання дозволу КП «ОСОБА_5 міський молочний завод» на будівництво бази відпочинку для працівників заводу, не можуть братися до уваги, виходячи з наступного.

Рішенням виконавчого комітету від 22.09.1994р. № 56-Б було дозволено провести проектно - розвідувальні роботи КП «ОСОБА_5 міський молочний завод» в поймі річки Південний Буг на земельній ділянці площею 0,20 га під будівництво бази відпочинку для працівників заводу і обладнання літнього торгівельного майданчика. Проте, вказане рішення було визнано таким, що втратило чинність, рішенням виконавчого комітету від 26.06.2001р. № 507.

Рішенням виконавчого комітету від 23.03.1995р. № 325 було дозволено провести проектно-розвідувальні роботи КП «ОСОБА_5 міський молочний завод» під будівництво бази відпочинку для працівників заводу і обладнання літнього торгівельного майданчика на березі міського водосховища (дорізка земельної ділянки 0,15 гаї. Вказане рішення втратило чинність згідно з рішенням виконавчого комітету від 26.06.2001р. № 507.

Рішенням виконавчого комітету від 27.07.1995р. № 510 було дозволено КП «ОСОБА_5 міський молочний завод» будівництво бази відпочинку для працівників заводу, літнього торгівельного майданчика на березі міського водосховища. Дане рішення також втратило чинність відповідно до рішення виконавчого комітету від 26.06.2001р. № 507.

Таким чином, станом на липень 2001 року перестали діяти наступні документи:

1) дозвіл на проведення проектно-розвідувальних робіт КП «ОСОБА_5 міський молочний завод» в поймі річки Південний Буг на земельній ділянці площею 0,20 га під будівництво бази відпочинку для працівників заводу і обладнання літнього торгівельного майданчика;

2) дозвіл на проведення проектно-розвідувальних робіт КП «ОСОБА_5 міський молочний завод» під будівництво бази відпочинку для працівників заводу і обладнання літнього торгівельного майданчика на березі міського водосховища (дорізка земельної ділянки 0.15 га):

3) дозвіл КП «ОСОБА_5 міський молочний завод" будівництво бази відпочинку для працівників заводу, літнього торгівельного майданчика на березі міського водосховища.

Зауважує, що рішення виконавчого комітету від 26.06.2001р. № 507 КП «ОСОБА_5 міський молочний завод» не оскаржувалось та є на сьогодні чинним.

Враховуючи вищевикладене, ПП «Ультрасервіс» не міг у 2011 році придбати об'єкт незавершеного будівництва КП «ОСОБА_5 міський молочний завод» - незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика, оскільки КП «ОСОБА_5 міський молочний завод» не розпочав його будівництво, так як ним не було отримано дозволу на початок будівельних робіт.

19.09.2016 на адресу суду від відповідача 1 надійшли додаткові заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що ПП «Ультрасервіс» ввів в оману ОСОБА_5 міську раду, створивши на папері фіктивний об'єкт нерухомості, що стало підставою для прийняття незаконного рішення, а саме, про надання земельної ділянки без проведення земельних торгів та подальше укладення недійсного договору оренди землі, оскільки не було дотримано приписи статей 124, 134 Земельного кодексу України.

21.09.2016 на адресу суду від відповідача 2 надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких скаржник звертає увагу суду на те, що саме до компетенції ОСОБА_5 міської ради віднесено встановлення меж прибережних захисних смуг, оскільки з інформації Публічної кадастрової карти України чітко вбачається те, що поряд із земельною ділянкою по вул. Нижній Береговій, 2/4Б містяться земельні ділянки, які вже мають цільове призначення, - для будівництва та обслуговування інших об'єктів. Враховуючи це, посилання на рішення виконкому міської ради від 11.04.1996 р. №881, яким нібито встановлено прибережні захисні смуги не заслуговує на увагу.

Крім того, звертає увагу суду на те, що прокуратурою Хмельницької області не наведено жодного доказу, яким чином порушуються права територіальної громади міста ОСОБА_5.

Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 у даній справі, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновки суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального так процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

Скаржник в апеляційній скарзі, зазначає, що ОСОБА_5 міська рада у 1996 році прийняла рішення про відведення земельної ділянки саме під будівництво бази відпочинку на березі міського водосховища, а тому посилання на прийнятті пізніше рішення про затвердження прибережна захисних смуг р, Південний Буг, р. Кудрянка, р. Плоска та водоймищ, розташованих по руслу річок: не можуть бути взяті до уваги.

Крім того, ХРФДП «Укрспецзем» виконано, а ПП «Ультрасервіс» 30.08.2011 р затверджено завдання на виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою, щодо складання документу, що посвідчує право на земельну ділянку під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику в м. Хмельницькому по вул. Н. Береговій, 2/4Б.

Управлінням Держкомзему в м. Хмельницькому Хмельницької області надано висновок №1515/01-15 від 17.05.2012 про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку загальною площею 0,38 га по вул. Н.Береговій, 2/4Б. У висновку зазначено, що категорія земель згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку: землі водного фонду - під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торговельного майданчику. В висновку зазначено, що землі у 2012 році вже були зайняті поточним будівництвом.

Скаржник вважає, що із матеріалів справи вбачається, що ПП "Ультрасервіс" звернулося для розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчуютьправо користування земельною ділянкою ШІ "Ультрасервіс" під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, по вул.Нижній Береговій, 2/4Б м.Хмельницькому у 2011 році.

Тобто, враховуючи чинне на той час законодавство, було достатньо приватному підприємству "Ультрасервіс' ' розробити технічну документацію із землеустрою і на підставі неї отримати у платне користування дану земельну ділянку.

ОСОБА_5 міської радою рішенням №25 від 30.03.2011 "Про затвердження плану зонування території м.Хмельницького" затверджено план зонування території м.Хмельницького.

Рішенням двадцятої сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012 "Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам" вирішено надати приватному підприємству "Ультрасервіс" земельну ділянку за адресою: м.Хмельницький, вул.Нижня Берегова, 2/4Б, із цільовим використанням, підставою та категорією земельної ділянки: під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику (біржова угода від 12.05.201 1 р/н 0034); категорія земель - землі водного фонду. Площа земельної ділянки - 3800 м 2 , термін оренди - 3 роки.

ОСОБА_5 бюро технічної інвентаризації 27.03.2013 видано ПП "Ультрасервіс" довідку №127/01-15 про те, що готовність незавершеного будівництва об'єкта нерухомого майна бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, що знаходиться в місті Хмельницькому по вул.Нижній Береговій, 2/4Б складає 5%.

02 серпня 2013 року ОСОБА_5 міська рада (орендодавець) та приватне підприємство "Ультрасервіс" (орендар) уклали договір оренди землі №96-01-2013/1994210 (далі - договір), згідно п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення двадцятої сесії міської ради від 31.10.2012 №46 із земель водного фонду, яка знаходиться в м.Хмельницькому по вул.Нижня Берегова, 2/4Б.

Згідно п.15 договору, земельна ділянка передається в оренду під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика.

Договір оренди землі N« 96-01-2013/1994210 від 02.08.2013 підписаний сторонами, скріплений їхніми печатками та погоджений начальником управління земельних ресурсів та земельної реформи.

Акт приймання-передачі земельної ділянки підписано орендарем га орендодавцем та скріплено їхніми печатками, а також погоджено начальником управління земельних ресурсів та земельної реформи.

Скаржник, в апеляційній скарзі також зазначає, що прийняте ОСОБА_5 міською радою рішення №46 від 31.10.2012 «Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам» є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі в оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таку позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14.

Скаржник зазначає, що про прийняте рішення ОСОБА_5 міської радою «Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам прокуратура знала, та твердження прокурора про « ...те що у 2012 році заяв та повідомлень про незаконність передачі спірної земельної ділянки, а також приводів вважати передачу землі незаконною не було та і не могло бути оскільки фактично дії щодо придбаного за біржовою угодою майна приватним підприємством фактично почали вчинятись у 2015 році...» - не заслуговує в увагу, оскільки на підтвердження цього ОСОБА_5 міська рада надала копію витягу з протоколу двадцятої сесії від 31.10.2012, де чітко вбачається те, що на сесії ОСОБА_5 міської ради при прийнятті рішення №46 «Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам» був присутній заступник прокурора міста ОСОБА_7.

Отже, твердження прокурора про те, що прокуратура «не знала» про рішення двадцятої сесії ОСОБА_5 міської ради від 31.10.2012 року «Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією» не заслуговує на увагу та спростовується витягом з протоколу цієї сесії.

Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції не повно дослідив всі обставини справи та не витребував від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою ПП «Ультрасервіс» під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика по вул. Н.Береговій, 2/4Б у м. Хмельницькому, хоча даний документ повинен був дослідити суд першої інстанції, оскільки позовні вимоги прокуратури ґрунтуються на рішенні ОСОБА_5 міської ради, а відповідно і на технічній документації.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на ст. 93, ст.116, ст. 124, ст. 125, ЗК України, ст. 2, ст. 13 , ст.15 Закону України «Про оренду землі» , ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» , ст. 25 Закону України «Про землеустрій» , ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» , ст. 251, ст. 257, ст. 256, ст. 257, ст. 261, ст. 267, ст. 650 Цивільного кодексу України.

А тому, просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 підприємстві «Ультрасервіс» на рішення господарського суду Хмельницької області від 15 червня 2016 року та справі №924/381/16 задоволити у повному обсязі, а рішення господарського суду Хмельницької області від 15 червня 2016 року по справі №924/381/16 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у позові заступника прокурора Хмельницької області відмовити.

23.09.2016 в судовому засіданні представники відповідача 2 підтримали вимоги які викладені в апеляційній скарзі та в додаткових поясненнях.

23.09.2016 в судовому засіданні прокурор та представник відповідача 1 ОСОБА_5 міської ради підтримали заперечення на апеляційну скаргу.

23.09.2016 в судовому засіданні оголошено перерву в судовому засіданні до 04.10.2016.

03.10.2016 на адресу суду від відповідача 1 надійшли додаткові обґрунтування до заперечень на апеляційну скаргу.

З підстав викладених в додаткових обґрунтування відповідач 1 зазначає, що земельна ділянка за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, проходячи по самому урізу водного об'єкта та маючи найбільшу ширину 29,06 м, в будь- якому випадку знаходиться в межах прибережної захисної смуги, нормативні розміри якої встановлено у ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України.

Невід'ємною особливістю прибережних захисних смуг є встановлений на їх території режим обмеженої господарської діяльності.

Земельна ділянка загальною площею 0,38 га, за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, відноситься до земель водного фонду і знаходиться в прибережній захисній смузі. Таким чином при будівництві об'єкта порушується і мета її використання і режим обмеженої господарської діяльності.

Крім того, звертає увагу, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів. Вказаній земельній ділянці призначено код згідно КВЦПЗ 10.08., а саме - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Якби на даній земельній ділянці можливо було здійснювати будівництво, вона мала б зовсім інший код (наприклад, 10.11).

Не дивлячись на обмежений режим використання даної земельної ділянки, ПП «Ультрасервіс» на підставі виданих з порушенням чинного законодавства містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, які в подальшому були скасовані виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської ради, розробило проект нового будівництва бази відпочинку по вул. Нижня Берегова, 2/4Б в м. Хмельницькому та розпочало будівництво.

04.10.2016 на адресу суду від відповідача 2 надійшли письмові пояснення в яких скаржник звертає увагу на те, що одна із вимог, яку задоволив суд першої інстанції це визнання недійсним договору оренди з моменту укладення і повернення земельної ділянки у попередньому стані. Задоволення такої вимоги є неможливим, оскільки договір оренди не може визнаватись недійсним з моменту укладення і сторони неможливо привести у попередній стан, так як користування відбулось і договір оренди може бути визнаним недійсним лише на майбутнє, а повернення земельної ділянки у попередньому стані автоматично має призвести до знесення побудованої бази відпочинку. Таке знесення є неможливим, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили (Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 року у справі №924/181/16 за позовом ОСОБА_5 міської ради до відповідача ОСОБА_6 підприємство "Ультрасервіс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Подільське екологічне товариство про знесення самочинно побудованого незавершеного будівництва бази відпочинку із поліпшеними апартаментами та кімнатами гуртожиткового типу по вул. Нижній Береговій, 2/4Б у м.Хмельницькому за рахунок приватного підприємства "Ультрасервіс") і згідно ст.129-1 Конституції України є обов'язковим до виконання, ОСОБА_5 міській раді відмовлено у знесенні, оскільки будівництво здійснено законно.

Крім того, звертає увагу суду на те, що 25.10.2016 Вінницький апеляційний адміністративний суд розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_5 міської ради та Міністерства юстиції України на постанову ОСОБА_5 окружного адміністративного суду від 25.08.2016 у справі №822/1207/16 за адміністративним позовом приватного підприємства «Ультрасервіс» до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 міська рада про визнання незаконними та скасування висновку і наказу ухвалив дані апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову ОСОБА_5 окружного адміністративного суду від 25.08.2016 без змін.

Дані рішення суду прийняті після прийняття оскаржуваного рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 у справі №924/381/16.

09.11.2016 в судовому засіданні прокурор Хмельницької області заперечив проти доводів скаржника в апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях, просить суд залишити апеляційну скаргу приватного підприємства «Ультрасервіс» без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 залишити без змін.

09.11.2016 в судовому засіданні прокурор Рівненської області дані заперечення підтримав в повному обсязі, також просить суд залишити апеляційну скаргу приватного підприємства «Ультрасервіс» без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 без змін.

09.11.2016 в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 міської ради заперечив проти доводів скаржника в апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях, підтримав свою правову позицію викладену в запереченнях на апеляційну скаргу, та просить суд залишити апеляційну скаргу приватного підприємства «Ультра сервіс» без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 по справі №924/381/16 без змін.

Крім того, 09.11.2016 представником відповідача 1 ОСОБА_5 міської ради через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подано клопотання для долучення до матеріалів справи акту №56/01 від 21.12.2015 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області при обстеженні земельної ділянки за адресою: м.Хмельницький по вул.. Нижня Берегова, 2/4Б яка належить на правах оренди ПП «Ультрасервіс» , на думку якого даний акт свідчить про порушення вимог ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України під час використання даної земельної ділянки приватним підприємством «Ультрасервіс» .

09.11.2016 в судовому засіданні представники відповідача 2 приватного підприємства «Ультрасервіс» вимоги викладені в апеляційні скарзі з врахуванням письмових пояснень підтримали повністю та просять суд апеляційну скаргу на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 по справі №924/381/16 задоволити у повному обсязі, а рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 по справі №924/381/16 скасувати, та ухвалити нове рішення яким у позові заступника прокурора Хмельницької області відмовити.

21.11.2016 на адресу суду ОСОБА_5 міською радою подані додаткові заперечення на апеляційну скаргу з додатками. В даних заперечення відповідач 1 звертає увагу суду на те, що Закон України «Про товарну біржу» датується 10.12.1991. З 01.01.2004 набув чинності Цивільний кодекс України, який встановив вимоги до регулювання цивільних відносин, в тому числі ряд нових положень Цивільного кодексу України, які безпосередньо пов`язані із здійсненням реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна. Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку, квартири або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. ОСОБА_5 міська рада вважає, що з 01.01.2004 р. нотаріальному посвідченню підлягають усі договори купівлі-продажу нерухомого майна.

Крім того, посилається на лист Міністерства юстиції України від 16.01.2004 №19-32/64, де зазначено, що відповідно до ч.4 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), догові купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

23.11.2016 на адресу суду засобами електронного зв`язку від ОСОБА_4 підприємства «Ультрасервіс» надійшли письмові пояснення. В даних поясненнях відповідач 2 зазначає, що прибережна захисна смуга визначається за відповідним проектом землеустрою. Чинне законодавство України чітко встановлює обов'язок виконавчих комітетів місцевих Рад доводити до відома населення рішення щодо меж прибережних захисних смуг.

Вважає, що у ОСОБА_5 міської ради, так і в виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради відсутній відповідний проект землеустрою, а відтак і відсутнє і визначення прибережної захисної смуги. В матеріалах справи відсутні докази того, що було доведено до відома територіальної громади міста про встановлення прибережних захисних смуг, в тому числі за проектом (якщо такий розроблявся).

Відповідно до частини п'ятої статті 87 ВК України зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Представники скаржника в судовому засіданні 23.11.2016 підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просять суд, апеляційну скаргу приватного підприємства "Ультрасервіс" задовольнити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 у справі №924/381/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_5 міської ради в судовому засіданні 23.11.2016 апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор Хмельницької області та прокурор Рівненської області в судовому засіданні 23.11.2016 апеляційну скаргу заперечили в повному обсязі з підстав викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, вважають рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

29.11.2016 на адресу суду ОСОБА_5 міської ради надійшли додаткові заперечення на апеляційну скаргу в яких відповідач 1 спростовує посилання приватного підприємства «Ультрасервіс» на постанови Верховного Суду України від 22.06.2016 № 3-423гс16, від 22.05.2013 № 6-25цс13.

Дану позицію обґрунтовує, з підстав, що у своїй постанові від 22.06.2016 № 3-423гс16 Верховний Суд України відмовив в перегляді постанов Вищого господарського суду з підстав відсутності в даній справі подібних правовідносин, а саме: правовідносини, які стосуються передачі у приватну власність земель водного фонду та правовідносини, які стосуються передачі земель в оренду (користування) є різними по своїй суті. Верховний суд України акцентує, що норми права, якими закріплені особливостівстановлення прибережних захисних смуг та водоохоронних зон в межах населених пунктів у зазначених справах застосовувалися у залежності від фактичних істотних обставин, встановлених у кожній конкретній справі. Тому, враховуючи викладене, немає законних підстав брати до уваги позицію, викладену в постанові Верховного Суду України, до правовідносин у даній справі.

Така ж ситуація з постановою Верховного Суду України від 22.05.2013 № 6-25цс13, в якій йшла мова про встановлення дерев'яного паркану в районі прибережних смуг, встановлення якого не є наслідком господарської діяльності, види якої заборонено цими нормами і які потенційно можуть негативно впливати на стан водних об'єктів забрудненням, засміченням тощо. А тому висновки, встановлені Верховним Судом України по справі № 6- 25цс13 не можуть застосовуватись по справі № 924/381/16, оскільки йде мова про різні об`єкти, а відповідно і різні правовідносини.

30.11.2016 на адресу суду засобами електронного зв`язку від ОСОБА_4 підприємства «Ультрасервіс» надійшли письмові пояснення. В даних поясненнях відповідач 2 зазначає, що законодавством визначено лише два випадки коли прокурор має право звертатись із позовом, як самостійний позивач: 1) у разі відсутності такого органу; 2)або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду. В даній справі при поданні позову прокурор у позовній заяві зазначив, що він виступає, як самостійний позивач, у зв'язку із тим, що міська рада ( в нашому випадку - орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах) визначена ним, як відповідач. Хоча в даному випадку прокурор, якщо він заявляє позов в інтересах територіальної громади (а земельна ділянка у комунальній власності, а не державній), міська рада мала бути позивачем.

Таким чином, при зверненні із позовом прокурором не було обґрунтовано в чому саме полягає порушення інтересів держави, які підлягають захисту у суді, спричинення шкоди державі, а також не зазначено неможливість визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах.

Тому враховуючи документи, які містить дана справа вважає, що позивачем, так і ОСОБА_5 міською радою не доведено тих обставин, які б слугували підставою для задоволення позову. Доводи викладені в апеляційній скарзі на рішення господарського суду Хмельницької області від 15 червня 2016 року підтримує в повному обсязі.

При розгляді справи просить врахувати позиції, викладені Вищим господарським судом України по справам №№ 52/310, 916/5113/15, 924/1295/13, 916/5020/14.

Представники скаржника в судовому засіданні 01.12.2016 підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просять суд, апеляційну скаргу приватного підприємства "Ультрасервіс" задовольнити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 у справі №924/381/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_5 міської ради в судовому засіданні 01.12.2016 апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор прокуратури Рівненської області в судовому засіданні 01.12.2016 апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор прокуратури Хмельницької області в судове засідання 01.12.2016 не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 259 т.2)

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях та обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, додаткові письмові пояснення дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підприємства "Ультрасервіс" підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частиною 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (на даний час ГПК України) в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного (господарського) суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Також, вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вбачається зі змісту частини другої ст. 21 та ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Функції держави, які складають права та законні інтереси позивача, повинні виконуватися та/або порушуватися саме у спірних правовідносинах, тобто в межах предмету та підстав позову.

Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 1 ГПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Аналогічні висновки наведені в Рішення Конституційного суду України 1 грудня 2004 року N18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес).

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення ст. 11 ЦК України, ст. 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунттям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень (Постанова ВСУ від 16.12.2015 №6-2510ц15).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що як свідчать матеріали справи, Заступник прокурора Хмельницької області звернувся в інтересах держави до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_4 підприємства «Ультрасервіс» , обґрунтовуючи порушення інтересів держави тим, що земельна ділянка, яка була передана в орендне користування згідно оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та на підставі укладеного договору оренди землі з орендарем - приватним підприємством «Ультрасервіс» , належить до земель водного фонду та підставами визнання недійсними рішення та договору, на думку прокуратури є те, що рішення сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012р. суперечить вимогам закону, зокрема, ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України, ст.ст. 88 89 Водного кодексу України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської ради народних депутатів прийняті рішення №56-Б від 22.09.1994 та №325 від 23.03.1995 „Про надання дозволу на право проведення проектно-розвідувальних робіт установам, організаціям, відомствам під різні види будівництва та проведення будівництва на закріплених за ними землях» , якими дозволено колективному підприємству „ОСОБА_5 міський молочний завод» провести проектно-розвідувальні роботи під будівництво бази відпочинку для працівників заводу і обладнання літнього торгівельного майданчика в поймі річки Південний Буг. (а.с. 161, 165-166 т.1)

Згідно пункту 4 додатку №1 до рішення виконкому №56-Б від 22.09.1994 проектно-розвідувальні роботи дозволено колективному підприємству „ОСОБА_5 міський молочний завод» на земельній ділянці площею 0,20 га; а згідно пункту 13 додатку №1 до рішення №325 від 23.03.1995 - на земельній ділянці площею 0,15 га (дорізка земельної ділянки). (а.с. 167 т.1)

Рішенням виконкому ОСОБА_5 міської ради народних депутатів №510 від 27.07.1995 (п. 10.5), у зв'язку із закінченням проектно-розвідувальних робіт колективному підприємству „ОСОБА_5 міський молочний завод» дозволено будівництво бази відпочинку для працівників заводу та літнього торгівельного майданчика на березі міського водосховища. (а.с. 158-160 т.1)

Архівний витяг №01-15-491 з рішення виконкому ОСОБА_5 міської ради від 14.03.1996 №820 „Про відведення земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам та товариствам в користування» та додатку до нього, колективному підприємству „ОСОБА_5 міський молочний завод» підтверджує, що із земель міськземфонду була передана в користування земельна ділянка загальною площею 0,38 га під будівництво бази відпочинку по вул. Зарічанській.

Відповідно до п. 5.6 рішення виконкому ОСОБА_5 міської ради №507 від 26.06.2001, пункт 4 рішення виконкому №56-Б від 22.09.1994, пункт 13 додатку №1 рішення виконкому №325 від 23.03.1995 та пункт 10.5 рішення виконкому №510 від 27.07.1995 „Про надання дозволу на проектно-розвідувальні роботи та будівництво колективному підприємству „ОСОБА_5 міський молочний завод» під будівництво бази відпочинку для працівників заводу і обладнання літнього торгівельного майданчику в поймі річки Південний Буг площею 0,35 га, визнано такими, що втратили чинність згідно ст. 24 Закону України „Про планування і забудову територій» .(а.с. 156 т.1)

Крім того, згідно листа Управління Держгеокадастру у ОСОБА_5 районі №10-28-99.4-3004/15-15 від 11.11.2015, станом на 01.01.2013 за колективним підприємством „ОСОБА_5 міський молочний завод» реєстрацію земельної ділянки не встановлено. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку вищезазначеного підприємства, яка розташована по вул. Нижня Берегова, 2/4Б або Зарічанська, в Управлінні відсутні.

З доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що на підставі протоколу №1 проведення аукціону Південно-Західною універсальною товарною біржею від 12.05.2011 була укладена біржова угода №0034 між Південно-Західною універсальною товарною біржею, яка діяла на підставі заяви колективного підприємства „ОСОБА_5 міський молочний завод» в особі ліквідатора ОСОБА_8, який діяв на підставі ухвали господарського суду Хмельницької області від 10.01.2005 і ОСОБА_4 підприємством „Ультрасервіс» . (а.с. 36-40 т.1) На підставі біржової угоди приватним підприємством „Ультрасервіс» у колективного підприємства „ОСОБА_5 міський молочний завод» придбано незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, розташоване на земельній ділянці 0,3773 га за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова (споруда огорожі з бетонних плит - 78 штук, споруда спуску для катерів з бетонних плит, споруда причалу для катерів з бетонних плит, споруда дамби з бетонних плит, споруда пірса з бетонних плит, споруда спуску до води з бетонного сходинкового маршу, міст через струмок з бетонних плит та кругів, споруда водовідводу, торгівельний майданчик площею 773 кв.м., незавершене будівництво нежитлового приміщення (фундамент) 24х15 м, незавершене будівництво нежитлового приміщення (фундамент) 15х15). За актом прийому-передачі від 12.05.2011 КП ОСОБА_5 міський молочний завод передав незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, розташованої на земельній ділянці площею 0,38 га за адресою м.Хмельницький, вул.. Прибузька (Нижня Берегова) від 12.05.2011, а ПП Ультрасервіс прийняв незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика, розташованої на земельній ділянці площею 0,38 га за адресою м.Хмельницький, вул.. При бузька (Нижня Берегова), вартістю 120924,10 грн..( а.с.36-40 т.1)

08.05.2012 ОСОБА_6 підприємство „Ультрасервіс» звернулось до ОСОБА_5 міської ради із заявою про передачу йому в оренду земельної ділянки по вул. Н.Береговій, 2/4Б в м. Хмельницькому, загальною площею 3800 кв.м., під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику.

На дану земельну ділянку, ОСОБА_5 регіональною філією ДП „Укрспецзем» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою загальною площею 0,38 га ПП „Ультрасервіс» під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику по вул. Н.Береговій, 2/4Б в м. Хмельницькому.

Управлінням Держкомзему в м. Хмельницькому технічну документацію із землеустрою погоджено, що відображено у висновку №1515/01-15 від 17.05.2012р. Зазначено, що категорія земель згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку: землі водного фонду - під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику. У висновку також зауважено про використання земельної ділянки згідно цільового призначення.

Серед документів технічної документації із землеустрою міститься:

- вихідна земельно-кадастрова інформація, в якій наведено відомості про земельну ділянку, поміж іншого, вказано, що це є землі водного фонду, з кодом згідно КВЦПЗ 10.08, із забороною використання не за цільовим призначенням;

- ситуаційний план розташування земельної ділянки приватного підприємства „Ультрасервіс» по вул. Н.Берегова, 2/4Б (вх. №6780 від 05.03.2012р.), з якого вбачається, що межа земельної ділянки проходить по урізу водного об'єкта;

- план (схема) земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:33:001:0030, затверджений ТОВВБФ „Хмельницькагропродсервіс» , з яких вбачаються, поміж іншого, розміри земельної ділянки, зокрема, її найбільша ширина, яка складає 29,06 м, а також те, що земельна ділянка виділена під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику площею 0,3800 га, із яких зайнято поточним будівництвом - 0,3800 га;

- акт визначення меж земельної ділянки в натуру (на місцевості), відповідно до якого інженером-геодезистом ТОВВБФ „Хмельницькагропродсервіс» , в присутності директора ПП „Ультрасервіс» проведено визначення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) в м. Хмельницькому по вул. Нижній Береговій, 2/4Б. Додатково вказано, що при проведенні робіт межі земельної ділянки знаками встановленого зразка в натурі на місцевості не закріплювались у зв'язку з існуючою бетонною огорожею та частково металевими знаками.

Питання про надання приватному підприємству „Ультрасервіс» земельної ділянки в оренду за технічною документацією, згідно витягу з протоколу №42 засідання постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища від 19.09.2012р., вирішено винести на розгляд чергової сесії міської ради.

Проект рішення погоджено та підписано заступником міського голови ОСОБА_9, головою постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_10, директором департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів ОСОБА_11, начальником управління земельних ресурсів та земельної реформи ОСОБА_12 Натомість, завідуюча юридичним відділом ОСОБА_1 рішення не погодила та замість підпису проставила „зауваження» . Як вбачається з висновку до проекту рішення міської ради „Про надання земельної ділянки в оренду за технічною документацією юридичній особі ПП „Ультрасервіс» , правову експертизу якого проведено заступником завідуючої юридичним відділом ОСОБА_5 міської ради ОСОБА_13, підписаного в.о. завідуючої юридичним відділом ОСОБА_5 міської ради ОСОБА_14, проект рішення розроблено постійною комісією з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища. У висновку зауважено, що проект рішення суперечить вимогам чинного законодавства України та відсутні підстави для передачі земельної ділянки в оренду. В обґрунтування даної позиції містяться посилання на висновок Управління Держкомзему в м. Хмельницькому від 17.05.2012р. про те, що земельна ділянка по вул. Н. Береговій, 2/4Б відноситься до земель водного фонду; посилання на ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України; посилання на рішення виконавчого комітету від 11.04.1996р. №881 „Про затвердження прибережних захисних смуг р. Південний Буг, р. Кудрянка, р. Плоска та водоймищ, розташованих по руслу річок» , яким встановлені прибережні захисні смуги. У висновку зазначено, що в доданій до проекту рішення технічній документації не зазначено межу прибережної захисної смуги, хоча згідно ситуаційного плану межа земельної ділянки проходить по урізу водойми. У висновку також зазначено про біржову угоду від 12.05.2011р. з посиланням на ст. 331 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 134 Земельного кодексу України.

Як вбачається з витягу з протоколу двадцятої сесії ОСОБА_5 міської ради від 31.10.2012р., на сесії були присутні міський голова ОСОБА_15, голова обласної ради, голова обласної державної адміністрації, народні депутати, депутати обласної ради, члени виконавчого комітету, начальники управлінь, завідуючі відділами виконавчого комітету, представники засобів масової інформації. В роботі сесії брали участь депутат обласної ради ОСОБА_16, заступник прокурора міста ОСОБА_7.

Рішенням двадцятої сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам» , з додатком до нього, вирішено надати приватному підприємству „Ультрасервіс» в оренду на три роки земельну ділянку площею 3800 м.кв. за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, із цільовим використанням, підставою та категорією земельної ділянки: під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику (біржова угода від 12.05.2011р. р/н 0034); категорія земель - землі водного фонду.

На підставі рішення двадцятої сесії ОСОБА_5 міської ради від 31.10.2012р. №46, 02.08.2013р. між ОСОБА_5 міською радою (орендодавець) та приватним підприємством „Ультрасервіс» (орендар) укладено договір оренди землі №96-01-2013/1994210, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель водного фонду, яка знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Нижня Берегова, 2/4Б, загальною площею 3800 м.кв. (п.п. 1, 2).

У пункті 3 договору оренди зазначено про відсутність на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, а також інших об'єктів інфраструктури.

У пунктах 15, 16, 17 договору оренди наведені умови використання та цільове призначення земельної ділянки, згідно з якими земельна ділянка передається в оренду під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика (п. 15); цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду (п. 16); умови збереження стану об'єкта оренди - не погіршуючи корисних властивостей ділянки (п. 17).

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації. Підставою розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки є біржова угода від 12.05.2011 року р/н 0034. Організація розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря (п. 18 договору).

Згідно п. 26 договору, на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження (обтяження): використовувати земельну ділянку згідно цільового призначення, зміну цільового призначення земельної ділянки проводити на підставі рішення органу місцевого самоврядування відповідно до проекту її відведення, будівництво на ділянці здійснювати після отримання відповідного дозволу, надавати доступ відповідним службам для ремонту лінійних інженерних мереж та ліній електропередач, ділянку використовувати за умови дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку (п. 27 договору).

Дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 37 договору).

Згідно п. 8, договір укладено на 3 (три) роки до 31.10.2015.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 договору).

Факт передачі земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Нижня Берегова, 2/4Б, загальною площею 3800 м.кв., в оренду приватному підприємству „Ультрасервіс» підтверджено актом приймання-передачі від 02.08.2013р.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 02.08.2013, відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому, яка перебуває у комунальній власності, відсутні.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 14.06.2016, відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому, яка перебуває у комунальній власності, відсутні.

У повідомленні ОСОБА_5 БТІ №694299 від 05.11.2015 вказано, що за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б не зареєстровано право власності на нерухомість згідно даних архіву.

Земельна ділянка по вул. Н. Берегова, 2/4Б, згідно технічної документації, яка розроблена в 2011 році, та відповідно до НКС, станом на 23.10.2015р. відноситься до категорії земель водного фонду (лист №32-28-99.4-2343/15-15 від 28.10.2015р. Управління Держгеокадастру у ОСОБА_5 районі).

Матеріали справи містять рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради народних депутатів №881 від 11.04.1996р. „Про затвердження прибережних захисних смуг р. Південний Буг, р. Кудрянка, р. Плоска та водоймищ, розташованих по руслу річок» , яким встановлено в межах міста прибережну захисну смугу по обидва береги р. Південний Буг та водоймищ, розташованих по руслу річки, і прибережні смуги р. Кудрянки та р. Плоскої згідно додатку. Пунктом 2 рішення заборонено використання прибережних захисних смуг р. Південний Буг, р. Кудрянка, р. Плоска та водоймищ, розташованих по руслах річок, всілякої господарської діяльності.

У додатку до рішення виконкому міської ради від 11.04.1996р. №881 встановлено прибережні захисні смуги річки Південний Буг, річки Кудрянка, річки Плоска та водоймищ, розташованих по руслу річки в межах міста ОСОБА_5.

В матеріалах справи також наявні рішення ОСОБА_5 міської ради №25 від 30.03.2011р. „Про затвердження плану зонування території м. Хмельницького» , викопіювання із плану зонування території м. Хмельницького (схема планувальних обмежень), паспорт водного об'єкта - водосховища площею 140,4048 га в межах населеного пункту м. Хмельницького на території ОСОБА_5 міської ради Хмельницької області, погодженого Державним агентством водних ресурсів України 05.04.2016р., в якому зазначено (розділ 7), що проектна документація прибережної захисної смуги не розроблялась, а розмір (ширина) смуги 25-100 м згідно рішення виконкому міської ради від 11.04.1996р. №881.

Згідно довідки ОСОБА_5 БТІ від 27.03.2013р. №127/01-15 готовність незавершеного будівництва об'єкта нерухомого майна бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, що знаходиться в місті Хмельницькому по вул. Нижній Береговій, 2/4Б складає 5%.

За приписами ст.ст. 19, 20 Земельного кодексу України, усі землі на території України поділяються за цільовим призначенням на відповідні категорії. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Однією з категорій земель є землі водного фонду.

Як вбачається із технічної документації із землеустрою, а саме з вихідної земельно-кадастрової інформації, з висновку Управління Держкомзему в м. Хмельницькому про погодження цієї технічної документації, з листа Управління Держгеокадастру у ОСОБА_5 районі від 28.10.2015р., земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:33:001:0030, загальною площею 0,38 га, яка знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Нижня Берегова, 2/4Б, відноситься до земель водного фонду.

До земель водного фонду, згідно ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу та ст. 4 Водного кодексу України, належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Метою встановлення прибережних захисних смуг, згідно ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України, є захист поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення, при цьому в їх межах встановлюється обмежений режим господарської діяльності.

Визначення розмірів прибережних захисних смуг встановлено у ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України. Так, ширина встановлення прибережної захисної смуги залежить від водного об'єкту, навколо якого вона встановлюється та його площі. Першу групу складають річки та водойми (озера, водосховища, ставки), а другу - моря, морські затоки і лимани. У першому випадку ширина прибережної захисної смуги становить:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст. 60-62 ЗК України та ст.ст. 1, 88-90 ВК України. Так, згідно зі ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Згідно ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України, абз. 7, 8 ст. 88 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Матеріали справи містять викопіювання із плану зонування території м. Хмельницького та паспорт водного об'єкта - водосховища площею 140,4048 га в межах населеного пункту м. Хмельницького на території ОСОБА_5 міської ради, в якому зазначено, що проектна документація прибережної захисної смуги не розроблялась, а розмір (ширина) смуги 25-100 м встановлена згідно рішення виконкому міської ради від 11.04.1996р. №881.

Згідно зі статтями 1, 20 Закону України „Про землеустрій» (в редакції на момент виникнення правовідносин), проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 №434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486 „Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» , з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст. 50 - 54 Законом України «Про землеустрій» .

Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об'єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене імперативними нормами (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» . Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги. Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Тобто, відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені Законом.

Отже, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до порядку.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 01.07.2015 у справі №6-184цс15, від 09.09.2014 у справі №3-77гс14, від 05.11.2014 у справі № 6-171цс14.

З огляду на викладене, у контексті аналізу наведених норм, ширина прибережної захисної смуги в будь-якому випадку починається від урізу води і знаходиться в межах від 25 до 100 метрів.

Судова колегія, також враховує наступне: серед переліку документів технічної документації із землеустрою міститься ситуаційний план земельної ділянки, наданої в оренду приватному підприємству „Ультрасервіс» , з якого вбачається, що межа земельної ділянки площею 0,38 га за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, проходить по урізу водного об'єкта - річки Південний Буг, наявні план (схема) земельної ділянки та кадастровий план земельної ділянки площею 0,38 га за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, з яких вбачається, що земельна ділянка має найбільшу ширину 29,06 м.

Окрім того, актом №56/01 від 21.12.2015 Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області щодо перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлено, що при обстеженні земельної ділянки встановлено проведення будівельних робіт в прибирежній захисній смузі р.Південний Буг по вул.. Нижня Берегова, 2/4Б.

Так в акті зазначено, що: "За інформацією наданою ОСОБА_5 міською радою земельна ділянка площею 3800 м 2 цільове призначення землі водного фонду надана в оренду на 3 роки ПП Ультра сервіс під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику за технічною документацією на підставі рішення 20-ї сесії ОСОБА_5 міської ради від 31.10.2012 року №46 укладено договір оренди земельної ділянки зареєстровано за №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013 терміном дії до 31.10.2015.

Управлінням архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів ПП Ультрасервіс видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №56/ГП-25.1-04 від 27.02.2015 на будівництво бази відпочинку із поліпшеними апартаментами та кімнатами гуртожиткового типу по вул.. Нижня Берегова, 2\4Б.

Рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради від 13.08.2015 №577 містобудівні умови та обмеження забудови вищевказаної земельної ділянки за №56/ГП-25.1-04 від 27.02.2015 скасовано.

Одночас, існування прибережних захисних смуг визначеної щирини передбачене імперативними нормами (стаття 60 Земельного кодексу України, стаття 88 Водного кодексу України).

Відтак відсутність проекту землеустрою, щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги оскільки розміри встановлені законом - зазначається у постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 05.11.2014 по справі №6-171цс14в."

За наслідками перевірки встановлено, що вищезазначена земельна ділянка площею 0,38 га кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, що надана ПП Ультрасервіс використовується в порушення вимог ст.60 Земельного кодексу України, ст.88 Водного кодексу України."

Таким чином, рішення ОСОБА_5 міської ради 20-ї сесії від 31.10.2012 №46 про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 0,38 га кадастровий номер 6810100000:33:001:0030 винесено всупереч п.11 ст.110 Водного кодексу України. (а.с. 169-173 т.2)

Таким чином, земельна ділянка за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, проходячи по самому урізу водного об'єкта та маючи найбільшу ширину 29,06 м, знаходиться в межах прибережної захисної смуги, нормативні розміри якої встановлено у ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України (від мінімального 25 м до максимального 100 метрів).

Невід'ємною особливістю прибережних захисних смуг є встановлений на їх території режим обмеженої господарської діяльності.

За приписами ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

У ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України наведено перелік заборон та обмежень, яких повинні дотримуватись землекористувачі в процесі реалізації своїх прав. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Колегія суддів погоджується з висновком судом першої інстанції про те, що земельна ділянка загальною площею 0,38 га, за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, відноситься до земель водного фонду і знаходиться в прибережній захисній смузі.

Вказаній земельній ділянці призначено код згідно КВЦПЗ 10.08. Вказаний код - 10.08, згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010р. „Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» передбачає використання земель для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Натомість, як вбачається з рішення ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012р., земельна ділянка площею 0,38 га, за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, була передана в оренду відповідачу - приватному підприємству „Ультрасервіс» під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, з порушенням статей 88 Водного кодексу України та статей 60 Земельного кодексу України.

Окрім того, під час прийняття рішення про надання відповідачу 2 - приватному підприємству „Ультрасервіс» в оренду земельної ділянки було порушено ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України щодо режиму експлуатації спірної земельної ділянки.

Отже, приймаючи спірне рішення в частині надання в оренду ПП „Ультрасервіс» земельної ділянки, ОСОБА_5 міська рада порушила норми Земельного та Водного кодексів України. Хоча, у технічній документації із землеустрою, у висновку про погодження технічної документації наявне посилання на те, до якої категорії земель відноситься спірна земельна ділянка із застереженням про заборону її використання не за цільовим призначенням, а із технічної документації, зокрема, ситуаційного плану розташування земельної ділянки вбачалося, що її межа проходить по самому урізу водойми.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 12.05.2011 між Південно-Західною універсальною товарною біржею, на підставі заяви КП "ОСОБА_5 міський молочний завод" (продавець), та ПП "Ультрасервіс" (покупець) укладено біржову угоду, згідно якої продавець продав, а покупець придбав незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, розташоване на земельній ділянці 0,3773 га за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова (споруда огорожі з бетонних плит - 78 штук, споруда спуску для катерів з бетонних плит, споруда причалу для катерів з бетонних плит, споруда дамби з бетонних плит, споруда пірса з бетонних плит, споруда спуску до води з бетонного сходинкового маршу, міст через струмок з бетонних плит та кругів, споруда водовідводу, торгівельний майданчик площею 773 кв.м., незавершене будівництво нежитлового приміщення (фундамент) 24х15 м, незавершене будівництво нежитлового приміщення (фундамент) 15х15). Згідно акту прийому-передачі незавершеного будівництва бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику від 12.05.2011 року колективне підприємство "ОСОБА_5 міський молочний завод" передав, а приватне підприємство "Ультрасервіс" прийняло незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, розташоване на земельній ділянці площею 0,38 га за адресою: м. Хмельницький, вул. Прибузька (Нижня Берегова), в тому числі: споруда огорожі з бетонних плит (78 шт.), споруда спуску для катерів з бетонних плит, споруда причалу для катерів із бетонних плит, споруда дамби з бетонних плит (22 шт.), споруда пірса з бетонних плит, споруда спуску до води з бетонного сходинкового маршу, міст через струмок з бетонних плит та кругів, споруда водоводу, торгівельний майданчик площею 773 кв.м., незавершене будівництво нежитлового приміщення (фундамент) 24х15 м, незавершене будівництво нежитлового приміщення (фундамент) 15х15, ворота металеві.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що дана угода, нотаріально непосвідчена, а за приписами статті 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню. З огляду на недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення угоди, вона є нікчемною, як угода купівлі-продажу нерухомого майна, в силу приписів ч. 1 ст. 220 ЦК України, згідно якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а отже, біржова угода, навіть у тому випадку, що вона носить назву „угода купівлі-продажу нерухомого майна» не може підтверджувати факт придбання нерухомого майна і бути підставою виникнення у приватного підприємства „Ультрасервіс» права власності на нерухомість.

Однак, судова колегія з цього приводу зауважує наступне.

В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У постанові Верховного суду України від 16.02.2010 у справі №10/14 зазначено, що згідно зі статтею 657 ЦК договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК).

Колегія суддів вважає помилковим посилання судів касаційної та першої інстанцій в обґрунтування своїх рішень на норми Закону України № 1956- XII, який є спеціальним нормативним актом щодо визначення правових умов створення і діяльності товарних бірж на території України та загальним стосовно укладення договорів. З останнього питання спеціальними є норми Цивільного кодексу України.

Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах об'єктів нерухомого майна вимагають оформлення в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до абзацу 5 пункту 3. 3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Судова колегія відступає від позиції зазначеній у вищевказаній постанові Верховного суду України, наводячи свої мотиви.

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договорву купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються зазгальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Статтею 650 ЦК України, передбачено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За приписами ст. 15 Закону України «Про товару біржу» (в редакції на момент укладення біржової угоди): угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню ; угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Окрім того, нотаріальне посвідчення біржової угоди, укладеної на товарній біржі в процесі справи про банкрутство, то відповідно ст. 49 «Особливості задоволення вимог кредиторів громадянина-підприємця, визнано банкрутом» та ст. 50 «Особливості банкрутства фермерського господарства» в редакції від 01.01.2011 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , яка діяла на момент укладення біржової угоди від 12.05.2011, не передбачено нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу в процедурі реалізації майна боржника.

Реалізація майна банкрута в редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на момент укладення біржової угоди, регулювалась ст.30 «Продаж майна банкрута» , у п. 10 даної статті зазначено, що продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

А тому, заступник прокурора Хмельницької області безпідставно посилається на те, що майно за біржовою угодою реалізовувалась у процедурі банкрутства КП «ОСОБА_5 міський молочний завод» і у даному випадку підлягає застосуванню спеціальне законодавство, а саме, яке стосується питань банкрутства - статтями 49, 50 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що договір купівлі - продажу нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вважає, що біржова угода не була посвідчена нотаріально вона може підтвердити лише той факт, що ПП «Ультрасервіс» фактично придбало у власність рухоме майно, а саме бетонні плити, огорожу та інше.

Згідно біржової угоди та акту прийому-передачі вбачається, що приватне підприємство „Ультрасервіс» придбало у КП „ОСОБА_5 міський молочний завод» споруду огорожі з бетонних плит, споруду спуску для катерів з бетонних плит, споруду причалу для катерів з бетонних плит, споруду дамби з бетонних плит, споруду пірса з бетонних плит, споруду спуску до води з бетонного сходинкового маршу, міст через струмок з бетонних плит та кругів, споруду водовідводу, торгівельний майданчик, фундаменти. До того ж, з довідки ОСОБА_5 БТІ від 27.03.2013р. вбачається, що готовність незавершеного будівництва складає 5%.

Як вбачається з біржової угоди, вона була зареєстрована Відповідачем 2 за № 0034 від 12.05.2011 та укладена за участю Відповідача 2 (спеціально уповноваженого суб'єкта для укладення біржових угод). Отже, сама біржова угода не підлягала нотаріальному посвідченню в силу чинного законодавства України на момент її укладення і не може вважатися нікчемною.

Проаналізувавши умови біржової угоди в площинні усього вищевстановленого в даній судовій постанові в контексті вимог та заперечень прокурора наведених в позовній заяві та письмових поясненнях (з приводу визнання договору недійсним) в правовому полі спеціальних норм діючого законодавства України, колегія суду дійшла висновку, що біржову угоду купівлі-продажу нерухомого майна від 12.05.2011 укладено з дотриманням вимог законодавства, яке застосовується до договорів купівлі-продажу укладених на товарних біржах, в процесі справи про банкрутство. З огляду на дійсність біржової угоди, підстави вважати її нікчемною у суду відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам» в частині надання ПП „Ультрасервіс» в оренду земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика, було прийнято з порушенням приписів ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України, ст. 60, 61 Земельного кодексу України.

Посилання відповідача 2 на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009, постанову Вищого господарського суду України від 18.06.2015р. у справі №5017/3397/2012, постанову Верховного Суду України від 11.11.2014р. у справі №21-405а 14, про те, що прийняте рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання і скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, тому позов не може бути задоволений, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Правова позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009, у постанові Верховного суду України від 11.11.2014р. у справі №21-405а14, стосується самостійного позову про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади про передачу земельних ділянок і дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів, адже предметом позову у даній справі є не тільки рішення органу місцевого самоврядування про передачу землі в оренду, а і договір оренди землі, укладений на його виконання.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведені в ст. 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно з абз. 4 п. 2.26 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

ОСОБА_6 підприємство „Ультрасервіс» , посилаючись на ст. 257 ЦК України, під час розгляду справи №924/381/16 просило суд першої інстанції застосувати строк позовної давності до позовних вимог, вважаючи, що прокурор його пропустив.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» , яка набрала чинності для України 11.09.1997р., передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011р. за заявою №14902/04 у справі ВАТ „Нафтова компанія „Юкос» проти Росії» ; п. 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, №22095/93 у справі „Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» ).

За нормами ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14.

Разом із тим частинами 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені ч. 1 ст. 261 ЦК України про початок перебігу позовної давності поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постановах від 23.12.2014 №3-194гс14 та від 01.07.2015 №6-178цс15.

В абзаці 2 п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у рішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 (із змінами і доповненнями) зазначено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч. 2 ст. 29 ГПК України), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення двадцятої сесії ОСОБА_5 міської ради №46 було прийнято 31.10.2012р. згідно витягу з протоколу двадцятої сесії ОСОБА_5 міської ради від 31.10.2012р., на сесії був присутній заступник прокурора міста ОСОБА_7 Отже, прокурор був обізнаний про прийняття оскаржуваного рішення ради ще у жовтні 2012 року.

Прокурор клопотання відповідача 2 заперечив, та пояснив, що дізнався про порушення в березні 2016 року під час розгляду справи за позовом ОСОБА_5 міської ради до приватного підприємства „Ультрасервіс» по факту незаконного будівництва, що стало приводом для перегляду документів, які взяті за основу прийнятого спірного рішення. При цьому, стверджував, що у 2012 році заяв та повідомлень про незаконність передачі спірної земельної ділянки, а також приводів вважати передачу землі незаконною не було, оскільки дії щодо придбаного майна фактично почали вчинятись у 2015 році.

Зауважує, що факт початку будівництва у 2015 році підтверджується заявою ОСОБА_17, адресованою начальнику управління архітектури та містобудування виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради, згідно якої 17.02.2015р. керівник ПП „Ультрасервіс» звернувся про надання містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки з метою здійснення будівництва бази відпочинку із поліпшеними апартаментами та кімнатами гуртожиткового типу та отримавши відповідні документи почали нове будівництво, що викликало суспільний резонанс територіальної громади міста та стало підставою для вивчення матеріалів про передачу спірної ділянки підприємству.

Однак, судова колегія не погоджується з такими доводами прокурора.

Відповідно до ст.1 Закону України Про прокуратуру (в редакції чинній на момент прийняття оскарженого рішення) зазначено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно прокурор зобов`язаний був перевірити вчасно дотримання вимог чинного земельного законодавства при прийнятті оспорюваного рішення ради, враховуючи те, що згідно правового висновку до проекту рішення ради зауважено, що проект суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України та ст. ст. 60, 61 Земельного кодексу України .

При цьому, прокурором не вказано, що перешкоджало йому ознайомитися із зазначеними документами в межах строку позовної давності.

Отже, початок перебігу строку позовної давності щодо оскарження рішення сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012р. починається саме з дати прийняття цього рішення. Відповідно, перебіг строку позовної давності щодо оскарження рішення закінчився 31.10.2015р. Прокурор звернувся до суду 22.04.2016, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, переконливих доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку не надав.

З огляду на те, що з вимогою про визнання недійсним рішення сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012р. прокурор звернувся лише у квітні 2016 року, строк позовної давності було пропущено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з поданою під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем 2 - приватним підприємством „Ультрасервіс» , заявою щодо застосування строків позовної давності в частині вимог про визнання недійсним рішення сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам» в частині надання приватному підприємству „Ультрасервіс» в оренду за технічною документацією земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика. Тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у позові в даній частині належить відмовити з підстав пропущення строку позовної давності.

Прокурором також заявлено вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013р., укладеного між ОСОБА_5 міською радою та ПП „Ультрасервіс» з моменту укладення.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, на момент вчинення правочину та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст наведених норм діючого законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приписи ч.1 ст. 207 ГК України надають суду право визнати недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами), розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між ОСОБА_5 міською радою та приватним підприємством „Ультрасервіс» договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі рішення сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам» в частині надання ПП „Ультрасервіс» в оренду за технічною документацією земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика, а тому позовні вимоги про визнання недійсним вказаного договору є похідними від позовної вимоги про визнання недійсним зазначеного рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі рішення сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам» в частині надання ПП „Ультрасервіс» в оренду за технічною документацією земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика, укладений між ОСОБА_5 міською радою та приватним підприємством „Ультрасервіс» , укладений з порушенням законодавства, а саме при укладенні договору оренди земельної ділянки не були дотримані вимоги, передбачені п. 1 ст. 203 ЦК України, у відповідності до ст. 215 ЦК України, тому такий правочин підлягає визнанню судом недійсним у зв'язку з його недотриманням на момент укладення ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п.п. б ч.1 ст. 21, ст. 60 ст. 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладений на підставі рішення сесії ОСОБА_5 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам» в частині надання ПП „Ультрасервіс» в оренду за технічною документацією земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому є доведеними і обґрунтованими, відповідачами не спростовані, тому підлягають задоволенню.

У свою чергу, договір оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 укладено 02.08.2013р.; прокурор звернувся з позовом у квітні 2016 року, тобто загальний строк позовної давності в 3 роки стосовно вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013р., укладеного між ОСОБА_5 міською радою та ПП „Ультрасервіс» з моменту укладення не було пропущено.

Частиною 1 статті 236 ЦК України передбачено, що правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, про що, зазначено в п. 2.6 постанови Пленума Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами).

Крім того, колегія суддів, зазначає, що визнання недійсним договору оренди від №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013р. є наслідком порушення земельного та водного законодавства під час надання земельної ділянки в оренду. В той же час, відповідач 2 непозбавлений права звернутись до органів місцевого самоврядування у встановленому законодавством порядку, щодо надання в користування частини земельної ділянки в межах, необхідних для обслуговування придбаної нерухомості.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання приватного підприємства «Ультрасервіс» повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м. у комунальну власність у попередньому стані слід, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частиною 3 ст. 2 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Враховуючи вищевказані норми законодавства судова колегія прийшла до висновку, що зазначена вимога може бути заявлена лише в інтересах ОСОБА_5 міської ради, яка в даній справі має процесуальний статус відповідача.

Окрім того, судова колегія відзначає, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі №924/181/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2016 встановлено обставини у розумінні ч.3 ст. 35 ГПК України, які не потребують доказування при розгляді даної справи (а.с. 96-101 т.2).

Так, Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що паспорт водного об'єкта - водосховища площею 140,4048 га в межах населеного пункту м. Хмельницького на території ОСОБА_5 міської ради Хмельницької області, погодженого Державним агентством водних ресурсів України 05.04.2016, водосховище площею 140,4048 га знаходиться в межах населеного пункту на території ОСОБА_5 міської ради Хмельницької області на річці Південний Буг. Згідно р.VII технічного паспорту, проектна документація прибережної захисної смуги не розроблялась, а її розмір (ширина) встановлено рішенням виконкому міської ради від 11.04.1996 №881, яке було прийняте вже після надання даної земельної ділянки в оренду приватному підприємству "Ультрасервіс". Частина 1 ст.376 ЦК України містить чотири підстави для визнання будівництва самочинним. Правовою підставою для прийняття рішення про знесення може бути лише частина 7 ст.376 ЦК України, яка містить лише дві підстави для знесення самочинного будівництва: істотне відхилення від проекту та істотне порушення будівельних норм та правил.

У вирішенні спорів щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК України, статей 116, 123, 124, 126 ЗК України.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції у справі №924/181/16 дійшов обґрунтованого висновку, що рішення про знесення може бути прийнято лише за умов, що об'єкт будівництва є самочинним будівництвом (існують підстави зазначені у ч.1 ст. 376 ЦК України) та є істотне відхилення від проекту або істотне порушення будівельних норм та правил. За відсутності істотного відхилення від проекту або істотного порушення будівельних норм та правил, правові підстави для знесення - відсутні.

Окрім того, суд у справі №924/181/16 зазначає, що враховуючи практику Європейського Суду з прав людини при з'ясуванні питання щодо порушення положень статті 1 Протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід з'ясовувати наступні питання: 1. Чи є в справі власність або володіння майном у розумінні ст. 1 Протоколу Конвенції ? 2. Чи мало місце втручання у право мирного володіння майном ? 3. Чи втручання "передбачене законом" і чи відповідає такий закон критерію "якості" ? 4. Чи здійснене втручання в "інтересах суспільства" ? 5. Чи дотримано "справедливий баланс" між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном ?

В даному випадку, з точки зору принципу мирного володіння майном, встановленого Конвенцією відсутні підстави вважати, що судом апеляційної інстанції вона була порушена. Судом встановлено, що орган місцевої влади, який діяв від імені громади міста, на протязі тривалого часу, майже 20 років, вчиняв дії які сприяли спірному будівництву. З метою здійснення цього будівництва земельна ділянка на підставі укладених договорів двічі передавалась в довгострокову оренду, забудовникам надавалось право провести відповідні дослідження, затвердити проект будівництва та необхідну містобудівну документацію, після чого органом місцевої влади, у передбачений законодавством спосіб двічі приймались рішення пов'язані з наданням дозволу на це будівництво. Зміна свого ставлення до зазначених дій через 20 років та визначення зазначеного будівництва як самовільне не відповідає обставинам справи та не може не може вважатися обґрунтованим втручання у мирне володіння майном.

Судом у вказаній справі зроблено висновок, що позивачем не доведено що втручання у мирне володіння майном відповідає інтересам суспільства. Щодо посилання позивача на те, що будівництво має негативні екологічні наслідки слід зазначити, що відповідно до матеріалів, справи сусідні земельні ділянки також забудовані. Судом апеляційної інстанції не встановлено наявність негативного впливу, а також того, що знесення саме спірного незавершеного будівництва буде відповідати принципу дотримання "справедливого балансу" між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном.

Якщо, в даному випадку орган місцевої влади вважає, що земельна ділянка на якій знаходиться спірне незавершене будівництво повинна бути вилучена для загальних потреб громади, то в межах цього провадження позивачем невірно обрано, як підставу позову статтю 376 Цивільного кодексу України.

Рішення суду апеляційної інстанції у справі №924/181/16 про відсутність правових підстав для знесення спірного будівництва саме як самовільного, відповідає положенню ст. 1 Протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Поряд з цим, судова колегія відзначає, що відповідно до ч.3 ст.61 ЗК України та ч.3 ст. 89 ВК України у разі зміни меж прибережної захисної зони із вказаних норм виникає обов`язок припинити експлуатацію об`єктів, котрі не відповідають режиму прибирежної захисної смуги. А тому вказана вимога за своєю природою передбачає позбавлення права власності на об`єкт нерухомості. Враховуючи гарантії непорушності прав власності, встановлені ч.5 ст. 41 Конституції України та п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", не може бути реалізоване.

Це і узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти ОСОБА_11» , рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» ) положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти ОСОБА_11» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, « East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» , «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» .

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Стретч проти Сполученого Королівства наголошує на одній з обов'язкових умов правомірності втручання у здійснення права власності - його пропорційності. Відновлення абстрактної законності само по собі не може виправдати втручання.

Європейський Суд також наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "ОСОБА_16 проти Франції" від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Окрім того, 25.08.2016 ОСОБА_5 окружним адміністративним судом адміністративний позов ПП «Ультрасервіс» до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрам Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 міська рада про визнання незаконними та скасування висновку і наказу задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок Комісії питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 20.05.2016 згідно з яким скасовано реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.01.2015 №18683804, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби ОСОБА_5 міжрайонного управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_18 Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 08.06.2016 №1634/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» яким скасовано рішення про державну реєстрацію від 17.01.2015 №18683804 права приватної власності на незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику по вул. Нижній Береговій, 2/4Б за ПП "Ультрасервіс", прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби ОСОБА_5 управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_18, яке залишено в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позову в частині зобов'язання приватного підприємства «Ультрасервіс» повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м. у комунальну власність у попередньому стані є необгрунтованими та спростовані доказами та обставинами справи.

Окрім того, судова колегія відзначає, що до матеріалів справи долучені судові рішення, зокрема: .

Постанову ОСОБА_5 окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року у справі № 822/6105/15 за позовом ОСОБА_5 міської ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа на стороні відповідача - приватне підприємство «Ультрасервіс» про скасування реєстрації. За результатами розгляду справи апеляційну скаргу ПП «Ультрасервіс» задоволено повністю. Постанову ОСОБА_5 окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 міська рада до Державна архітектурно-будівельна інспекція України про скасування реєстрації, скасовано. (а.с. 102-104 т.1).

Постанову Вищого адміністративного суду 09.11.2016 якою скасовано постанову ОСОБА_5 окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі №822/6105/15. Постановлено нове рішення, яким позов ОСОБА_5 міської ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа ОСОБА_6 підприємство Ультрасервіс про скасування реєстрації задовольнити. Визнано протиправною та скасувано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт зареєстрованої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України у Хмельницькій області від 21 травня 2015 року за №ХМ 083151420262. (а.с. 211-212 т.2)

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2016 року у справі № 686/337/16-а про забезпечення позову ПП «Ультрасервіс» до Виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради про визнання незаконним рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради №577 «Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №56/ГП-25.1-04 від 27.02.2015 року» та ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2016 року, якою вищевказану ухвалу залишено без змін.

Рішення від 21.06.2016 ОСОБА_5 окружного адміністративного суду у справі №822/841/16 за позовом ПП «Ультрасервіс» до Державної архітектурно- будівельної інспекції України про визнання протиправним, скасування повідомлення, рішення та зобов'язання вчинити дії, яким визнано протиправним та скасовано повідомлення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області щодо скасування реєстрації про початок виконання будівельних робіт за №ХМ083151420262 по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України №26-д від 08.04.2016 року «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкті «Будівництва бази відпочинку із поліпшеними апартаментами та кімнатами гуртожиткового типу за №ХМ083151420262 по вул. Нижня Берегова, 24Б у м. Хмельницькому. Зобов'язано Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області Державної архітектурно - будівельної інспекції України внести до Єдиного реєстру отриманих повідомлень інформаційні відомості по декларації від 21.05.2015 року №ХМ083151420262 про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду 13.09.2016, якою постанову ОСОБА_5 окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року у справі № 822/841/16 залишено без змін.

Однак, вказані судові рішення з урахуванням вимог ст.34 ГПК України не пов`язані з порушенням права та інтересу у даній справі.

Судова колегія відзначає, що долучені до матеріалів справи постанови Вищого господарського суду України, які подані приватним підприємством "Ультрасервіс" з додатковими поясненнями, судом до уваги не приймаються, оскільки не мають преюдиціального значення у розумінні ст.35 ГПК України .

Окрім того, судова колегія не пов`язана з позиціями Вищого господарського суду України, оскільки відповідно до ст. 111-28 ГПК України, висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладені у його постанові, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вимог національного законодавства у сфері земельних відносин щодо оренди та практики Європейського суду, повно та всебічно дослідивши обставини та докази у справі колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга приватного підприємства «Ультрасервіс» підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 у справі №924/381/16 скасуванню в частині задоволення позову про повернення ОСОБА_4 підприємству „Ультрасервіс» (м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 74; код 32679926) земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, у комунальну власність у попередньому стані, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким в задоволенні позову в частині зобов`язання повернути ОСОБА_4 підприємству "Ультрасервіс" земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м. у комунальну власність у попередньому стані, відмовити.

В решті рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 у справі № 924/381/16 залишити без змін.

Керуючись ст.ст.49,99,101,102,103,104,105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 підприємства "Ультрасервіс" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 у справі №924/381/16 скасувати в частині задоволення позову про повернення ОСОБА_4 підприємству „Ультрасервіс» (м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 74; код 32679926) земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, у комунальну власність у попередньому стані, з прийняття в цій частині нового рішення, яким в задоволенні позову в частині зобов`язання повернути ОСОБА_4 підприємству "Ультрасервіс" земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м. у комунальну власність у попередньому стані, відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.