Постанова

від 30.11.2016 по справі 916/2050/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р.Справа № 916/2050/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

Суддів Петрова М.С., Лисенко В.А.;

при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.' ;

за участю представників сторін:

Представники сторін:

Від ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" - ОСОБА_1, довіреність № 194, дата видачі : 06.06.16;

від Батальйону патрульної служби Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області - не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2016 року

у справі № 916/2050/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", м. Одеса

до Батальйону патрульної служби Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області

про стягнення 214 280,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Батальйону патрульної служби Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області 214 280,91 грн., з яких 196 637,14 грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію, 13 608,89 грн. - пеня, 989,43 грн. - 3% річних, 3 045,45 грн. - інфляційні.

11.08.2016 року позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог (вх.№2-4226/16), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 180 781,93 грн., з яких 163 138,16 грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію, 13 608,89 грн. - пеня, 989,43 грн. - 3% річних, 3045,45грн. - інфляційні.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.09.2016 року у справі №916/2050/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" задоволено частково, стягнуто з Батальйону патрульної служби Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 163 138 грн. 16 коп., пеню в розмірі 1 000 грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 989 грн. 43 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 045 грн. 45 коп. та витрати на оплату судового збору в розмірі 3 214 грн. 22 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", м. Одеса 11.10.2016 звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 12 609,89 грн. пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення в частині зменшення розміру пені на 12 608,89 грн. пені прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначив, що у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію ПАТ Одесаобленерго несе збитки, розмір яких дорівнює вартості неоплаченої споживачем електроенергії. На думку заявника апеляційної скарги у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення пені в порядку ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки розмір заборгованості та сума пені є співрозмірними.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційний скарзі позивач посилається на ті документи, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2007р. між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (Постачальник) та Полком патрульної служби при Одеському міському управлінні ГУМВС України в Одеській області (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №2378, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, що Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком №2 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком №7 "ОСОБА_1 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між Постачальником та Споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до Договору.

Відповідно до п.п.2.2., 2.2.1, 2.2.2. Договору Постачальник зобов'язується виконувати умови цього Договору. Постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару:

-в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з врахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу");

-згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "ОСОБА_1 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";

-із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

-забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної з площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку №2 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Зі змісту п.п.2.3., 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3. Договору, вбачається, що Споживач зобов'язується виконувати умови цього Договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановки; оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 "Порядок розрахунків" та №2 "Графік зняття показів обліку електричної енергії".

У відповідності до п.4.2.1., Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2008р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін (п.9.4. Договору).

Згідно умов п.1 Додатку №5 до Договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 17 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

За приписами п.3 Додатку №5 Договору, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за "ОСОБА_1 про обсяги спожитої електроенергії" за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка знаття показів. Акт про обсяги переданої субспоживачу електричної енергії узгоджується з Основним споживачем.

25.04.2013 року відбулись чергові Загальні збори акціонерів відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", якими серед іншого прийняте рішення про внесення змін до статуту позивача, в тому числі щодо зміни найменування товариства на публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго".

Як зазначає позивач, відповідачем в період з листопада 2015 року по червень 2016 року було спожито електричну енергію в розмірі 381 200 кВт. год. на суму 218 471,39 грн., проте відповідачем вартість спожитої електричної енергії сплачена частково в сумі 21 834,25 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 196 637,14 грн.

Під час розгляду справи, відповідачем частково сплачено заборгованість на суму 33 498,98 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 196637,14 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору.

Ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу послуги з постачання електроенергії за період з листопада 2015 року по червень 2016 року в сумі 196 637,14 грн. Проте, відповідачем зобов'язання щодо сплати спожитої електроенергії виконане лише частково на суму 33 498,98 грн.

Враховуючи заборгованість відповідача перед позивачем за договором постачання електричної енергії №2378 від 17.12.2007 року в сумі 163 138,16 грн. за період з листопада 2015 року по червень 2016 року та відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів в розумінні ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України щодо її погашення, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про стягнення з відповідача вказаної суми боргу.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін його виконання), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.(ст.ст. 610,611 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Враховуючи, що оплата коштів за спожиту електроенергію була здійснена позивачем не в повному обсязі, з порушенням строків, передбачених умовами укладеного між сторонами договору, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача 3% річних в сумі 989,43 грн. та інфляційні в розмірі 3 045,45 грн.

Судова колегія перевірила зроблений місцевим господарським судом розрахунок інфляційних та 3% річних та вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за прострочку за виконання договірного грошового зобов'язання пені в сумі 13 608,89 грн. за період з 15.12.2015 року по 31.05.2016 року.

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Водночас у відповідності до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши власний розрахунок суми пені, заявленої до стягнення, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розрахунок пені за прострочений період є вірним і відповідає приписам норм чинного законодавства України.

Щодо зменшення судом першої інстанції розміру заявленої пені до 1 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Так, з положень названих статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (стаття 611 Цивільного кодексу України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір пені повинні бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.

Суд може за власною ініціативою зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки це є правом суду відповідно до норм господарського процесуального законодавства України.

В даному випадку судова колегія вважає, що позивачем не надано суду жодних документів в підтвердження понесених ним збитків та інших негативних наслідків, які настали для нього саме через несвоєчасну оплату відповідачем поставленої електроенергії. Наявність лише самої заборгованості не може бути підтвердженням збитків, понесених позивачем, як це зазначено в апеляційній скарзі.

При цьому, судова колегія зазначає, що слід враховувати складне фінансове становище відповідача, який є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок державних коштів, на теперішній час знаходиться на стадії ліквідації, що в даному випадку і є виключними обставинами, що слугують підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення пені.

Доводи апеляційної скарги судовою колегією розглянуті та відхилені, як такі, що спростовуються вищезазначеними обставинами та не впливають на правомірність і обґрунтованість прийнятого рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2016 року по справі №916/2050/16 залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" на рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2016 року по справі №916/2050/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2016 року по справі №916/2050/16 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: М.С. Петров

ОСОБА_2