Постанова

від 02.04.2019 по справі 803/2580/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №803/2580/14

адміністративне провадження №К/9901/17391/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.11.2016 у справі № 803/2580/14 за позовом Приватного підприємства Ісіс Плюс до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Ісіс Плюс (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (ділі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2014 №0012401501, від 04.03.2014 №0001802202 та від 04.03.2014 №0001812202.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 в задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що спірні господарські операції мають нереальний характер, оскільки позивачем належними та допустимими доказами недоведений факт наявності господарської мети при їх веденні, а під час судового розгляду не було підтверджено рух активів у процесі здійснення таких господарських операцій.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Рішення обґрунтовано висновком про те, що Підприємством були надані всі первинні документи для підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами, що є підставою для формування витрат та віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту, а контролюючим органом всупереч вимог процесуального закону не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує недобросовісність платника та необґрунтованість його податкової вигоди, а тому судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-та обґрунтованості висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій ПП Ісіс Плюс .

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.11.2016 залишив касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Не погодившись з ухвалю Вищого адміністративного суду України від 22.11.2016 Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області подала до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заява зареєстрована у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 7 лютого 2018 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 7 лютого 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.

Розгляд заяви контролюючого органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

За правилами п. 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У заяві контролюючий орган, не погодившись із рішенням суду касаційної інстанції, просить його переглянути посилаючись на наявність підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування положень підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 29.06.2016 (№К/800/7694/16), від 12.07.2016 (№К/800/54251/15) та постанови від 11.11.2015 (№К/800/25766/14) які, на думку контролюючого органу підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права.

Позиція контролюючого органу, наведена в акті перевірки від 13.02.2014 №731/22.2/35751004, який складено за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.11.2013, а також формування доходів та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої і було прийнято оскаржувані у цій справі податкові повідомлення - рішення, а також у апеляційній скарзі, касаційній скарзі та у заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції, полягає у відсутності реальних правових наслідків господарських операцій в межах договорів, укладених позивачем з контрагентами з огляду на відсутність належних первинних документів, що підтверджують транспортування придбаного товару та його якість.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про реальність спірних господарських операцій здійснених позивачем з контрагентами ПП Цикас Плюс , ПП Промагроконтракт , ТОВ Волиньтабак , ТОВ Авангард Плюс , ТОВ Львівський тютюн , ТОВ Борисфен-Д з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи щодо реального характеру спірних господарських операцій, що підтверджується належним чином оформленими копіями первинних документів, які наявні у матеріалах справи (специфікації, видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, рахунки - фактури, акти здачі-приймання, платіжні доручення, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи). Крім того було встановлено, що відсутність в окремих випадках транспортної документації, що складається при перевезенні товару, зумовлена транспортуванням продукції на умовах самовивозу без залучення автоперевізників, що не передбачає оформлення товарно-транспортних накладних. У зв'язку з наведеним судом касаційної інстанції обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, оформлених за результатами реально здійснених господарських операцій.

В ухвалах Вищого адміністративного суду України від 29.06.2016 (№К/800/7694/16), від 12.07.2016 (№К/800/54251/15) та постанові 11.11.2015 (№К/800/25766/14), наданих для порівняння, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що господарські операції між позивачами та їх контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки такі господарські операції не підтверджено первинними документами, зокрема позивачами не було надано жодних транспортних документів (товарно - транспортних накладних, шляхових листів, договорів на перевезення та ін.), рахунків - фактур, документів щодо оприбуткування товару та його подальшого зберігання, а надані видаткові накладні не є належно оформленими, оскільки в таких не зазначено особу, що отримувала товар, також було встановлено, що контрагенти не мали матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово - господарської діяльності обумовленої укладеними з позивачами договорами, а тому за встановлених обставин суди дійшли висновку, що у позивачів були відсутні підстави відображення наслідків таких господарських операцій у податковому обліку.

Із зіставлення рішення, про перегляд якого подано заяву, з рішеннями на які робиться посилання як на приклад неоднаковості у правозастосуванні (ухвали ВАСУ від 29.06.2016 (№К/800/7694/16), від 12.07.2016 (№К/800/54251/15), постанова 11.11.2015 (№К/800/25766/14)), вбачається, що в основі кожного з них лежать конкретні фактичні обставини, які залежно від повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення в оскарженому рішенні були оцінені як такі, що документально підтверджують фактичність, товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику податку (позивачу) сформувати витрати та податковий кредит за такими господарськими операціями (надано первинні документи в підтвердження реальності), а в наданих для порівняння рішеннях - як таких, що не давали для цього підстав (первинні документи не надано).

Наведене вище дає підстави вважати, що рішення Вищого адміністративного суду України додані на обґрунтування заяви, прийняті судами за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України непідтвердження обставин, які стали підставою для перегляду справи, або якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення належить відмовити.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 241 - 244, 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, пунктом 1 частини першої Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, Суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.11.2016 у справі №803/2580/14 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

…………………………….

…………………………….

…………………………….

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду