Постанова

від 29.11.2016 по справі 920/1065/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р. Справа № 920/1065/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І. В.;

при секретарі Марченко В.О.,

за участю представників:

скаржника - ТОВ "ЛеСтар" - ОСОБА_1 (дов.від 20.12.2014 р.) ,

кредитора - ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (дов.№64 від 15.01.2014, договір про надання адвокатських послуг від 01.09.2013р.),

боржника - ОСОБА_3 - (дов. від 27.10.2016р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 (вх.№2437С/2) та апеляційну скаргу ТОВ "ЛеСтар" (вх. №2438С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 10.08.2016р. у справі № 920/1065/13

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиагрохімзахист", м. Суми,

до Спільного агрохімічного підприємства "Родючисть" у формі ТОВ, с.Склярівка, Сумська обл.,

про банкрутство,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.08.2016р. (суддя Яковенко В.В.): 1. У задоволенні клопотань представника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про витребування документів, призначення судово-економічної експертизи та призначення керуючим санацією арбітражного керуючого Курбанова Н.В. - відмовлено.

2. У задоволенні заяви представника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (вх. №5208 від 30.04.2015) про припинення провадження у справі відмовлено.

3. У задоволенні заяви ТОВ "Лестар" про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 313269,60 грн. відмовлено.

4. Клопотання керуючого санацією Кардаша В.С. про затвердження мирової угоди по справі № 920/1065/13 про банкрутство САП "Родючисть" у формі ТОВ задоволено.

5. Затверджено мирову угоду від 25.07.2016 у справі № 920/1065/13.

6. Провадження у справі №920/1065/13 про банкрутство спільного агрохімічного підприємства "Родючисть" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (42302, Сумська область, Сумський район, с. Склярівка, вул. Молодіжна, 1; код 19369021) припинено.

7.Провадження в частині розгляду заяви (№386 від 23.10.2014) САП "Родючисть" у формі ТОВ про внесення змін до реєстру вимог кредиторів стосовно кредитора ФОП ОСОБА_2 припинено.

8. Провадження в частині розгляду плану санації САП "Родючисть" у формі ТОВ припинено.

10. Провадження в частині розгляду клопотань №28/09-15-2 від 28.09.2015, №18/12-5-2 від 18.12.2015, №16/03-16-2 від 16.03.2016 керуючого санацією Кардаша В.С. про продовження терміну санації припинено.

ФОП ОСОБА_2 з ухвалою місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить:

1.Скасувати повністю ухвалу господарського суду Сумської області від 10.08.2016 року по справі № 920/1065/13.

2. Припинити повноваження керуючого санацією САП "Родючисть" у формі ТОВ арбітражного керуючого Кардаша Владислава Сергійовича.

3.Призначити керуючим санацією САП "Родючисть" у формі ТОВ арбітражного керуючого Курбанова Назіма Вахі-Огли.

4. Зобов'язати керуючого санацією надати до матеріалів справи виписки по всім банківським рахункам САП "Родючисть" у формі ТОВ за період з 08.07.2013 по 10.08.2016.

5.Призначити у справі судово-економічну експертизу для надання роз'яснення по таким питанням:

- Чи наявні у САП "Родючисть" у формі ТОВ ознаки неплатоспроможності на момент порушення провадження по справі про банкрутство?

- Чи наявні у САП "Родючисть" у формі ТОВ ознаки неплатоспроможності на момент введення процедури санації?

- Чи наявні у САП "Родючисть" у формі ТОВ ознаки неплатоспроможності станом на 01.08.2016 року?

- Чи наявні у САП "Родючисть" у формі ТОВ ознаки доведення до банкрутства на момент порушення провадження по справі про банкрутство? Чи наявні у САП "Родючисть" у формі ТОВ ознаки фіктивного банкрутства на момент порушення провадження по справі про банкрутство? Чи наявні у САП "Родючисть" у формі ТОВ ознаки приховуваного банкрутства на момент порушення провадження по справі про банкрутство?

6.Доручити проведення судово-економічної експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

7.За результатами судово-економічної експертизи припинити провадження по справі про банкрутство САП "Родючисть" у формі ТОВ на підставі п.11 ст.83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", або скасувати повністю ухвалу господарського суду Сумської області від 10.08.2016 року по справі №920/1065/13 та припинити провадження у справі про банкрутство відповідно до п.11 ст.83 Закону України № 2343-ХІІ.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що мирова угода, затверджена судом першої інстанції, не містить положень про відстрочку, розстрочку чи прощення (списання) боргів; перелік кредиторів, визначених у мировій угоді та розмір їх кредиторських вимог, не відповідає реєстру вимог кредиторів, затвердженому господарським судом Сумської області; особи, що підписали мирову угоду, є нелегітимними, а саме: участь арбітражного керуючого Кардаша В.С. у межах провадження у справі про банкрутство, оскільки дії керуючого санацією Кардаша В.С. визнані незаконними рішенням суду; ОСОБА_7 не мала законних повноважень на підписання мирової угоди в якості голови комітету кредиторів боржника. Апелянт також вважає, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення керуючого санацією арбітражного керуючого Курбанова Н.В. Як зазначає апелянт, під час розгляду справи у судових засіданнях від 01.08.2016 та від 10.08.2016 керуючий санацією Кардаш В.С. підтвердив, що боржник є платоспроможним і надав нову довідку в підтвердження платоспроможності боржника. На думку апелянта, провадження у справі про банкрутство ТОВ СП «Родючисть» слід припинити на підставі п.11 ст.83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У доповненнях (вх.№11010 від 31.10.2016р.) до апеляційної скарги скаржник зазначив, що клопотання керуючого санацією про затвердження мирової угоди не підлягає задоволенню, мирова угода не підлягають затвердженню з підстав не відповідності при її ініціюванні, розробці, погодженні та поданні на затвердження положенням ст. 77-81 Закону про банкрутство, ГПК України, наказу Мін'юсту України від 19.06.2013 року № 1223/5, яким затверджено Типову форму мирової угоди у справі про банкрутство; мирова угода не погоджена забезпеченими кредиторами; із посиланням на зміст ухвали господарського суду Сумської області від 16.01.2014 року у цій справі про введення процедури санації у відношенні боржника, апелянт зазначає, що неможливо встановити, які саме ознаки неплатоспроможності були наявні у боржника на момент переходу до судової процедури санації; протягом процедури санації застосування заходів відновлення його платоспроможності не відбувалось, план санації не затверджений, з матеріалів справи убачається, що боржник протягом 2015 року вже міг задовольнити вимоги згідно реєстру вимог кредиторів, оскільки вже з першого кварталу 2015 року працював з чистим прибутком; також, апелянт зазначає, що суд не дослідив належним чином матеріали справи, що призвело до необґрунтованої відмови у розгляді скарги на дії керуючого санацією, витребовуванні документів про рух коштів та заміни арбітражного керуючого. На думку скаржника, допущено порушення норм процесуального права щодо строків тривалості процедури санації, оскільки за два місяці суд першої інстанції не продовжував строк процедури санації, встановлений в ухвалі суду від 16.01.2014 року та визначений Законом про банкрутство, хоча відповідні клопотання про продовження строку були на розгляді у суду першої інстанції.

Також, з ухвалою господарського суду Сумської області не погодилось ТОВ "ЛеСтар" та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "ЛеСтар" про визнання кредиторських вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ТОВ "ЛеСтар" на загальну суму 313269,60 грн. з віднесенням їх до шостої черги реєстру вимог кредиторів.

Апелянт, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на те, що застосування положень ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до заяви ТОВ «ЛеСтар» є необґрунтованим, оскільки заява ТОВ «ЛеСтар» не є позовною заявою. Також, апелянт вважає, що застосування позовної давності судом першої інстанції є необґрунтованим, оскільки правова природа грошових вимог, заявлених ТОВ «ЛеСтар», полягає у стягненні 3% річних та інфляційних нарахувань. Основне грошове зобов'язання, право вимоги за яким ТОВ «ЛеСтар» відступив 20.05.2013, не виконано до цього часу. На думку апелянта, оскільки 3% річних та інфляційні нарахування є похідними від основного грошового зобов'язання, то їх нарахування можливе за весь час прострочення виконання основного грошового зобов'язання.

У додаткових поясненнях (вх.№10556 18.10.2016) на апеляційну скаргу скаржник з посиланням на ст.267 Цивільного кодексу України вважає, що заяву про застосування строку позовної давності подано арбітражним керуючим, який є окремим учасником провадження у справі про банкрутство, і не є стороною у справі про банкрутство; а також зазначає, що на момент звернення ТОВ «ЛеСтар» із заявою про грошові вимоги до боржника (12.08.2015 року) - строк позовної давності за вимогою про сплату основного боргу не закінчився та був зупинений.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 апеляційні скарги прийнято до провадження, їх розгляд призначено на 19.09.2016 об 11:30 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

19.09.2016 представник ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням (вх.№9270), в якому просив здійснити аудіофіксацію судового засідання 19.09.2016 у справі №920/1065/13. Долучити до матеріалів справи довідку з Єдиного реєстру підприємств щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство №150676 від 14.09.2016. Призначити у справі №920/1065/13 судову економічну експертизу з питань, вказаних у прохальній частині апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Сумської області від 10.08.2016. Оплату за проведення судової експертизи гарантує.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі №920/1065/13 прийнято апеляційні скарги до спільного розгляду. Розгляд справи відкладено на 19.10.2014 о 14:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 розгляд справи відкладено на 01.11.2016 о 09:30 год. Задоволено клопотання кредиторів - ТОВ "ЛеСтар" та ФОП ОСОБА_2, про їх участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи №920/1065/13, яке відбудеться 01.11.2016 о 09:30 год., у залі судового засідання №131, у режимі відеоконференції. Доручено господарському суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції у справі №920/1065/13.

Відповідно до розпорядження від 31.10.2016 у справі №920/1065/13, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

У судовому засіданні 01.11.2016 у режимі відеоконференції оголошено перерву до 29.11.2016 до 10:30 год.

У судовому засіданні 29.11.2016р. у режимі відеоконференції представник боржника підтримав свої заперечення на апеляційну скаргу, зазначивши, що усі зобов'язання за мировою угодою боржником виконані, тому права та інтереси апелянта вважає не порушеними.

Представник апелянтів на вимогах апеляційних скарг наполягав у повному обсязі.

З огляду на те, що інші учасники у справі про банкрутство відзивів на апеляційні скарги не надали, у судове засідання 29.11.2016 не з'явились, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи ухвалою суду про оголошення перерви у справі від 01.11.2016, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи, своїми процесуальними правами не скористалися, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у матеріалах справи документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційних скарг, в межах вимог передбачених ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.06.2013 прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство. Проведення підготовчого засідання призначено на 08.07.2013 року. Автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України визначено Кардаша Владислава Сергійовича.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.07.2013 порушено провадження у справі №920/1065/13 про банкрутство у відношенні боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника у сумі 637500,00 грн, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Кардаша В.С., а також господарським судом вирішені інші питання за наслідком підготовчого засідання. Ухвала господарського суду за результатами підготовчого засідання від 08.07.2013 учасниками провадження не оскаржувалась.

У газеті «Голос України» від 23.07.2013 №134 (5634) опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 31.10.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів Спільного агрохімічного підприємства "Родючість" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю:

- ПАТ "Державний ощадний банк України" Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк" - неустойка у сумі 6082,19 грн - 4 черга, (пеня, штраф) у сумі 30,68 грн - 6 черга, судові витрати у сумі 1147,00 грн (1 черга);

- ТОВ "Сумиагрохімзахист" - основний борг у сумі 1813862,85 грн (4 черга), судові витрати у сумі 1147,00 грн (1 черга);

- ТОВ "Сіагро-Імпекс" - основний борг у сумі 1262925,58 грн (4 черга), судові витрати в сумі 1147,00 грн (1 черга);

- ФОП ОСОБА_2 - основний борг у сумі 747096,94 гривень (4 черга).

Окремо внесені вимоги кредиторів, забезпечених заставою:

- ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк" - основний борг у сумі 925000,01 грн.;

- ТОВ "Малтюроп Юкрейн" - основний борг у сумі 187000,00 грн.

Також, ухвалою від 31.10.2013 задоволено клопотання розпорядника майна про продовження строку розпорядження майном, продовжено строк розпорядження майном на 2 місяці до 31.12.2013, запропоновано розпоряднику майна провести збори кредиторів, на яких обрати комітет кредиторів та надати до суду пропозиції щодо подальшого застосування процедури банкрутства до боржника в двотижневий строк з моменту затвердження реєстру вимог кредиторів, та вирішені інші питання за наслідками попереднього засідання.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у даній справі задоволено апеляційну скаргу боржника; скасовано ухвалу господарського суду Сумської області від 31.10.2013 у справі №920/1065/13 у частині визнання кредитором фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з вимогами у сумі 747096,94 грн та включення їх до реєстру вимог кредиторів ; прийнято в цій частині нове рішення, яким залишено заяву без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2014 у даній справі частково задоволено касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2; скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі №920/1065/13 та передано на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 апеляційну скаргу боржника задоволено частково. Ухвалу господарського суду Сумської області 31.10.2013 у справі №920/1065/13 скасовано у частині затвердження вимог кредитора ФОП ОСОБА_2 у сумі 252502,31 грн, у частині затвердження реєстру вимог кредиторів: ФОП ОСОБА_2 - основний борг у сумі 494594,63 грн (четверта черга) - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2014 у задоволенні касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні касаційної скарги боржника - відмовлено. Пункт 2 резолютивної частини постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 року у справі №920/1065/13 господарського суду Сумської області змінено, викладено (пункт) у такий редакції: "Ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.10.2013 року у справі №920/1065/13 скасувати в частині затвердження вимог кредитора ФОП ОСОБА_2 у сумі 356 069 грн. 17 коп.; в частині затвердження Реєстру вимог кредиторів: ФОП ОСОБА_2 - основний борг у сумі 441027 грн. 77 коп . (четверта черга) - залишити без змін.".

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.01.2014 у справі №920/1065/13 введено процедуру санації боржника строком на 6 місяців, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Кардаша В.С. та зобов'язано керуючого санації подати до суду на затвердження, в установлений законом строк, розроблений та схвалений комітетом кредиторів план санації боржника. Ухвала господарського суду від 16.01.2014 учасниками провадження не була оскаржена.

23.10.2014 боржник звернувся до суду із заявою (вх.№386) про внесення змін до реєстру вимог кредиторів стосовно кредитора ФОП ОСОБА_2 на зменшену суму 140484,64 грн, оскільки у заяві ФОП ОСОБА_2 про визнання кредиторських вимог від 22.08.2013 не врахована сума, яка була стягнута Державною виконавчою службою (а.с. 218-221, том 8).

16.02.2015 (вх.№1863) кредитор ФОП ОСОБА_2 звернувся із скаргою на дії керуючого санацією (а.с.35-38,том 9).

30.04.2015 (вх. №5208) кредитор ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про припинення провадження у справі про банкрутство САП "Родючисть" у формі ТОВ (а.с.144-145, том 9).

03.06.2015 до суду керуючим санацією наданий змінений план санації, схвалений зборами комітету кредиторів (протокол № 3 від 02.06.2015) (а.с.158-226, том 10).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.06.2015 у задоволенні скарги кредитора ФОП ОСОБА_2 (від 13.02.2015 вх.№1863) на дії керуючого санацією відмовлено, заяву арбітражного керуючого Курбанова Н.В. про надання згоди на призначення керуючим санацією залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 ухвалу господарського суду Сумської області від 04.06.2015 скасовано, визнано дії керуючого санацією САП "Родючисть" арбітражного керуючого Кардаша В.С. такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Справу передано на розгляд до господарського суду Сумської області. Дана постанова Харківського апеляційного господарського суду набрала чинності 04.08.2015 року.

При цьому, повторно переглянувши матеріали справи №920/1065/13, зокрема, у частині розгляду скарги кредитора - ФОП ОСОБА_2 на дії керуючого санацією від 13.02.2015 (вх.№1863) з подальшими уточненнями, судом встановлено факт неналежного виконання арбітражним керуючим Кардашем В.С. повноважень керуючого санацією боржника, зазначивши, що це може бути підставою для його звільнення від виконання повноважень керуючого санацією. При цьому, колегія суддів, пославшись на приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, зазначила про неможливість вирішити питання про звільнення та призначення нового керуючого санацією Курбанова Н.В. самостійно, оскільки ця кандидатура не була предметом розгляду судом першої інстанції.

Під час касаційного провадження висновки суду апеляційної інстанції не спростовані, постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 у справі №920/1065/13 залишено без змін.

Окрім того, колегія суддів касаційної інстанцій вказала на те, що арбітражним керуючим Кардашем В.С. під час здійснення повноважень як розпорядника майна боржника, так і керуючого санацією, не дотримано вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що регулюють внесення змін до реєстру вимог кредиторів та погашення заборгованості, як в процедурі розпорядження майном, так і в процедурі санації.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.06.2015 у задоволенні заяви кредитора ФОП ОСОБА_2 про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Родючисть" (вх.№5208 від 30.04.2015р.) відмовлено. Заяву керуючого санацією Кардаша В.С. про зменшення кредиторських вимог ФОП ОСОБА_2 задоволено. Визнано кредиторські вимоги ФОП ОСОБА_2 у сумі 313838,49 грн та включено їх до 4-ї черги реєстру вимог кредиторів. Затверджено план санації Спільного агрохімічного підприємства "Родючисть" у формі ТОВ, що схвалений загальними зборами кредиторів (протокол від 02.06.2015).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 ухвалу господарського суду Сумської області від 15.06.2015 скасовано. Справу передано на розгляд до господарського суду Сумської області. Постанова набрала чинності 04.08.2015 року.

При цьому, повторно переглянувши матеріали справи №920/1065/13, зокрема, у частині розгляду заяви керуючого санацією Кардаша В.С. про зменшення кредиторських вимог ФОП ОСОБА_2 (від 23.10.2014 р. №386) та питання про затвердження плану санації, колегія суддів апеляційного суду розглянула зазначені звернення по суті, надала доводам заявників оцінку, зробила відповідні висновки.

Також, надаючи оцінку плану санації, колегія суддів встановила, що він не повною мірою узгоджується з вимогами частини 5 ст.29 Закону, порядок погашення кредиторських вимог не відповідає принципу пропорційності задоволення вимог кредиторів. Окрім того, судом апеляційної інстанції зауважено на невідповідність змісту реєстру вимог кредиторів, вказаному у плані санації, фактичному складу кредиторів відповідно до затвердженого ухвалою суду від 31.10.2013 реєстру вимог кредиторів; а також дійшла висновку про передчасність висновків суду про необґрунтованість заяви кредитора (ФОП ОСОБА_2 щодо припинення провадження у справі ( від 30.04.2015 вх.5208 ).

Під час касаційного провадження висновки суду апеляційної інстанції не спростовані, постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 у справі №920/1065/13 залишено без змін. Окрім того, колегія суду касаційної інстанції зазначила, що за відсутності інформації щодо законного внесення змін до реєстру вимог кредиторів (стосовно заставних кредиторів), план санації (у редакції від 02.06.2015 року) не містить інформації про затвердження його заставними кредиторами (ПАТ «Державний ощадний банк в особі філії Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ТзОВ «Малтюроп Юкрейн»).

При таких обставинах, колегія суддів вважає, оскільки заява боржника від 23.10.2014 (вх.№386), скарга кредитора на дії керуючого санацією від 16.02.2015 (вх.№1863), план санації, затверджений протоколом від 02.06.2015, та викладені у них доводи та обґрунтування були предметом судового розгляду господарським судом, а також перегляду в апеляційному та касаційному порядку, висновки по них містяться у зазначених судових постановах, тому ці заяви та скарга не підлягають новому судовому розгляду та оцінці, окрім питання щодо призначення нового керуючого санацією та заяви про припинення провадження у справі (вх.5208).

Натомість, матеріали справи свідчать про те, що ухвалами господарського суду від 02.09.2015, від 18.12.2015, та в-подальшому, вже після набрання чинності постанов Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2015, господарським судом знов призначено до розгляду у судовому засіданні заяву боржника від 23.10.2014 (вх.№386) та план санації боржника, схвалений загальними зборами кредиторів (протокол від 02.06.2015). І лише ухвалою суду від 11.07.2016 судом запропоновано кредиторам та керуючому санацією внести зміни до плану санації з урахуванням постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 року. Такі дії суду колегія суддів вважає помилковими, оскільки не ґрунтуються на приписах процесуального закону.

З тих же підстав, колегія суддів вважає необґрунтованими клопотання та доводи кредитора - фізичної особи ОСОБА_2 про необхідність розгляду судом першої інстанції скарги кредитора на дії керуючого санацією від 16.02.2015 (вх.№1863) та заяви боржника від 23.10.2014 (вх.№386).

Отже, колегія суддів вважає, що господарський суд, помилково прийнявши зазначену заяву від 23.10.2014 (вх.№386) до розгляду, не обґрунтувавши нормами процесуального права, зокрема, пунктом 2) частини 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, дійшов правильного висновку щодо припинення у частині розгляду заяви боржника від 23.10.2014 (вх.№386).

У відповідності до приписів частини 5 ст. 28 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції від 22.12.2011) (далі Закон про банкрутство) керуючий санацією має право розпоряджатися майном боржника відповідно до плану санації та з урахуванням обмежень, передбачених законодавством.

Частина 13 ст. 36 Закону про банкрутство встановлює, що розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до реєстру, проводяться керуючим санацією, починаючи з дати, зазначеної у затвердженому господарським судом плані санації, у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Враховуючи приписи Закону та те, що план санації вперше був затверджений судом ухвалою господарського суду Сумської області від 15.06.2015, яка 04.08.2015 була скасована, колегія суддів вважає, що без затвердженого судом плану санації не могло бути будь-якого погашення вимог кредиторів.

Виходячи з того, що під час судового розгляду судами апеляційної та касаційної інстанцій встановлено факт неналежного виконання арбітражним керуючим Кардашем В.С. своїх обов'язків, допущені чисельні порушення при здійсненні судової процедури санації, які призвели до порушення встановлених Законом строків санації, до порушення інтересів кредиторів і боржника, оскільки не був затверджений план санації. Зазначені порушення безпідставно не узяті до уваги господарським судом при розгляді справи та при винесенні оскаржуваної ухвали.

У відповідності до частини 8 ст. 28 Закону про банкрутство керуючий санацією може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією, про що виноситься ухвала, у таких випадках, зокрема, на підставі рішення комітету кредиторів або за ініціативою господарського суду в разі невиконання чи неналежного виконання керуючим санацією своїх повноважень.

Згідно з приписами частини 3 ст.114 зазначеного Закону про банкрутство усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання своїх обов'язків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженому управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або за власною ініціативою у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

При цьому, колегія суддів зауважує, що абзаці 5 та 6 частини 1 ст. 114 Закону про банкрутство встановлюють, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом . Під час призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованих комітетом кредиторів, та має право призначати арбітражного керуючого самостійно.

Враховуючи вимоги Закону про банкрутство та встановлені матеріалами справи обставини неналежного виконання арбітражним керуючим Кардашем В.С. своїх обов'язків, у господарського суду були всі правові підстави для своєчасного (після розгляду справи у суді апеляційної інстанції та з моменту набрання чинності постанови від 04.08.2015) прийняття рішення про усунення арбітражного керуючого Кардаша В.С. та призначення нового керуючого санацією.

Натомість, господарський суд в оскаржуваній ухвалі від 10.08.2016, пославшись на частину 8 ст.28, частину 1 ст.114 Закону про банкрутство та на відсутність звернення комітету кредиторів з клопотанням про заміну керуючого санацією, не знайшов підстав для припинення повноважень Кардаша В.С. як керуючого санацією боржника.

Щодо розгляду клопотання кредитора про призначення керуючим санацією арбітражного керуючого Курбанова Н.В., судом узято до уваги, що до суду надійшла згода арбітражного керуючого Курбанова Н.В. №01-16/1034 від 22.09.2015 на призначення керуючим санацією у даній справі, в якій окремо просить суд не розглядати його згоду на призначення керуючим санацією №01/16/870 від 24.04.2015.

Але з матеріалів справи убачається, що арбітражний керуючий двічі звертався із заявами про призначення його керуючим санацією, вперше - від 23.03.2015 (а.с.126-160, том 9), вдруге - від 24.04.2015 (а.с.115-143, том 10); відмови від першої заяви Курбанов Н.В. не заявляв, тому вона залишилася не розглянутою судом.

У зв'язку із зазначеними обставинами справи та приписами статей 99 та 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги у частині припинення повноважень керуючого санацією боржника арбітражного керуючого Кардаша В.С. та призначення керуючим санацією арбітражного керуючого Курбанова Н.В. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки кандидатура арбітражного керуючого Курбанова Н.В. не була предметом розгляду у господарському суді.

Матеріали справи свідчать, що кредитор - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувшись до суду із заявою від 30.04.2015 (вх. №5208 ), просить припинити провадження у справі про банкрутство на підставі пункту 11) ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону №2343) у зв'язку з відсутністю ознак платоспроможності та фіктивністю даної справи про банкрутство.

В обґрунтування посилається на те, що під час розгляду скарги на дії керуючого санацією господарським судом були витребувані документи стосовно фінансової діяльності божника, з яких убачається можливість виконати грошові зобов'язання перед кредиторами в повному обсязі без продажу майна боржника, оскільки за період з 16.01.2014 по 02.02.2015 на рахунках боржника відбувся рух коштів на загальну суму 36779263,74 грн, а кредиторська заборгованість складає 3519111,20 грн, що беззаперечно, на думку кредитора, свідчить про те, що боржник не має ознак неплатоспроможності; у новій редакції плану санації передбачено можливість сплати левової частки заборгованості перед кредиторами до квітня 2015; що доводить про платоспроможність боржника; також, посилається на те, що боржника не визнано банкрутом та не відкрито ліквідаційну процедуру.

Окрім того, кредитор (ФОП ОСОБА_2) 10.08.2016 звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів (вх. №2196), у зв'язку з розглядом його заяви про припинення провадження у справі (вх.№5208 ) та скарги на дії керуючого санацією, у якій просив зобов'язати керуючого санацією надати до матеріалів справи банківські виписки по усіх рахунках боржника в банківських установах за період з 01.01.2014 по 10.08.2016 (а.с.102, том 13).

Зазначеними доводами та вимогами обґрунтована і апеляційна скарга. Окрім того, з посиланням на надані керуючим санацією інформаційні довідки про рух коштів по банківських рахунках за період з 16.01.2014 по 02.02.2015, повідомлення та платіжні доручення про погашення заборгованості за період з 16.01.2014 по 18.03.2014, апелянт зазначає, що керуючим санацією у судових засіданнях від 01.08.2016 та 10.08.2016 підтверджено відновлення платоспроможності боржником, про що також надана довідка.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі (вх. №5208), господарський суд узяв до уваги пояснення арбітражного керуючого та надані ним додаткові документи на підтвердження фінансового стану підприємства, з яких убачається, що боржник працює з прибутком, на санаційному рахунку наявні кошти в розмірі 1286451,95 грн, зібрано врожай зернових, що свідчить про покращення економічного стану боржника, однак не доводить, що на сьогоднішній день підприємство може повністю розрахуватися з усіма кредиторами за рахунок наявних активів; і що саме тому до суду подано клопотання про затвердження мирової угоди в справі з метою погашення кредиторських вимог протягом певного часу, необхідного для реалізації нового врожаю та акумулювання коштів на рахунку.

Повторно розглянувши клопотання про припинення провадження у справі та про витребування доказів, колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи та приписам Закону про банкрутство.

У відповідності до вимог ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України справи про банкрутство розглядаються у порядку провадження, встановленого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом».

Статті 2 та 9 Закону про банкрутство встановлюють, що справи про банкрутство здійснюються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Отже, колегія суддів зауважує, що господарський суд при розгляді справи про банкрутство створює рівні умови для реалізації усім її учасникам передбачених Законом про банкрутство прав та інтересів, але в межах, встановлених Законом про банкрутство.

З матеріалів справи убачається, що у відношенні боржника введено процедуру санації, яка як судова процедура має здійснюватися у відповідності до встановлених статтями 28 - 36 Закону правил, і лише у спосіб, встановлений Законом.

Частина 12 ст. 28 Закону про банкрутство встановлює, що процедура санації боржника припиняється достроково у разі невиконання умов плану санації та або в разі невиконання поточних зобов'язань боржника, у зв'язку з чим господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Частини 1, 2, 3 ст. 36 Закону встановлюють, за п'ятнадцять днів до закінчення строку проведення процедури санації, визначеного планом санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури санації, керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт, який повинен містити: баланс на останню звітну дату; розрахунок прибутків і збитків; відомості про наявність у боржника грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів; відомості про дебіторську заборгованість на дату подання звіту та про реалізовані права вимоги боржника; відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на дату подання звіту; до звіту додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

Частиною 5 ст.36 Закону передбачено порядок розгляду звіту керуючого комітетом кредиторів, і за наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернення до суду з клопотанням щодо: припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника; припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; припинення або продовження процедури санації та укладення мирової угоди.

Отже, колегія суддів вважає, що зазначені у Законі в якості додатків до звіту керуючого санацією, а також будь-які інші фінансові, бухгалтерські та правові документи, які свідчать про здійснення боржником господарських операцій під час процедури судової санації, на підставі яких має здійснюватися висновок про відновлення платоспроможності боржника або виникнення інших обставин, мають розглядатися лише під час розгляду звіту керуючого санацією комітетом кредиторів та господарським судом. Матеріали справи свідчать, що звіт керуючим не складався, на розгляд комітету кредиторів не подавався, що робить неможливим та недоцільним витребування у керуючого санацією окремих відомостей, у тому числі руху коштів за період санації.

Тому, докази, на які посилався апелянт, та докази, які надані керуючим санацією для вирішення питання про припинення провадження у справі, не є належними доказами, оскільки розглянуті та оцінені поза межами розгляду звіту керуючого санацією.

Норми ст.83 Закону про банкрутство встановлюють підстави припинення провадження у справі, зокрема: у випадку затвердження звіту керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом; якщо затверджена мирова угода в порядку, передбаченому цим Законом.

Оскільки не затверджено плану санації, взагалі відсутні правові підстави для дострокового припинення процедури санації.

Норми пункту 11) ст. 83 Закону про банкрутство, на які посилається апелянт, не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки є загальними нормами, і у даному випадку застосуванню не підлягають.

Отже, посилання апелянта лише на те, що господарський суд вправі припинити провадження, якщо не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника згідно з пунктом 11) ст.83 Закону без урахування необхідності дотримання порядку проведення судової процедури санації, не може вважатися обґрунтованим. Також, необґрунтованим є посилання на фіктивність справи про банкрутство, оскільки статтею 83 Закону не визначено такої підстави для припинення у зв'язку із встановленням факту її фіктивності.

З тих же підстав, не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов'язання керуючого санацією надати до матеріалів справи виписки по усім банківським рахункам САП "Родючисть" у формі ТОВ за період з 08.07.2013 по 10.08.2016.

26.07.2016р. керуючий санацією та комітет кредиторів звернулися до господарського суду Сумської області з клопотаннями про затвердження мирової угоди САП «Родючість» у формі ТОВ, яка схвалена комітетом кредиторів (протокол № 7 від 21.07.2016 року), мирова угода разом із протоколом від 21.07.2016 року надані до суду.

Затверджуючи мирову угоду оскаржуваною ухвалою, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надана суду на затвердження мирова угода не суперечить чинному законодавству, дає можливість боржнику продовжити свою діяльність та розрахуватися з кредиторами на умовах мирової угоди.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком.

Частиною 1 ст. 77 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником та кредиторами (стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Згідно з частинами 2, 3, 5 ст. 77 Закону про банкрутство мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Частина 1 ст.78 Закону про банкрутство встановлює, що мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Законом.

Частина 1 ст. 80 Закону зазначає, що для схвалення мирової угоди потрібна згода всіх забезпечених кредиторів.

Відповідно до частини 1 статті 81 зазначеного Закону сторона мирової угоди протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинна подати до господарського суду заяву про її затвердження. До заяви про затвердження мирової угоди додаються:

текст мирової угоди;

протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди;

список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості;

зобов'язання боржника щодо погашення заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин;

зобов'язання боржника щодо відшкодування всіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою;

письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності;

попереднє погодження мирової угоди органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.

Матеріали справи свідчать про те, що до мирової угоди керуючим санацією додано протокол комітету кредиторів від 25.07.2016, на зборах якого прийнято рішення про схвалення проекту мирової угоди та надання її на затвердження до суду (а.с.67, том 13), але не додано: списку кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості; зобов'язань боржника щодо відшкодування всіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу, як того вимагають приписи Закону.

Окрім того, відсутні відомості про погодження мирової угоди всіма заставними кредиторами, відсутня їх письмова згода на укладення мирової угоди.

При цьому, колегія суддів зазначає, що господарським судом не узяті до уваги зауваження суду касаційної інстанції про те, що за відсутності інформації щодо законного внесення змін до реєстру вимог кредиторів (стосовно заставних кредиторів), план санації (у редакції від 02.06.2015 року) не містить інформації про затвердження його заставними кредиторами (ПАТ «Державний ощадний банк в особі філії Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ТзОВ «Малтюроп Юкрейн»); що Кардашем В.С. не дотримано вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що регулюють внесення змін до реєстру вимог кредиторів та погашення заборгованості, як у процедурі розпорядження майном, так і в процедурі санації.

З матеріалів справи убачається, що на перших загальних зборах, які відбулись 08.01.2014, обрано комітет кредиторів у складі: ТОВ «Сумиагрохімзахист», ТОВ «Сіагро-Імпекс», ПАТ «Державний ощадний банк України» (з правом дорадчого голосу). Згідно з протоколом №1 комітету кредиторів від 08.01.2014 головою комітету кредиторів обрано представника кредитора - ТОВ «Сумиагрохімзахист» ОСОБА_7 (а.с.45-57,том 7).

На підтвердження повноважень представника кредитора ТОВ «Сумиагрохімзахист» ОСОБА_7 були надані оригінали доручень № 1 (а.с.51, 57, 60, том 7), які колегія суддів не може узяти до уваги, оскільки у даних дорученнях відсутні дати їх вчинення, що в силу приписів ст.247 Цивільного кодексу України робить ці документи нікчемними; інших належних та допустимих доказів щодо повноважень ОСОБА_7 діяти від імені ТОВ «Сумиагрохімзахист» на момент прийняття комітетом кредиторів рішення про обрання голови комітету кредиторів боржника у матеріалах справи немає.

На момент же підписання мирової угоди ОСОБА_7 була представником іншого кредитора - ТОВ «Сіагро-Імпекс», що підтверджується протоколами зборів кредиторів від 21.07.2016 та 25.07.2016 та доданими до них листами реєстрації та довіреностями (60-63, 67-70, том 13).

Таким чином, у порушення приписів частини 5 ст. 77 Закону про банкрутство мирова угода підписана ОСОБА_7, яка не була повноважною особою голови комітету кредиторів (кредитора - ТОВ «Сумиагрохімзахист»), а тому не мала права підписати мирову угоду.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта про незаконність підписання мирової угоди керуючим санацією Кардашем В.С. є помилковими, оскільки арбітражний керуючий на момент укладення та затвердження судом мирової угоди не був усунутий від виконання своїх функцій керуючого санацією у встановленому Законом про банкрутство порядку та виконував повноваження органів управління та керівника боржника, тому мав право підписати мирову угоду від імені боржника у відповідності до частини 4 ст. 77 Закону про банкрутство.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом необґрунтовано прийнято рішення про задоволення клопотання керуючого санацією про затвердження мирової угоди, судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовані норми матеріального права.

З огляду на те, що при укладенні мирової угоди між боржником та кредиторами порушено порядок, встановлений Законом про банкрутство, колегія суддів на підставі частини 3 ст.81 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дійшла висновку про скасування пунктів 4, 5, 6 оскаржуваної ухвали від 10.08.2016 та прийняття у цій частині нового рішення про відмову у затвердженні укладеної та схваленої протоколом комітету кредиторів від 21.07.2016 №7 між боржником та кредиторами мирової угоди.

Матеріали справи свідчать, що 25.07.2016 керуючий санацією звернувся з клопотанням про затвердження плану санації зі змінами, схваленого комітетом кредиторів (протокол від 15.07.2016), план санації із змінами разом з протоколом від 15.07.2016 року надані до суду 22.07.2016 року.

До суду надійшли клопотання №28/09-15-2 від 28.09.2015, №18/12-5-2 від 18.12.2015, №16/03-16-2 від 16.03.2016, №12/07-16-2 від 11.07.2016 керуючого санацією Кардаша В.С. про продовження терміну санації у справі № 920/1065/13.

Господарським судом, з огляду на задоволене клопотання керуючого санації про затвердження мирової угоди, затверджено мирову угоду, припинено провадження у справі № 920/1065/13 у частині розгляду вищезазначених заяв та клопотань відповідно до пункту 7 ст.80 ГПК України.

Колегія суддів вважає застосування господарським судом пункту 7 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України помилковим і таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права, та таким, що призвело до прийняття неправильного рішення, оскільки мирова угода укладена у судовій процедурі у справі про банкрутство, стаття 83 Закону про банкрутство містить спеціальні норми, які мають застосовуватися при вирішенні питання про припинення провадження у справі про банкрутство.

При таких обставинах, з огляду на приписи статті 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначені клопотання керуючого санацією про затвердження плану санації боржника від 25.07.2016, ухваленого згідно з протоколом засідання комітету кредиторів від 15.07.2016; клопотання керуючого санацією від 28.09.2015 № 28/09-15-2, від 18.12.2015 №18/12-5-2, від 16.03.2016 №16/03-16-2 про продовження терміну санації не були предметом розгляду судом першої інстанції; відсутність висновків суду щодо заявлених вимог виключає можливість розгляду їх апеляційним судом по суті, колегія суддів дійшла висновку про передачу на розгляд зазначених заяви та клопотань до господарського суду на підставі частини 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що під час розгляду судом першої інстанції та в апеляційній інстанції апелянтом - ФОП ОСОБА_2 заявлено клопотання про призначення у справі №920/1065/13 судової економічної експертизи з питань, вказаних у прохальній частині апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Сумської області від 10.08.2016.

Розглянувши заявлене клопотання про призначення судової економічної експертизи з питання щодо наявності у боржника ознак неплатоспроможності на момент порушення провадження у справі про банкрутство; на момент введення процедури санації; станом на 01.08.2016, а також питання наявності у боржника ознак доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства та прихованого банкрутства на момент порушення провадження по справі про банкрутство, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Таким чином, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання фіктивного банкрутства, прихованого банкрутства та доведення до банкрутства регулюються статтями 218-221 Кримінального кодексу України, водночас умови притягнення до кримінальної відповідальності за відповідні діяння не визначає Закон про банкрутство.

Відповідно до частин 1, 3 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції від 22.12.2011) перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.07.2013 у підготовчому засіданні при вирішенні питання про порушення провадження у справі №920/1065/13 про банкрутство Спільного агрохімічного підприємства "Родючисть" у формі ТОВ судом першої інстанції з'ясовані питання щодо наявності ознак неплатоспроможності боржника, а тому вимога кредитора ФОП ОСОБА_2 щодо проведення експертизи з питання встановлення у боржника ознак неплатоспроможності станом на момент порушення справи про банкрутство є необґрунтованим.

Вимога щодо призначення судової експертизи з метою з'ясування ознак неплатоспроможності боржника на день введення санації та станом на 10.08.2016 також не ґрунтується на приписах законодавства про банкрутство, оскільки під час проведення судових процедур банкрутства здійснення аналізу фінансової, господарської, інвестиційної та іншої діяльності боржника та його становище на ринках та виявлення за наслідком такого аналізу ознак доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства підприємства-боржника віднесено до функцій державного органу з питань банкрутства (ст. 3 Закону) та арбітражного керуючого, який виконує повноваження розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора у справі про банкрутство (ст. 98 Закону).

Керуючий санацією, який має спеціальні знання, може здійснювати аналіз фінансового становища на підставі усіх первинних бухгалтерських документів, що маються у боржника, самостійно або із залученням на договірних засадах спеціалізовані організації (пункт 4) частина 1 ст. 98 Закону).

Отже, враховуючи, що керуючий санацією має право та зобов'язаний Законом виконувати покладені на нього функції щодо виявлення ознак неплатоспроможності, рівно як і при необхідності встановлення факту відновлення платоспроможності боржника під час проведеної процедури санації, призначення саме судової експертизи є недоцільним, вимоги кредитора у цій частині щодо клопотання про призначення судової експертизи є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Сумської області від 10.08.2016 у справі №920/1065/13 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - частковому задоволенню.

Щодо оскарження ТОВ "ЛеСтар" ухвали господарського суду Сумської області від 10.08.2016р. у частині відмови у задоволенні заяви ТОВ «ЛеСтар» про визнання кредиторських вимог колегія суддів зазначає.

Як убачається з матеріалів справи, 12.08.2015р. ТОВ «ЛеСтар» звернулося до господарського суду Сумської області з заявою (вх.№1846(3)) з грошовими вимогами до боржника, в якій, посилаючись на ст.17, ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», просив визнати грошові вимоги ТОВ «ЛеСтар» до боржника на загальну суму 313269,60 грн з внесенням їх до шостої черги реєстру вимог кредиторів та зобов'язати керуючого санацією внести заявлені вимоги до шостої черги вимог кредиторів боржника.

В обґрунтування заявлених грошових вимог заявник посилається на те, що відповідно до правочину з поставки товарно-матеріальних цінностей САП «Родючисть» у формі ТОВ отримало від ТОВ ЮВС» товарно-матеріальні цінності (насіння цукрового буряку, суперагро, кукурудза і т.д.) на підставі видаткових накладних та доручень на загальну суму 414654,40 грн, зазначений факт встановлений рішенням господарського суду Сумської області від 13.07.2011 у справі №5021/1138/2011, а тому, на думку заявника, новому дослідженню та доведенню не підлягає. За надані товарно-матеріальні цінності САП «Родючість» у формі ТОВ не розрахувалось. 10.01.2008 року між ТОВ «ЮВС» та ТОВ «ЛеСтар» укладено договір відступлення права вимоги та додаткову угоду до договору від 10.01.2008р., за якими ТОВ "ЮВС" передав ТОВ "ЛеСтар" право вимоги за накладними на суму 414654,40 грн основного боргу та неустойки (штрафу, пені, індексу інфляції). 01.03.2010р. ТОВ "ЛеСтар" звернулось до САП "Родючисть" у формі ТОВ з вимогою про виконання зобов'язання по оплаті товарно-матеріальних цінностей, проте заборгованість за надані товарно-матеріальні цінності не була погашена. Рішенням господарського суду Сумської області від 13.07.2011 у справі №5021/1138/2011 позовні вимоги ТОВ "ЛеСтар" задоволено у повному обсязі та стягнуто з САП "Родючисть" у формі ТОВ на користь ТОВ "ЛеСтар" 414654,40 грн боргу, 4146,54 грн витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2012, 06.03.2012. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Сумської області від 06.09.2011 у справі №5021/1138/2011.

Як зазначає заявник, 20.05.2013р. між ТОВ "ЛеСтар" та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ "Лестар" передало, а ФОП ОСОБА_2 прийняла на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стала кредитором за наказом господарського суду Сумської області від 06.09.2011, виданого на підставі рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2011 у справі №5021/1138/2011 щодо зобов'язань САП "Родючисть" у формі ТОВ сплатити на користь ТОВ "ЛеСтар" 419036,94 грн.

Умовами п.1.2, п.2.1 вказаного договору сторони погодили, що новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від САП «Родючисть» у формі ТОВ сплатити всі платежі за наказом господарського суду Сумської області від 06.09.2011р. у справі №5021/1138/2011 у повному обсязі. Відступлення права вимоги, передбачене договором від 20.05.2013р. за зобов'язанням САП «Родючість» у формі ТОВ від первісного кредитора до нового кредитора, визначене сторонами у сумі 419036,94 грн. Крім цього, як вважає заявник, повна сума інших платежів, передбачених чинним законодавством, як то індекс інфляції та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Як стверджує заявник, ухвалою господарського суду Сумської області 31.10.2013 у справі №920/1065/13 встановлено зміну кредитора з ТОВ «ЛеСтар» на ФОП ОСОБА_2, а тому факт зміни кредитора новому дослідженню та встановленню не підлягає.

Заявник вважає, що ФОП ОСОБА_2 за договором від 20.05.2013 отримав лише право вимоги за наказом господарського суду Сумської області від 06.09.2011 у справі №5021/1138/2011 та додаткових платежів за ним, натомість за ТОВ "ЛеСтар" залишилось право вимоги додаткових платежів: 3% річних та інфляційні нарахування за період з 25.05.2007 по 06.09.2011 за зобов'язанням САП "Родючисть" у формі ТОВ за поставлені у 2007 році товарно-матеріальні цінності.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Виходячи з наведених норм, можливо зробити висновок, що у справі про банкрутство господарський суд має встановити наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника перед конкурсним кредитором шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Частина 4 ст.23 Закону про банкрутство передбачає, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Як свідчать матеріали справи, офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство боржника здійснено в офіційному друкованому органі - газеті «Голос України» від 23.07.2013 №134(5634).

З дня публікації відповідного оголошення в офіційних друкованих органах зазначені в ньому відомості набувають загальновідомого значення.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що у передбачений після оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство боржника у встановлений Законом 30-денний строк ТОВ «ЛеСтар» не заявляв вимоги до боржника.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що 10.01.2008 між ТОВ «ЮВС» та ТОВ «ЛеСтар» укладено договір про відступлення права вимоги, яким ТОВ «ЛеСтар» набув право основної грошової вимоги та усіх додаткових по правочину по поставці ТМЦ за частиною накладних на суму 320479,10 грн.

22.04.2010 року ТОВ «ЛеСтар» звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення частини основної суми грошового боргу, а саме - 320479,10 грн. Апелянт вважає, що перебіг строку позовної давності щодо основної вимоги на суму 735133,50 грн та додаткових вимог вперше перервався 22.04.2010, оскільки позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач відповідно до частини 2 ст. 264 ЦК України).

Апелянт вважає, що строк позовної давності щодо вимог про сплату 3% річних та інфляційних нарахувань також було перервано, оскільки вони є складовою частиною загальної суми боргу.

03.12.2010 року господарський суд Сумської області видав наказ у справі №2/61-10 про стягнення з САП «Родючисть» у формі ТОВ 325522,29 грн.

У травні 2011 року ТОВ «ЛеСтар» звернувся з позовом до господарського суду Сумської області про стягнення з САП «Родючисть» у формі ТОВ другої частини основного боргу на суму 414654,40 грн, який задоволено рішенням господарського суду Сумської області від 13.07.2011. Апелянт вважає, що перебіг строку позовної давності переривається до всіх основних та додаткових вимог, і розпочинається заново без урахування минулого строку.

06.09.2011 господарський суд Сумської області видав наказ у справі №5021/1138/2011 про стягнення 419036,94 грн.

Як стверджує апелянт, до цього моменту ТОВ «ЛеСтар» має законне та не прострочене право нарахувати та заявити для відшкодування 3% річних та інфляційні нарахування з початку періоду поставок ТМЦ (травень 2007 року) і до дати видачі наказу господарським судом Сумської області у справі №5021/1138/2011 - 06.09.2011.

Апелянт зазначає, що звернувся із заявою про визнання грошових вимог у межах строку позовної давності, але поза межами строку, встановленого Законом про банкрутство для пред'явлення вимог конкурсних кредиторів.

Колегія суддів зазначає, що з наданих в обґрунтування заяви та апеляційної скарги доказів убачається, що у боржника перед кредитором виникла заборгованість за поставлені згідно з видатковими накладними за період з 20.04.2007 по 27.12.2007 товари станом на 01.01.2008 склала 414654,40 грн. Оскільки у зв'язку з простроченням зобов'язання боржником не сплачені кошти, у кредитора виникло право на стягнення 3% та нарахування інфляційних збитків у межах трирічного строку, тобто, до 01.01.2011. Доказів звернення кредитора з вимогами щодо стягнення з боржника вказаних нарахувань у межах строку позовної давності не надано.

Щодо посилання апелянта - ТОВ «ЛеСтар» на те, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував позовну давність, оскільки заяву подано арбітражним керуючим, який за своїм правовим статусом не є стороною у справі про банкрутство, колегія суддів зазначає.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2015 року введено процедуру санації у даній справі строком на 6 місяців, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Кардаша Владислава Сергійовича.

08.08.2016р. керуючий санацією звернувся до господарського суду Сумської області із заявою № 08/08-16-1 про застосування строку позовної давності до вимог ТОВ "ЛеСтар".

Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Відповідно до пункту 4 ст.28 Закону про банкрутство керівник боржника звільняється з посади в порядку, визначеному законодавством; управління боржником переходить до керуючого санацією; зупиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи щодо управління та розпорядження майном боржника, повноваження органів управління передаються керуючому санацією, за винятком повноважень, передбачених планом санації.

Отже, керуючий санацією з моменту його призначення господарським судом виконує функції керівника юридичної особи.

Таким чином, Закон про банкрутство наділяє керуючого санацією процесуальними правами сторони під час провадження у справі про банкрутство як керівника боржника у спорі з кредитором.

Окрім того, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що застосування судом першої інстанції положень ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до заяви ТОВ «ЛеСтар» є необґрунтованим, оскільки заява ТОВ «ЛеСтар» не є позовною заявою, а тому застосування положень ст. 17 Закону про банкрутство, яким регулюються процесуальні питання щодо прийняття та розгляду саме позовних заяв з грошовими вимогами до боржника є безпідставним.

Колегія суддів зазначає про необґрунтованість посилання на ст.17 Закону про банкрутство саме заявника у заяві з грошовими вимогами до боржника.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги кредитора не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у зв'язку з пропуском строку позовної давності; доводи апеляційної скарги не підтверджуються матеріалами справи та вимогами законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ «ЛеСтар» не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом при винесенні ухвали невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення до справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ТОВ «ЛеСтар» - залишенню без задоволення, ухвала господарського суду Сумської області від 10.08.2016 у справі №920/1065/13 частковому скасуванню, з прийняттям у цій частині нового рішення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 ст. 103, пунктами 1), 4) ст.104, ст.105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, - колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ЛеСтар" - відмовити.

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задовольнити частково.

Пункти 1 (частково), пункти 4, 5, 6, 8, 10 ухвали господарського суду Сумської області від 10.08.2016 у справі №920/1065/13 скасувати.

У частині пункту 5 прийняти нове рішення про відмову у затвердженні мирової угоди.

В іншій частині ухвалу господарського суду Сумської області від 10.08.2016р. у справі №920/1065/13 залишити без змін.

Справу направити на розгляд до господарського суду Сумської області на стадії санації.

Повний текст постанови складено 05.12.2016 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя І.В.Тарасова