Рішення

від 10.10.2016 по справі 758/334/15-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/334/15-ц

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

за участю:

представника позивачки - ОСОБА_1

представників відповідача - Тарковського К.В., Хребтова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Аванто про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд-

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2014 року позивачка звернулась до суду з позовом до ТОВ Аванто про відшкодування майнової та моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що 10 липня 2013 року їй було проведене хірургічне втручання із встановлення зубного імпланту лікарями ТОВ Аванто .

Зазначає, що після проведення операції лікарем відповідача без будь-яких досліджень та алерготестів було призначено антибіотик пеніцилінової групи - Аугментин, в результаті прийому якого у неї почалася важка алергічна реакція, 13 липня 2013 року в неї з'явилися перші ознаки алергічної реакції, 17 липня 2013 року вона звернулася в пункт швидкої допомоги при ЦРП Дніпровського району, де їй було встановлено діагноз токсична еритема на аугментин та направлено на госпіталізацію в алергоцентр.

Вказує на те, що з 17 липня 2013 року по 5 серпня 2013 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Першому алергологічному відділенні Київської міської клінічної лікарні №8 з діагнозом медикаментозна алергія на аугметин . На своє лікування витратила 16 848,46 грн.

Зазначає, що виникнення алергічної реакції та її госпіталізація були викликані недбалістю лікаря, який не звернув увагу на наявність позначки в анкеті пацієнта про можливу алергічну реакцію на препарати пеніцилінової групи, після операції надав їй пам'ятку пацієнта, помилково призначив їй антибіотик Аугментин , в результаті якого було спричинено шкоду здоров'ю пацієнта.

Посилаючись на те, що відповідач фактично визнав свою вину у заподіянні їй шкоди, надавши після конфлікту з алергічною реакцією безкоштовно стоматологічні послуги, а також те, що внаслідок недбалих дій відповідача їй заподіяно моральну шкоду, яка мала прояв в ушкодженні її здоров'я, розмір заподіяної моральної шкоди оцінює в 50 тис. гривень.

В зв'язку з тим, що відповідач добровільно врегулювати спір не бажає вимушена звернутись до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача на її користь 16848,46 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями, просив вимоги задовольнити в повному обсязі.

Також посилались на те, що позивачка неодноразово отримувала послуги в стоматологічній клініці ТОВ Аванто , зокрема в вересні 2008 року, в червні 2009 року. Під час первинного звернення до відповідача, позивачка заповнювала Анкету, в якій зазначала про наявність в неї алергічної реакції на препарати пеніцилінової групи. Вказували, що після першого встановлення імплантів у 2009 році позивачці також призначався антибіотик Аугментин , однак вона його не приймала. У 2013 році призначений антибіотик Аугментин викликав сильну алергічну реакцію, в результаті якої понад 50% тіла позивачки було вкрите кропив'янкою. За твердженнями позивачки та її представника свою вину у некомпетентності лікаря відповідач фактично визнав, надавши їй після вияснення з відповідачем конфліктної ситуації дві процедури

Представники відповідача у судовому засіданні вимоги позивачки не визнали, заперечували проти задоволення позову. Спростовували свою вину у призначенні препарату Аугментин посиланнями на те, що сама позивачка після хірургічного втручання просила призначити їй той же антибіотик, що й попереднього разу. Оскільки після встановлення імплантів у 2009 році позивачці призначався антибіотик Аугментин , саме його було призначено і другого разу. Зазначали, що 12 липня 2013 року, тобто через день після хірургічного втручання, позивачка відвідувала лікаря та не мала ніяких скарг на стан здоров'я та якусь алергічну реакцію. Вказували, що до лікарні ОСОБА_4 звернулася вперше 17 липня 2013 року, тобто через тиждень після початку прийому призначеного антибіотика. Зважаючи на таке та з посиланням на висновок головного позаштатного спеціаліста МОЗ України з алергології ОСОБА_6 від 5 жовтня 2015 року, відповідно до якого алергічна реакція повинна була виникнути протягом 1-12 годин після першого прийому препарату, висловлювали міркування, що алергічна реакція у позивачки ймовірно була викликана іншим препаратом чи харчовими продуктами, причетності до вживання яких у відповідача не має та що відсутня вважають будь-яка вина відповідача, заперечували також і те, що позивачкою заповнювалась анкета пацієнта і остання зазначала про наявність у неї будь-якої алергії, вважають , що позивачка бажає збагатитись за рахунок відповідача та вводить суд в оману щодо заподіяння саме відповідачем їй шкоди.

Позивачка в попередніх судових засіданнях свої вимоги підтримала та наполягала на задоволенні вимог, обґрунтовуючи вимоги тим, що в присутності свідка вона при першому відвідуванні відповідача з питань виниклого конфлікту бачила свою анкету де зазначалось щодо наявності в неї алергії на препарати групи пеніцилінових ліків, яку відмовились їй надати а затим анкета пропала з її карти амбулаторного лікування №11614 наявної у відповідача. Наполягала, що саме діями відповідача їй заподіяна як матеріальна так і моральна шкода.

Вислухавши пояснення представника позивачки, представників відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 8 вересня 2008 відповідачем ТОВ Аванто було заведено карту амбулаторного лікування №11614 на пацієнта ОСОБА_4 (а.с. 15-32). В подальшому прізвище ОСОБА_4 було змінене на ОСОБА_4 (а.с. 47-49).

За даними карти, позивачка зверталася до відповідача та отримувала стоматологічні послуги 11 травня 2008 року, 19 вересня 2008 року, 3 червня 2009 року.

Зокрема, 3 червня 2009 року позивачці було встановлено 4 зубних імпланта та після хірургічного втручання було призначено антибіотик Аугментин (а.с.113). Відповідно до записів у картці після закінчення лікування у 2009 році скарг на стан здоров'я, послуги лікарів чи якість проведеного лікування пацієнт не мала.

5 липня 2013 року ОСОБА_4 знову звернулася до медичного центру Аванто для отримання стоматологічних послуг.

10 липня 2013 року позивачці було проведено ще одне хірургічне втручання та встановлено один імплант.

Як вбачається з листа призначень, лікарем відповідача Пантелусь І.А. після хірургічного втручання позивачці було призначено антибіотик Аугментин (а.с.118, 119).

12 липня 2013 року позивачка відвідала лікаря Пантелусь І.А. згідно запису у карті пацієнта (а.с. 119) не мала скарг на стан здоров'я, патологічних змін в порожнині рота не мала. Наступне відвідування лікаря було призначене на 19 липня 2013 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 19 липня 2013 року пацієнтка ОСОБА_4 до лікаря не прибула, а згідно із записом у медичній карті - повідомила лікаря про свою госпіталізацію у зв'язку з розвитком алергічної реакції (а.с.119).

Судом встановлено , що 17 липня 2013 року позивачка звернулася до закладу охорони здоров'я Дніпровського району м. Києва зі скаргами на токсикодермію у зв'язку з непереносимістю препарату пеніциліну та аугментину та її було направлено на госпіталізацію (а.с.34).

17 липня 2013 року позивачку було госпіталізовано до Алергологічного відділення №1 Київської міської клінічної лікарні №8. На стаціонарному лікування ОСОБА_4 пробула з 17 липня 2013 року по 5 серпня 2013 року (а.с.35).

За даними лікарні ОСОБА_4 було встановлено діагноз: медикаментозна алергія на аугментин, що проявилася генералізованою кропив'янкою (ураження шкіри більше 50%) (а.с. 61).

Посилаючись на те, що внаслідок недбалого ставлення лікаря відповідача до виконання своїх обов'язків, що мало прояв у призначенні препарату, на який пацієнтка мала алергічну реакцію, їй було заподіяно матеріальних збитків на лікування та спричинено моральні страждання, остання звернулася до суду з даним позовом та її права підлягають захисту судовим рішенням.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівникам під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Цивільно-правова відповідальність юридичної особи за завдану майнову шкоду настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини в заподіянні шкоди (правова позиція, викладена в постанові ВСУ від 3 червня 2015 р справа №6-305цс15).

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок невірного призначення лікарем відповідача антибіотика Аугментин , який не переноситься позивачкою, в останньої виник розлад здоров'я, що призвів до її госпіталізації. Наявність причинного зв'язку між протиправними діями лікаря та наслідком - розладом здоров'я, прослідковується з медичної документації, відповідно до якої ОСОБА_4 було встановлено діагноз: медикаментозна алергія на аугментин, що проявилася генералізованою кропив'янкою (а.с. 61).

Встановлені судом обставини підтверджуються і наданими суду матеріалами щодо отримання останньою стоматологічних послуг по місцю її проживання в м. Вісбаден ( матеріалів спільної лікарської практики ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, дантистів; Стоматологічної практики д-ра Уте Вайдмюллер-Лангер; Стоматологічного кабінету Доктор Моніка Кьорбс ) з яких вбачається, що ще з 2006 року підтверджуються наявність алергії у позивачки на препарати пеніцилінової групи, що підтверджує її пояснення в суді щодо повідомлення лікаря про наявність алергічних реакцій щодо призначених препаратів та заповнення Анкети пацієнта ( а.с.1-9 т.2.).

На лікування та відновлення стану здоров'я позивачкою було витрачено 16 848,46 грн. (а.с. 39-42).

Винні дії лікаря призвели до душевних страждань позивачки, що мали прояв у її хвилюванні через розлад здоров'я, понесенні страждань через необхідність лікування кропив'янки, якою покрилося понад 50% тіла позивачки, тривалість стаціонарної госпіталізації.

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , роз'яснив, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Крім того, Верховний Суд України в своєму Листі від 01.04.2014 року Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України значив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З врахуванням викладеного, а також того, що судом встановлено, що з вини відповідача позивачкою понесені матеріальні витрати, суд приходить до висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту свого порушеного права є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самого порушеного права позивачки, а тому може бути застосований судом.

Як вже зазначалося вище, позивачка звертаючись з даним позовом до суду, просить стягнути з відповідача на її користь завдану їй моральну шкоду.

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пленум ВСУ у пункті третьому своєї Постанови № 3 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи вищевикладене, а також встановлені в судовому засіданні обставини, які свідчать про те, що доведення своїх прав в суді позивачем носить обґрунтований характер, оскільки відповідачем відшкодування завданої позивачці шкоди не було здійснено в добровільному порядку, вимоги які нею заявлені в суді визнані судом обґрунтованими, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення її позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, а саме в розмірі 10 000, 00 грн., що відповідає вимогам розумності і справедливості виходячи з усіх обставин справи.

Статті 10, 11, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінивши, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивачки знайшли своє часткове доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає частковому задоволенню в частині відшкодування матеріальних збитків у розмірі 16 848,46 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. як це передбачено ст. ст. 1166, 1167, 1172 ЦК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 487,20 грн. судового збору.

На підставі ст.ст.16, 22, 23, 1166, 1167, 1172 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208-209, 213-214, 218, 221, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аванто (код ЄДРПОУ 16397784) на користь ОСОБА_4 16 848,46 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аванто (код ЄДРПОУ 16397784) на користь держави 487,20 грн. судового збору.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Декаленко