Постанова

від 10.05.2007 по справі 6/665-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/665-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 травня 2007 р.                                                                                   № 6/665-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківська І.П.

суддіДанилова Т.Б., Савенко Г.В.

розглянувши  матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач"

у справігосподарського суду Дніпропетровської області

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 року

за позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач"

доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2006 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулось державне  підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 3 266,16 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем вчасно не виконано зобов'язання, які він взяв на себе згідно умов договору поставки нафтопродуктів № ЦХП-20205 від 10.01.2005 року, а саме не акцептував сповіщення або не сплатив в повному обсязі суму за поставлений товар згідно рахунка-фактури №ФАС05-1753 від 20.09.2005 року, в зв'язку з чим позивач зазнав збитків у сумі 3 266.16 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2006 року (суддя Коваленко О.О.) позов задоволено у повному обсязі на тій підставі, що приймальний акт на приймання дизельного пального складений в односторонньому порядку без участі представника громадськості стороннього підприємства і тому цей акт не може бути належним доказом наявності недостачі, а відтак відмова від авізо або оплати рахунку за продукцію є безпідставною.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 року рішення суду першої інстанції скасовано. Постановлено нове рішення про відмову у позові.

У касаційній скарзі позивач посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, неправильну правову оцінку обставин справи і просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі без змін.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із наступного.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 10 січня 2005 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та державним підприємством "Придніпровська залізниця" було укладено договір поставки №ЦХП-20205. Предметом даного договору є постачання нафтопродуктів.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, названі в подальшому "Товар", найменування, марка, ціна і кількість яких вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з умовами зазначеного договору ДП "Укрзалізничпостач" 08.09.2005 року з бази Матейково на адресу станція П'ятихатки, Придніпровської залізниці, поставило цистерну дизельного палива №74210154, що підтверджується накладною №32552600, (цистерна №74210154 за відправкою №32552600 переадресована на станцію Запоріжжя-2 Придніпровської залізниці).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач акцептував сповіщення № 11288, яке було виставлене на суму 844478 грн. 07 коп. частково, на суму 841211 грн. 87 коп., а в частині 3266 грн. 16 коп., від авізування або сплати відмовився, посилаючись на нестачу продукції.

Пунктом 6.4 вищезазначеного договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється відповідно до наказу Укрзалізниці №329-Ц3 від 30.04.2004 р. "Про затвердження "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи". Згідно з п. 1.2 вказаного наказу ЦХП виписує авізо (повідомлення) у 6 екземплярах і надсилає їх безпосередньо структурному підрозділу залізниці-вантажоодержувачу. Повідомлення (авізо) - офіційне сповіщення, що надсилається одним підприємством (підрозділом) іншому, про зміни стану взаєморозрахунків, пов'язаних з наданням послуг, відвантаженням товарно-матеріальних цінностей, розподілом доходів від перевезень та іншими господарськими операціями.

Відповідно до п.п. 2.6.1 цього наказу структурний підрозділ –вантажоодержувач акцептує авізо на суму фактично отриманих ТМЦ, які відповідають специфікації до договору поставки, за виключенням неякісної продукції, нестач або бракованої продукції згідно складених рекламацій.

Пункт 6.2 Договору від 10.01.2005 року № ЦХП-20205 умовами розрахунків встановлює, що покупець здійснює розрахунки за поставлений постачальником товар шляхом акцепту сповіщення, при умові фактичного отримання товару, що відповідає специфікації. Таким чином, наказ Укрзалізниці № 329-цз від 30.04.2004 року та Договір сторін передбачають можливість часткової відмови від оплати у разі недостачі продукції.

На виконання п. 6.1 договору, за поставлену продукцію позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру ФАС05-1753 від 20.09.2005 р. та відповідно сповіщення (авізо) №11288 на загальну суму 844 478 грн. 03 коп.

Проте відповідач оплачувати відмовився з посиланням на те, що розрахунки проведено за фактично отриману кількість палива, з урахуванням понаднормової нестачі у кількості 0,835 тон на суму 3 266 грн. 16 коп. і факт нестачі продукції зафіксовано комерційним актом, актом приймання та іншими доказами.

Відповідно до відміток в залізничній накладній №32552600 (графа "вивантаження залізницею або подача під вивантаження засобами одержувача") на станції Запоріжжя-2, Придніпровської залізниці, дизельне паливо в цистерні №74210154 видавалось залізницею 11.09.2005р., а оформлення видачі вантажу здійснено 10.09.2005р.

Проаналізувавши докази по справі, в їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла обґрунтованого висновку, що вантаж було видано 10.09.2005р., так як про це свідчать відмітки в відомості плати за користування цистернами (вагонами), дата подання телеграми, комерційний акт № 363819/7 від 10.09.2005р., акт № 7 про технічний стан цистерн № 74210154 від 10.09.2005р. Акт № 39 від 10.09.2005р. приймання нафтопродуктів за кількістю та комерційний акт БН № 363819/7 від 10.09.2005р. свідчать про виявлення вантажоотримувачем –структурним підрозділом ДП "Придніпровська залізниця" нестачі дизельного пального.

Комерційний акт № БИ 363819/7 від 10.09.2005 року, складений станцією Запоріжжя на нестачу вантажу у справній цистерні за справними ЗПП вантажовідправника не можна вважати таким, що складений в односторонньому порядку. Пункт 129 Статуту залізниць України та Правила складання актів (розділ 28 Правил перевезень вантажів) не передбачають винятків при складанні комерційних актів щодо вантажів, які надходять на адресу структурних підрозділів залізниці.

Пункт 4.1.3.21 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 2 квітня 1998 року N 81/38/101/235/122, передбачає, що у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно повідомляє керівника підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа повинна забезпечити зберігання одержаної продукції, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення її якості. Одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта.

Керівник підприємства повинен призначити комісію з осіб, представників громадськості, які затверджені наказом по підприємству та рішенням профкому для виконання робіт з приймання нафтопродуктів.

Представник громадськості вантажоодержувача або представник стороннього підприємства може брати участь у прийманні нафтопродуктів на даному підприємстві не більше двох разів на місяць, маючи при цьому разове посвідчення за підписом керівника підприємства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що складений приймальний акт відповідає вимогам цієї інструкції.

До того ж судом апеляційної інстанції правильно відхилені доводи позивача про те, що телеграма № 98 від 10.09.2006 р. із ТНТС Запоріжжя-2  була відправлена за невірною адресою. Адреса відправника продукції: 23126, с. Северинівна, Жмеринського району, Вінницької області, База нафтопродуктів ДП "Укрзалізничпостач". Відповідно до п. 4.1.3.21 Інструкції передбачено, що у разі виявлення нестачі продукції одержувач  зобов'язаний  викликати  представника  відправника  для  участі у  прийманні продукції і складанні двостороннього акта. Телеграму про нестачу поставленого товару було направлено за адресою, вказаною в залізничній накладній № 32552600.

Таким чином, факт нестачі продукції в цистерні № 74210154 в кількості 0,835 тон зафіксовано належним чином і вартість нестачі дизельного палива складає 3266 грн. 16 коп.

Відповідно до п. 6.4 договору № ЦХП - 20205 від 10.01.2005р. розрахунок за товар здійснюється відповідно до наказу Укрзалізниці № 329 - ЦЗ від 30.04.2004р. Зі змісту п. 2.6.1 даного наказу випливає, що структурний  підрозділ  -  вантажоодержувач акцептує авізо на суму фактично отриманих ТМЦ, за виключенням нестач, тому відповідач обґрунтовано відмовився від акцептування авізо на суму нестачі, і підстави для стягнення вартості дизельного пального, яке фактично не було поставлене, відсутні.

За таких обставин та враховуючи, що господарським судом апеляційної інстанції досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду з наведених у касаційній скарзі мотивів.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.   1115,   1117,   1118,  1119,   11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 року залишити без змін.

Головуючий          І. Ходаківська

Судді          Т. Данилова

                                                                                                               Г. Савенко