Ухвала

від 22.11.2016 по справі 803/2580/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року м. Київ К/800/9391/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року

у справі №803/2580/14 (876/6900/15)

за позовом Приватного підприємства «Ісіс Плюс» (надалі - ПП «Ісіс Плюс»)

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - Луцька ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

ПП «Ісіс Плюс» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 16.07.2014 року №0012401501, від 04.03.2014 року №0001802202 та від 04.03.2014 року №0001812202.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.11.2013 року, а також формування доходів та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування з податку на прибуток, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, наслідки якої оформлено актом від 13.02.2014 року №731/22.2/35751004.

Крім цього, відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Ісіс Плюс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 27.06.2014 року №3049/15.1/35751004.

Перевірками встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 138.2, 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п. 198.6 ст. 198, абз. «а» п. 200.4 ст. 200, абз. «є» п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні будівельних матеріалів у Приватного підприємства «Цикас Плюс» та маку блакитного в Приватного підприємства «Промагроконтракт», а також при реалізації цих товарів Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак», Товариству з обмеженою відповідальністю «Авангард Плюс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн», Товариству з обмеженою відповідальністю «Борисфен-Д» внаслідок непідтвердження товарного характеру проведених поставок належним чином оформленими первинними документами.

На підставі зазначених актів перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 04.03.2014 року №0001812202, згідно з яким зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 837,00 грн. за основним платежем; від 04.03.2014 року №0001802202, згідно з яким зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1416,00 грн. за основним платежем; від 16.07.2014 року №0012401501, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 70904,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17726,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій, у зв'язку з чим Волинський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято Луцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно до абз. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операцій з придбання та реалізації товарно-матеріальних цінностей, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування, суд апеляційної інстанції з'ясував, що реальний характер господарських операцій з придбання позивачем будівельних матеріалів у ПП «Цикас Плюс» та їх подальшої реалізації ТОВ «Волиньтабак», ТОВ «Авангард Плюс», ТОВ «Львівський тютюн» підтверджується належним чином оформленими специфікаціями, видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними. Відсутність в окремих випадках транспортної документації, що складається при перевезенні товару, зумовлена транспортуванням продукції на умовах самовивозу без залучення автоперевізника, що не передбачає оформлення товарно-транспортних накладних. Розрахунки між сторонами проведено в безготівковій формі та шляхом передачі простих векселів.

Щодо придбання маку блакитного в ПП «Промагроконтракт» та його реалізації ТОВ «Борисфен-Д», то товарний характер цих операцій, як встановлено Львівським апеляційним адміністративним судом, засвідчується відповідними рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, актами здачі-приймання, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 16.09.2010 року №05.03.02-03/66128 на мак продовольчий.

Судом апеляційної інстанції перевірено також обставини щодо зберігання розглядуваних товарно-матеріальних цінностей на складі-площадці в с. Богушівка, Луцького району, Волинської області, згідно з договором відповідального зберігання від 01.11.2012 року №09/12, укладеним з ОСОБА_1. Власне ж доводи відповідача, підтримані судом першої інстанції, про те, що на вказаній ділянці ОСОБА_1 здійснюється будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та, відповідно, не змінене цільове призначення земельної ділянки для потреб комерційного використання, об'єктивно відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Виявлені під час здійснення контрольного заходу податкові правопорушення не можуть обґрунтовуватись недотримання норм інших галузей законодавства, зокрема, земельного.

Посилання Волинського окружного адміністративного суду на відсутність в Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-ОРТ» - автопідприємства, яке здійснювало транспортування маку блакитного автомобілем марки Камаз 5410 д.н.з. 6307КРС, вказаного транспортного засобу на балансі як на підтвердження безтоварності здійснених поставок також спростовано Львівським апеляційним адміністративним судом. Так, судом з'ясовано, що хоча на момент вчинення господарських операцій названий автомобіль і належав Публічному акціонерному товариству «Феодосійська тютюнова фабрика», але тимчасово (з 16.06.2007 року) був зареєстрований на ТОВ «АС-ОРТ» з правом керування, що підтверджує можливість його використання при здійсненні перевезень.

Податковим органом, при цьому, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені поданими ПП «Ісіс Плюс» документами. Не поставлено контролюючим органом під сумнів і добросовісність позивача або його контрагентів як платників податків.

На момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Ісіс Плюс» та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Отже, враховуючи викладене, твердження суду апеляційної інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень слід визнати правильним.

Таким чином, оцінюючі зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком Львівського апеляційного адміністративного суду щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун