Рішення

від 05.12.2016 по справі 913/1272/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

05 грудня 2016 року Справа № 913/1272/16

Провадження № 30/913/1272/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , м. Луганськ

до відповідача ОСОБА_1 районної централізованої бібліотечної системи, м. Попасна Луганської області

про стягнення 9960 грн. 56 коп.

Господарський суд Луганської області у складі судді Голенко І.П.

Секретар судового засідання-помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 19.07.2016 № 134;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача у зв'язку з невиконанням договору про постачання електричної енергії № 489 від 27.08.2012 пені в сумі 7904 грн. 23 коп., 3% річних в сумі 624 грн. 43 коп., інфляційних втрат в сумі 1431 грн. 90 коп.

Позовні вимоги з посиланням на норми статей 526, 625 Цивільного кодексу України обґрунтовані порушенням відповідачем умов вказаного договору по розрахунках за електроенергію.

Представник позивача виклав позовні вимоги та підтримав їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, проте електронною поштою на дату проведення судового засідання надійшов надав відзив на позовну заяву від 02.12.2016 № 118 (06.12.2016 надійшов письмовий відзив № 119 від 02.12.2016), в якому, зокрема, заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що прострочення платежів за електроенергію виникло з вини органу державної казначейської служби України, якому надсилались платіжні доручення для оплати.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання, як постачальником, та ОСОБА_1 районною централізованою бібліотечною системою, як споживачем, був укладений договір № 489 від 27.08.2012 про постачання електричної енергії.

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник (позивач) постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електричних установок споживача з загальною дозволеною потужністю 22,1 кВт, величини якої по кожному об'єкту зазначені у додатку до договору «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача» , а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно із п. 4.4.1 договору у разі порушення споживачем строку розрахунку за електроенергію нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення.

У відповідності з пунктом 9 додатку до договору "Порядок розрахунків" передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за перетікання реактивної електричної енергії, оплату сум на відшкодування збитків, оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки постачальника.

На виконання умов договору позивачем за період з грудня 2015 року по липень 2016 року включно поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 44718 грн. 06 коп., що підтверджується актами про використану електричну енергію (а.с. 25, 29, 33, 36, 44), підписаними належним чином сторонами та скріпленими печатками.

За поставлену активну електричну енергію відповідачу виставлялись рахунки від 21.12.2015 № 489/12/1, від 19.01.2016 № 489/1/1, від 19.02.2016 № 489/2/1, від 21.03.2016 № 489/3/1, від 19.04.2016 № 489/4/1, від 19.05.2016 № 489/5/1, від 21.06.2016 № 489/6/1 та від 19.07.2016 № 489/7/1, які були отримані особисто відповідачем, про що свідчать відмітки про отримання на рахунках (а.с. 26, 30, 31, 34, 37, 41, 42, 45 ).

Відповідач в порушення умов договору своєчасно оплату не здійснював, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за спожиту електроенергію сумі 44718 грн. 06 коп.

Позивачем подано докази сплати зазначених сум, з яких вбачається про порушення строку оплати за спожиту електроенергію (а.с. 46-47), а саме: 7770 грн. 91 коп. та 37312 грн. 84 коп. сплачено 26.08.2016.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли з договору № 489 від 27.08.2012 про постачання електричної енергії за державні кошти, який за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його отримання або отримання товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору у період з грудня 2015 року по липень 2016 року постачав відповідачу активну електроенергію, претензій щодо постачання електроенергії у відповідача не було, у зв'язку з чим сторони договору належним чином підписували акти приймання-передачі за спірний період.

Втім, відповідач здійснив оплату за отриману активну електроенергію за період з грудня 2015 року по липень 2016 року лише 26.08.2016, чим порушив пункт 9 додатку до договору "Порядок розрахунків".

Посилання відповідача на те, що прострочення платежів за електроенергію виникло з вини органу державної казначейської служби України, судом відхиляються з огляду на наступне.

Пунктом 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 № «Про деякі практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону .

Згідно із п. 4.4.1 договору у разі порушення споживачем строку розрахунку за електроенергію нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем здійснено розрахунок пені за період з 29.12.2015 по 26.08.2016 на суму 7904 грн. 23 коп.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору передбачено тільки порядок нарахування пені - за кожний день прострочки та відсутнє застереження щодо незастосування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені.

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобов'язання, визначається відповідно до умов п. 9 додатку Порядок розрахунку .

Позивачем неправильно нарахована пеня щодо заборгованості за рахунками від 21.12.2015 № 489/12/1 за період з 29.12.2015 по 26.08.2016 та від 19.01.2016 № 489/1/1 за період з 27.01.2016 по 26.08.2016 з огляду на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Дана норма підлягає застосуванню, оскільки умови п. 4.4.1 договору передбачають саме порядок нарахування пені , а не визначають іншого строку протягом якого нараховується пеня (вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.05.2010 по справі № 2/115).

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобов'язань за рахунками від 18.01.2016 № 167/1/1 та № 167/1/3, на які нараховуються штрафні санкції, є відповідно до умов договору 29.12.2015 та 27.01.2016 відповідно. Датою закінчення нарахування санкції відповідно до положень п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України є 29.06.2016 та 27.07.2016 відповідно.

Крім того, при розрахунку позивачем помилково в період прострочення зараховано дні погашення заборгованості.

Так, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені (аналогічна правова позиція викладена у п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суд України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14).

Таким чином, кінцевою датою розрахунку по кожному з періодів прострочення при часткових оплатах по розрахунках є дата остаточної оплати боргу, а оскільки дата оплати не входить до періоду прострочення, то всі періоди нарахування з урахуванням часткових оплат корегуються на цей день.

Так, за прострочення оплати спожитої електроенергії за рахунками від 21.12.2015 № 489/12/1 пеня нараховується за період з 29.12.2015 по 29.06.2016, від 19.01.2016 № 489/1/1 - 27.01.2016 по 27.07.2016, від 19.02.2016 № 489/2/1 - 27.02.2016 по 25.08.2016, від 21.03.2016 № 489/3/1 - 29.03.2016 по 25.08.2016, від 19.04.2016 № 489/4/1 - 27.04.2016 по 25.08.2016, від 19.05.2016 № 489/5/1 - 27.05.2016 по 25.08.2016, від 21.06.2016 № 489/6/1 - 30.06.2016 по 25.08.2016 та від 19.07.2016 № 489/7/1 - 27.07.2016 по 25.08.2016.

Тому, пеня підлягає стягненню в сумі 7164 грн. 52 коп.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 624 грн. 43 коп. за період з 29.12.2015 по 26.08.2016 та інфляційні нарахування в сумі 1431 грн. 90 коп. за період з січня 2016 року по червень 2016 року згідно із розрахунком (а.с. 12-13).

При розрахунку 3% річних позивачем також помилково в період прострочення зараховано дні погашення заборгованості.

Перевіривши розрахунки позивача та враховуючи приписи п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 № «Про деякі практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами і доповненнями), суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість вимог у зв'язку із допущеними арифметичними помилками, тому вказані позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумах 620 грн. 51 коп. за період з 29.12.2015 по 25.08.2016 (включно) та 1431 грн. 90 коп. за період з січня 2016 року по червень 2016 року відповідно.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача слід стягнути пеню в сумі 7164 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 620 грн. 51 коп. та інфляційні втрати в сумі 1431 грн. 90 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судовий збір в сумі 1275 грн. 12 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» до ОСОБА_1 районної централізованої бібліотечної системи про стягнення 9960 грн. 56 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 районної централізованої бібліотечної системи, 93301, Луганська область, м. Попасна, вул. Первомайська, б. 5 А , код 26230134, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , 91021, м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35 А (адреса для листування: 93300, м. Попасна Луганської області, вул. Спортивна, б. 11), код 31443937, пеню в сумі 7164 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 620 грн. 51 коп., інфляційні втрати в сумі 1431 грн. 90 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1275 грн. 12 коп., видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 07.12.2016.

СуддяОСОБА_3

Надр. прим.

1 - до справи

2 - позивачу за адресою: 93300, м. Попасна Луганської області, вул. Спортивна, 11

3 - відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: 9300, м. Попасна Луганської області, вул. Первомайська, б. 5 «А»