Рішення

від 22.11.2016 по справі 910/17491/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016Справа №910/17491/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг"; До Товариства з обмеженою відповідальністю центральної збагачувальної фабрики "Сєвєрная"; Простягнення 640 534,57 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача:Оприсняк Б.Р., представник, довіреність № 76-Д від 21.09.2016 р.; Від відповідача: Вистроробець В.О. представник, довіреність № б/н від 03.10.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю центральної збагачувальної фабрики "Сєвєрная" 576 450,00 грн. заборгованості з орендної плати за договором від 14.03.2016 № 2/2016/30, 13 637,88 грн. заборгованості з компенсації залізничного тарифу, 14 794,60 грн. заборгованості за ремонт вагонів, 24 277,59 грн. пені та 2 349,42 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/17491/16 від 26.09.2016, яку призначено до розгляду на 18.10.2016.

Ухвалою від 18.10.2016 розгляд справи було відкладено на 03.11.2016 у зв'язку з неявкою у засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

31.10.2016 позивач подав до суду заяву від 28.10.2016 про збільшення позовних вимог, згідно з якою заявленими до стягнення з відповідача є 576 450,00 грн. заборгованості з орендної плати за договором від 14.03.2016 № 2/2016/30, 13 637,88 грн. заборгованості з компенсації залізничного тарифу, 23 819,68 грн. заборгованості за ремонт вагонів, 24 277,59 грн. пені та 2 349,42 грн. 3 % річних.

02.11.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому позовні вимоги заперечуються.

03.11.2016 та 15.11.2016 в судових засіданнях оголошувалася перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У ході розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Згідно з позовною заявою, усними і письмовими поясненнями представника позивача позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди залізнодорожнього рухомого складу в частині повноти та своєчасності внесення орендної плати, залізничного тарифу та вартості ремонтних робіт.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи на те, що орендоване майно не використовувалося за цільовим призначенням з незалежних від підприємства обставин (проведення антитерористичної операції), а тому підстави для внесення орендної плати в цей час відсутні. Крім того, відповідач наголошував суду на відсутність вини орендаря у тому, що майно за цільовим призначенням не використовувалося.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" в якості орендодавця та Товариство з обмеженою відповідальністю центральної збагачувальної фабрики "Сєвєрная" в якості орендаря 14.03.2016 року уклали договір оренди залізнодорожнього рухомого складу № 2/2016/30, за яким орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в оренду залізнодорожні вагони, що технічно та комерційно придатні до перевезень.

За умовами укладеного договору орендодавець передає орендареві рухомий склад, який має право виходу на шляхи загального користування і курсування залізними дорогами України.

Строк дії договору було встановлено у розділі 9, де вказувалося, що договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2016 з можливістю подальшої пролонгації за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 договору передача рухомого складу в оренду відбувається у місці (місцях), визначених за згодою сторін та оформляється актом приймання-передачі, який підписується на залізно дорожній станції приймання-передачі рухомого складу на території України, погодженій сторонами. Датою початку оренди є дата підписання акту приймання-передачі рухомого складу на станції приймання-передачі.

По закінченню строків оренди або у разі дострокового припинення дії договору за ініціативою орендодавця, орендар зобов'язаний повернути рухомий склад протягом 30-ти календарних днів з дати отримання письмової вимоги (інструкції) орендодавця (фактом та/або електронною поштою) п. 2.3).

Згідно з п. 4.1 договору переданий в оренду рухомий склад може використовуватися орендарем лише для перевезень вантажів на під'їзних шляхах і на залізнодорожніх шляхах загального користування. Забороняється використання рухомого складу для перевезення чугуну та інших вантажів, вивантаження яких здійснюється грейферним способом.

Долученим до матеріалів справи двосторонніми актами приймання-передачі вагонів підтверджується факт передачі орендодавцем орендареві обумовленого договором індивідуально визначеного майна у загальній кількості 117 одиниць (акт від 23.03.2016 на 25 од., від 22.03.2016 на 23 од., від 20.03.2016 на 30 од., від 24.03.2016 на 16 од., від 16.05.2016 на 11 од., від 17.05.2016 на 1 од., від 20.05.2016 на 3 од., від 19.05.2016 на 4 од., від 28.05.2016 на 3 од.).

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні, травні, червні, липні та серпні 2016 мало місце повернення майна орендарем орендодавцеві, що підтверджується відповідними приймально-передавальними актами, а саме: актом приймання-передачі вагонів від 27.04.2016 на 1 од., від 29.05.2016 на 3 од., від 08.06.2016 на 12 од., від 18.06.2016 на 1 од., від 29.06.2016 на 1 од., від 03.07.2016 на 1 од., від 30.07.2016 на 9 од., від 30.07.2016 на 1 од., від 31.07.2016 на 1 од., від 31.07.2016 на 12 од., від 19.08.2016 на 2 од., від 10.08.2016 на 1 од., від 09.08.2016 на 1 од., від 08.08.2016 на 1 од., від 02.08.2016 на 2 од., від 06.08.2016 на 1 од., від 02.07.2016 на 2 од., від 01.07.2016 на 2 од., від 13.06.2016 на 2 од., від 13.06.2016 на 1 од., від 14.06.2016 на 3 од., від 11.06.2016 на 5 од., від 09.06.2016 на 7 од., від 14.05.2016 на 1 од., від 10.07.2016 на 7 од., від 08.07.2016 на 1 од., від 12.07.2016 на 5 од., від 12.07.2016 на 6 од., від 13.07.2016 на 7 од., від 13.07.2016 на 4 од., від 14.07.2016 на 2 од., від 14.07.2016 на 1 од., від 27.07.2016 на 1 од., від 27.07.2016 на 2 од., від 22.07.2016 на 1 од., від 20.07.2016 на 2 од., від 19.07.2016 на 1 од., від 16.07.2016 на 1 од., від 15.07.2016 на 3 од., від 15.07.2016 на 1 од.

Спір у справі виник у зв'язку з несвоєчасним та неналежним виконанням відповідачем обов'язку з внесення орендної плати, а також компенсації залізничного тарифу та поточного ремонту вагонів.

Так, позивач стверджує, що заборгованість відповідача становить 576 450,00 грн. з орендної плати, 13 647,88 грн. з компенсації вартості залізничного тарифу, 23 819,68 грн. з ремонту вагонів.

Договір, за яким між сторонами виник спір, є договором оренди, тобто, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

У ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 726 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).

За умовами договору оренди відповідач прийняв на себе обов'язок своєчасно і в повному обсязі вносити платежі за договором (оренду плату, компенсацію вартості залізничного тарифу, плату за технічне обслуговування вагонів), а саме:

Так, у п. 5.1 договору передбачено, що орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, які були передані в оренду відповідно до п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 5.2 договору розмір орендної плати становить 280,00 грн. за один вагон за добу з урахуванням податку на додану вартість з можливістю зміни вартості оренди.

З урахуванням укладення сторонами додаткових угод до договору від 21.03.2016 № 1 та від 05.05.2016 № 2, розмір орендної плати склав 300,00 грн. з 21.03.2016 та 350,00 грн. з 05.05.2016.

За домовленістю сторін орендна плата сплачується шляхом 100 %-ї попередньої плати:

- при передачі в оренду до моменту відправлення вагонів в адресу орендаря і підписання актів приймання-передачі рухомого складу сплачується вартість орендної плати за період до кінця поточного місяця і за весь наступний місяць оренди;

- наступна попередня плата проводиться до 10-го числа поточного місяця за місяць, що слідкує за ним.

Згідно з п.п. орендна плата нараховується до першого числа місяця, наступного за звітним і розраховується виходячи з фактичного часу роботи кожного вагону протягом звітного періоду за вирахуванням часу знаходження вагонів на плановому ремонті, в очікуванні планового ремонту і відправлення з ремонту під завантаження.

За умовами укладеного договору, крім орендної плати орендар зобов'язався за власний рахунок і власними силами здійснювати оплату залізнодорожнього тарифу за орендовані вагони, що відправляються орендатором як у завантаженому, так і в порожньому стані (п.п. 3.2.4), а також за власний рахунок проводити технічне обслуговування вагонів (п.п. 3.2.6).

Заперечуючи проти позовних вимог щодо стягнення орендної плати, відповідач вказує на їх безпідставність через неможливість використання вагонів за цільовим призначенням, визначеним у договорі. У відзиві на позовну заяву зазначається, що з березня по червень 2016 відповідач використовував за цільовим призначенням передані в оренду вагони та належним чином сплачував орендну плату, проте, 27.05.2016 на окупованих територіях Донецької та Луганської областей розпочався довготривалий страйк працівників галузі, у зв'язку з чим рух залізничного транспорту був повністю припинений як завантаженого, так і порожніх вагонів, а також їх оформлення для початку руху.

Також, відповідач зауважує, що Державна агенція залізничного транспорту України "Укрзалізниця" видала "Конвенцію" (розпорядження ЦЦО-12/134 від 01.06.2015) про заборону всі залізничним станціям на території України приймати до перевезення всі вантажі та порожні вагони в окуповану територію Донецької та Луганської областей та в зворотному напрямку з 01.06.2016 до відміни такої заборони. Через те, що виробничі потужності відповідача знаходяться у містах Антрацит та Красний Луч Луганської області і завантаження вагонів здійснюється з залізничних станцій Браунівка, Антрацит та Софьіно-Бродська, оформити та спрямувати на територію України завантажені вагони та поставити під завантаження порожні вагони, так як і оформити та спрямувати туди порожні вагони з території України не уявлялося за можливе.

Відповідач вказує на те, що він повідомляв позивача про неможливість використання 31-го порожнього вагону (лист від 02.06.2016 № 254/06) та 77-ми порожніх вагонів (лист від 03.06.2016 № 8006) і через неможливість використання прийнятих в оренду вагонів сторонами було прийнято рішення про повернення рухомого складу. На момент видання "Конвенції" на підконтрольній Україні території знаходився 31 вагон, які були передані позивачеві у червні 2016 року, на непідконтрольній території - 77 вагонів, які не могли використовуватися за призначенням.

Посилаючись на ч. 4 ст. 14, ч. 4 та ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, відповідач вважає себе звільненим від орендної плати за 77-м вагонів, використання яких було неможливе.

У ч. 4 ст. 14 Цивільного кодексу України передбачено, що особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4, ч. 6 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що розраховуючи розмір заборгованості відповідача, позивач врахував вартість оренди за актами виконаних робіт від 31.03.2016 № 1 на суму 264 040,00 грн., від 30.04.2016 № 2 на суму 845 100,00 грн., від 31.05.2016 № 3 на суму 955 800,00 грн., від 30.06.2016 № 4 на суму 970 200,00 грн., від 31.07.2016 № 5 на суму 550 200,00 грн., від 31.08.2016 № 6 на суму 26 250,00 грн. (всього 3 611 590,00 грн.) та суму оплати, яка надійшла у безготівковому порядку від відповідача (2 960 470,00 грн. попередньої плати та 74 400,00 грн. оплати за оренду) акти та довідка банківської установи в матеріалах справи).

Суд враховує, що до позовної заяви позивачем були приєднані не підписані відповідачем акт приймання-передачі вагонів від 19.05.2016 (4 вагони) від орендодавця орендареві та акти приймання-передачі вагонів (повернення з оренди) від 29.05.2016 (3 вагони), від 02.08.2016 (2 вагони), від 06.08.2016 (1 вагон), від 08.08.2016 (1 вагон), від 09.08.2016 (1 вагон), від 10.08.2016 (1 вагон), від 19.08.2016 (2 вагони). Зважаючи на те, що відповідач не заперечував обставин передачі та повернення вагонів за вказаними актами, відсутність у них печатки Товариства з обмеженою відповідальністю центральної збагачувальної фабрики "Сєвєрная" та підписів уповноваженої особи підприємства не розглядається судом як підстава неприйняття описаних документів в якості доказів у справі.

Також, матеріали справи містять акти виконаних робіт, що не підписані відповідачем (від 31.05.2016 № 3 на суму 955 800,00 грн., від 30.06.2016 № 4 на суму 970 200,00 грн., від 31.07.2016 № 5 на суму 550 200,00 грн., від 31.08.2016 № 6 на суму 26 250,00 грн.), проте суд вважає за належне зауважити, що матеріали справи містять докази надіслання цих актів відповідачеві. Крім того, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову та погоджується з правовою позицією позивача щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог зі стягнення орендної плати, зважаючи на наступне.

За умовами укладеного сторонами договору відповідач приймав в оренду залізничні вантажні вагони для використання їх з метою здійснення господарської діяльності. При цьому, сторони не встановили в договорі жодних обмежень щодо регіонів курсування вагонів, а тому умови використання вагонів відповідачем за весь період оренди, зокрема, маршрути перевезень вантажів, найменування вантажовідправників та вантажоодержувачів, умови здійснення завантаження і розвантаження вагонів та інше, не впливають на розмір орендної плати. Усі ризики виникнення збитків у разі простою вагонів протягом строку оренди несе відповідач, оскільки у п. 5.1 договору погоджено, що орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Виключенням щодо періоду нарахування орендної плати є час знаходження вагона в очікуванні планового ремонту і в плановому ремонті, який починається з дати (включно) прибуття вагона на залізничну станцію на адресу ремонтного підприємства (дата прибуття підтверджується довідкою Головного інформаційно-обчислювального центру Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до дати (включно) вказаної в календарному штемпелі станції прибуття під навантаження після проведення планового ремонту.

На виконання умов договору позивачем надавалися відповідачеві акти виконаних робіт на весь строк дії договору, проте, отримавши акти виконаних робіт від 31.05.2016 № 3 на суму 955 800,00 грн., від 30.06.2016 № 4 на суму 970 200,00 грн., від 31 липня 2016 № 5 на суму 550 200,00 грн., від 31 серпня 2016 № 6 на суму 26 250,00 грн., відповідач не оформив їх та не повернув позивачеві.

Відповідно до п. 5.9 договору орендар протягом 3-х днів з моменту отримання оригіналів актів виконаних робіт повинен затвердити та завірити його зі своєї сторони печаткою і направити його орендодавцю, а у випадку не повернення акту виконаних робіт протягом 7-ми календарних днів після його отримання орендарем, акт виконаних робіт вважається прийнятим без зауважень.

Матеріалами справи підтверджується, що акт виконаних робіт від 31.05.2016 № 3 на суму 955 800,00 грн., акт виконаних робіт від 30.06.2016 № 4 на суму 970 200,00 гривень, акт наданих послуг від 30.06.2016 № 06/16/1 на суму 4 463,52 грн., акт наданих послуг від 30.06.2016 № 06/16/2 на суму 6 355,08 гр. направлялися відповідачу листом від 06.07.2016 № С-44.

19.07.2016 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 1582 про погашення 456 743,72 грн. заборгованості за період червня-липня 2016 року.

У відповідь відповідач склав лист від 25.07.2016 № 313/07, в якому визнав борг в сумі 85 218,60 грн. станом на 01.07.2016, вказавши, що суму 445 925,12 грн. вважає не достатньо коректною і підтвердженою у зв'язку з труднощами у поверненні вагонів через складні умови ведення бізнесу на території Донецької та Луганської областей та повідомивши про готовність на кінець липня 2016 року провести звірку розрахунків та погасити заборгованість у повному обсязі.

Крім того, 03.08.2016 позивач направив відповідачеві з претензією на суму 563 008,68 грн. (10 818,60 грн. - борг за червень 2016, 550 200,00 грн. - борг за липень, 1 990,08 грн. вартість залізно дорожнього тарифу за липень), актом звірки взаємних розрахунків на суму 563 008,68 грн. та листом-нагадуванням про необхідність підписання попередньо надісланих актів від 31.05.2016 № 3 на суму 955 800,00 грн., від 30.06.2015 № 4 на суму 970 200,00 грн., від 30.06.2016 № 06/16/1 на суму 4 463,52 грн. та від 30.06.2016 № 06/16/2 на суму 6 355,08 грн. Отримання відповідачем описаних документів підтверджується належними засобами доказування.

У вересні 2016 відповідач отримав від позивача супровідний лист від 05.09.2016 № 1714 (щодо направлення для належного оформлення актів виконаних робіт від 31.08.2016 № 6 на суму 26 250,00 грн., від 31.08.2016 № 08/16 на суму 829,20 грн. та актів приймання-передачі вагонів від 02.08.2016, 06.08.2016, 08.08.2016, 09.08.2016, 10.08.2016, 19.08.2016.

Враховуючи положення п. 5.9 договору та факт надіслання відповідачеві актів описаних вище актів, а також відсутність протягом 7-ми днів з моменту їх отримання будь-яких заперечень з боку відповідача чи відмови від писання актів, такі акти слід вважати погодженими відповідачем без зауважень.

Крім того, суд враховує наявне в матеріалах справи електронне листування з надіслання актів виконаних робіт.

Таким чином, відсутність печатки відповідача та підпису уповноважених осіб на актах виконаних робіт не звільняє орендаря від обов'язку сплатити вартість оренди вагонів, оскільки оплата послуг з оренди вагонів не ставиться в залежність від підписання/не підписання актів виконаних робіт. До того ж , обов'язок оплатити надані послуги, відповідно до Глави 58 Цивільного кодексу України та умов договору не ставиться в залежність від підписання чи не підписання актів виконаних робіт.

Поряд з викладеним, суд відхиляє заперечення відповідача щодо форс-мажорних обставин та неможливості використання вагонів.

Так, відповідачем листами від 02.06.2016 було повідомлено обставини, які на його думку є форс-мажором.

Відповідно до умов п. 8.2 договору сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно, не пізніше 5-ти календарних днів з дати настання, в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок, з наступним наданням, не пізніше 20 днів з моменту настання вказаних подій, довідки Торгово-промислової палати України, що підтверджує наявність і тривалість форс-мажорних обставин. Порушення вказаних умов позбавляє сторону права посилатися на форм-мажорні обставини.

Згідно з п. 8.1 договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання по договору, якщо воно є наслідком дії обставин непереборної сили. Однак, сторона не звільняється від виконання такого зобов'язання.

Вказане кореспондується з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата в Україні засвідчує обставини форс-мажору.

Вищий господарський суд України у постанові від 24.05.2011 у справі № 11/85 зазначив, що чинним законодавством визначено виключний перелік органів, уповноважених підтверджувати такі факти. Висновок будь-якого іншого органу не є легітимним і не може бути використаний як підтвердження форс-мажорних обставин.

Позивач, не отримавши від відповідача документів, що підтверджують обставини непереборної сили, листами від 24.06.2016 року №№ 1542, 1539 повідомив, що у випадку існування будь-яких обставини, що мають ознаки форс-мажору і стосуються господарських відносин сторін за договором від 14.03.2016 № 2/2016/30, то відповідно до розділу 8 зазначеного договору необхідно надати відповідний документ Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність і тривалість форс-мажорних обставин на які посилається відповідач.

На вказані листи відповідач відповіді на дав, документи, що підтверджують наявність форс-мажорних обставин у передбачений договором строк та поза цим строком не представив, а тому посилання відповідача на обставини непереборної сили є безпідставними.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на неможливість використання орендованих вагонів, надаючи лист начальника станції Штерівка Донецької залізниці від 08.07.2016 № 08/07-А, Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 30.06.2016 № ЦЦМ-12/221 та філії Головний інформаційно-обчислювальний центр Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 17.10.2016 № 336/1343 з додатками інформацією з архіву вагонних операцій про маршрут руху вагонів.

Проте, вміщена у цих листах інформація не узгоджується з обставинами, описаними у відзиві на позовну заяву.

Так, наприклад, начальник станції Штерівка Донецької залізниці у листі від 08.07.2016 зазначає, що з 01.06.2016 по сьогоднішній день (тобто по 08.07.2016) простоюють вагони №№ 53073417, 57602161, 53153367, 56295926, 56469562, 59782649, 54064183, 53158804,59785121, 54064308, 56077670, 61254207, 61260238, 65568974, 61262127, 58584798, 54730437, 53069266, 55118384,55118459, 61252284, 61261285, 55119317,58378084,62070446, 59787275, 55119374, 61242848,61241048, 55120463, 55120166, 55117766, 62002217, 61235339, 65568776, 56164775, 53067765, 55732127, 55119614, 58378571, 59784942, 61227708, 65780801, 56063415, 54730312, 54647045, 59785543, 54066139, 53196200, 57965501, 53158770, 65568156, 54064233, 61235586, 53573739, 53585832, 56290501, 61230058, 55119069, 53073045, 57414583,62045786, 65570608, 60808946, 62009022, 5518087, 65483216, 53559274, 58378712, 59713909, 55118038, 62007315, 55119630, 55117980, 55118947, 55120489, 58336199, 53610382, 59784561, відправка яких у будь-якому стані (завантаженому або порожньому) за вищевказаних умов неможлива.

Проте, за відомостями, наданими філією Головний інформаційно-обчислювальний центр Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" усі вагони за винятком №№ 53153367, 56469562, 65568974, 61252284, 62070446, ще до 07.07.2016 були відправлені в порожньому стані зі станції Штерівка на інші залізничні станції. Вказана інформація підтверджується листом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 30.06.2016 № ЦЦМ-12/221 та філії Головний інформаційно-обчислювальний центр Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 17.10.2016 № 336/1343, а саме: інформацією з архіву вагонних операцій про маршрут руху вагонів. Фактично, на дату надання начальником станції Штерівка листа, на станції знаходилися лише 5 вагонів із перерахованих ним в листі.

Крім того, 37 вагонів із перелічених в листі, жодним не мають відношення до позивача та не були об'єктом оренди за договором.

Поряд з викладеним, приймаючи до уваги суперечливість вказаної начальником станції Штерівка інформації, лист начальника станції в частині дати початку та тривалості страйку не може бути прийнятим до уваги, оскільки до посадових обов'язків начальника станції не входить визначення початку та тривалості страйків, причому страйків на території кількох областей.

До того ж, у наданих відповідачем документах з інформацією з архіву вагонних операцій про маршрут руху вагонів вказана частина вагонів, які не мають жодного відношення до позивача та не були об'єктом оренди за Договором.

Оцінюючи заперечення відповідач, суд відхиляє його посилання на "Конвенцію" (розпорядження ЦЦО-12/134 від 01.06.2015) Державної агенції залізничного транспорту України "Укрзалізниця", адже за наведеним у відзиві посиланням ( www.uz.gov.ua/cargo_transportation/conventions/ ) відсутні конвенційні заборони за номером ЦЦО-12-/134 від 01.06.2016, тобто, такі твердження відповідача не видається за можливе перевірити на достовірність. Також, відповідачем зазначено, що у зв'язку з конвенційною забороною з 01.06.2016 по 07.07.2016 відправка вагонів була неможлива. Суд критично ставиться до таких тверджень, адже вагони приймалися до перевезень протягом червня-липня 2016 року, що зокрема підтверджується, наявними в матеріалах справи відомостями з архіву вагонних операцій про маршрут руху вагонів. Так, наприклад, вагони №№ 59790063, 60808045, 61241261 були прийняті до перевезень та відправлені зі станцій 23.06.2016, вагони №№ 55118319, 55119358, 60261963 були прийняті до перевезень та відправлені зі станцій 28.06.2016, вагон №55120422 був прийнятий до перевезень та відправлений зі станції 30.06.2016.

Як вказувалося вище, за умовами договору відповідач приймав в оренду залізничні вантажні вагони для використання їх з метою здійснення господарської діяльності і в укладеному договорі сторони не встановлювали обмежень регіону курсування, слідування рухомого складу. Тобто, умови використання вагонів відповідачем за весь період строку оренди, зокрема, маршрути перевезень вантажів, найменування вантажовідправників та вантажоодержувачів, умови здійснення завантаження і розвантаження вагонів та інше, не впливають на розмір орендної плати. Усі ризики виникнення збитків у разі простою вагонів протягом строку оренди несе відповідач, оскільки у п. 5.1 договору було погоджено, що орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Виключенням щодо періоду нарахування орендної плати є час знаходження вагона в очікуванні планового ремонту і в плановому ремонті, який починається з даті (включно) прибуття вагона на залізничну станцію на адресу ремонтного підприємства (дата прибуття підтверджується довідкою ГІОЦ) до дати (включно) вказаної в календарному штемпелі станції прибуття під навантаження після проведення планового ремонту.

Маршрути використання орендованих вагонів Відповідач обирав самостійно, свідомо здійснюючи свою господарську діяльність на територіях з нестабільною економічною, соціальною та політичною ситуацією.

Статтею 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За приписами ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно зі ст. 44 Господарського кодексу України, одним із принципом підприємницької діяльності є те, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Тож за умов нестабільності ринку і боротьби з конкурентами подекуди доводиться укладати надзвичайно ризикові угоди, приймати ризикові рішення, які насправді можуть бути просто необдуманими і економічно необґрунтованими.

Окрім того, якщо обставиною, що позбавляє особу можливості здійснювати використання орендованого майна є ситуація, яка пов'язана з економічними чи політичними обставинами, то слід зазначити, що ці обставини повинні бути такими, які за звичайних умов не можна було заздалегідь спрогнозувати, а також було неможливо їм запобігти, тобто ці умови мають бути надзвичайними навіть з урахуванням підприємницького ризику.

Як відомо, ведення господарської діяльності на тимчасово непідконтрольних офіційній владі України територіях з початку проведення антитерористичної операції нероздільно пов'язане з підвищеним ризиком.

Так, в засобах масової інформації постійно, протягом 2015-2016 років, освітлювалися ситуації щодо ускладненого або тимчасово зупиненого вантажного залізничного сполучення на тимчасово непідконтрольних офіційній владі України територіях.

Тобто, ситуація зі складним рухом вантажних залізничних вагонів, збільшеним терміном простою вантажних залізничних вагонів, іншими труднощами при вантажних залізничних перевезеннях на тимчасово непідконтрольних офіційній владі територіях України не є нововиявленими або непередбачуваними обставинами.

Як раніше зазначалося, умовами укладеного договору жодним чином не обмежувався регіон курсування вагонів, однак відповідач, на власний ризик, свідомо прийняв рішення щодо використання орендованих вагонів для здійснення своєї господарської діяльності на тимчасово непідконтрольних офіційній владі України територіях.

Серед основних видів діяльності відповідача вказується добування кам'яного вугілля та неспеціалізована оптова торгівля. До процесів, які входять до пов'язаних із добуванням та торгівлею кам'яним вугіллям, звичайно включається зберігання такого товару кам'яного вугілля. Виготовлення та реалізація будь-якого товару нерозривно пов'язане зі зберіганням такого товару. З матеріалів справи слідує, що вагони №№55732127, 55119614, 55120166, 55117766, 62002217, 61235339, 65568776, 55120422, 59776203, 62100037, 60811106, 61227708, 65780801, 65568756, 61235586, 61230058, 55119069, 57414583, 62045786, 65570608, 60808946, 62009022, 55118087, 65483216, 55118038, 62007315, 55119630,55117980, 55118947, 55120489, 59787275, 55119374, 61242848, 61241048, 55120463, 55118319, 55119358, 60261963 знаходилися на станціях у завантаженому стані, тобто у них знаходився вантаж відповідача, що свідчить про використання орендованого майна (фактично у них зберігалося майно).

Поряд з викладеним, суд зауважує, що відповідачем не звертався до позивача для врегулювання питання зменшення орендної плати чи звільнення орендаря від орендної плати за час, в який, на думку відповідача він не міг використовувати об'єкт оренди з об'єктивних причин, а також не ініціював припинення дії договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перевіривши вміщений у позовній заяві розрахунок ціни позову в частині стягнення орендної плати, що складений у розрізі кожного з 117 переданих у оренду відповідачеві залізно-дорожніх вагонів з урахуванням часу приймання в оренду по повернення з оренди (кожного дня), суд вважає його арифметично вірним та правильним в сумі 576 450,00 грн., а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з заборгованістю з орендної плати за вагони, позивач просить стягнути з відповідача 13 637,88 грн. компенсації залізничного тарифу, тобто плати за перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуги та надає на підтвердження своїх вимог рахунки на оплату, акти наданих послуг та залізничні накладні.

Як вказувалося вище, за умовами п.п. 3.2.4 договору відповідач прийняв на себе обов'язок з оплати залізничного тарифу за орендовані ваги, що відправлятимуться ним у завантаженому та порожньому стані.

Направлення відповідачу вказаних актів підтверджується супровідними листами від 05.09.2016 № 1714, від 03.08.2016 № С-47, від 06.07.2016 № С-44, претензією від 03.08.2016 та приєднаними до позовної заяви накладними кур'єрської пошти. Вказані акти наданих послуг відповідачем оформлені не були, зауваження не заявлялися, позивачу не поверталися та залишилися не сплаченими.

Понесення позивачем витрат так званого залізничного тарифу, який відповідно до умов договору має бути компенсований відповідачем, підтверджується залізничними накладними №№ 43866409, 43866425, 43838853, 43785294, 43767912, 43776178, 43776665, 43816735, 43825942, 43264654, 48516330, 48516363, 48516389, 43274125, 43530278, 43570209, 43570951, 43577329, 43577550, 43613843, 43603828, 43749589, 43756287, 43582659, 43592989, 43541705 та переліками відправлень станцій Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" № 20160811 від 11.08.2016, № 20160808 від 08.08.2016, № 20160803 від 03.08.2016, № 20160802 від 02.08.2016, № 20160806 від 06.08.2016, № 2 0160807 від 07.08.2016, № 20160613 від 13.06.2016, № 20160614 від 14.06.2016, № 20160709 від 09.07.2016, № 20160713 від 13.07.2016, № 20160717 від 17.07.2016, № 20160716 від 16.07.2016, № 20160730 від 30.07.2016, № 20160731 від 31.07.2016, № 20160714 від 14.07.2016, № 20160715 від 15.07.2016, № 20160710 від 10.07.2016, № 20160613 від 13.06.2016, № 20160609 від 09.06.2016, № 20160607 від 07.06.2016, № 20160606 від 06.06.2016, відомостями плати за користування вагонами № 13060009, № 09061082, №06060008, наказами станції Красний лиман від 07.06.2016 № 642, від 07.06.2016 № 650, накопичувальною карткою від 07.06.2016 № 07061064, актами загальної форми ГУ-23 №№ 814, 815, 816.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення 13 637,88 грн. доведені належними засобами доказування, суд вважає за належне їх задовольнити з мотивів та підстав, описаних вище, що стосуються задоволення вимог про стягнення орендної плати, адже компенсація плати за перевезення вантажів та пов'язаних з ними послуг є похідними від суми основного грошового зобов'язання за договором оренди.

Також, заявленими до стягнення з відповідача є вартість технічного обслуговування переданого у найм рухомого складу ТОВ-1 та/або ТОВ-2, оплата якого за умовами п.п. 3.2.6 договору є обов'язком орендаря.

На підтвердження позовних вимог в частині стягнення 23 819,68 грн. компенсації вартості технічного обслуговування вагонів (по тексту позовної заяви "ремонт вагонів") позивач надає рахунки на оплату, акти виконаних робіт, калькуляцію вартості поточного обслуговування, розрахунки витрат матеріалів при технічному обслуговуванні, картотечні дані про вагони, повідомлення про приймання вантажних вагонів, повідомлення на ремонт та технічне обслуговування, дефектні відомості.

Так, позивач просить стягнути борг за актом виконаних робіт від 05.07.2016 № 1 на суму 3 035,99 грн. (вагони №№ 61255311, 61263307, 61255246), від 31.07.2016 № 2 на суму 11 758,61 грн. (вагони №№ 58378571, 59713909, 59784561, 53559274, 53573739, 53073045, 53196200, 59785543, 53158770), від 30.09.2016 № 3 на суму 6 559,06 грн., (вагони №№ 61260238, 55119317, 61262127, 61261285, 55118459), від 30.09.2016 № 4 на суму 1 233,01 грн. (вагон № 54730221), від 30.09.2016 № 5 на суму 1 233,01 грн. (вагон № 56648629) згідно з рахунками від 05.07.2016 № 560, від 01.09.2016 № 717, від 30.09.2016 № 802, від 30.09.2016 № 803, від 30.09.2016 № 903.

Обставини направлення позивачем відповідачеві описаних актів та рахунків підтверджуються належними засобами доказування (накладні кур'єрської служби доставки).

У ході розгляду спору по суті на запитання суду представник позивача пояснив, що технічне обслуговування вагонів включало певний перелік робіт, у тому числі ремонтних, названих поточним ремонтом, що забезпечують підтримання рухомого складу у справному стані з метою створення умов для безпечного використання вагонів і які не відносяться не деповського і капітального ремонту, оплата якого є обов'язком орендодавця.

У листах від 14.06.2016, 15.07.2016, 18.07.2016 відповідач гарантував оплату поточного ремонту вагонів №№ 61255311,61263307, 61255246, 53073045, 5319620, 53559274, 53573739, 59785543, 59784561, 59713909, 58378571, 54730221, 56648629, 53158770, проте оплату не провів.

Під час розгляду спору по суті доказів належного виконання грошового обов'язку згідно з п.п. 3.2.6 договору не подав, заперечень щодо обставин і факту проведення позивачем технічного обслуговування вагонів не навів.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення 23 819,68 грн. доведені належними засобами доказування, суд вважає за належне їх задовольнити з мотивів та підстав, описаних вище, що стосуються задоволення вимог про стягнення орендної плати, адже плата за технічне обслуговування рухомого складу є похідною від суми основного грошового зобов'язання за договором оренди.

Крім суми основного боргу, відповідач також просить стягнути з позивача пеню та 3 % річних, а саме:

- 24 277,59 грн. пені, з якої 23 821,79 грн. пені, нарахованої суму боргу з орендної плати за актом від 31.07.2016 № 5 (борг 550 200,00 грн.) за період з 01.08.2016 по 21.09.2016 та 445,80 грн. пені за актом від 31.08.2016 № 6 (борг 26 250,00 грн.) за період з 01.09.2016 по 21.09.2016;

- 2 349,42 грн. 3 % річних, з яких 2 306,22 грн. 3 % річних, нарахованих на суму боргу з орендної плати за актом від 31.07.2016 № 5 (борг 550 200,00 грн.) за період з 01.08.2016 по 21.09.2016 та 43,20 грн. 3 % річних за актом від 31.08.2016 № 6 (борг 26 250,00 грн.) за період з 01.09.2016 по 21.09.2016.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення у разі затримки перерахування орендної плати сторони у погодили у п. 6.2 договору.

Зважаючи на доведеність факту прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем за договором оренди, з огляду на умови даного договору та враховуючи дію наведених приписів законодавства, заявлені вимоги видаються правомірними і обґрунтованими

Відповідно до уточненого розрахунку суду, проведеного за датами прострочення, визначеними позивачем (охоплюють менший період прострочення, ніж той, що мав місце фактично) розмір 3 % річних на суму боргу становить 2 396,85 грн., пені - 24 605,26 грн.

Оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, стягнення інфляційних втрат та пені відбувається в межах суми, розрахованої і заявленої позивачем.

За наведених обставин, позов задовольняється повністю а судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-38 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю центральної збагачувальної фабрики "Сєвєрная" (01133, м. Київ, бульв. Л. Українки, 26, оф. 736, ідентифікаційний код 31255912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, ідентифікаційний код 36147637) 613 907 (шістсот тринадцять тисяч дев'ятсот сім) грн. боргу, 24 227 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять сім) грн. 59 коп. пені, 2 349 (дві тисячі триста сорок дев'ять) грн. 42 коп. 3 % річних та 9 608 (дев'ять тисяч шістсот вісім) грн. 02 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко

Дата складання рішення 05.12.2016 р.