Рішення

від 30.11.2016 по справі 910/17568/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17568/16 30.11.16 р.

За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014"

про визнання нікчемного правочину недійсним

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Недотопа М.М. за довіреністю № 57 від 13.08.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" про визнання нікчемних правочинів недійсними.

Ухвалою суду від 27.09.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.10.2016 р.

07.10.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

11.10.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

11.10.2016 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 17.10.2016 р. розгляд справи призначено на 27.10.2016 р.

Ухвалою суду від 27.10.2016 р. розгляд справи відкладено на 15.11.2016 р.

15.11.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 15.11.2016 р. представник позивача подав пояснення та клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 15.11.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 30.11.2016 р.

24.11.2016 р. від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2016 р. підтримав вимоги заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 30.11.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.06.2014 р.. між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" (відповідач, Вкладник) укладено Договір про депозитний вклад Стандартний № DU1242/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору Вкладник передає, а Банк приймає на депозитний рахунок № 26153099509001 в ПАТ "Банк національний кредит", код Банку 320702, грошові кошти в сумі 1 800 000,00 грн. в національній валюті (надалі - Депозит), на умовах цього Договору.

Пунктами 2.2, 2.3 Договору визначено, що депозит розміщується на строк з 26.06.2014 р. по 27.06.2015 р. включно; Банк сплачує Вкладнику процентну ставку за користування Депозитом у розмірі 22,00% річних.

Згідно з п. 3.7 Договору, Вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це Банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми Депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання Договору. Датою розірвання Договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів Вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання Вкладником заяви про дострокове розірвання дії Договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику № 26001099509001, відкритий в установі позивача. У випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Договором про внесення змін № 1 від 27.06.2014 р. до Договору сторони внесли зміни до п. 2.1. Договору, яким зазначили, що майнові права на Вклад є забезпечення виконання зобов'язань юридичної особи ТОВ Факторинг Фінанс (позичальник) за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №49Ю/2010/05-81/2-1 від 30.08.2010 р.

Даною угодою сторони також внесли зміни до п. 3.7. Договору, виклавши його у новій редакції: Вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1283/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р. звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це Банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів Вкладнику. Після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1283/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 р. Банк повертає суму депозиту та нарахованих відсотків протягом 10 днів з дня подання Вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника №26001099509001/980, відкритий в установі позивача.

Договором про внесення змін № 2 від 25.07.2014 р. до Договору внесено зміни в частині строку розміщення депозиту, а саме: з 26.06.2014 р. по 31.07.2015 р., а також встановлено процентну ставку за користування Депозитом у розмірі 23 % річних.

30.04.2015 р. між сторонами було укладено Договір про внесення змін до Договору, яким абзац 3 п. 3.7 Договору викладено у новій редакції: у випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 23,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку .

Як зазначає позивач, у квітні 2015 р. відповідач звернувся до Банку із заявою про дострокове припинення дії Договору та повернення грошових коштів разом з відсотками, за наслідками чого Банком повернуто позивачу вклад у розмірі 1 800 000,00 грн., а також нараховані проценти за ставкою 23 % річних у розмірі 347 079,45 грн., що підтверджується банківською випискою.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1060 Кодексу передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ст. 1061 Цивільного кодексу України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що у процесі проведені перевірки Договору про внесення змін від 30.04.2015 р. до Договору та Договору про внесення змін № 1 від 27.06.2014 р. до Договору було виявлено, що вказані договори є нікчемними з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки у зв'язку з незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою, Банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 316 897,03 грн.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати недійсними Договір про внесення змін від 30.04.2015 р. до Договору та Договір про внесення змін № 1 від 27.06.2014 р. до Договору, з підстав їх нікчемності.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що всі зміни та доповнення до укладеного договору відповідають вимогам чинного законодавства та не являються нікчемними.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Судом встановлено, що на підставі постанови правління Національного банку України № 358 від 05.06.2015 р. Про віднесення публічного акціонерного товариства Банк національний кредит до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 114 від 05.06.2015 р. про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві Банк національний кредит , згідно з яким з 08.06.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ Банк національний кредит .

Правління Національного банку України від 28.08.2015 р. прийнято постанову № 563 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит . На виконання вказаної постанови рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 159 від 28.08.2015 р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ Банк національний кредит .

Листом від 17.11.2015 р. №04-08/2095 Банк повідомив відповідача, що договір про внесення змін до депозитного договору є нікчемним з підстав, визначених п.1 ч.3 ст. 38 Закону, оскільки у зв'язку з незастосуванням Банком перерахунку процентів за зниженою ставкою, Банк відмовився від власних майнових вимог.

Положеннями ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", визначено, зокрема, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п. 3 ч. 2 зазначеної статті Закону).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За правилами ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що сторони, виклавши п.3.7 у новій редакції, дійшли згоди про відсутність у депозитному договорі умови щодо виплати відсотків за депозитним договором за зменшеною ставкою у разі дострокового розірвання договору.

Отже, виплата Банком відсотків за користування депозитом з розрахунку 23% річних є належним виконанням Банком своїх зобов'язань за депозитним договором, і не може вважатись відмовою Банку від власних майнових вимог, відповідно відсутні підстави вважати оскаржуваний додатковий договір нікчемним.

Суд зазначає, що сторони, у тому числі Банк, здійснює укладення будь-яких правочинів на власний розсуд, усвідомлюючи наслідки власних дій. Відтак, при укладанні оспорюваних додаткових Договорів Банк належним чином погодив зміни до Договору депозиту.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, спростованими відповідачем та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, вказані вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" про визнання нікчемних правочинів недійсними.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 05.12.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна