Постанова

від 05.12.2016 по справі 910/48/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа№ 910/48/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Баранця О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 171 від 25.12.2016р.;

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: не з'явився,

від третьої особи 1: не з'явився,

від третьої особи 2: Степанов О.Ю.- арбітражний керуючий;

від третьої особи 3: ОСОБА_4 - представник за довіреністю б/н від 28.04.2016р.,

від третьої особи 4: ОСОБА_5 - представник за довіреністю б/н від 29.06.2016р.,

розглядає апеляційні скарги ОСОБА_6 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2016р.

у справі №910/48/16 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача 1.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович

третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на стороні позивача - 2.Публічне акціонерне товариство "ДОК-3"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_8,

ОСОБА_9

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2016р. у справі №910/48/16 припинено провадження у справі №910/48/16 в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс". Позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15 грудня 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., та зареєстрований в реєстрі за № 4120. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" судовий збір у розмірі 1 218грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що враховуючи договір №158-ДБМ (з урахуванням змісту додаткової угоди від 12.08.2009) щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій Відкритому акціонерному товариству "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, оспорюваний договір купівлі-продажу від 15.12.2011, укладений між ТОВ "Деснянськпарксервіс" та ТОВ "Бетоніндустріяпроект" порушує інтереси Комунального підприємства "Київський метрополітен" та унеможливлює виконання ним функцій, покладених чинним законодавством.

Місцевий господарський суд зазначає й про те, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині, що в даному випадку також підтверджується і рішенням господарського суду м. Києва від 26.09.2012 у справі №5011-62/8193-2012, отже суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу від 15 грудня 2011 року недійсним.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2016р. та припинити провадження у справі, у зв'язку з ліквідацією відповідача 2 на день прийняття судом оскаржуваного рішення, що була стороною угоди купівлі-продажу від 15.12.2011р.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" зазначає про те, що 28.10.2015р. ТОВ Бетоніндустріяпроект отримало свідоцтво №46491304 про право власності на об'єкт нерухомого майна Адміністративна будівля під торговий комплекс , розташована по АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва, загальною площею 4710кв.м. Згідно вимог ч.6 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано. Господарський суд міста Києва у справі №910/48/16 постановив рішення 07.06.2016р., тоді як ТОВ Деснянськпарксервіс ліквідовано ще 25.09.2012р., що було підставою не для постановлення рішення, а припинення провадження у справі згідно з приписами ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2016р. в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2011р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначає про те, що позивачем не доведено порушення своїх прав за договором №158-ДБМ від 29.12.2008р. і відповідно у нього не виникло право вимоги до контрагента щодо фактичної передачі майна. Як наслідок позивачем не доведено зв'язок між вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2011р. (стороною якого він не є) із порушенням своїх прав за договором №158-ДБМ від 29.12.2008р., а судом такий зв'язок не встановлений. Обраний позивачем спосіб захисту не поновлює права, які він вважає порушеними.

В процесі розгляду апеляційної скарги апеляційною інстанцією 09.08.2016р. до суду звернулась ОСОБА_10 та ОСОБА_6 про вступ у справу в якості третьої особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016р. , зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_10.

В процесі розгляду апеляційної скарги апеляційною інстанцією ОСОБА_10 звернулась з клопотанням про зупинення провадження у справі №910/48/16 до набрання законної сили рішенням у справі №910/12281/13 за позовом КП Київський метрополітен до ПАТ ДОК-3 про зобов'язання виконати умови договору від 29.12.2008 №158-ДБМ.

Крім того, 11.10.2016р. з клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/12281/13 за позовом КП Київський метрополітен до ПАТ ДОК-3 про зобов'язання виконати умови договору від 29.12.2008 №158-ДБМ звернувся ліквідатор ПАТ ДОК-3 .

Зазначені клопотання ОСОБА_10 та ліквідатор ПАТ ДОК-3 обґрунтовують тим, що в Господарському суді міста Києва розглядається справа №910/12281/13 за заявою КП Київський метрополітен до ПАТ ДОК-3 з вимогою зобов'язати останнього виконати умови договору від 29.12.2008р. №158-ДБМ в частині відмови від права власності на комплекс будівель та споруд , розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Обгрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі №910/48/16 до набрання законної сили рішенням у справі №910/12281/13 ОСОБА_10 та ліквідатор ПАТ ДОК-3 зазначають про те, що справи є пов'язаними, оскільки встановлення обставин пов'язаних з виконанням договору №158-ДБМ мають значення для вирішення даної справи і не можуть встановлюватись в справі №910/48/16 оскільки такі обставини виходять за межі позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення до господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Вказана норма встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:

а) непідвідомчості;

б) обмеженості предметом позову;

в) неможливості розгляду тотожної справи;

г) певної черговості розгляду вимог.

Однак, враховуючи предмет та підстави даної справи та справи № 910/12281/13, судова колія дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, в зв'язку з чим, відмовляє у задоволенні клопотання третіх осіб ОСОБА_10 та ліквідатора ПАТ ДОК-3 про зупинення провадження у справі.

В судове засідання апеляційного господарського суду не з'явились відповідач 1, відповідач 2 та третя особа 1.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду апеляційної скарги, судова колегія ухвалила розглянути апеляційні скарги за наявними матеріалами справи, без участі представників: відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи 1.

Судовою колегією, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін , судова колегія встановила.

Розпорядженням №302-р від 14.05.1993 Кабінету Міністрів України "Про технічно-економічне обґрунтування будівництва четвертої лінії метро у м. Києві" затверджено техніко-економічні обґрунтування будівництва Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену та Подільського мостового переходу через р.Дніпро, розроблені Інститутами "Київметропроект" і "Київшляхпроект".

Згідно із п.1, п.3 розпорядження №1312 від 20.07.2004 Київської міської ради вирішено відновити у 2004 році роботи із проектування та спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з будівництвом електродепо; зобов'язано Комунальне підприємство "Київський метрополітен" розробити та затвердити в установленому порядку завдання на проектування та проектно-кошторисну документацію зі спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з електродепо, з урахуванням відновлення робіт із спорудження Подільського мостового переходу через р.Дніпро у м.Києві.

20.05.2008 виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було прийнято розпорядження №696 "Про затвердження проекту дільниці Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м.Києві від станції "Глибочицька" до станції "Райдужна" з відгалуженням в бік житлового масиву Вигурівщина-Троєщина".

Розпорядженням №608 від 30.04.2008 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про створення комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" було створено відповідну комісію та затверджено положення про неї.

Згідно із актом №11 щодо визначення розмірів компенсацій, збитків та відшкодування витрат, пов'язаних з винесенням будівель та споруд ВАТ "Київоздоббуд", ВАТ завод "Супутник" та ВАТ "ДОК-3" з території будівництва Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м.Києві", затвердженим розпорядженням №1759 від 19.12.2008р. виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вирішено погодити оціночну вартість збитків, у тому числі, Відкритого акціонерного товариства "ДОК-3", що знаходиться за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1, в зв'язку з будівництвом Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену на підставі незалежної оцінки, виконаної приватним підприємством "Автоексперт".

29.12.2008 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Відкритим акціонерним товариством "ДОК-3" було укладено договір №158-ДБМ (з урахуванням змісту додаткової угоди від 12.08.2009) щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій Відкритому акціонерному товариству "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві.

За змістом п.1.1 вказаного договору сторони прийняли на себе зобов'язання щодо врегулювання усіх земельних, технологічних та майнових питань комбінату, пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену, а саме: досягнення згоди з вирішення питання щодо розміру земельної ділянки та площі виробничих будівель, споруд і інженерних мереж (або їх частини), які підпадають в зону відчуження за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1; умови їх вилучення і надання відповідної компенсації комбінату, в тому числі, шляхом часткової реконструкції комбінату, метою якої є забезпечення нормального і безперебійного функціонування об'єктів комбінату, як єдиного технологічного і майнового комплексу, як під час будівництва так і в подальшій експлуатації Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену.

Пунктом 2.1 договору №158-ДБМ від 29.12.2008р. сторони погодили, що на його умовах комбінат зобов'язується відмовитись від права власності на комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1, а підприємство зобов'язується сплатити комбінату компенсацію.

Згідно із п.2.7 ,підписаної позивачем та відповідачем 1, угоди розмір грошової компенсації становить з урахуванням ПДВ 50 832 257 грн.

Відповідно до п.3.1 договору №158-ДБМ від 29.12.2008 за відмову комбінату від права власності на об'єкт, підприємство сплачує комбінату суму грошової компенсації, визначеної в п.2.7 договору, з них зобов'язання на 2008 рік складають з урахуванням ПДВ 10 810 000 грн.

Відповідно до п.8.6 договору відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього з іншою стороною.

Таким чином, укладання договору №158-ДБМ від 29.12.2008 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Відкритим акціонерним товариством "ДОК-3" (з урахуванням змісту додаткової угоди від 12.08.2009) щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві було обумовлено необхідністю виконання вищезазначених приписів нормативно-правових актів та метою забезпечення суспільних інтересів територіальної громади міста Києва та держави України в цілому, враховуючи особливий статус міста Києва, як столиці України.

Платіжним дорученням №793 від 29.12.2008 Комунальне підприємство "Київський метрополітен" перерахувало на користь Відкритого акціонерного товариства "ДОК-3" грошові кошти у розмірі 10 810 000 грн.

Проте 21.01.2010 між Відкритим акціонерним товариством "ДОК-3" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс" було підписано договір співробітництва, за змістом п.1.1 якого предметом договору є співробітництво сторін щодо здійснення модернізації, ремонту, експлуатації і обслуговування нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м.Київ, АДРЕСА_1, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв.м, які зареєстровані на праві власності за стороною 1 на умовах і в порядку, передбачених договором.

За приписами п.2.3 вказаного договору фінансування модернізації нежитлових будівель здійснюється стороною 1 шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок стороною 2, а стороною 2 шляхом капітальних вкладень у відтворення основних фондів.

Згідно із п.2.5 договору від 21.01.2010 за умови виконання взятих на себе за цим договором зобов'язань сторони отримують у власність наступні частки в об'єкті модернізації -нежитлових будівлях, які знаходяться за адресою м.Київ, АДРЕСА_1, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв.м:

- сторона 1 отримує 50% в об'єкті модернізації (нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м.Київ, АДРЕСА_1, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв.м) або грошові кошти пропорційно розміру її частки, виходячи з балансової вартості об'єкту модернізації на дату виділення частки;

- сторона 2 отримує 50% в об'єкті модернізації (нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м.Київ, АДРЕСА_1, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв.м) або грошові кошти пропорційно розміру її частки, виходячи з балансової вартості об'єкту модернізації на дату виділення частки.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.09.2012 у справі №5011-62/8193-2012 визнано недійсним договір про співробітництво від 21.01.2010, укладений між Відкритим акціонерним товариством "ДОК-3" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс".

При цьому вказаним рішенням суду встановлено, що відкрите акціонерне товариство "ДОК-3" при підписанні договору від 21.01.2010 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс" знало та усвідомлювало суспільно небезпечні наслідки, які виражалися у зупиненні робіт по будівництву Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві, неможливості реалізації проекту по створенню нової гілки метрополітену та порушенні, як результат, інтересів суспільства щодо забезпечення транспортним сполученням у визначеному напрямку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вироком Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2013 у справі №758/15968/13-к ОСОБА_11 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365-1 КК України та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 7 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_11 своїми умисними діями, які полягають у перевищенні службових повноважень службовою особою юридичної особи приватного права, тобто вчиненні дій, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень та виразились у незаконному відчуженні майна ВАТ "ДОК-3" вартістю 45 240 223 грн., за яке КП "Київський метрополітен" було сплачено 10 810 000,00грн., що спричинили тяжкі наслідки інтересам Держави та акціонерам підприємства, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 365-1 КК України (чинне станом на 17.01.2012).

Разом з тим, 15.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс" (як продавцем), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу №1, за умовами п. 1.1 якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно, яким є ? частина, що складає ? ідеальну частку від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудова до будівлі (літ. А) загальною площею 1745,10 кв. м., будівля механічного цеху (літ. С) загальною площею 392,40 кв. м., будівля лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1975,90 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.4 вказаного договору договірна ціна будівель частина яких відчужується, тобто сума, за яку продаються будівлі становить 327 268 грн.

Право власності на будівлі переходить від продавця до покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Передання будівель, ключів від них та технічної документації здійснюється продавцем покупцю в день підписання сторонами акту прийому-передачі (п. 3.1., 3.2 вказаного договору).

Згідно акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу №1 від 15.12.2011, підписаного представниками сторін та скрапленим печатками товариств, продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність вказане вище нерухоме майно.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі: заводоуправління, прибудова до будівлі (літ. А) загальною площею 1745,10 кв. м., будівля механічного цеху (літ. С) загальною площею 392,40 кв. м., будівля лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1975,90 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, зареєстровано 21.12.2011 за ТОВ "Бетоніндустріяпроект".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що всупереч вимогам п. п. 2.1, 2.3 договору від 29.12.2008 №158-ДБМ ПАТ "ДОК-3" фактично не передало метрополітену право власності на комплекс будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1 у м. Києві, а на даний час власником цих будівель є ТОВ "Бетоніндустріяпроект", у зв'язку із чим Комунальне підприємство "Київський метрополітен" просить визнати недійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс" (як продавцем), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" (як покупцем) та скасувати державну реєстрацію цього договору купівлі-продажу.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до вимог ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Як зазначалося вище, 29.12.2008 між комунальним підприємством "Київський метрополітен" та відкритим акціонерним товариством "ДОК-3" укладено договір №158-ДБМ (з урахуванням змісту додаткової угоди від 12.08.2009) щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій відкритому акціонерному товариству "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, за умовами якого комбінат зобов'язався відмовитись від права власності на комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а підприємство зобов'язалося сплатити комбінату компенсацію у розмірі 50 832 257,00 грн.

Однак, 21.01.2010 між відкритим акціонерним товариством "ДОК-3" та товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс" було підписано договір співробітництва, об'єктом правовідносин за яким є частина комплексу будівель по АДРЕСА_1 у м. Києві, які одночасно є предметом договірних зобов'язань ПАТ "ДОК-3" за договором від 29.12.2008 №158-ДБМ у частині відмови від права власності на об'єкт нерухомості та відмови від права користування земельною ділянкою.

В свою чергу, 15.12.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс", як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність нерухоме майно, яким є ? частина, що складає ? ідеальну частку від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудова до будівлі (літ. А) загальною площею 1745,10 кв. м., будівля механічного цеху (літ. С) загальною площею 392,40 кв. м., будівля лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1975,90 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.

Разом з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі №5011-62/8193-2012 визнано недійсним договір про співробітництво від 21.01.2010, укладений між Відкритим акціонерним товариством "ДОК-3"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс", та встановлено, що відкрите акціонерне товариство "ДОК-3" при підписанні договору від 21.01.2010 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс" знало та усвідомлювало суспільно небезпечні наслідки, які виражалися у зупиненні робіт по будівництву Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько - Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, неможливості реалізації проекту по створенню нової гілки метрополітену та порушенні, як результат, інтересів суспільства щодо забезпечення транспортним сполученням у визначеному напрямку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 у справі № 910/12281/13 про банкрутство ПАТ "ДОК-3" було встановлено, що боржник, отримавши суму авансу в розмірі 10 810 000, 00 грн., не виконав своїх зобов'язань за Договором щодо передачі майна комунальному підприємству "Київський метрополітен", крім того, будь-яких заперечень щодо отримання від комунального підприємства "Київський метрополітен" грошових коштів у розмірі 10 810 000, 00 грн. не надав.

Зазначеною ухвалою суду також визнано комунальне підприємство "Київський метрополітен" кредитором публічного акціонерного товариства "ДОК-3" на загальну суму 10 811 147, 00 грн., з яких: 10 810 000, грн. - вимоги четвертої черги, а 1 147, 00 грн. - перша черга та зобов'язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3 внести уточнення до реєстру вимог кредиторів в частині вимог комунального підприємства "Київський метрополітен" на суму 10 811 147,00 грн.

Також, в межах зазначеної справи розглядається заява комунального підприємства "Київський метрополітен" до публічного акціонерного товариства "ДОК-3" про виконання умов договору № 158-ДБМ від 29.12.2008.

Однак, судова колегія зазначає про те, що не можуть бути покладені в основу рішення доводи позивача про те, що саме на підставі договору №158-ДБМ (з урахуванням змісту додаткової угоди від 12.08.2009) він мав набути право власності на спірне майно, яке, на його думку, є порушеним, з огляду на наступне.

За умовами зазначеного п. 2.9 договору № 158-ДБМ від 29.12.2008, ВАТ "ДОК-3" має відмовитись від права користування земельною ділянкою, при умові виділення останньому окремої рівноцінної земельної ділянки для перенесення виробничих потужностей.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання п. 2.9 договору.

Зазначеним договором також визначено, що ВАТ "ДОК-3" відмовляється саме від права власності на об'єкт нерухомості, а не передає права власності позивачу.

Крім того, відсутність обов'язку та наміру про передачу права власності від ВАТ "ДОК-3" до позивача також свідчить наявна в матеріалах справи копія Акту приймання-передачі під розбирання будівель та споруд ВАТ "ДОК-3", що попали в зону будівництва Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві від 18.12.2013.

З зазначеного акту вбачається, що ВАТ "ДОК-3" передає, а КП "Київський метрополітен" приймає під розбирання частину в розмірі 62,77 % площею 1240,32 кв.м. будівлі лісоцеху (літ. Ь) вартістю 10 809 343,05 грн.

Частина в розмірі 37,23 % площею 735,58 кв.м. в будівлі лісоцеху (літ. Ь) ринковою вартістю 6 410 625,95 грн. залишається власністю ВАТ "ДОК-3".

ВАТ "ДОК-3" здійснює подальшу експлуатацію будівлі лісоцеху (літ. Ь) в цілому, загальною площею 1975,9 кв.м., інженерно-технічних мереж і комунікацій, обладнання та інвентарю, їх обслуговування, ремонти силами власного персоналу на безоплатній основі.

КП "Київський метрополітен" набуває право на розбирання будівлі лісоцеху (літ. Ь) в цілому загальною площею 1975,9 кв.м., загальною площею 17 219 969,00 грн. після повного виконання умов договору від 29.12.2008 № 158-ДБМ та/або отримання письмової згоди від ВАТ "ДОК-3".

Даний акт є невід'ємною частиною Договору від 29.12.2008 № 158-ДБМ.

Однак, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту належного виконання ним умов договору, оскільки як встановлено, позивачем не було сплачено ВАТ "ДОК-3" компенсацію за відмову від права власності, як і не було виділено нову рівнозначну земельну ділянку.

Більше того, як встановлено, право власності на нерухоме майно і не мало перейти до позивача, а отже зазначене право позивача і не може бути порушеним.

Таким чином, позивачем не додано до матеріалів справи жодного доказу, як і не наведено ґрунтовних обставин, які б підтверджувались належними доказами щодо набуття або наявність наміру набути останнім права власності на нежитлові будівлі заводоуправління, прибудови до будівлі (літ. А) загальною площею 1745,10 кв.м., будівлі лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1975,90 кв.м.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Пунктом 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Враховуючи те, що позивач не є стороною за оспорюваним правочином та належним чином не обґрунтовано чим саме порушені його права внаслідок укладання 15.12.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" договору купівлі-продажу №4120, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про відсутність підстав для визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації спірного договору, судова колегія вважає обгрунтованими, а отже рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги відповідача 1 про те, що Господарський суд міста Києва у справі №910/48/16 постановив рішення 07.06.2016р., тоді як ТОВ Деснянськпарксервіс ліквідовано ще 25.09.2012р., що було підставою не для постановлення рішення, а припинення провадження у справі згідно з приписами ст. 80 ГПК України, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки не відповідають вимогам закону, а тому висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача 1 не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.16р підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.16р. у справі №910/48/16 скасувати.

4. В задоволенні позовних вимог відмовити.

5.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/48/16.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Н.Ф. Калатай

О.М. Баранець