Ухвала

від 30.11.2016 по справі 760/25973/13-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

30 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Бригантина» до ОСОБА_3 про визнання договору доручення розірваним та визнання права власності, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Бригантина» на рішення апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року,

встановила:

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Бригантина» (далі - ТОВ «Фірма «Бригантина») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами договору на вчинення юридичних дій від 1 жовтня 2012 року, укладеного між ТОВ «Фірма «Бригантина» та ОСОБА_3, остання за дорученням товариства та за умовами договору здійснює дії, що пов'язані з проектуванням (стадія «Р») та реконструкцією нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 207,7 кв. м, яка належить ТОВ «Фірма «Бригантина» на підставі рішення господарського суду м Києва від 3 грудня 2008 року, здійснення благоустрою території за місцезнаходженням об'єкта будівництва, будь-які дії, пов'язані з безпосереднім будівництвом об'єкта згідно затвердженого проекту та спрямовані на отримання ТОВ «Фірма «Бригантина» права власності на об'єкт будівництва.

Позивачем надані відповідачу для виконання договору наступні документи: довіреність, оригінали проектної документації на реконструкцію нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 копії правовстановлюючих документів товариства, оригінали дозвільної документації на здійснення будівництва, договори підряду та інші документи, що пов'язані з виконанням договору. Сторонами даної угоди також узгоджено строки виконання. Оскільки відповідач ігноруєте вимоги чинного договору, або виконує із запізненням, 23 вересня 2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію, згідно якої товариство протягом семи днів з часу отримання відповідачем даної претензії, рахувати договір на вчинення юридичних дій від 1 жовтня

2012 року розірваним та вимагав повернути вказані документи, а за актом приймання-передачі передати будівельний майданчик по АДРЕСА_1

ОСОБА_3 проігнорувала вимоги претензії, письмових спростувань на адресу позивача не надходило, а усно повідомила, що через хворобу свої зобов'язання по договору виконувала з запізненням, нежитлова будівля по АДРЕСА_1 побудована, дозвіл на початок будівельних робіт нею отримано, від розірвання договору в односторонньому порядку відмовилась та вимагала від позивача закінчення нею робіт та отримання винагороди.

Ураховуючи наведене, позивач просив договір на вчинення юридичних дій від 1 жовтня 2012 року, укладений між ТОВ «Фірма «Бригантина» та ОСОБА_3, вважати розірваним з 1 жовтня 2013 року, вважати довіреність від 1 жовтня 2012 року, що видана ТОВ «Фірма «Бригантина» на ім'я ОСОБА_3 на підставі вказаного договору недійсною з 1 жовтня 2012 року, зобов'язати ОСОБА_3 Є В передати ТОВ «Фірма «Бригантина» за актом приймання-передачі оригінал декларації про початок будівельних робіт на реконструкцію нежитлової будівлі по вул. Нижній Вал 15 у м Києві від 24 липня 2013 року, що зареєстрована Інспекцією ДАБК у м. Києві; оригінал проекту «Реконструкція нежитлової будівлі АДРЕСА_1 (літ. Е) у м. Києві», що виготовлено ФОП «ОСОБА_4.», будівельну площадку біля нежитлової будівлі АДРЕСА_1 (літ. Е) у м. Києві, визнати право власності на нежитлову будівлю АДРЕСА_1

літ. «Е» у м. Києві, загальною площею 5 009,7 кв. м за ТОВ «Фірма «Бригантина» та на нежитлову будівлю по вул. Урицького, 35 літера «Ж» загальною площею 1 876 кв. м.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 грудня

2013 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 передати ТОВ «Фірма «Бригантина» за актом приймання-передачі оригінал декларації про початок будівельних робіт на реконструкцію нежитлової будівлі АДРЕСА_1 у м. Києві від 24 липня 2013 року, що зареєстрована Інспекцією ДАБК у м. Києві, оригінал проекту «Реконструкція нежитлової будівлі АДРЕСА_1 (літ. Е) у м. Києві», що виготовлено ФОП «ОСОБА_4, будівельну площадку біля нежитлової будівлі АДРЕСА_1 (літ. Е) у

м. Києві.

Визнано право власності за ТОВ «Бригантин» на нежитлову будівлю АДРЕСА_1, літ. «Е» у м. Києві, загальною площею 5 009,7 кв. м Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Фірма «Бригантина» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач належним чином не виконала умови договору, а саме не повернула позивачу оригінали проектної документації на реконструкцію нежитлової будівлі АДРЕСА_1 у м. Києві, копії правовстановлюючих документів, оригінали дозвільної документації на здійснення будівництва, договори підряду та інші документи, що пов'язані з виконанням договору, а також не передала будівельний майданчик за вказаною адресою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Проте повністю з висновком апеляційного суду погодитися не можна з наступних підстав.

Апеляційним судом установлено, що рішенням господарського суду м.Києва від 3 грудня 2008 року визнано право власності на земельну ділянку загальною площею 207, 7 кв. м, зареєстрована КП МЕТІ м. Києва 24 лютого 2009 року в м. Києві АДРЕСА_1, за ТОВ «Фірма «Бригантина».

1 жовтня 2012 року між ТОВ «Фірма «Бригантина» та ОСОБА_3 було укладено договір доручення на вчинення юридичних дій, за яким остання малаздійснити проектування та реконструкцію нежитлової будівлі по АДРЕСА_1

Пред'являючи позов, ТОВ «Фірма «Бригантина» просило визнати договір доручення розірваним та визнати право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В усіх інших випадках право власності набувається з не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки відповідно до ст . 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст . 392 цього Кодексу.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржив прокурор Солом'янського району м. Києва.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою про апеляційне провадження.

Зміст рішення суду апеляційної інстанції передбачений ст. 316 ЦПК України, в якому, зокрема, зазначаються мотиви, з яких апеляційний суд виходив при ухваленні рішення та відхиленні доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суть апеляційного провадження полягає в новому розгляді й вирішенні справи, а в судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, інакше буде мати місце порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів та переоцінку доказів, що наявні у справі.

Однак рішення апеляційного суду наведенім вимогам не відповідає.

Так, задовольняючи апеляційну скаргу прокурора Солом'янського району м. Києва, апеляційний суд у своєму рішенні не навів, із яких підстав прокурор, який не був стороною правочину, просив скасувати рішення місцевого суду про розірвання договору доручення на вчинення юридичних дій та не з'ясував, яким чином даний спір стосується інтересів заявника.

Посилання апеляційного суду на ту обставину, що договір доручення не містить підпису ОСОБА_3 не може бути підставою для його розірвання.

Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції про визнання за позивачем права власності, апеляційний суд у рішенні не навів жодних мотивів скасування рішення місцевого суду.

За викладених обставин, ухвалене апеляційним судом рішення не є таким, що відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Бригантина» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.С. Висоцька Судді:М.К. Гримич О.В. Кафідова О.В. Умнова І.М. Фаловська