Рішення

від 05.12.2016 по справі 906/1076/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" грудня 2016 р. Справа № 906/1076/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції, довіреність від 01.10.16.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 17.11.16)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Феррі"

до Публічного акціонерного товариства "Норинський Щебзавод"

про стягнення 304457,12 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 304457,12 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу №01/14-1 від 14.01.14., з яких: 102100,00 грн. - основний борг, 102146,54 грн. - пеня, 8320,58 грн. - 3% річних, 91890,00 - інфляційні втрати.

У відзиві на позовну заяву від 05.12.16 відповідач позов не визнав з тих підстав, що усі первинні документи по поставці продукції за вказаним договором підписані з боку відповідача не уповноваженою на те особою. Оскільки позивачем не надано доказів вручення відповідачу рахунків-фактури на оплату товару за договором, згідно п.6.1, п.6.2 договору, момент оплати не настав.

05.12.16 до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №906/1076/16 до закінчення розгляду справ в адміністративних судах різних інстанцій щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, та до закінчення досудового розслідування кримінального провадження щодо встановлення факту фіктивного підприємництва ПП"Феррі". На думку позивача, встановлення факту відсутності у позивача на мемент поставки запчастин, які є предметом договору, буде мати суттєве значення для вирішення даної справи.

За приписами ст.79 ГПК України, Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, оскільки не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.

05.12.16 до суду надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені.

05.12.16 до суду надійшли пояснення позивача щодо строків позовної давності при зверненні з вимогою про стягнення пені. Вважає, що строк не пропущено, оскільки сторони у договорі передбачили нарахування пені за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості , що змінює тривалість періоду, визначену законодавцем в шість місяців.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2014 року між Приватним підприємством "Феррі" (продавець/ позивач) та Публічним акціонерним товариством "Норинський Щебзавод" (покупець/ відповідач) укладено договір купівлі-продажу №01/14-1, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар або партію товару, а саме запчастини до кар'єрного обладнання , а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору (п.1.1 договору).

За п.2.1 договору, одиниця виміру та загальна кількість товару визначається згідно рахунків-фактур на партію обладнання за домовленістю сторін.

Поставка здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця (п.7.1 договору).

На виконання умов договору позивач відпустив довіреній особі відповідача продукцію на загальну суму 102100,00грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000001 від 15.01.14 на суму 62100,00грн., №РН-0000009 від 29.01.14 на суму 40000,00грн., товарно-транспортними накладними, податковими накладними, рахунками-фактури, довіреностями №5 від 15.01.14 та №7 від 29.01.14 (а.с.20-29).

Згідно розділу 6 договору, покупець здійснює оплату згідно виставленого рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця на протязі 10 банківських днів.

Таким чином, відповідач зобов'заний був розрахуватись за поставлений товар 15.01.14 у строк до 24.01.14, за поставлений товар 29.01.14 у строк до 07.02.14.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 102100,00грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Боржник зазначає, що первинні документи підписані не уповноваженою на те особою, а строк оплати отриманого товару не настав, оскільки позивачем не надано доказів отримання відповідачем рахунків-фактури на оплату.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.4 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Заперечення відповідача спростовуються тим, що згідно п.2.1 та п.5.1 договору, кількість товару та його ціна встановлюються сторонами в рахунку-фактурі, тому її відсутність вказує на відсутність поставок, оскільки саме у цьому документі сторони визначають кількість та ціну товару. Поставки товару 15.01.14 та 29.01.14 належним чином оформлені підписаними рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними та довіреностями на отримання товару. Слід зазначити, що довіреності на отримання товару оформлені відповідачем належним чином, мають необхідні підписи та печатки відповідача, містять засвідчений підпис довіреної особи на отримання товару, який міститься в первинних документах і свідчить про отримання товару у позивача довіреною особою відповідача.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 102100,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.11.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 102146,54 грн.(а.с.5-6).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п.11.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару за даним договором покупець сплачує продавцю пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожний день прострочки.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідач заявив про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені.

За нормами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.258 ч.2 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, згідно ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Натомість, позивач зазначив, що згідно п.11.2 договору, пеня має бути нарахована за кожний день прострочки, тобто до повного виконання відповідачем зобов'язань.

Згідно п.2.5.Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З наведеного вбачається, що передбачена у договорі умова про нарахування пені за кожний день прострочки не встановлює іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, тобто за шість місяців.

Таким чином, розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 , ч. 2 ст. 343 ГК України, оскільки інше не передбачено Договором.

Звідси, за поставлений товар 15.01.14, розмір пені за період з 24.01.14 по 23.07.14 із суми 62100,00грн. становить 5073,48грн. За поставлений товар 29.01.14, розмір пені за період з 07.02.14 по 06.08.14 із суми 40000,00грн. становить 3452,05грн. Строк позовної давності щодо стягнення пені спливає відповідно 23.07.15 та 06.08.15. Позовну заяву подано до суду 28.10.16.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позову в частині вимоги про стягнення пені, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 91890,00 грн. інфляційних та 8320,58 грн. 3% річних .

Перевіркою розрахунку 3% річних в межах вказаних позивачем періодів, кількості днів прострочення та визначених сум боргу, взятих для обрахунку, судом при перерахунку не виявлено помилок, в зв'язку з чим вимоги про стягнення 3% річних задовольняються в межах заявленої суми.

Що стосується стягнення інфляційних у розмірі 91890,00грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно абз. 2, 3 п.3.3 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних за несвоєчасну оплату отриманого товару, господарський суд вважає, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 91485,05грн., а саме:

- за поставку 15.01.14, у період з лютого місяця 2014 по вересень 2016, розмір інфляційних становить 55921,05грн.;

- за поставку 29.01.14 (термін оплати - лютий), у період з березня місяця 2014 по вересень 2016, розмір інфляційних становить 35564,00 грн.

Таким чином, вимога про стягнення інфляційних підлягає задоволенню в розмірі 91485,05грн.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач доказів сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 201905,63грн., з яких: 102100,00грн. боргу, 8320,58грн. 3% річних, 91485,05грн. інфляційних. У стягненні 102146,54грн. пені та 404,95 грн. інфляційних слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Норинський Щебзавод" (11154, Житомирська область, Овруцький район, с. Норинськ, вул.Шкільна,16; код ЄДРПОУ 04865033) на користь Приватного підприємства "Феррі" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул. Сакко і Ванцетті, 5/47, кв.38; код ЄДРПОУ 31358826) - 102100,00грн. боргу, 8320,58грн. 3% річних, 91485,05грн. інфляційних, 3028,58 грн. судового збору.

3.Відмовити в позові в частині вимог про стягнення 102146,54 грн. пені, 404,95 грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.12.16

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати: 1- в справу