Постанова

від 29.11.2016 по справі 806/1838/16

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року м.Житомир справа № 806/1838/16

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Ткачук А.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" до ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир - Агро - Інвест", ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення індексний номер 30656085 від 27.07.2016 в частині державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1820384800:05:000:0108, виключення запису № 15604175,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 30656085 від 27.07.2016 в частині державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1820384800:05:000:0108, що належить на праві власності ОСОБА_3, та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 15604175 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ТОВ "Агросервіс" зазначало, що у 2004 році ними укладено договір оренди земельної ділянки, строком дії на 15 років, з власником указаної земельної ділянки ОСОБА_3. Договір зареєстрований у Андрушівському районному відділі Житомирської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» по Івницькій сільській раді, про що у державному реєстрі земель вчинено відповідний запис № 245 від 19.10.2004, відповідно до законодавства, яке діяло на момент його укладення. Попри це у вересні 2016 року Товариству стало відомо, що 27.07.2016 відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30656085, на підставі якого проведено державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 07.07.2016, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "Житомир - Агро - Інвест". Позивач вважає зазначене рішення протиправним і такими, що підлягає скасуванню, оскільки державним реєстратором здійснену подвійну реєстрацію права оренди на одну і ту ж земельну ділянку. При проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеним ТОВ "Житомир - Агро - Інвест" з її власником, не перевірено належним чином чи право оренди на цю земельну ділянку зареєстровано раніше чи ні. Право оренди позивача на земельну ділянку закінчиться у 2019 році, тому здійснена відповідачем реєстрація права оренди за ТОВ "Житомир - Агро - Інвест" порушує права ТОВ "Агросервіс" та є протиправною.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючи на доводи наведені у позовній заяві.

Відповідач і треті особи до суду не прибули, хоча про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки до суду не повідомили. Відповідач письмових заперечень проти позову до суду не надіслав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Судом установлено, що 31 березня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" (Орендар) та Орендодавцем - ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки № 245.

За умовами цього договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Івницької сільської ради Андрушівського району Житомирської області. Земельна ділянка належить Орендодавцю на підставі державного акту на право власності серії ЖТ № 039133, кадастровий номер ділянки 1820384800:05:000:0108.

У відповідності до п. 3 договору № 245, цей договір укладено на 15 років.

Згідно зі п. 14.1 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

На виконання договору Орендодавцем та Орендарем складено і підписано акт прийому - передачі земельної ділянки.

В судовому засіданні з'ясовано, що договір оренди земельної ділянки містить відмітку про його реєстрацію у Андрушівському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК по Івницькій сільській раді, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 245 від 19.10.2004.

Разом з цим, судом з'ясовано, що у липні 2016 року право оренди щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1820384800:05:000:0108 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир - Агро - Інвест" відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса ОСОБА_4, Києво - Святошинський районний нотаріальний округ Київської області, індексний номер 30656085 від 27.07.2016, яким проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1820384800:05:000:0108. Підставою виникнення іншого речового права є договір оренди землі б/н від 07.07.2016, укладений між Орендодавцем - ОСОБА_3 та Орендарем - ТОВ "Житомир - Агро - Інвест", строком на 15 років.

Внаслідок прийняття рішення відповідачем також внесено запис про інше речове право до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 15604175.

Дані обставини підтверджені Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права), сформованою 21.09.2016, та Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.09.2016.

Позивач вважає, що державним реєстратором здійснену подвійну реєстрацію права оренди однієї земельної ділянки.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, з урахуванням наведеного, суд виходив із такого.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), згідно зі абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення та внесення запису, далі - Закон № 1952-IV) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Положеннями частини першої статті 3 Закону № 1952-IV передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті Закону № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно зі частиною 4 статті 18 Закону № 1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор, яким також є нотаріус: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

- реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

- на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації (ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-IV).

В силу приписів частини 4 статті 3 Закону № 1952-IV, будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що державний реєстратор як суб'єкт владних повноважень, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації повинен перевірити інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 29 вересня 2015 року (справа № 21-760а15), та Вищого адміністративного Суду України (ухвала від 06.07.2016 в справі № К/800/50757/15).

Зважаючи на вказані приписи Закону № 1952-IV, суд відзначає, що відносини із реєстрації договорів оренди землі, на час укладення позивачем договору оренди земельної ділянки з Орендодавцем, регулювалися, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073, Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 р. N 174 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за N 641/7962, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647.

У відповідності до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями), правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договору оренди), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договору оренди) визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст. 20 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, у редакції, чинній на момент укладення позивачем договору оренди).

Єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок (далі - договори оренди), на час укладення позивачем зазначеного договору оренди, були визначені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 (у редакції, чинній на час укладення позивачем договору, надалі - Порядок № 2073), державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно зі п.п. 12, 13 Порядку № 2073, факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації (п. 14 Порядку № 2073).

Пунктом 4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 р. N 174 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за N 641/7962 (чинного на момент укладення позивачем договору) визначено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

В силу приписів п. 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647, державна реєстрація договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що договір оренди земельної ділянки № 245 від 31.03.2004, укладений між позивачем і Орендодавцем пройшов державну реєстрацію, відповідно до законодавства, яке діяло на момент його укладення.

Також суд ураховує, що договір № 245 від 31.03.2004 набрав чинності з моменту його державної реєстрації - 19 жовтня 2004 року, тому строк його дії ще не сплинув.

Матеріали справи доказів проведення державної реєстрації припинення іншого речового права ТОВ "Агросервіс" на земельну ділянку з кадастровим номером 1820384800:05:000:0108 на підставі договору оренди земельної ділянки від 31.03.2004, а також визнання недійсним указаного договору не містять.

У суду відсутні відомості про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки № 245 від 31.03.04, здійсненої 19 жовтня 2004 року Андрушівським районним відділом Житомирської регіональної філії "Центр державного земельного кадастру" по Івницькій сільській раді.

Отже, в розумінні ст. 3 Закону № 1952-IV, речові права позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 1820384800:05:000:0108 на даний час є дійсними.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ "Житомир - Агро - Інвест" належним чином не перевірено чи вже зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку чи ні.

Жодних доказів на спростування зазначеного державним реєстратором суду надано не було.

При цьому суд ураховує, що на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної бази, за допомогою якої можна встановити реєстрацію прав, які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року.

Однак відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав, які виникли та зареєстровані до 01.01.2013, не може позбавляти особу цього права.

Реєстрація договорів оренди землі за новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

У відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач під час прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.07.2016 індексний номер 30656085 в частині державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1820384800:05:000:0108, що належить на праві власності ОСОБА_3, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир - Агро - Інвест" діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Внаслідок чого й здійснив повторну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Верховний Суд України в постановах від 30 березня 2016 року (справа № 814-3015-14) та від 15 листопада 2016 року (справа № 825/1287/15-а) висловив правову позицію, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Висновки цих постанов Верховного Суду України, згідно зі приписами ст. 244-2 КАС України, є обов’язковими для застосування до спірних правовідносин, що є предметом цього позову.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні рішення та/або дії.

Втім, з обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачем, усупереч указаним правовим нормам, доказів, які б підтверджували правомірність прийняття рішення, яке є предметом оскарження у даній справі, надано не було. Також відповідачем не було направлено до суду письмових заперечень проти позову, що трактується судом на користь позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що рішення ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.07.2016 індексний номер 30656085 в частині державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1820384800:05:000:0108, що належить на праві власності ОСОБА_3, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир - Агро - Інвест" необхідно скасувати як протиправне.

Поряд з цим, суд ураховує, що відповідно до положень абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1952-IV рішення про державну реєстрацію прав є підставою внесення до Державного реєстру прав запису про проведену реєстрацію.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (ч. 2 ст. 26 згаданого Закону).

Враховуючи наведене, суд вважає, що внесений відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 15604175 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди необхідно скасувати, оскільки факт протиправності рішення на підставі якого він проведений встановлено судом.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" є обґрунтованими, а позов таким, що належить до задоволення.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у загальній сумі 2756,00 грн (квитанції № 97 від 27.09.2016 та № 38 від 07.10.2016) необхідно відшкодувати за рахунок Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2.

Керуючись статтями 86, 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.07.2016 індексний номер 30656085 в частині державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1820384800:05:000:0108, що належить на праві власності ОСОБА_3.

Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15604175 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки.

Стягнути з Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" 2756,00 грн сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 05 грудня 2016 р.