Ухвала

від 30.11.2016 по справі 482/2314/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

30 листопада 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Кафідової О.В.,

УмновоїО.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення правил користування електричною енергією для населення, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі - ПАТ «Миколаївобленерго») звернулося до суду із указаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідач ОСОБА_3, яка проживає по АДРЕСА_1, самовільно підключилась до мережі енергопостачальника без електролічильника та без відкриття особового рахунку, внаслідок чого спожита нею електроенергія не враховувалася, не обліковувалася і не сплачувалась.

За фактом виявлення цього порушення працівниками енергокомпанії 19 серпня 2015 року було складено акт, який підписано представниками енергокомпанії, та депутатом місцевої ради.

За безоблікове користування електроенергією і заподіяну майнову шкоду ОСОБА_3 було нараховано до сплати 10 877 грн 88 коп., проте остання вказані збитки добровільно не відшкодувала.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь збитки, завдані порушенням правил користування електричною енергією, в сумі 10 877 грн 88 коп., а також судовий збір.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ «Миколаївобленерго», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 проживає у будинку АДРЕСА_1

03 вересня 2009 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Миколаївобленерго» було укладено договір на постачання електричної енергії до будинку за вищевказаною адресою, а на ім'я ОСОБА_3 відкрито особовий рахунок.

Згідно з копією акта технічної перевірки, проведеної позивачем 15 березня 2014 року за вказаною адресою, порушень правил користування електричною енергією не встановлено (а. с. 106).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 квітня 2015 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1 га, яка розташована по АДРЕСА_1

З інформаційного листа Виконавчого комітету Новоодеської міської ради Миколаївської області від 27 травня 2016 року вбачається, що у власності ОСОБА_3 перебуває земельна ділянка, площею 0,10 га, яка зареєстрована за вищевказаною адресою, але фактично розташована по АДРЕСА_2

Також встановлено, що 19 серпня 2015 року працівниками Новоодеської філії ПАТ «Миколаївобленерго» під час проведення рейдової перевірки в м. Нова Одеса Миколаївській області було складено акт, в якому зазначено, що на земельній ділянці, що розташована по АДРЕСА_2 і відведена під город ОСОБА_3 було виявлено факт самовільного підключення електропроводки до мережі енергопостачальника без електролічильника та без відкриття особового рахунку, внаслідок чого спожита електроенергія не враховувалася, не обліковувалася і не сплачувалась. В акті зазначено, що він складений в присутності сина ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який відмовився ставити свій підпис у зазначеному акті.

За безоблікове користування електроенергією і заподіяну у зв'язку з цим майнову шкоду ОСОБА_3 було нараховано до сплати 10 877 грн 88 коп., які відповідач добровільно не сплатила.

В пояснювальній записці ПАТ «Миколаївобленерго» інспектор Балакшей О.О., який як працівник ПАТ «Миколаївобленерго» підписав акт про порушення, зазначив, що при проведенні 19 серпня 2015 року рейдової перевірки на земельній ділянці по АДРЕСА_2 виявлено факт самовільного підключення кабелю до опори ПЛ-0,4 кв, яка встановлена на земельній ділянці споживача електричної енергії без укладення договору та відкриття особового рахунку, від якої підключено кабельний спуск з розеткою, в яку вмикають електричний насос для поливу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між ним та відповідачем укладались будь-які договори на користування електроенергією, що підводилась до земельної ділянки по АДРЕСА_2 за опорами повітряної лінії електропередач, як і не надано будь якого договору на споживання електроенергії, який би укладався між ПАТ «Миколаївобленерго» і відповідачем.

При цьому позивачем не доведено факту належності відповідачу земельної ділянки, що використовувалася нею для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2.

Також судами зазначено, що акт про порушення від 19 серпня 2016 року було складено позивачем без участі ОСОБА_3, крім того останню не було запрошено на засідання комісії, на якій визначався обсяг її порушень та розмір завданої нею шкоди.

Крім того, апеляційним судом зазначено, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про вилучення пристрою (електричного насосу), який використовувався для безооблікового споживання електроенергії, та кабельного спуску з розеткою, в яку міг вмикатись електричний насос, а надані позивачем фотоматеріали також не підтверджують факт підключення кабельного спуску з розеткою до опори, яка знаходиться на земельній ділянці відповідача.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із його недоведеністю.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте ухвала апеляційного суду зазначеним нормам процесуального права не відповідає з огляду на наступне.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі - Правила) та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562 (далі - Методика).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» енергія - це електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

У пункті 48 Правил зазначено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за порушення Правил користування електричною енергією, за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Згідно з п. 42 вказаних Правил споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Крім того, порядок складання актів про порушення споживачем правил користування електричною енергією передбачений п. 53 Правил, відповідно до якого у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

З матеріалів справи вбачається, що акт, який було складено представниками енергопостачальника 19 серпня 2015 року, за фактом самовільного підключення до мережі енергопостачальника та споживання ОСОБА_3 необлікованої еклектичної енергії, був складений в присутності сина останньої ОСОБА_5, який відмовився ставити свій підпис у зазначеному акті. Вказаний акт підписаний чотирма представниками енергопостачальника та депутатом міської ради.

Звертаючись до суду із указаним позовом, ПАТ «Миколаївобленерго» зазначало, що на земельній ділянці, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, але фактично знаходиться на вул. Підгірній в цьому ж населеному пункті, власником якої є ОСОБА_3, розташована опора, яка під'єднана до ліній електропередач ПАТ «Миколаївобленерго» від яких по вказаній опорі спущений кабель та під'єднаний до електричної розетки, що розміщена в металевому щитку на вказаній опорі. Таким чином, електрична енергія не обліковувалась та не оплачувалась споживачем.

На підтвердження своїх позовних вимог ПАТ «Миколаївобленерго» додало до позовної заяви акт про порушення зі схемою енергопостачання споживача, а також фотознімки виявленого порушення.

За приписами ст. ст. 10, 11, 212 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведено факту належності відповідачу земельної ділянки, що використовувалася нею для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2.

Разом з тим, в ухвалі суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення районного суду, зазначено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1 га, яка розташована по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину.

При цьому листом Виконавчого комітету Новоодеської міської ради Миколаївської області від 27 травня 2016 року роз'яснено, що у власності ОСОБА_3 перебуває земельна ділянка площею 0,1 га, яка зареєстрована за вищевказаною адресою, але фактично розташована по АДРЕСА_2

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не об'єктивно оцінив зібрані у справі докази, не врахував, що відповідач є власником вказаної земельної ділянки, на території якої виявлено порушення, а отже саме вона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини.

На вищевикладене зверталась увага позивачем в апеляційній скарзі, проте апеляційний суд у достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги.

У силу наданих чинним ЦПК України повноважень апеляційний суд міг усунути допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, проте, не спростувавши доводів апеляційної скарги, залишив без змін рішення суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постановлена у справі ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.С. Висоцька

Судді: М.К. Гримич

О.В. Кафідова

О.В. Умнова

І.М. Фаловська