Постанова

від 06.12.2016 по справі 905/1378/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.12.2016р. справа №905/1378/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Попкова Д.О. секретаря Бреславець Л.М. від позивача:не з"явився від відповідача:Мельченко В.І., представник за дов. №260/01 від 27.04.16р. від третьої особи: не з"явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти м.Слов янськ, Донецька область на рішення господарського судуДонецької області від 08.06.2016 року у справі№905/1378/16 (суддя Кучерява О.О.) за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Слов янськ, м.Святогірськ, Донецька область до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаДонецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти м.Слов янськ, Донецька область Головного управління казначейської служби України в Донецькій області м.Маріуполь, Донецька область простягнення основної заборгованості за договором поставки №11-131 від 14.11.2013р. у розмірі 76 990,00грн.

ВСТАНОВИВ:

08.04.2016р. до господарського суду Донецької області звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 м.Слов янськ, м.Святогірськ, Донецька область з позовом до Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти м.Слов янськ, Донецька область про стягнення основної заборгованості за договором поставки №11-131 від 14.11.2013р. у розмірі 76 990,00грн. (а.с.3-4).

Ухвалою суду від 12.05.2016р. до участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління казначейської служби України в Донецькій області м.Маріуполь, Донецька область (а.с. 31).

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.06.2016р. позовні вимоги задоволені у повному обсязі (а.с.50-51)

Стягнуто з Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти м.Слов янськ, Донецька область на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Слов янськ, м.Святогірськ, Донецька область суму заборгованості у розмірі 76990,00грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00грн.

В обґрунтування прийнятого рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не сплати у встановлені договором терміни за нього.

Відповідач, Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти м.Слов янськ, Донецька область звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2016р. по справі №905/1378/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с.75-77).

Апелянт наполягає на тому, що господарським судом були неповно з ясовані обставини справи, недоведені обставини, що мають значення для справи та висновки, викладені у рішення не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Скаржник зазначив, що підстава виникнення обов язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію витікає з п.3.5 договору, а саме: розрахунки здійснюються на підставі п.1 ст.49 Бюджетного кодексу України за фактом постачання, згідно накладної на товар.

Таким чином, апелянт вважає, що матеріали справи не містять рішення розпорядника бюджетних коштів та не містять доручення на здійснення платежу органом Казначейства України, що підтверджує факт про те, що за видатковою накладною від 15.11.2013р. майно відповідачу не передавалось.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Позивач та третя особа у судове засідання не з"явились, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалася обов"язковою, судова колегія вважала за необхідне розглянути справу за відсутності позивача та третьої особи.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 м.Слов янськ, м.Святогірськ, Донецька область (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.13-19).

Відповідач, Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти м.Слов янськ, Донецька область є юридичною особою (ідентифікаційний код 02135804).

Третя особа, Головне управління казначейської служби України в Донецькій області є юридичною особою (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Миру,68).

14.11.2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (за договором - постачальник, далі - позивач) та Донецьким обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти (за договором - покупець, далі - відповідач) було укладено договір №11-131 (а.с.8-9).

З предмету договору вбачається, що постачальник зобов язується на умовах, передбачених договором поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов язується прийняти та оплатити меблі (далі - товар), зазначений у накладній, що додається до договору і є його невід ємною частиною (п.1.1 договору).

Згідно п.1.1 договору, сума договору складає 76990,00грн.

Відповідно до п. 2.3 договору кількість та ціна товару вказується в накладній до договору.

Розділом 3 договору сторони визначили умови передачі товару і розрахунки.

Постачальник зобов язаний поставити товар покупцю на протязі 10 робочих днів після подачі заявки покупцем (п.3.1 договору).

Оплата товару здійснюється за узгодженими цінами на підставі накладної, за фактом постачання з відстрочкою платежу до 15 календарних днів (п. 3.2).

Транспортні витрати повинні включатись до складу ціни за товар (п.3.4 договору).

Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі п.1 ст.49 Бюджетного кодексу України за фактом постачання, згідно накладної на товар (п.3.5 договору).

Відповідно до п. 5.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, тобто до 31.12.2013р.

14.11.2013р. сторонами підписано Специфікацію до договору №11-131 від 14.11.2013 р., в якій визначили назву товару, одиницю, кількість, ціну без ПДВ та суму без ПДВ, загальна сума згідно даної специфікації складає 76990,00 грн. (а.с.10).

Додатковою угодою від 12.05.2014р. до договору 11-131 від 14.11.2013р. сторони, у зв язку із зміною банківських реквізитів покупця, виклали їх у новій редакції та продовжили термін дії договору до 31.12.2014р., але у будь-якому випадку до повного виконання зобов язань сторонами (а.с.11).

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар, що підтверджується видатковою накладною: №11-131 від 15.11.2013р. на суму 76990грн., яка міститься у матеріалах справи (а.с. 12).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника покупця у вказаній накладній, яка скріплена печатками сторін. З боку покупця товар отриманий ОСОБА_8 за довіреністю №30 від 15.11.13р. На вказаній видатковій накладній №11-131 від 15.11.2013р. міститься штамп Управління Державної казначейської служби України у м.Донецьку Донецької області з позначкою зареєстровано та взято на облік 20.11.2013р., Реєстр.№ зобов. 070701, КЕКВ/КККБ 2210 76990 та підпис відповідальної особи (а.с.12).

Позивач зазначає, що за відповідачем утворилася заборгованість за поставлений товар у розмірі 76990,00грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

За таких обставин позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення боргу за договором поставки.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір №11-131 від 14.11.2013р. є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зоов язується прийняти мано (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов язан вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов язку. Зобов язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов язковості договору для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.2 договору, оплата товару здійснюється за узгодженими цінами на підставі накладної, за фактом постачання з відстрочкою платежу до 15 календарних днів.

З огляду на фактичні обставини справи, здійснення між сторонами господарських зобов язань підтверджується видатковою накладною №11-131 від 15.11.2013р, яка міститься в матеріалах справи (а.с.12).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності факту отримання відповідачем товару та не сплати за накладною у встановлені договором терміни, тому вважає висновок суду про стягнення боргу у розмірі 76 990,00грн. обґрунтованим та документально підтвердженим.

Втім, відповідач заперечує проти наявності заборгованості, посилаючись на не передання йому майна, визначеного у видатковій накладній №11-131 від 15.11.2013р. та відсутністю вказаного майна на балансі Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Проте, колегія суддів вважає, що з цим не можна погодитися з наступного.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Розділом 3 договору визначені умови передачі товару і розрахунки.

Постачальник зобов язаний поставити товар покупцю на протязі 10 робочих днів після подачі заявки покупцем (п.3.1 договору).

Оплата товару здійснюється за узгодженими цінами на підставі накладної, за фактом постачання з відстрочкою платежу до 15 календарних днів (п. 3.2).

Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі п.1 ст.49 Бюджетного кодексу України за фактом постачання, згідно накладної на товар (п.3.5 договору).

Як вже зазначалось вище, на виконання умов договору, позивач поставив на адресу відповідача товар, що підтверджується видатковою накладною: №11-131 від 15.11.2013р. на суму 76 990грн., яка наявна у матеріалах справи (а.с. 12).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідає видаткова накладна №11-131 від 15.11.2013р., яка засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за поставлений позивачем товар.

Як вбачається з видаткової накладної №11-131 від 15.11.2013р. факт отримання покупцем товару підтверджується підписом представника покупця у вказаній накладній, яка скріплена печатками сторін. З боку покупця товар отриманий ОСОБА_8 за довіреністю №30 від 15.11.2013р.

З пояснень позивача вбачається, що надання покупцем заявок на товар передбачено не було, але у зв язку з бойовими діями, які відбуваються в Донецькій та Луганській областях в ході проведення антитерористичної операції, спричинили втрату значної кількості документів, пов язаних із веденням господарської діяльності, в їх числі були й довіреності, які підтверджують право особи на отримання товарно-матеріальних цінностей за договором №11-131 від 14.11.2013р. (а.с.39).

Відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Означена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2015р. по справі №3-77гс15.

Згідно п.1 ст.49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього кодексу.

Колегія суддів зазначає, на вказаній видатковій накладній №11-131 від 15.11.2013р. міститься штамп Управління Державної казначейської служби України у м.Донецьку Донецької області з позначкою зареєстровано та взято на облік 20.11.2013р., Реєстр. № зобов. 070701, КЕКВ/КККБ 2210 76990 та підпис відповідальної особи (а.с.12).

Доводи апелянта щодо відсутності поставленого товару, згідно видаткової накладної №11-131 від 15.11.2013р. на його балансі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки факт відсутності майна на балансі відповідача не спростовує факт його поставки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти м.Слов янськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2016р. у справі №905/1378/16 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2016р. у справі №905/1378/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

Д.О.Попков

Надр.6 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1- третій особі 1 -ДАГС; 1-ГС Донецької обл.