Ухвала

від 07.12.2016 по справі 814/1300/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1300/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Південний меридіан» до Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23.06.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Південний меридіан» (надалі - ТОВ ТД «Південний меридіан») звернулося до суду з позовом до Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2016р. №0000081200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1169175грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 292293,75грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.08.2016р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, ТОВ ТД «Південний меридіан» придбало у Управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації об'єкт приватизації – єдиний майновий комплекс комунального підприємства «Пансіонат «Миколаїв», що розташований за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве, проспект Курортний, 16, відповідно до договору купівлі продажу від 06.10.2015р., зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно за №1077. Загальна сума правочину складає 7015048,80грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1169174,80грн. /а.с.17-19/

Перехід права власності на об'єкт приватизації за позивачем підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.11.2015р. №47589343.

Оплату за об'єкт приватизації позивач здійснив платіжними дорученнями: від 03.09.2015 року №57 на суму 701504,88грн.; від 12.10.2015 року №69 на суму 1169174,80грн.; від 22.10.2015 року №77 на суму 644369,12грн.; від 29.10.2015 року №80 на суму 500000грн.; від 02.11.2015 року №81 на суму 2200000грн.; від 03.11.2015 року №83 на суму 1200000грн.; від 04.11.2015 року № 84 на суму 600000грн.; від 04.11.2015 року №85 на суму 23468,20грн. /а.с.20-24/

Управлінням з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації складено та зареєстровано податкову накладну від 12.10.2015 року №1 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 29.10.2015 року №1 до податкової накладної від 12.10.2015 року №1 на загальну суму 7015048,80грн., в т.ч. ПДВ на суму 1169174,80грн. /а.с.25/

Управлінням з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації включено до складу податкових зобов'язань за жовтень 2015 року суми податку в повному обсязі та задекларовано до сплати в бюджет суми податкових зобов'язань по операціях з позивачем у повному обсязі.

В податковому обліку позивача податкова накладна № 1 від 12.10.2015 року відображена в декларації з ПДВ за жовтень 2015 року за рядком 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» всього в сумі 5845918грн. (рядок 10.1 кол. А), та ПДВ в сумі 1169184грн. (рядок 10.1 кол. Б ).

На виконання приписів ст. 200 ПК України позивач подав податкову декларацію з ПДВ за січень 2016р. з відповідними додатками, якою задекларував суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 1212643грн. Згодом, позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з відповідними додатками, яким уточнив зазначену суму бюджетного відшкодування до розміру 1169175грн. /26-38/

З 11.03.2016р. по 08.04.2016р. відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ ТД «Південний меридіан» щодо суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2016 року, за результатами якої складений акт перевірки від 08.04.2016р. №1/14-26-12-01/00905899, яким з посиланням на порушення позивачем пп. 14.1.181. п.14.1 ст.14., п. 185.1 ст.185, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198., п.201.7, п.201.10 ст.201, п.202.1 ст.202 ПК України встановлено завищення товариством суми бюджетного відшкодування. Порушення Управлінням з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації порядку виписки податкових накладних не дає можливості ідентифікувати здійснену операцію з придбання майнового комплексу, дата податкової накладної не відповідає акту прийому-передачі та датам проведення розрахунків, що підтверджені платіжними дорученнями, тому позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ, яке заявлене по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2016р. та уточнюючому розрахунку з додатками за січень 2016р. на суму 1169175грн. /а.с.9-16/

За наслідками перевірки винесено податкове повідомлення рішення від 22.04.2016р. №0000081200 про зменшення товариству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1169175грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 292293,75грн. /а.с.7/

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

При цьому, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

При цьому, відповідачем не заперечуються факти проведення господарської операції з купівлі-продажу об'єкта приватизації, повної сплати позивачем грошових коштів, декларування та перерахування ПДВ до бюджету продавцем в повному обсязі

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.2.1 договору купівлі-продажу, покупець зобов'язаний протягом п'яти банківських днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору внести 1169174,80грн. податку на додану вартість за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести 5845874грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору. З урахуванням внесених покупцем згідно з платіжним дорученням №57 від 03.09.2015р. грошових коштів в сумі 701504,88грн., для реєстрації його в якості учасника аукціону, сплаті за придбаний об'єкт приватизації без урахування ПДВ підлягає 5144369,12грн.

Згідно з п.2.2 договору, розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються таким чином: покупець перераховує зі свого рахунку податок на додану вартість у сумі 1169174,80грн. та кошти покупця у сумі 5144369,12грн. на рахунок продавця.

Пунктом 7.1 договору передбачена відповідальність позивача у вигляді пені за порушення строків перерахування податку на додану вартість, встановлених п. 2.1 договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» для реєстрації покупців як учасників аукціону, конкурсу вони сплачують встановлений органом приватизації реєстраційний внесок у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також вносять грошові кошти в розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта.

Отже, сплата 701504,88грн. за платіжним дорученням від 03.09.2015 року №57 є внесок для участі у аукціоні, що відбулась до підписання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, яка згодом була зарахована в якості часткової сплати за об'єкт приватизації. Тобто, сплата зазначених коштів не може вважатись першою подією в контексті п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Натомість, податкова накладна від 12.10.2015 року №1 виписана в зв'язку з настанням першої події, а саме – сплати за платіжним дорученням від 12.10.2015 року №69 - 1169174,80грн. податку на додану вартість відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 договору.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно абзацу 19 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, доводи ОДПІ щодо невідповідності податкової накладної здійсненим операціям, що не дає можливості ідентифікувати здійснену операцію з придбання єдиного майнового комплексу комунального підприємства «Пансіонат «Миколаїв» є безпідставними, оскільки податкова накладна від 12.10.2015 року №1 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 29.10.2015 року №1 до податкової накладної від 12.10.2015 року № 1 мають всі реквізити, встановлені законодавством, зареєстровані належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних, а помилки в реквізитах, про які йдеться в акті перевірки, не заважають ідентифікувати здійснену операцію (відповідач в акті перевірки сам же її ідентифікує – придбання єдиного майнового комплексу комунального підприємства «Пансіонат «Миколаїв»).

Враховуючи, що обов'язок щодо складання податкової накладної, її оформлення та реєстрації покладено на продавця товарів, тому позивач не може нести відповідальність за дії свого контрагента.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія